Аудит виробничих запасів

Аудит виробничих запасів

ВСТУП

Сировинні, матеріальні  й паливно-енергетичні ресурси - це найважливіша складова частина національного  багатства країни. Тому в комплексі  заходів по створенню системи  аудита велике значення має формування повної й достовірної облікової інформації про наявність, рух і використання виробничих запасів на кожному підприємстві, а також чітка організація внутрішньогосподарського контролю за їхньою схоронністю. Важливого значення набуває поліпшення якісних показників використання виробничих запасів. Цього можна домогтися шляхом економії матеріалів і більше ефективного їхнього використання. Рішення вищевикладених завдань можна досягти, застосовуючи більше прогресивні конструкційні матеріали, впроваджуючи нові технології, заміняючи дорогі матеріали більше дешевими без зниження якості продукції, скорочуючи відходи й втрати у виробничому процесі, а також широко втягуючи в господарський оборот вторинні ресурси й попутні продукти.

Аудит виробничих запасів - один з найбільш складних ділянок  облікової роботи. На промисловому підприємстві номенклатура матеріальних цінностей обчислюється десятками тисяч найменувань, а інформація з обліку виробничих запасів становить більше 30% всієї інформації з керування виробництвом. Тому організація контролю за рухом, схоронністю й використанням матеріальних цінностей пов'язана з більшими труднощами. Важливе значення має автоматизація всіх облікових робіт, починаючи від виписки облікових документів і закінчуючи складанням необхідної звітності. Невід'ємною частиною контролю виробничих запасів є економічний аналіз їхнього використання, що поглиблює пошуки резервів підвищення ефективності виробництва.

Таким чином, з вищесказаного  випливає, що тема роботи досить актуальна. Метою курсової роботи є вивчення аудита схоронності й використання виробничих запасів організації.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ АУДИТУ ВИРОБНИЧИХ ЗАПАСІВ

1.1. Мета і завдання  аудиту виробничих запасів

Важливу роль у підвищенні ефективності роботи підприємств відіграє раціональне використання матеріальних цінностей, які є основою виробничої діяльності та займають більш ніж 70 % у собівартості продукції.

У бухгалтерському  обліку під терміном "запаси" розуміють активи, які:

o утримуються для  подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності;

o перебувають у  процесі виробництва з метою  подальшого продажу продукту  виробництва;

o утримуються для  споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством.

Запаси визнаються активом, якщо існує імовірність  того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов'язані з їх використанням, та їх вартість може бути достовірно визначена.

З метою бухгалтерського обліку до запасів включають:

o сировину, основні  й допоміжні матеріали, комплектуючі вироби та інші матеріальні цінності, що призначені для виробництва продукції, обслуговування виробництва й адміністративних потреб;

o незавершене виробництво  у вигляді не закінчених обробкою  і складанням деталей, вузлів, виробів та незакінчених технологічних процесів;

o готову продукцію,  що виготовлена на підприємстві, призначена на продаж і відповідає технічним та якісним характеристикам, які передбачені договорами та іншими нормативно-правовими актами;

o товари у вигляді  матеріальних цінностей, що придбані (отримані) та утримуються підприємством з метою подальшого продажу;

o малоцінні та  швидкозношувані предмети, що використовуються  протягом не більше одного року або нормального операційного циклу, якщо він більше одного року.

Основними завданнями аудиту матеріально-виробничих запасів є:

перевірка збереження цінностей;

контроль за дотриманням  норм витрат матеріалів і встановлених норм запасів;

перевірка правильності оцінки і раціонального використання матеріалів у виробництві;

аналіз стану  обліку і внутрішнього контролю за рухом матеріалів.

Аудиторська перевірка  операцій з матеріальними цінностями включає дослідження стану складського господарства та збереження матеріальних цінностей, нормування витрачання, оприбуткування, правильності оцінки купованих матеріальних цінностей, використання запасів на виробництві, перевірка операцій з МШП. Основна мета перевірки - встановлення законності, достовірності та доцільності операцій з матеріалами, правильності їх відображення в обліку.

На більшості  підприємств обсяг операцій з матеріальними цінностями буває досить значним, тому їх перевірка є трудомістким процесом.

Загальні питання  щодо облікової політики розкриваються в працях як зарубіжних авторів (Р.В. Алборов, А.А. Єфремова, С.А. Ніколаєва), так і вітчизняних авторів (Т.В. Барановська, М.С. Пушкар, С.Л. Береза тощо).

Проблемами удосконалення  класифікації й обліку матеріальновиробничих запасів займалося багато вчених - економістів: Н.Ткаченко, Ф.Бутинець, Л.Горецька, Г.Нашкерська, Р.Мельник, та інші. Та загальний шаблон їх запасів потребує урахування специфіки певноі галузі господарювання.

Питання «Мета та завдання аудиту виробничих запасів» досліджено багатьма авторами, серед яких: Іванова Н. А., Ролінський О. В.Іванова Н. А., Ролінський О. В. дане питання висвітлює так:

Мета аудиту виробничих запасів - підтвердити законність господарських операцій щодо запасів та правильності відображення їх в обліку. 

 

	- нема голосів (1487 відвідувань)
Користувачі повинні  бути зареєстровані щоб голосувати за книгу

 

1.2. Організація  аудиту виробничих запасів

Необхідними умовами  збереження товарно-матеріальних цінностей  є правильна організація складського  господарства та контроль пропускної системи на підприємстві, а також забезпечення необхідними кадрами служб матеріально-технічного постачання та збуту продукції.

Завдання аудитора полягає в тому, щоб виявити та попередити появу порушень. Основну роль в аудиті матеріальних цінностей відіграє інвентаризація. Присутність аудитора під час інвентаризації необхідна. У його функції входить:

-присутність під час інвентаризації, якщо запаси матеріальних цінностей дуже великі та якщо аудитор з недовірою ставиться до очікуваних результатів;

-спостереження  за виконанням процедур та  ідентифікація з метою визначення  ступеня відповідності їх законодавчим  актам;

-перевірка правильності  підрахунку на основі випадкової вибірки;

-вивчення обгрунтованості  віднесення операцій до певного  звітного періоду;

-отримання пояснень  з приводу значних невідповідностей  матеріальних цінностей даним бухгалтерських записів;

-перевірка правильності  оцінки фактичного обсягу запасів.

Аудиторські процедури  поділяються на ті, що проводяться:

- до інвентаризації;

- під час інвентаризації;

- після інвентаризації.

У ході аудиту необхідно  перевірити існування у відділі  кадрів підприємства документації з питань підбору, прийому на роботу та звільнення матеріально-відповідальних осіб (зав. складами, експедиторів та інших). За даними трудових книжок та особових справ необхідно встановити, чи не призначаються на ці посади особи, які мають непогашені судимості за корисливі злочини, чи погоджувалось їх призначення з головним бухгалтером підприємства. Далі слід встановити, чи укладені з такими працівниками письмові договори про повну матеріальну відповідальність.

Договори про  повну матеріальну відповідальність, згідно зі статтею 135-1 КЗпП, мають бути укладені з усіма працівниками (які  досягли вісімнадцятирічного віку), які займають посади або виконують  роботи, безпосередньо пов'язані із зберіганням, обробленням, продажем, перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей. Перелік таких посад і робіт може бути визначено у колективному договорі. У ході аудиту слід перевірити, чи надаються щорічні відпустки матеріально відповідальним особам, чи проводиться інвентаризація цінностей під час передачі їх особам, які тимчасово замінюють матеріально відповідальних осіб [12, c.108].

У разі спільного  виконання працівниками окремих  видів робіт, коли неможливо розмежувати  матеріальну відповідальність кожного, згідно зі статтею 135-2 КЗпП власник  або уповноважений ним орган  за погодженням з профспілковим  комітетом підприємства може встановити колективну (бригадну) матеріальну відповідальність. У цьому випадку письмовий договір укладається між підприємством і всіма членами колективу (бригади).

Аудитору слід перевірити, чи визначено на підприємстві коло посадових осіб, які мають право підписувати документи на отримання і відпуск матеріалів зі складів, видачу дозволу на вивіз матеріальних цінностей з території підприємства, чи дотримується чинний порядок видачі доручень та отримання за ними матеріальних цінностей.

Бланки доручень є документами не суворої звітності, тому аудитору слід перевірити порядок  отримання, зберігання і обліку бланків доручень, як документів суворої звітності. Під час оприбуткування бланків доручень слід вказувати місце зберігання, нумерацію, їх кількість та вартість.

Заповнюючи типовий  бланк доручення, обов'язково вказують строк його дії (10 днів). Доручення  завжди повинно мати номер і дату видачі, повну назву і поштову  адресу споживача товару, а потім - платника.

Доручення видається конкретній фізичній особі, яка має право на отримання товару. В ньому вказуються дані паспорту особи, якій видається доручення. Отримуючи цінності, представник разом з дорученням повинен подати паспорт. Уповноваженому представникові покупця, який має прострочене доручення, товарно-матеріальні цінності не видаються.

У доручення вписується повна назва постачальника і  назви, номери і дати видачі документів, за якими отримують товар. Зворотний  бік доручення повинен містити  перелік товарно-матеріальних цінностей, які отримує представник покупця, з їх нумерацією по порядку, повною назвою кожного товару, одиницею його виміру та кількістю прописом. Доручення підписує особа, яка повинна отримати товар. Підпис цієї особи завіряється керівництвом підприємства-покупця і відбитком печатки [17, c.119].

1.3. Методика аудиту  виробничих запасів

На початку аудиту матеріально-виробничих запасів слід перевірити стан складських приміщень, оснащення місць зберігання цінностей вагами, мірною тарою та іншими вимірювальними приладами. Склади мають бути оснащені стелажами та іншими пристроями для збереження матеріалів. Аудитор повинен розглянути стан охорони підприємства і дотримання пропускного режиму.

Важливим фактором підвищення ефективності виробництва і конкурентоспроможності виготовленої продукції є нормування витрат матеріалів. Перевірка обґрунтованості встановлених норм досягається шляхом контрольного запуску сировини і матеріалів у виробництво. Тому у разі необхідності з метою визначення істинних витрат матеріальних ресурсів під час проведення аудиту здійснюються контрольні запуски матеріалів у виробництво. За їх результатами складається відповідний робочий документ аудитора, в якому вказується кількість сировини, що передана у виробництво, технологічні режими та обладнання, які використовуються для її обробки, кількість продукції (вузлів, напівфабрикатів), яка виготовлена з цієї сировини. Такі дані можуть бути використані для відновлення обліку витрат матеріалів. Ці відновлені дані необхідно зіставити з фактичними витратами окремих груп матеріалів, визначити результат (економію чи перевитрату), а від матеріально відповідальних і посадових осіб отримати пояснення з цих питань.

Невід'ємним елементом  контролю є забезпечення суворого лімітування  відпуску матеріалів та сировини у виробництво. Ліміти встановлюються, виходячи з науково обґрунтованих норм витрат, обсягу виробничої програми, з урахуванням залишків матеріалів, не витрачених на початку місяця.

З метою перевірки збереження матеріальних цінностей і достовірності облікових даних під час аудиту повинна обов'язково проводитися інвентаризація матеріалів та інших виробничих запасів [15, c.136].

Інвентаризація  проводиться раптово й одночасно  на всіх об'єктах із залученням фахівців, які добре знають технологію і порядок обліку, збереження та використання окремих видів матеріальних ресурсів, а також представників громадських організацій. Інвентаризація матеріальних запасів, як правило, здійснюється в порядку розташування цінностей у даному приміщенні. У разі зберігання цінностей однією матеріальною відповідальною особою у різних ізольованих приміщеннях інвентаризація проводиться послідовно по місцях зберігання. Після перевірки цінностей вхід до приміщення опломбовується, і комісія переходить для роботи у наступне приміщення. Факт опломбування засвідчується актом, у якому обов'язково вказуються члени інвентаризаційної комісії, дата складання акта, місцезнаходження та назва складу, кількість пломб та їхні номери. Акт підписується всіма членами інвентаризаційної комісії. Склад після цього охороняється.

Під час проведення інвентаризації аудитор повинен обстежити приміщення, перевіривши надійність забезпечення зберігання цінностей від можливих крадіжок, пожеж, псування. У разі, якщо будуть знайдені недоліки в зберіганні цінностей або у порядку ведення їх обліку, їх необхідно вказати в робочому документі аудитора. На малоцінні та швидкозношувані предмети, які стали непридатними, але ще не списані, комісією складаються акти встановленої форми із зазначенням терміну їхньої експлуатації, причин непридатності до експлуатації, можливості використання цих предметів на інші господарські цілі.

Після закінчення інвентаризації аудитору слід перевірити якість її оформлення та правильність регулювання інвентаризаційних відмінностей. При цьому звертають увагу на те, щоб вартість надлишків і нестач у порівняльних відомостях була наведена відповідно до їх оцінки, показаної в облікових регістрах. Потім слід приступити до перевірки правильності проведення заліків залишків і нестач внаслідок пересортиці [20, c.217].

У разі нестачі матеріальних цінностей, які підлягають списанню на витрати в міру відпуску їх у виробництво та обліковуються лише у кількісному виразі, розмір збитків визначається, виходячи з ринкових цін на аналогічні матеріальні цінності, зменшених пропорційно до фактичного зносу, але не менше, ніж на 50 % ринкової ціни.