Бухгалтерський облік виробничих запасів на матеріалах ВАТ “Володимир-Волинський хлібозавод”

      довгострокові пасиви (П3) – довгострокові кредити та інші довгострокові пасиви – статті ІІI розділу пасиву балансу "Довгострокові зобов'язання".

      постійні пасиви (П4) – статті I розділу балансу "Власний капітал".

короткострокові і довгострокові зобов'язання, разом  узяті, називають зовнішніми зобов'язаннями.

Підприємство вважається ліквідним, якщо його поточні активи перевищують його короткострокові зобов'язання.

Для оцінки реального ступеня ліквідності підприємства необхідно провести аналіз ліквідності балансу.

Ліквідність балансу визначається як ступінь покриття зобов'язань підприємства його активами, термін перетворення яких у гроші відповідає терміну погашення зобов'язань.

Для визначення ліквідності балансу варто зіставити результати по кожній групі активів і пасивів.

Баланс вважається  абсолютно ліквідним, якщо виконуються умови:

А1  П1

А2  П2

А3  П3

А4  П4

Якщо виконуються перші три нерівності, тобто поточні активи перевищують зовнішні зобов'язання підприємства, то обов'язково виконується остання нерівність, що має глибокий економічний зміст і свідчить про наявність у підприємства власних оборотних коштів, тобто дотримується мінімальна умова фінансової стійкості.

Невиконання якоїсь із перших трьох нерівностей свідчить про те, що ліквідність балансу в тій чи іншій мірі відхиляється від абсолютної. При цьому нестача коштів по одній групі активів компенсується їх надлишком по іншій групі, хоча компенсація може бути лише по вартісній величині, оскільки в реальній платіжній ситуації менш ліквідні активи не можуть замінити більш ліквідні.

Зіставлення найбільш ліквідних коштів і швидкореалізованих активів з найбільш терміновими зобов'язаннями і короткостроковими пасивами дозволяє виявити поточну ліквідність і платоспроможність. Якщо ступінь ліквідності балансу настільки велика, що після погашення найбільш термінових зобов'язань залишаються зайві кошти, то можна прискорити терміни розрахунків із банком, постачальниками й іншими контрагентами.

Показники ліквідності застосовуються для оцінки спроможності підприємства виконувати свої короткострокові зобов'язання.

Результативність і економічна доцільність функціонування підприємства оцінюється не тільки абсолютними, але і відносними показниками. Відносними показниками є система показників рентабельності.

У широкому розумінні слова поняття рентабельності означає прибутковість, дохідність. Підприємство вважається рентабельним, якщо результати від реалізації продукції покривають витрати виробництва і утворюють суму прибутку, достатню для нормального функціонування підприємства.

Економічна сутність рентабельності може бути розкрита тільки через характеристику системи показників. Загальний їхній зміст – визначення суми прибутку з однієї гривні вкладеного капіталу. І оскільки це відносні показники, то вони практично не підпадають під вплив інфляції.

Показник рентабельності виробництва знаходиться в прямій залежності від рентабельності продукції й оберненій залежності від зміни фондоємності продукції.

Підвищення рентабельності продукції забезпечується переважно зниженням собівартості одиниці продукції. Чим краще використовуються основні виробничі фонди, тим нижче фондоємність, вище фондовіддача і внаслідок цього відбувається зростання показника рентабельності виробництва. При поліпшенні використання матеріальних обігових коштів знижується їхній розмір, що припадає на 1 гривню реалізованої продукції. Отже, чинники прискорення обіговості матеріальних обігових коштів є одночасно чинниками росту рентабельності виробництва.

Рис. 2.2. Структура бухгалтерії ВАТ “Володимир-

Волинський хлібозавод”

Керівництво бухгалтерією здійснює головний бухгалтер, якому підпорядковується касир і заступник головного бухгалтера. Бухгалтерська служба підприємства має два підрозділи. До складу першого підрозділу входять : бухгалтер по зарплаті і бухгалтер по обліку виробництва. Другий підрозділ бухгалтерії включає: бухгалтера по підзвітним особам; бухгалтера по обліку виробничих запасів, МШП; бухгалтера по розрахунках з постачальниками і замовниками, з організаціями за послуги, дебіторами і кредиторами.

Отже, незважаючи на жорстку конкуренцію на ринку хлібобулочних виробів процес виробництва на підприємстві здійснюється при взаємодії трьох визначальних його чинників: персоналу (робочої сили), засобів праці та предметів праці. Використовуючи  наявні засоби виробництва, персонал випікає суспільно корисну продукцію. Це означає, що, з одного боку, мають місце витрати живої і уречевленої праці, а з другого боку - результати виробництва. Останні залежать від масштабів застосовуваних засобів виробництва, кадрового потенціалу та рівня їх використання.

2.2.Формування облікової політики на ВАТ “Володимир-Волинський хлібозавод”

Бухгалтерський облік на підприємстві ВАТ “Володимир-Волинський хлібозавод” базується на єдиних методологічних засадах, що встановлюється Законом України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”. Підприємство веде бухгалтерський облік усіх дій та подій, які призводять до змін в структурі активів, зобовязань та у власному капіталі підприємства, а також фіксує та накопичує інформацію про свою діяльність з метою наступного використання даних обліку внутрішніми і зовнішніми користувачами.

Облік на ВАТ “Володимир-Волинський хлібозавод” ведеться за звичайним планом рахунків, підприємство є платником ПДВ і всіх відповідних податків та обовязкових платежів.  

Класифікацію активів та зобовязань здійснювати виходячи з терміну один рік. Амортизація обєктів основних засобівнараховується методом зменшення залишкової вартості по нормах податкового обліку. Облік дебіторської заборгованості здійснюється відповідно до П (С) Бо 10 “Дебіторська заборгованість”.

Товаро-матеріальні цінності на підприємстві обліковуються згідно з вимогами  П(С) БО 9 “Запаси”. Одиницею запасів визначити кожне найменування цінностей. Предмети, строком використання менше одного року, що супроводжують виробничий  процес протягом звітного періоду обліковується на рахунку 22 “Малоцінні та швидкозношувані  предмети”. Умомент передачі таких активів в експлуатацію їх списують з балансу з одночасною організацією їх оперативного кількісного обліку за місцем експлуатації і відповідними особами протягом строку фартичного використання таких предметів.

Готову продукцію на ВАТ “Володимир-Волинський хлібозавод” в бухгалтерському обліку та балансі відображають за фактичною виробничою собівартістю.

Оцінка вибуття сировини, матеріалів, МШП, інших виробничих запасів здійснюється за середньозваженою собівартістю.

Дохід підприємства в бухобліку відображається згідно до вимог П(С)БО 15 “Дохід”. Витрати підприємства відображаються здійсню до вимог П(С)БО 16 “Витрати”.

Розрахунок виробничої собівартості здійснюється для кожного виду продукції окремо. Виробнича собівартість продукції включає змінні та постійні загальновиробничі витрати.

Отже, організація бухгалтерського обліку на підприємстві ВАТ “Володимир-Волинський хлібозавод” здійснюється і регулюється згідно чинного законодавства України, нормативних актів та регламентується наказом про облікову політику підприємства (Додаток Б). 

              2.3.Організаційно-технологічні особливості ВАТ “Володимир-Волинський хлібозавод” та їх вплив на організацію бухгалтерського обліку виробничих запасів

В бухгалтерському обліку підприємства ВАТ “Володимир-Волинський хлібозавод” на кожний вид товарно-матеріальних цінностей відкривається аналітичний рахунок, на якому об’єкти обліку відображаються за кількістю (в прийнятих одиницях виміру) та вартістю (у прийнятій системі оцінки).

Аналітичні рахунки групуються за групами, місцем зберігання, матеріально відповідальними особами, за субрахунками і рахунками бухгалтерського обліку.               

Для  узагальнення   інформації  про  наявність  і  рух належних  підприємству предметів  праці, що визнані  для  обробки, переробки, використання у виробництві  та для господарських  потреб,  а  також засобів  праці, які підприємство  включає  до  складу  малоцінних  та  швидкозношуваних  предметів у  Плані рахунків  бухгалтерського  обліку  активів,  капіталу, зобов’язань і господарських операцій  підприємств,  затвердженому  наказом   Міністерства  фінансів  України  від 30.11.99 р. № 291, передбачені рахунки класу 2 “ Запаси “.

Матеріальні  цінності,  що прийняті  підприємством на  відповідальне зберігання, переробку ( давальницька  сировина ),  комісію, облічуються  на  позабалансовому  рахунку 02  “ Активи на  відповідальному  зберіганні “.

Порядок  оформлення в обліку  операцій з надходження товарно – матеріальних  цінностей  залежить  від  видів  матеріалів, джерел  їх  надходження, порядку їх  оплати  і  напрямку  їх  подальшого  використання. Якщо  товарно – матеріальні цінності    використовуються  у  господарській  діяльності  суб’єкта  підприємницької  діяльності,  що  є  платником  ПДВ, сума ПДВ,  що  виділена  в  прибуткових  документах,  відноситься  на  розрахунки з бюджетом  за  податковим  кредитом. У  випадку  використання  цінностей  не  для  господарської   діяльності  ПДВ  не  виділяється,  а  входить  до  загальної  суми  оприбуткованих   матеріальних  цінностей  незалежно  від  того,  чи  є  суб’єкт   підприємницької   діяльності  платником  ПДВ.

Якщо  суб’єкт  підприємницької  діяльності  не  є  платником  податку  на  додану  вартість, а  також  при  наявності  операцій ,  звільнених  від  ПДВ  або  таких,  що  не   є  об’єктом  обкладення  ПДВ, то  при  придбанні   (виготовленні) товарно – матеріальних   цінностей для  таких  видів  діяльності   їх  вартість  визначається  з  урахуванням  податку  на  додану  вартість.

Для  здійснення  контролю  за  станом  розрахунків  з  постачальником,  а  також  за  податковими  накладними ,  які  є  підставою  для  нарахування  податкового  кредиту,  доцільно  до  субрахунку  631  “Розрахунки з  вітчизняними  постачальниками “  відкрити  субрахунки  другого  порядку – аналітичні  рахунки “ Розрахунки з постачальниками ,  які  є  не  є  платниками  ПДВ та  “ Розрахунки з постачальниками , які  не  є  платниками  ПДВ “.

Для  здійснення    контролю  за  станом  розрахунків  з  бюджетом  за  видами  податків до субрахунку  641 “ Розрахунки  за  податками “  доцільно  відкрити субрахунки  другого  порядку  за  видами податків – аналітичні    рахунки “ Розрахунки за  податком  на  прибуток “ та “ Розрахунки  за  податком  на  додану  вартість  ( ПДВ ) “  тощо.

Для  обліку  транспортних  витрат  і  витрат,  пов’язаних  з  доведенням  запасів  до  стану,  у  якому  вони  придатні  для  використання  у  запланованих  цілях, рахунки  за  якими  надходять  пізніше  і  які  включаються  до  первісної    вартості  запасів,  доцільно  відкрити  субрахунок “ Транспортно – заготівельні    витрати “  до  відповідного  рахунка  запасів.  Щомісяця  по  дебету  відображати  всі  понесені транспортні  витрати  і  витрати  з доведенням  запасів до  стану,  придатного  для  реалізації,  по  кредиту  - списувати  за  розрахунком на  підставі  середнього  відсотку  транспортно – заготівельних  витрат  на  собівартість  реалізованих  запасів  за  формулою.

Транспортно – заготівельні  витрати  можуть  бути  включені  до  собівартості  придбаних  запасів.

Якщо  транспортні  витрати,  які  пов’язані  з  придбанням  запасів, є несуттєвими, то  суму  цих  витрат   доцільно  відразу  відносити    на  собівартість реалізованих  запасів  у  невиробничій  сфері,  на  загально виробничі  витрати -  у  виробничій  галузі.

Доцільно  також  відкрити  субрахунок до  відповідного  рахунка  запасів “ Товарно – матеріальні  цінності в  дорозі “,  на   якому  облічувати  вартість  і  всі  супутні  витрати  запасів,  що знаходяться  в  дорозі, та  на  які  ризики   і  вигоди  перейшли  до  покупця.

Цей  субрахунок  необхідний  для  здійснення  контролю  за  надходженням   запасів  на  склади, правильним  і своєчасним  їх  обліком.

По  дебету  субрахунку “ Товарно – матеріальні  цінності   в  дорозі “  будуть  відображатися  купівельна  вартість  і  всі  витрати ,  пов’язані  з  придбанням  запасів, за  якими  ризики  і  вигоди    перейшли  до  покупця  і  знаходяться  в  дорозі.

По кредиту – списання  вартості  запасів    при   надходженні  їх  на  склади  або  в  інші  місця  зберігання  покупця.

Облік  товарно-матеріальних  цінностей  здійснюється  за  матеріально – відповідальними  особами,  найменуваннями  і  сортами в  натуральному  і  грошовому  вираженні. У  місцях  зберігання  виробничі  запаси  облічуються  в  натуральних  одиницях.

Одиницею  бухгалтерського  обліку  запасів  є  їх  найменування  або  однорідна   група (вид).