Аудит балансу підприємства

1.2.Методика аудиту балансу та аудиту фінансового стану підприємства

  Насамперед  аудитор  здійснює аналіз достовірності  оцінки активів та зобов’язань.

  Основними об’єктами аудиту активів підприємства є нематеріальні активи; незавершене  будівництво, основні засоби, довгострокові фінансові інвестиції, довгострокова дебіторська заборгованість, відстрочені податкові активи, інші необоротні активи, запаси, розрахункові операції, поточні фінансові інвестиції, грошові кошти та їх еквіваленти.

  Аудитор має підтвердити правильність відображення в бухгалтерському балансі кожної статті.

  При перевірці достовірності відображених у Балансі нематеріальних активів  аудитор має встановити: правильність віднесення до них активів, визначення первісної, залишкової вартості та зносу, а також відповідності даних за статтями Балансу сальдо на рахунку Головної книги.

  Правильність  визначення первісної вартості нематеріальних активів перевіряють за кожним напрямом їх надходження з урахуванням  П(С)БО 8 «Нематеріальні активи» —  придбаних за плату, в результаті обміну на подібний або неподібний об’єкт, безоплатно отриманих, внесених до статутного капіталу підприємства, отриманих внаслідок об’єднання підприємств, окремих об’єктів, сплачених загальною сумою, створених підприємством.

  Аналогічно нематеріальним активам здійснюють перевірку основних засобів за такими напрямами: правильність віднесення до основних засобів активів, визначення їх первісної, залишкової вартості та зносу, відповідності даних Балансу і Головної книги.

  Відповідно  до П(С)БО 7 «Основні засоби» до складу основних засобів відносять матеріальні активи, які утримуються підприємством з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких перевищує рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік).

  При визначенні правильності визначення довгострокової дебіторської заборгованості аудитору слід пам’ятати, що відповідно до П(С)БО 2 «Баланс» довгостроковою дебіторською заборгованістю вважають заборгованість фізичних та юридичних осіб, яка не виникає в ході нормального операційного циклу та буде погашена після 12 місяців з дати складання Балансу, а заборгованість орендарів за майно у фінансовій оренді, вартість векселів, отриманих у забезпечення довгострокової дебіторської заборгованості, дебіторська заборгованість працівників за виданими довгостроковими позиками.

  Аудитор має встановити відповідність суми довгострокової дебіторської заборгованості, відображеної у Балансі, дебетовому сальдо рахунку 16 «Довгострокова дебіторська заборгованість» Головної книги.

  При перевірці Оборотних активів  аудитор з’ясовує правильність відображення запасів у Балансі за групами: «Виробничі запаси», «Тварини на вирощуванні та відгодівлі», «Незавершене виробництво», «Готова продукція».

  При перевірці правильності оцінки запасів  аудитор має переконатись, що вона здійснена за найменшою з двох величин: собівартістю (первісною вартістю) або чистою вартістю реалізації, а також в їх обґрунтованості.

  При перевірці виробничих запасів аудитор  з’ясовує правильність віднесення активів  до складу виробничих запасів, їх оцінки та відповідності даних Балансу сальдо на рахунках Головної книги[21, с. 45].

  Аудитор повинен встановити відповідність  даних Балансу за статтею «Виробничі запаси» дебетовому сальдо на рахунках 20 «Виробничі запаси», 22 «Малоцінні та швидкозношувані предмети» та 25 «Напівфабрикати» у Головній книзі

  При перевірці правильності відображення у Балансі готової продукції з’ясовують, чи відображуються у цій статті запаси виробів на складі, обробку яких завершено та які пройшли випробування, приймання, укомплектовані відповідно до умов договорів із замовниками та відповідають технічним умовам і стандартам.

  Завданням аудитора є встановлення відповідності  відображеної вартості готової продукції  у Балансі дебетовому сальдо в  Головній книзі за рахунками 26 «Готова  продукція» і 27 «Продукція сільськогосподарського виробництва».

  При перевірці достовірності відображення у Балансі дебіторської заборгованості за товари, роботи, послуги аудитор з’ясовує відображення у цій статті заборгованості покупців або замовників за надані їм продукцію, товари, роботи або послуги (крім заборгованості, забезпеченої векселями). У підсумок Балансу має включатися чиста реалізаційна вартість, яка визначається вирахуванням з дебіторської заборгованості резерву сумнівних боргів.

  При перевірці правильності визначення первісної вартості з’ясовують достовірність відображення фактичної суми дебіторської заборгованості відповідно до П(С)БО 10 «Дебіторська заборгованість». Відповідно до П(С)БО 10 за первісною вартістю оцінюється поточна дебіторська заборгованість за продукцію, товари, послуги, яка визнається активом, якщо існує ймовірність отримання підприємством майбутніх економічних вигод та може бути достовірно визначена її сума.

  При перевірці правильності відображення у Балансі грошових коштів та їх еквівалентів аудитор з’ясовує спочатку правильність віднесення до них активів, а також відповідність даних Балансу сальдо на рахунках у Головній книзі.

  Аудитор має встановити відповідність даних  Балансу за статтями «Грошові кошти  та їх еквіваленти у національній валюті» та «Грошові кошти та їх еквіваленти в іноземній валюті» дебетовому сальдо на рахунках 30 «Каса», 31 «Рахунки в банках», 33 «Інші кошти» та субрахунку 351 «Еквіваленти грошових коштів» у Головній книзі.

  При перевірці правильності відображення у Балансі інших оборотних  активів аудитор повинен з’ясувати, що в цій статті відображено суми оборотних активів, які не можуть бути віднесені до статей розділу І Балансу «Оборотні активи». Він має встановити відповідність даних про інші оборотні активи у Балансі дебетовому сальдо на всіх рахунках обліку розрахунків, які не були відображені у попередніх рядках.

  При перевірці правильності відображення у Балансі витрат майбутніх періодів аудитор повинен з’ясувати, що в  цій статті відображено витрати, які мали місце протягом поточного  або попередніх звітних періодів, але відносяться до наступних звітних періодів, а також встановити відповідність даних Балансу за статтею «Витрати майбутніх періодів» дебетовому сальдо на рахунку 39 «Витрати майбутніх періодів» у Головній книзі.

  При перевірці даних, відображених у  статті статутний капітал, аудитор має підтвердити правильність зафіксованої в установчих документах загальної вартості активів, які є внеском власників (учасників) до цього капіталу підприємства. Аудитор має пам’ятати, що підприємства, для яких не передбачена фіксована сума статутного капіталу, відображують у цій статті суму фактичного внеску власників до статутного капіталу підприємства. Дані про вартість статутного капіталу, відображені у Балансі, повинні відповідати кредитовому сальдо на рахунку 40 «Статутний капітал» у Головній книзі та розміру статутного капіталу, зафіксованому в установчих документах підприємства.

  Перевірка вилученого капіталу полягає у встановленні правильності відображення господарськими товариствами фактичної собівартості акцій власної емісії або часток, викуплених товариством у його учасників. Аудитор повинен встановити відповідність суми вилученого капіталу, відображеної у Балансі, кредитовому сальдо на рахунку 45 «Вилучений капітал» у Головній книзі.

  Правильність  відображення у Балансі даних щодо забезпечення наступних витрат і платежів аудитор з’ясовує за такими статтями: забезпечення виплат персоналу, іншого забезпечення та цільового фінансування.

  Аудитор має встановити, що в складі забезпечень  наступних витрат і платежів відображаються нараховані у звітному періоді майбутні витрати та платежі, величина яких на дату складання балансу може бути визначена тільки шляхом попередніх (прогнозних) оцінок, а також залишки коштів цільового фінансування і цільових надходжень, які отримані з бюджету, та інших джерел.

  Аудитор з’ясовує віднесення до статті забезпечення виплат персоналу, витрат на оплату майбутніх  відпусток, обов’язкових відрахувань (зборів) для забезпечення виплат на оплату відпусток та зборів на обов’язкове  державне пенсійне та соціальне страхування, обов’язкове соціальне страхування на випадок безробіття, а також встановлює відповідність суми забезпечення виплат персоналу, відображеної у Балансі, кредитовому сальдо на субрахунках 471 «Забезпечення виплат відпусток» та 472 «Додаткове пенсійне забезпечення» у Головній книзі.

  При перевірці розділу IV Балансу «Поточні зобов’язання» аудитор має пам’ятати, що відповідно до П(C)БО 2 «Баланс» під  поточними (короткостроковими) зобов’язаннями слід розуміти зобов’язання, що будуть погашені протягом операційного циклу або повинні бути погашені протягом 12 місяців з дати складання Балансу. За статтею «Короткострокові кредити банків» аудитор має встановити, що сума короткострокових кредитів банків, відображена у Балансі, відповідає даним кредитового сальдо рахунку 60 «Короткострокові позики» у Головній книзі.

  За  статтею «Поточна заборгованість за довгостроковими зобов’язаннями»  аудитор повинен встановити, що сума поточної заборгованості за довгостроковими  зобов’язаннями, відображена у Балансі, відповідає кредитовому сальдо рахунку 61 «Поточна заборгованість за довгостроковими зобов’язаннями» у Головній книзі.

  При перевірці кредиторської заборгованості за товари, роботи, послуги, аудитор  повинен зафіксувати, що в цій  статті відображено суму заборгованості постачальникам і підрядникам за отримані матеріальні цінності, виконані роботи та отримані послуги (крім заборгованості, що забезпечена векселями), а сума кредиторської заборгованості за товари, роботи, послуги, відображена у Балансі, відповідає кредитовому сальдо рахунку 63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками» у Головній книзі.

     Аудит фінансового стану підприємства здійснюється за наступними етапами:

     І. Розрахунок показників оцінки майнового  стану

     1. Сума господарських коштів, що  їх підприємство має у розпорядженні. Цей показник дає загальну вартісну оцінку активів, які перебувають на балансі підприємства. Зростання цього показника свідчить про збільшення майнового потенціалу підприємства.

     2. Питома вага активної частини  основних засобів. Згідно з нормативними документами під активною частиною основних засобів розуміють машини, обладнання і транспортні засоби. Зростання цього показника в динаміці - позитивна тенденція.

     3. Коефіцієнт зносу основних засобів.  Показник характеризує частку  зношених основних засобів у загальній їх вартості. Використовується в аналізі для характеристики стану основних засобів. Доповненням цього показника є так званий коефіцієнт придатності.

     4. Коефіцієнт оновлення основних  засобів. Показує, яку частину  наявних на кінець звітного періоду основних засобів становлять нові основні засоби.

     5. Коефіцієнт вибуття основних  засобів. Показує, яка частина  основних засобів, з котрими  підприємство почало діяльність  у звітному періоді, вибула  з причини зносу та з інших  причин.

     ІІ. Оцінка ліквідності та платоспроможності

     1. Величина власного капіталу (функціонуючий  капітал). Характеризує ту частину  власного капіталу підприємства, яка є джерелом покриття поточних  активів підприємства (тобто активів,  які мають період обороту менше  ніж один рік). Цей розрахунковий показник залежить як від структури активів, так і від структури джерел коштів.

     2. Маневреність грошових коштів. Характеризує  ступінь мобільності використання  грошових коштів. Зростання цього  показника в динаміці - позитивна  тенденція.

     3. Коефіцієнт покриття загальний.  Характеризує співвідношення оборотних  активів і поточних зобов'язань.  Для нормального функціонування  підприємства цей показник має  бути більшим за одиницю. Зростання  його - позитивна тенденція. Орієнтовне  значення показника підприємство встановлює самостійно. Воно залежатиме від щоденної потреби підприємства у вільних грошових ресурсах.

     4. Коефіцієнт швидкої ліквідності.  Аналогічний коефіцієнту покриття, але обчислюється за вужчим  колом поточних активів (з розрахунку виключають найменш ліквідну їх частину - виробничі запаси).

     5. Коефіцієнт абсолютної ліквідності  (платоспроможності). Він є найбільш  жорстким критерієм ліквідності  підприємства і показує, яку  частину короткострокових зобов'язань  можна за необхідності погасити негайно. Рекомендована нижня межа цього показника - 0,2.