Аналіз основних понять і наукових напрямків з аудиту

• розмір підприємства;

• величина чистого прибутку до оподатковування;

• вартість поточних активів;

• загальна вартість активів;

• обсяг поточних зобов'язань;

• величина капіталу.

 Загальний план повинний  служити керівництвом у здійсненні  програми аудита. У процесі аудита  в аудиторської організації можуть  виникнути підстави для перегляду  окремих положень загального  плану. Внесені в план зміни,  а також причини змін аудитору  варто докладно документувати. 

 У загальному плані  аудиторська організація повинна  передбачити терміни проведення  аудита і скласти графік проведення  аудита, підготовки звіту (письмової  інформації керівництву економічного  суб'єкта) і аудиторського висновку. У процесі планування витрат  часу аудитору необхідно врахувати:

 а) реальні трудові  затрати;

 б) розрахунок витрат  часу в попередньому періоді  (у випадку проведення повторного  аудита) і його зв'язок з поточним розрахунком;

 в) рівень істотності;

 г) проведені оцінки ризиків аудита.

 У загальному плані  аудиторська організація визначає  спосіб проведення аудита на  підставі результатів попереднього  аналізу, оцінки надійності системи  внутрішнього контролю, оцінки ризиків  аудита. У випадку рішення провести  вибірковий аудит аудитор формує  аудиторську вибірку відповідно  до правила (стандарту) аудиторської  діяльності "Аудиторська вибірка".

 Складовою частиною  загального плану є положення  по плануванню керування і  контролю якості виконуваного  аудита. У загальному плані рекомендується  передбачити:

а) формування аудиторської групи, чисельність і кваліфікацію аудиторів, залучених до проведення аудита;

 б) розподіл аудиторів  відповідно до їхніх професійних  якостей і посадових рівнів по конкретних ділянках аудита;

 в) інструктування всіх  членів команди про їхні обов'язки, ознайомлення їх з фінансово  - господарською діяльністю економічного  суб'єкта, а також з положеннями загального плану аудита;

 г) контроль керівника  за виконанням плану і якістю  роботи асистентів аудитора, за  веденням ними робочої документації  і належним оформленням результатів аудита;

д) роз'яснення керівником аудиторської групи методичних питань, зв'язаних із практичною реалізацією аудиторських процедур;

 е) документальне оформлення  особливої думки члена аудиторської  групи (виконавця) при виникненні  розбіжностей в оцінці того  чи іншого факту між керівником  аудиторської групи і її рядовим членом.

 Аудиторська організація  визначає в загальному плані  роль внутрішнього аудита, а також  необхідність залучення експертів у процесі проведення аудита.

 Програма аудита є  розвитком загального плану аудита  і являє собою детальний перелік  змісту аудиторських процедур, необхідних  для практичної реалізації плану  аудита. Програма служить

докладною інструкцією асистентам аудитора й одночасно є для  керівників аудиторської організації  й аудиторської групи засобом  контролю якості роботи.

 Аудитору варто документально  оформити програму аудита, позначити  номером чи кодом кожну проведену  аудиторську процедуру, щоб аудитор  у процесі роботи мав можливість  робити посилання на них у своїх робочих документах.

 Аудиторську програму  варто складати у виді програми  тестів засобів контролю й  у виді програми аудиторських процедур.

 Програма тестів засобів  контролю являє собою перелік  сукупності дій, призначених для  збору інформації про функціонування  системи внутрішнього контролю  й обліку. Призначення тестів  засобів контролю в тім, що  вони допомагають виявити істотні  недоліки засобів контролю економічного суб'єкта.

 Аудиторські процедури  власне кажучи містять у собі  детальну перевірку вірності  відображення в бухгалтерському  обліку оборотів і сальдо по  рахунках. Програма аудиторських  процедур являє собою перелік  дій аудитора для таких детальних  конкретних перевірок. Для процедур  аудитору варто визначити, які  саме розділи бухгалтерського  обліку він буде перевіряти, і  скласти програму аудита по  кожнім розділі бухгалтерського обліку.

 У залежності від  змін умов проведення аудита  і результатів аудиторських процедур  програма аудита може переглядатися.  Причини і результати змін варто документувати.

 Висновки аудитора  по кожнім розділі аудиторської  програми, документально відбиті  в робочих документах, є фактичним  матеріалом для складання аудиторського  звіту (письмової інформації керівництву  економічного суб'єкта) і аудиторського  висновку, а також підставою для  формування об'єктивної думки  аудитора про бухгалтерську звітність  економічного суб'єкта.

 По закінченні процесу  планування аудита загальний  план і програма аудита повинні  бути оформлені документально  і завізовані у встановленому  порядку. 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 Розділ 3. Аудит готової продукції.

 

3.1 Методи перевірки і контрольні  процедури.

Термін "метод" означає  сукупність прийомів праці у якій-небудь області, спосіб досягнення якоїсь мети. Існують різні прийоми, характерні для фахівців різних областей знань, якими можуть користатися аудитори, застосовуючи їх у залежності від  поставленої задачі. Знання специфіки  діяльності визначеної організації  в сполученні з прийомами, обраними правильно й у визначеній послідовності, дозволяють аудиторам більш ефективно  проводити перевірки.

Методи перевірки прийняті підрозділяти на дві групи: методи фактичної  перевірки; методи документальної перевірки. До основних методів фактичної перевірки, якими можуть користатися аудитори, виходячи з права самостійно визначати  форми і методи перевірки, керуючись  вимогами нормативних актів і  умов договору з суб'єктом чи змісту доручення державних органів, відносяться:

• огляд;

• обстеження;

• інвентаризація;

• контрольний запуск сировини і матеріалів у виробництво;

• лабораторний аналіз якості матеріалів, товарів, сировини і готової продукції;

• експертна оцінка;

• опитування;

• перевірка обсягів виконаних робіт.

Огляд. За допомогою цього  методу можна з'ясувати, наприклад, умови збереження майна, документів; стан виробничих, складських торгових приміщень. Огляду піддають різноманітні об'єкти: територію, місця збереження матеріальних активів, документів, виробниче  і торгове устаткування, готову продукцію, контрольно-касові машини. У процесі  огляду можуть бути виявлені докази, що свідчать про порушення чи зловживання.

Обстеження. Обстеження являє  собою як би продовження огляду, але з одночасним ознайомленням  з документами як нормативними, так  і виправдувальними; з одержанням пояснень від відповідальних осіб. Ефективні результати дає обстеження при перевірках технології виробництва  продукції в цехах, порядку прийому, збереження, відпуску і реалізації продукції, товарів.

Інвентаризація. Відповідно до закону України "Про бухгалтерський облік" підприємства зобов'язані  проводити інвентаризацію майна  і зобов'язань, у ході якої необхідно  перевіряти і документально підтверджувати їхню наявність, стан і оцінку. Основними  цілями інвентаризації відповідно до Методичних указівок по інвентаризації майна і фінансових зобов'язань  є:

• виявлення фактичної наявності майна

• зіставлення фактичної  наявності майна з даними бухгалтерського обліку;

• перевірка повноти відображення в обліку зобов'язань.

Інвентаризація є найбільш ефективним методом фактичної перевірки  вірогідності показників балансу, що є  складовою частиною бухгалтерської звітності. Однак підприємства, що підлягають обов'язковому аудиту відповідно до законодавства  України, повинні включити до складу бухгалтерської звітності й аудиторський висновок. Безумовно, позитивний висновок аудиторської організації буде означати, що звітність у всіх істотних аспектах відбиває активи і пасиви на звітну дату, виходячи з нормативного акта, що регулює бухгалтерський облік  і звітність. Різновидом вибіркових інвентаризацій є контрольні перевірки  з метою визначення правильності включення інвентаризаційною комісією в опис фактичних залишків матеріалів, коштів, товарів і іншого майна. До порядку проведення інвентаризації пред'являються визначені вимоги. Відсутність хоча б одного члена  комісії при проведенні інвентаризації може служити підставою для визнання її результатів недійсними. Дуже важливо, щоб до документів, що представляються  для оформлення опису нестачі  цінностей і псування понад норми  природного збитку, були обов'язково прикладені рішення слідчих чи судових органів, що підтверджують відсутність винних осіб або відмовлення на стягнення  збитку з винних осіб, або висновок про факт псування цінностей, отриманий  від відділу технічного контролю чи відповідних спеціалізованих  організацій (інспекцій по якості й ін.).

Контрольний запуск сировини і матеріалів у виробництво застосовують у тих випадках, коли необхідно  установити фактичні витрати сировини чи матеріалів на виробництві, вихід  напівфабрикатів, готової продукції, кількість відходів. Застосовують його і для перевірки діючих чи тих, що раніше діяли на підприємстві норм витрат сировини і матеріалів, технологічного процесу, продуктивності устаткування і т.п. Для цього проводять відповідний  виробничий експеримент (наприклад, виготовлення зразків виробів, випічка кулінарної продукції й ін.).

Перед контрольним запуском сировини у виробництво варто  визначити, по яких видах продукції, що випускається, буде проведений експеримент. При цьому враховуються претензії  до якості виробів чи відомості про  перевитрату по окремих видах  матеріалів, завищених нормах і т.д. Якщо експериментом ставлять на меті перевірити фактичне виробництво готової  продукції, то необхідно, щоб експериментальне виробництво здійснювалося в  тих же умовах, у тім же порядку, у якому воно здійснювалося раніше. Якщо буде встановлено, що характер і  умови виробництва не змінилися, то в якості контрольного може бути прийнятий будь-який черговий запуск сировини у виробництво.

Завдяки експерименту уточнюються  норми, підсилюється контроль за списанням  фактичної витрати сировини і  виходом продукції. Крім того, можуть бути виявлені недоліки в нормуванні і технології виробництва, перекручування в якісних показниках продукції й інші порушення.

Лабораторний аналіз якості матеріалів, товарів, сировини і готової  продукції. Використання даного методу дає можливість контролювати якість матеріалів, що надходять, товарів, сировини, а також готової продукції  і напівфабрикатів; дозволяє виявити  факти використання некондиційної  сировини, недотримання норм витрати. Ці й інші факти можуть свідчити, наприклад, про порушення технологічного режиму, установлених норм і т.д. Аналіз може проводитися відділом технічного контролю чи відповідними спеціалізованими організаціями (інспекцією по якості й  ін.).

Вилучення проб (зразків) для  лабораторного аналізу повинне  вироблятися відповідно до інструкцій про порядок інспектування підприємств  визначених галузей народного господарства.

 

Експертна оцінка об'єктів  перевірки буває необхідна при  дослідженні спеціальних питань. Може бути використана робота оцінювача, інженера, геолога, актуарія і (чи) іншого експерта. Експерт, роботу якого аудиторська  організація використовує при проведенні аудита, повинний мати:

• відповідну кваліфікацію, як правило, підтверджену відповідними документами (кваліфікаційний атестат, ліцензія, диплом і т.п.);

• відповідний досвід і  репутацію в області визначених знань, підтверджену, як правило, відкликами, рекомендаціями, публікаціями і т.п.

Аудитору також необхідно  дослідити контрольні процедури, такі як:

• наявність внутрішніх інструкцій;

• посібників і реальність їхнього застосування,

• поділ обов'язків,

• методи складання документації і записів,

• схеми документообігу (бажано узагальнити побільше виправдувальних документів),

 

3.2 Етапи аудиту готової продукції.

 Аудит готової продукції  можна поділити на чотири етапи: - аудит обліку готової продукції,  аудит неврахованої продукції,  аудит обліку відвантаження і  реалізації готової продукції  та аудит обліку витрат на  продаж. Розглянемо більш детально  кожен з цих етапів.

Аудит обліку випуску готової продукції

Існує шість основних способів оцінки готової продукції:

1. По фактичній виробничій  собівартості. Цей спосіб використовується  порівняно рідко, в основному  на підприємствах індивідуального  виробництва, що випускають велике  унікальне устаткування і транспортні  засоби. Може застосовуватися на  підприємствах з обмеженої номенклатурної масової продукції.

2. По неповній (скороченій) виробничий собівартості продукції.  У цьому випадку собівартість  продукції визначається по фактичних  витратах без загальногосподарських витрат.

3. За оптовими цінами  реалізації. Оптові ціни застосовуються  як облікові ціни. Відхилення  фактичної собівартості продукції  враховуються на окремому аналітичному  рахунку. При стійких оптових  цінах цей варіант оцінки продукції  є найпоширенішим, оскільки він  дозволяє зіставляти оцінку продукції  в поточному обліку і звітності,  що важливо для контролю за  правильним визначенням товарного  випуску. При значному коливанні  рівня оптових цін даний спосіб  утрачає свої переваги.

4. По плановій (нормативній)  виробничій собівартості, що виступає  в якості твердої облікової  ціни. При цьому способі обумовлюється  необхідність окремого обліку  відхилень фактичної виробничої  собівартості продукції від планової чи нормативної. Достоїнство даного способу оцінки готової продукції полягає в забезпеченні єдності оцінки в плануванні обліку. Однак якщо планова чи нормативна собівартість продукції змінюється часто, то оцінка залишків готової продукції ускладнюється. Варіантом цього способу оцінки готової продукції є оцінка по скороченій плановій виробничій собівартості.

Методи перевірки прийняті підрозділяти на дві групи: методи фактичної  перевірки; методи документальної перевірки. До основних методів фактичної перевірки, якими можуть користатися аудитори, виходячи з права самостійно визначати  форми і методи перевірки, керуючись  вимогами нормативних актів і  умов договору з суб'єктом чи змісту доручення державних органів, відносяться: