Бухгалтерський облік виробничих запасів на матеріалах ВАТ “Володимир-Волинський хлібозавод”

      суми, які сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцю);

      суми, які сплачуються за інформаційні, посередницькі та інші послуги у зв'язку з пошуком та придбанням запасів;

      суми ввізного мита;

      суми непрямих податків у зв'язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємству; затрати по заготівлі, на навантажувально-розвантажувальні роботи, транспортування запасів до місця їх використання, включаючи витрати по страхуванню і ризику транспортування запасів;

      інші витрати, які безпосередньо пов'язані з придбанням запасів і доведенням їх до стану, у якому вони придатні для використання за призначенням. До таких витрат, зокрема, належать прямі витрати підприємства на доробку і підвищення якісних характеристик запасів.

Первинною вартістю запасів, виготовлених власними силами підприємства, є собівартість їх виробництва, яка визначається згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 «Витрати». Первинною вартістю запасів, які внесені до статутного капіталу, визнається узгоджена засновниками (учасниками) підприємства їх справедлива вартість.

Первинною вартістю запасів, отриманих підприємством безоплатно, визнається їх справедлива вартість.

Якщо балансова вартість переданих запасів перевищує їх справедливу вартість, то первинною вартістю одержаних запасів є їх справедлива вартість. Різниця між балансовою і справедливою вартістю переданих запасів включається до складу витрат звітного періоду. Первинна вартість запасів, які придбані в обмін (або частковий обмін) на неподібні запаси, дорівнює справедливій вартості переданих запасів, збільшених (зменшених) на суму грошових коштів або їх еквівалентів, яка була передана (одержана) в процесі обміну. Не включаються до первинної вартості запасів, а належать до витрат того періоду, у якому вони були здійснені (установлені):

      понаднормативні втрати і недостачі запасів;

      відсотки за користування позиками;

      витрати на збут;

      загальногосподарські та інші подібні витрати, які безпосередньо не пов'язані з придбанням і доставкою запасів і приведенням їх до стану, придатного до використання за призначенням.

Первинна вартість запасів у бухгалтерському обліку не змінюється, крім випадків, передбачених Положенням (стандартом) 9.

Оцінка вибуття запасів. У разі відпуску матеріалів у виробництво, продажу або іншому вибутті згідно з Положенням (стандартом) 9 оцінка їх здійснюється по одному з таких методів:

      ідентифікованій собівартості одиниці запасів;

      середньозваженій собівартості;

      собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО);

      собівартість останніх за часом надходження запасів (ЛІФО), на сьогоднішній день цей метод не використовується;

      нормативних затрат;

      ціни продажу.

Для всіх одиниць бухгалтерського обліку запасів, які мають однакове призначення і однакові умови використання, застосовується тільки один із зазначених методів. На підприємстві ВАТ “Володимир-Волинський хлібозавод” бухгалтерський облік запасів ведеться методом середньозваженої собівартості згідно з наказом про облікову політику (Додаток Б).

За ідентифікованою собівартістю оцінюються запаси, які відпускаються, і послуги, які виконуються для спеціальних замовлень і проектів, а також запаси, які не замінюють один одного.

Оцінка за середньозваженою собівартістю проводиться по кожній одиниці запасів шляхом ділення сумарної вартості таких запасів на початок звітного місяця і вартості одержаних у звітному місяці запасів на сумарну кількість запасів на початок звітного місяця й одержаних у звітному місяці  запасів.

Оцінка запасів по методу ЛІФО базується на припущенні, що запаси використовуються в послідовності, яка є протилежною їх надходженню на підприємство (зарахування в бухгалтерському обліку), тобто запаси, які першими відпускаються у виробництво (продажу та інше вибуття), оцінюються за собівартістю останніх за часом надходжень запасів.

Оцінка запасів за методом ФІФО базується на припущенні, що запаси використовуються у тій послідовності, у якій вони надійшли на підприємство (відображені в бухгалтерському обліку), тобто запаси, які першими відпускаються у виробництво (продажу та інше вибуття), оцінюються за собівартістю перших за часом надходжень запасів.

Оцінка за цінами продажу заснована на застосуванні підприємствами роздрібної торгівлі середнього процента торгової націнки на товари. Цей метод застосовується підприємствами, які мають значну і перемінну номенклатуру товарів з приблизно однаковим рівнем торгової націнки. Собівартість реалізованих товарів визначається як різниця між продажною (роздрібною) вартістю реалізованих товарів і сумою торгової націнки на ці товари. Сума торгової націнки на реалізовані товари визначається як добуток продажної (роздрібної) вартості реалізованих товарів на середній процент торгової націнки. Середній процент торгової націнки визначається шляхом ділення залишку торгових націнок на початок звітного місяця і торгових націнок за звітний місяць на продажну вартість одержаних у звітному місяці товарів і залишок товарів на початок звітного місяця.

РОЗДІЛ 2. ХАРАКТЕРИСТИКА БАЗОВОГО ПІДПРИЄМСТВА

2.1.Загальна характеристика ВАТ “Володимир –Волинський хлібозавод”

Хліборобство є святою  справою, справа випікання хліба  іде з  глибини років  і передається  нашим  народом з  покоління  в  покоління.  Справа  ж  та  нелегка,  але  почесна,  відповідальна,  то ж творити хліб доручали найсумліннішим, найзавзятішим, найшановнішим людям.

ВАТ “Володимир – Волинський  хлібозавод“  відноситься  до  хлібопекарної  галузі .  Форма  власності  -  колективна (Додаток В).

ВАТ “Володимир-Волинський хлібозавод” один з найстарших підприємств міста і області. Спочатку був млин, саме в споруді млина став до ладу хлібозавод.  Чимало  було  ручної  праці,  тісто  замішували  в  чанах ,  розробляли  його  і  пересаджували  в піч вручну.  Печі  опалювались  вугіллям ,  хліб  розвозили  гужовим  транспортом ,  оскільки   автомашин  для  цього  не  мали.

В  1960  роки  пройшла  реконструкція,  до  приміщення  добудували  двоповерховий  корпус.  Протягом  1969- 1970  років  хлібозавод  одним  з  перших  в  області  встановив  склад  безтарного  зберігання борошна,  печі  перевели  на   газове  опалення.  Впровадили  нову  технологічну  систему  виробництва  хліба.  Замість  застарілих  тістомісильних  машин  змонтували  4  поточних  лінії  по  виробництву  хліба  і  булок.

Життя  не  стоїть   на  місці.  На  даний  час  на  підприємстві  основні  виробничі  процеси  механізовано, розширюються  виробничі площі,  збудовано  сучасні  складські   приміщення,  працює  млин ,  поліпшується  організація  збуту  продукції  власним  автотранспортом.

Чисельність  працівників  -  200  чоловік.  З  них :

                            -    140  чоловік  -  виробничий  персонал;                           

-         26 чол. -  адмінперсонал;

-         34 чол. - персоналу,  пов’язаний з реалізацією продукції.

Потужність  хлібозаводу  на  добу  в  асортименті  20  тонн. Щодоби  виробляється  12-14  тонн  хлібобулочної  продукції. Коротка характеристика даного підприємства описано у додатку Б.

На сьогоднішній день основними постачальниками ВАТ “Володимир-Волинського хлібозаводу” є :

                   ДП ДАК Хліб України Володимир-Волинський КХП;

                   Луцький КХП № 2;

                   ПП “Імпалс”;

                   Оптовий склад ЗАТ “Волиньпак”;

                   ЗАТ “Рожищенський птахокомбінат”;

                   П-ць Баковський О.Б.;

                   ЗАТ “Євроенергоцентр”;

                   ООО НК “Альфа-Нафта”;

                   ЗАТ РТЦ “Нафтогазкард”;

                   ВАТ “Волиньобленерго”.

Основними замовниками продукції хлібозаводу, їхніми покупцями є підприємці міст Володимир-Волинського, Луцька, Ковеля, Любомля, Шацька, Соколя,  Турійська.

Паралельно з ВАТ “Володимир-Волинський хлібозавод” на ринку збуту представлені товари виробників – конкурентів, а саме :

      ПП “Волинський аромат” Оваднівський хлібозавод;

      Луцький хлібозавод;

      Любомльський хлібозавод.

На балансі підприємства ВАТ “Володимир-Волинський хлібозавод”  є основних засобів на суму 997 тис. грн. Підприємство працює з прибутками, які за останній місяць становили 21 тис. грн. Але значне підвищення цін на основні енергоносії: газ, світло, вода, збільшення транспортних витрат, витрат на закупівлю сировини і матеріалів призвело до зниження рентабельності, зменшення прибутку. Показник рентабельності виробництва на сьогодні 6 %.

Хлібозавод тісно співпрацює з багатьма покупцями своєї продукції і постачальниками. Керівництво підприємства йде на зустріч своїм покупцям і тому величина дебіторської заборгованості досягає до 200 тис. грн. Поточна кредиторська заборгованість на даний час по підприємству 7,5 тис. грн. 

Ефективність виробництва являє собою комплексне відбиття кінцевих результатів використання засобів виробництва і робочої сили за певний проміжок часу  при виробництві різноманітних товарів та послуг.

Процес формування результатів і ефективності виробництва (продуктивності системи) показано на рис.2.1.

Ресурси                      Персонал                     Засоби                    Виробничі

                                (робоча сила)                   праці                         запаси

Взаємодія                                                                                      Результати

і витрати                          ВИРОБНИЦТВО                                   (ефект)

      Ефективність виробництва

                                         (продуктивність системи)

Рис. 2.1. Схема формування результатів і ефективності виробництва

Особливе місце у веденні господарської діяльності підприємства   займає фінансова звітність (Додаток А ), на підставі якої розраховуються такі важливі для підприємства показники, як коефіцієнт ліквідності, платоспроможності, фінансової незалежності.

Ліквідність – це спроможність підприємства перетворювати свої активи в гроші для покриття всіх необхідних платежів по мірі настання їхнього терміну. Підприємство, оборотний капітал якого складається переважно з коштів і короткострокової дебіторської заборгованості, як правило, вважається більш ліквідним, порівняно з підприємством, оборотний капітал якого складається переважно з запасів.

Всі активи підприємства в залежності від ступеня ліквідності, тобто  швидкості перетворення в кошти, можна умовно поділити на такі групи:

      найбільш ліквідні активи (А1) – суми по всіх статтях коштів, що можуть бути використані для виконання поточних розрахунків негайно. В цю групу включають також короткострокові фінансові вкладення (цінні папери).

      швидкореалізовані активи (А2) – активи, для обертання яких у наявні кошти потрібен певний час. У цю групу можна включити дебіторську заборгованість (платежі по якій очікуються протягом  12 місяців після звітної дати), інші оборотні активи.

      повільнореалізовані активи (А3) – найменш ліквідні активи. Це запаси, дебіторська заборгованість (платежі по якій очікуються більш як через 12 місяців після звітної дати), податок на додану вартість по придбаним цінностям тощо.

      важкореалізовані активи (А4) – активи, що призначені для використання в господарській діяльності протягом тривалого періоду часу. В цю групу можна включити статті I розділу активу балансу "Необоротні активи".

Перші три групи активів протягом всього господарського періоду можуть постійно змінюватися і відносяться до поточних активів підприємства. Поточні активи більш ліквідні, ніж всі інші активи підприємства.

Пасиви балансу по мірі зростання строків погашення зобов'язань групуються наступним чином:

      найбільш термінові зобов'язання (П1) – кредиторська заборгованість, розрахунки по дивідендах, інші короткострокові зобов'язання, а також позики, не погашені в термін (за даними додатків до бухгалтерського балансу).

      короткострокові пасиви (П2) – короткострокові кредити банків та інші позики, які підлягають погашенню на протязі 12 місяців після звітної дати.