Безготівкові розрахунки

     

     

     

       
 

     Рис. 2.2. Документообіг при розрахунках платіжними дорученнями на ПП «БМК-77» 

     Розрахунки  платіжними дорученнями мають ряд  позитивних сторін у порівнянні з  іншими формами розрахунків, а саме:

• відносно простий і швидкий документообіг;
• прискорення руху коштів;
• можливість використання даної форми розрахунків за нетоварних платежів.

     Виписка банку – це документ, який видається банком підприємству та відбиває рух грошових коштів на поточному рахунку. Вона заміняє собою регістр аналітичного обліку за операціями на поточному рахунку та одночасно є підставою для бухгалтерських записів. Таким чином, виписка банку – це фактично другий примірник особового рахунку підприємства, відкритого банком (Додаток Д).

     Бухгалтер при отриманні виписки здійснює наступні операції, які називаються бухгалтерським терміном – контирування виписки:

• виписка нумерується;
• перевіряється наявність виправдовуючих розрахункових документів, на підставі яких зараховані або списані кошти;
• перевіряється відповідність сум у виписці із сумами виправдовуючих документів на перерахування чи зарахування коштів;
• проставляється кореспонденція рахунків відповідно до проведених операціям.

     Обробляючи  виписки, бухгалтер повинен пам'ятати, що поточний рахунок для обліку на підприємстві – активний, а для  банку – пасивний.

     Розрахунковий чек – це розрахунковий документ, що містить нічим не обумовлене письмове розпорядження власника рахунку (чекодавця) банку-емітенту, у якому відкритий його рахунок, про сплату чекоутримувачеві зазначеної в розрахунковому чеку суми (п. 1.4 Інструкції № 22).

     Загальні  положення про розрахунки із застосуванням  чеків викладені в статтях 1102-1103 ГКУ й укладаються в наступному:

• видача чека не погашає грошові зобов'язання, у виконання яких він виданий;
• відкликання чека до закінчення терміну для його пред'явлення не допускається;
• чек підлягає оплаті (погашенню) платником за умови пред'явлення його в строк, установлений банківськими правилами.

     Відповідно  до ч. 2 ст. 1104 ГКУ зарахування коштів по інкасованому (пред'явленому до оплати) чеку на рахунок чекоутримувача провадиться після одержання платежу від платника (чекодавця), якщо інше не передбачено договором між чекодавцем і банком.

     Оформлення  чекової книжки є послугою банку, оплату якої слід відобразити в обліку так само, як і оплату, інших наданих підприємству послуг.

     Документообіг при розрахунках чеками можна  зобразити схематично (рис. 2.3).

     

     

     

     

       

     Рис. 2.3. Документообіг при розрахунках чеками ПП «БМК-77» 

     Чекова  форма розрахунків має певні  переваги перед іншими формами. Це, передовсім, відносна швидкість розрахунків  і надходження коштів на рахунок  постачальника, що сприяє зменшенню  дебіторської заборгованості. Принциповими недоліками такої форми розрахунків є недостатня гарантія платежу, оскільки на рахунку чекодавця може не бути потрібних коштів; неможливість розрахунків чеками на велику суму; складність оформлення чека.

     Вексель – це цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити після настання терміну певну суму грошей власникові векселя (векселедержателю) (Додаток Ж).

     Вексель допомагає прискорити реалізацію товарів  і збільшує швидкість руху обігових коштів. Вексель – це вид кредитних грошей.

     Векселі бувають двох видів:

• звичайний, простий (соло-вексель);
• переказний (тратта).

     Етапи і порядок загального ведення  обліку безготівкових розрахунків наведено на рис.2.4. 

   

     При здійсненні розрахунків ПП «БМК-77» застосовує систему «клієнт - банк», яка забезпечує передачу повідомлень між ПП «БМК-77» та банком протягом дня. 
 

РОЗДІЛ 3

АНАЛІЗ  ПЛАТОСПРОМОЖНОСТІ ПП «БУДІВЕЛЬНО-МОНТАЖНОГО КОМПЛЕКСУ-77» 

     3.1. Аналіз грошових потоків підприємства 

     Незалежно від виду діяльності підприємства грошові  кошти є найціннішими його активами. Грошові активи перебувають в  постійному русі забезпечуючи всі види діяльності підприємства: операційну, інвестиційну, фінансову, та ототожнюються  із системою «фінансового кровообігу», від якої залежить життєздатність підприємства.

     Питання теорії і практики економічного аналізу  грошових потоків підприємств висвітлюються  в роботах зарубіжних економістів, як Дж.К. Ван. Хорн, Є.Брігхем, Е. Нікхбахт, Т. Райс, В.В. Бочаров, Л.Н. Павлова, Г.В. Савицька, в працях вітчизняних вчених, як І.А. Бланк, Ф.Ф. Бутинець, Г.Г. Кірейцев, Л.О. Лігненко, А.М. Поддерьогін, О.О. Терещенко, Р.Б. Тян, та інших економістів [23, с.123].

     Необхідність  проведення аналізу грошових потоків полягає в обмеженості грошових ресурсів на підприємстві, нестійкому фінансовому стані багатьох підприємств, ризику втрати платоспроможності, а також в підвищенні рівня ефективності управління грошовими потоками.

     Для як внутрішнього, так і зовнішнього  аналізу платоспроможності необхідно знати, яким чином і з яких джерел підприємство отримує грошові кошти і які основні напрямки їх витрат. Метою аналізу грошових потоків підприємства є прискорення руху грошових коштів і підвищення на цій основі оборотності активів і капіталу, а також забезпечення фінансової стійкості та платоспроможності підприємства.

     Концептуальні основи аналізу грошових потоків, які  поєднують мету, задачі, об’єкти, принципи, способи аналізу представленні  на рис. 3.1. 

       
 
 
 

     

     

     

     

     

       

     

     

       

     

       

     

     

       

     

     

       
 
 

     

     За  даними балансу ПП «БМК-77» за 2010 рік (Додаток Б) здійснимо оцінку структури джерел утворення грошових коштів (табл.3.1).

     Таблиця 3.1

     Структура джерел утворення та напрямів витрачання грошових коштів за 2010 рік на ПП «БМК-77»

 

     За  даними наведеними в таблиці основними  джерелами утворення грошових коштів підприємства є збільшення нерозподіленого прибутку, кредиторської заборгованості за товари. Питома вага інших джерел утворення коштів складає 2,63%, отже можна стверджувати що вони не відігравали суттєвої ролі у загальному розширенні джерел фінансів підприємства. Дана структура заслуговує на позитивну оцінку, оскільки відповідає стратегічним цілям розвитку підприємства. Структура напрямів витрачання коштів підприємства загалом відповідає структурі утворення цих коштів, тому має бути також оцінена позитивно.

     3.2.Аналіз  ліквідності та платоспроможності  підприємства 

     Платоспроможність підприємства характеризується його можливістю і здатністю своєчасно й повністю виконувати свої фінансові зобов’язання перед внутрішніми та зовнішніми партнерами, а також державою.

     Оцінка  платоспроможності необхідна не тільки для підприємства з метою аналізу й прогнозування його подальшої фінансової діяльності, а й для його зовнішніх партнерів і потенційних інвесторів. Як правило, досліджують поточну і перспективну платоспроможність.

     Однією  з ключових ознак фінансової стійкості  підприємства є його ліквідність. Під  терміном «ліквідність» прийнято розуміти здатність підприємства виконувати свої фінансові зобов’язання перед  усіма контрагентами і державою.

     Більш послідовна точка зору пов’язана з диференціацією всіх активів підприємства за ступенями ліквідності, тобто за швидкістю їх можливого перетворення на гроші. У такому разі всі активи підприємства можна поділити на групи :

     1 група. Найбільш ліквідні активи (А1) – грошові кошти підприємства на розрахунковому, валютному та інших рахунках, у касі, та короткострокові фінансові вкладення (цінні папери), суми яких за всіма статтями грошових коштів можуть бути використані для виконання поточних розрахунків негайно (формула 3.1): 

                  А 1 = форма№1 (стр.220+стр.230+стр.240) [16, с.86]         (3.1.) 

     2 група. Швидко реалізовані активи (А2) – готова продукція, товари, всі види дебіторської заборгованості (за винятком безнадійної), суми яких для обернення на готівкові кошти вимагають певного часу (формула 3.2):

                  А2= форма№1 (стр.130 + стр.140 + стр.150 + стр.160+

          стр.170 + стр.180+стр.190+стр.200+стр.210) [16, с.86]              (3.2.)

     3 група. Повільно реалізовані активи (А3) – це запаси, дебіторська заборгованість (платежі за якою очікуються більш ніж через 12 місяців після звітної дати), податок на додану вартість за придбаними цінностями. Слід виключити з розрахунків статтю «Витрати майбутніх періодів» (формула 3.3):

     А3 = форма №1 (стр.100+стр.110+стр.120

                                              +стр.250+стр.270)   [16, с.86]                      (3.3)