Аудит фінансової звітності

                

 

 

Зміст

Вступ……………………………………………………………………………….3

РОЗДІЛ 1: ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ  ФІНАНСОВОЇ ЗВІТНОСТІ

1.1. Основні вимоги до фінансової звітності та принципи її побудови……....5

1.2. Склад фінансової звітності, її подання і оприлюднення………………….9

РОЗДІЛ 2: ОРГАНІЗАЦІЯ АУДИТУ ФІНАНСОВОЇ ЗВІТНОСТІ 
2.1 Завдання аудиторської перевірки стану фінансової звітності……………14

2.2 Мета і загальні  принципи аудиту фінансової звітності…………………...15

2.3 Нормативні документи,  якими регулюють складання фінансової 

      Звітності………………………………………………………………………23

РОЗДІЛ  3:  МЕТОДИКА АУДИТУ ФІНАНСОВОЇ ЗВІТНОСТІ  НА ПРИКЛАДІ ПрАТ «РОСАВА»

3.1 Характеристика підприємства……………………………………………..26

3.2 Аудит показників  фінансової звітності…………………………………...29

Висновки………………………………………………………………………..34

Список використаної літератури……………………………………………...36

Додатки

 

 

 

ВСТУП

 

Бухгалтерський  облік забезпечує інформацією про  діяльність підприємства, необхідною для прийняття рішень як зовнішнім  користувачам, так і внутрішнім користувачам.

Фінансова звітність – це бухгалтерська  звітність, що містить інформацію про  фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Суб’єкту, який приймає рішення, потрібна не будь-яка інформація, а лише певна, достовірна та своєчасна. Така інформація наводиться у фінансовій звітності. Від того наскільки правильно  і кваліфіковано складена і опрацьована  фінансова звітність залежить успіх  в організації виробничих процесів і прийняття правильних управлінських  рішень.

Вивчення наукових праць вітчизняних  і зарубіжних авторів показало, що дискусії, пов'язані з дослідженням особливостей організації та методології  cкладання фінансової звітності підприємств, посідають значне місце в теорії та практиці. Вагомий внесок у вирішення цієї проблеми зробили як вітчизняні вчені-економісти: В.І. Бачинський, М.Т. Білуха, Ф.Ф. Бутинець, С.Ф. Голов, М.В. Корягін, П.О Куцик Є.В. Мних, В.О. Озеран, В.М. Пархоменко, М. Пушкар, В.В. Сопко, Н.М. Ткаченко, Б.Ф. Усач, М.Г. Чумаченко, так і зарубіжні вчені-економісти: А. Бабо, Ф. Вуд, К. Друрі, Роберт Н. Єнтоні, С. Котляров, В.В. Леонтьєв, Я. Соколов, та інші вчені. Проте, питання організації ефективної роботи аудитора в ході перевірки фінансової звітності потребують детального вивчення та їх вирішення.

Однією з найважливіших аудиторських процедур є оцінювання фінансової звітності  підприємства. Перевірка достовірності  бухгалтерської звітності аудитором  є особливо відповідальною роботою, тому дана тема є актуальною, особливо на даному етапі ринкових перетворень  в Україні.

Хоча  і досить велика кількість вчених займається дослідженнями даної  теми, вона до сих пір залишається  не повністю розкритою.

Метою курсової роботи є дослідження аудиту фінансової звітності підприємств.

Завдання  курсової роботи полягає у визначенні характеристики фінансової звітності, її складу, призначені та основних принципів  підготовки; порядку оцінювання фінансової звітності підприємства; методики аудиту показників фінансової звітності.

 

РОЗДІЛ 1: ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ФІНАНСОВОЇ ЗВІТНОСТІ

1.1 Основні вимоги до  фінансової звітності та принципи  її побудови

Поточний бухгалтерський облік  містить розрізнену інформацію про господарську діяльність підприємства. Для одержання інформації про результати такої діяльності дані поточного обліку необхідно узагальнити в певній системі показників. Це досягається складанням звітності, яка є завершальним етапом бухгалтерського обліку.

Звітність — це система узагальнених і взаємопов'язаних економічних показників поточного обліку, які характеризують результати діяльності підприємства за звітний період.

Правові основи регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності визначені Законом України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 № 996 XIV, а також прийнятими відповідними Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку в Україні. Зазначений Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно із законодавством [2].

Бухгалтерський облік є обов'язковим  видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Бухгалтерська звітність складається на підставі даних бухгалтерського обліку для задоволення потреб певних користувачів.

Фінансова звітність є складовою частиною бухгалтерської звітності, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період. Вона розрахована насамперед на таких користувачів інформації, як інвестори, кредитори та інших, які не можуть вимагати звітів з урахуванням їх конкретних потреб [2].

Метою ведення бухгалтерського  обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття обгрунтованих рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Для того щоб фінансова звітність  була зрозумілою користувачам, вона повинна містити дані про:

• підприємство (назву, організаційно-правову форму, місцезнаходження, короткий опис діяльності; назва органу управління, якому підпорядковується підприємство, або назва його материнської (холдингової) компанії та ін.);
• дату звітності або звітного періоду. Якщо період, за який складено фінансовий звіт, відрізняється від звітного періоду, передбаченого Положенням (стандартом), то причини і наслідки цього повинні бути розкриті у примітках до фінансової звітності;
• валюту звітності й одиницю виміру. Якщо валюта звітності відрізняється від валюти, в якій ведеться бухгалтерський облік, то підприємство повинно розкрити причини цього і методи, які були використані для переведення фінансових звітів з однієї валюти в іншу;

- облікову політику підприємства і її зміни (тобто принципів оцінки статей звітності, методів обліку щодо окремих статей звітності);

- іншу інформацію, розкриття якої передбачено відповідними положеннями (стандартами) [2].

Для того щоб звітність була дійовим  засобом управління і контролю, вона повинна відповідати всім вимогам, що ставляться до обліку. Вона має достовірно відображати ресурси підприємства, їх використання і фінансові результати діяльності. Показники звітності повинні бути об'єктивними, обгрунтовані перевіреними даними поточного обліку і підтверджені відповідними документами. Своєчасність складання і подання звітності — невід'ємна умова її корисності. Сама достовірна інформація втрачає своє значення, якщо вона надана користувачам несвоєчасно. Тому звітність повинна складатися і подаватися відповідним органам в строки, встановлені нормативними актами, які забезпечують ефективне її використання для управління і контролю.

Вимога повноти звітності означає повне висвітлення всіх напрямів діяльності підприємства. Проте звітність має містити тільки корисну інформацію, без зайвої деталізації. Зайва деталізація ускладнює складання звітності й аналіз її показників, використання в управлінні. Тому державним і громадським органам забороняється вимагати, а підпорядкованим господарствам подавати звітність за незатвердженими формами.

Звітність має бути простою, зрозумілою і загальнодоступною для всіх заінтересованих користувачів інформації.

Положенням (стандартом) бухгалтерського  обліку 1 "Вимоги до фінансової звітності" встановлені такі вимоги до її якості:

— дохідливість. Інформація, яка надається у фінансових звітах, повинна бути дохідлива і розрахована на однозначне тлумачення її користувачами за умови, що вони мають достатні знання та зацікавлені у сприйнятті цієї інформації;

— достовірність. Інформація, наведена у фінансовій звітності, повинна бути достовірною, не містити помилок та перекручень, які здатні вплинути на рішення користувачів звітності;

— порівнянність. Фінансова звітність повинна надавати можливість користувачам порівнювати: фінансові звіти підприємства за різні періоди і фінансові звіти різних підприємств. Таке порівняння дає змогу оцінити динаміку розвитку підприємства і його місце на ринку. Для забезпечення порівнянності у кожному фінансовому звіті необхідно наводити всю числову інформацію за попередній період способом, який дозволяє зіставляти її з даними за звітний період;

— доречність. Фінансова звітність повинна містити лише доречну інформацію, яка впливає на прийняття рішень користувачами, дає змогу вчасно оцінити минулі, теперішні та майбутні події, підтвердити та скоригувати їхні оцінки, зроблені у минулому [4].

Основними принципами, на яких грунтується бухгалтерський облік і фінансова звітність, є:

обачність — застосування в бухгалтерському обліку методів оцінки, які повинні запобігати заниженню оцінки зобов'язань та витрат і завищенню оцінки активів і доходів підприємства;

повне висвітлення — фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки господарських операцій та подій, здатних вплинути на рішення, що приймаються на її основі;

автономність — кожне підприємство розглядається як юридична особа, відокремлена від її власників, у зв'язку з чим особисте майно та зобов'язання власників не повинні відображатися у фінансовій звітності підприємства;

послідовність — послідовне (із року в рік) застосування підприємством вибраної облікової політики, тобто сукупності принципів, методів і процедур, які використовуються підприємством для складання і подання фінансової звітності.

Зміна облікової політики можлива  лише у випадках, передбачених національними Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, і повинна бути обгрунтована та розкрита у примітках до фінансової звітності;

безперервність — оцінка активів та зобов'язань підприємства здійснюється виходячи з припущення, що його діяльність буде тривати далі;

нарахування та відповідність доходів  і витрат — для визначення фінансового результату звітного періоду необхідно порівнювати доходи звітного періоду з витратами, що були здійснені для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку і фінансовій звітності в момент їх виникнення, незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів;

превалювання сутності над формою — операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної норми. Так, взяті у фінансову оренду основні засоби відображаються в балансі орендаря, тобто по суті як власне майно, хоч за юридичною, формою вони не перейшли у власність орендаря, але ним фактично прийняті на себе всі ризики і вигоди, пов'язані з правом власності на об'єкт оренди (лізингу);

історична (фактична) собівартість —  пріоритетною є оцінка активів підприємства, виходячи з витрат на їх виробництво та придбання;

єдиний грошовий вимірник — вимірювання та узагальнення всіх господарських операцій підприємства у фінансовій звітності здійснюється в єдиній грошовій одиниці. Підприємства ведуть бухгалтерський облік і складають фінансову звітність у грошовій одиниці України;

періодичність — можливість розподілу діяльності підприємства на певні періоди часу з метою складання фінансової звітності [11] .

 

1.2 Склад фінансової  звітності, її подання і оприлюднення

 

Форми фінансової звітності підприємств  і порядок їх заповнення встановлює Міністерство фінансів України. Існують такі форми фінансової звітності:

Форма №1 Баланс

Форма №2 Звіт про фінансові результати

Форма №3 Звіт про рух грошових коштів

Форма №4 Звіт про власний капітал

Форма №5 Примітки до річної фінансової звітності

Форма №6 Додаток до приміток до річної фінансової звітності "Інформація за сегментами"

Методологія та форми складання  фінансової звітності регулюються  в Україні затвердженими Міністерством фінансів такими національними Положеннями (стандартами):

 П(С)БО 1 "Загальні вимоги до  фінансової звітності";

 П(С)БО 2 "Баланс";

 П(С)БО 3 "Звіт про фінансові  результати";

 П(С)БО 4 "Звіт про рух грошових  коштів";

 П(С)БО 5 "Звіт про власний капітал"

 П(С)БО 6 "Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах"

Для суб'єктів малого підприємництва і представництв іноземних суб'єктів господарської діяльності національними Положеннями (стандартами) встановлена скорочена за показниками фінансова звітність у складі Балансу підприємства і Звіту про фінансові результати.

Квартальна звітність складається  зростаючим підсумком з початку  року у складі Балансу і Звіту  про фінансові результати [4] .

Звітність підприємств складається  станом на кінець останнього дня звітного періоду — кварталу або року. Перший звітний період заново створеного підприємства може бути меншим ніж 12 місяців, але не більшим 15 місяців. Звітним періодом підприємства, яке ліквідується, є період з початку звітного року До дати прийняття рішення про його ліквідацію [2] .