Використання ослідницького методу у ПТНЗ

 
 

1.4. Дослідницький метод навчання в процесі навчання в ПТНЗ

 

    Дослідницький метод - шлях до знання через власний  творчий, дослідницький пошук. Його основні складові - виявлення проблем, вироблення і постановка гіпотез, спостереження, досліди, експерименти, а також зроблені на їх основі думки і висновки. Центр  тяжіння в навчанні при вживанні дослідницького методу переноситься на факти дійсності, їх аналіз.

       Дослідницький метод  навчання  - це спосіб взаємозв'язаної  діяльності викладача і учнів, направлений на опанування  знаннями, уміннями і навиками; на виховання і розвиток в процесі навчання. Творча діяльність  викладача полягає в тому,  щоб раціонально використовувати в учбовому процесі цей метод для забезпечення  як найкращого досягнення поставленої мети.

      Дослідницький метод навчання - це метод, який спонукає учнів до активної розумової і пізнавальної діяльності в процесі  опанування учбового матеріалу. Цей метод передбачає використання такої системи навчання, яка направлена головним чином не на виклад викладачем готових знань, їх запам'ятовування і  відтворення учнем, а на самостійне опанування учня знаннями і уміннями в процесі активної пізнавальної і розумової діяльності.

    Відмінною рисою дослідницького методу є постановка  перед учнями питання (проблеми), на яке вони самостійно шукають відповідь, самі створюють для них нові знання, «роблять відкриття», формулюють теоретичні виводи. Він вимагає активної розумової  і пізнавальної діяльності учнів. Поза сумнівом, пізнавальна діяльність учнів  протікає не  самостійно, а під  керівництвом викладача, який ланцюжком  питань і  завдань підводить учнів  до виводів. Використання дослідницького методу вимагає від викладача хорошого знання учбового матеріалу,  уміння встановлювати і підтримувати в учбовій  роботі   контакт з учнями, створювати атмосферу співпраці.

       Виконання дослідницького завдання  передбачає такі етапи:

1. Спостереження  і вивчення фактів, виявлення  суперечностей у предметі дослідження  (постановка проблеми).

2. Формулювання  гіпотези щодо розв’язання проблеми.

3. Побудова  плану дослідження.

4. Реалізація  плану.

5.Аналіз  і систематизація одержаних результатів,  формулювання висновків.

        Особливості  цього методу  навчання полягають в спонуці  учнів до практичної і розумової діяльності, без якої немає руху вперед в опануванні знань.

        Дослідницький метод навчання  може бути використаний  на  різних етапах учбового процесу:  при первинному опануванні знань,  закріпленні  і вдосконаленні  знань, формуванні умінь і навиків.  Використовуючи різноманітні прийоми  активізації пізнавальної діяльності, викладач добивається підвищення  пізнавальної активності учнів.

         Дослідницький метод,  направлений на  опанування знань, сприяє розвитку мислення, пізнавальних інтересів і здібностей, формуванню умінь і навиків самоосвіти, проте при їх  планеруванні слід пам'ятати, що вони  вимагають значного  часу. Саме тому неможливо перекласти весь учбовий процес тільки на вживання цього методу.

         При виборі дослідницького методу навчання слід перш за все проаналізувати вміст  учбового  матеріалу  і  використовувати його  там, де найдієвіше можуть виявитися творче мислення учня, додається нове забарвлення вмісту, що вивчається, підвищується його значущість в представленнях учнів[8,c.120].

 
 
 
 
 
 

1.5. Етапи побудови проблемного заняття в ПТНЗ

 

    Етапи побудови проблемного заняття можуть бути наступними:

       1) актуалізація опорних знань;

       2) аналіз проблемного завдання;

       3) вичленення проблеми;

       4) висунення всіляких припущень;

       5) звуження поля пошуку;

       6) доказ робочих гіпотез;

       7) перевірка правильності рішення.

        Перш за все, відзначимо, що  позначені вище етапи співвідносяться  з елементами проблемно-структурованого  блоку таким чином: перший, другий  і третій етапи співвідносяться  з організацією проблемної ситуації; четвертий і п'ятий - з висуненням  гіпотези; шостий - з доказом, сьомий - з виводом [10].

       Етап 1. Актуалізація опорних знань.

Мета: пригадати і актуалізувати наявні знання (що ми знаємо або повинні знати?).

Шлях  реалізації: фронтальний опит, розповідь-виступ, рішення задачі, індивідуальна усна відповідь з подальшими необхідними уточненнями і додаваннями.

Результат: наявність у студентів опорних знань, необхідних для осмисленого сприйняття суперечностей.

Спектр  змін особі студента: формується уміння співвідносити відповіді із зразком, чітко формулювати відповіді, управляти своєю увагою, розвивати прагнення до взаємодопомоги і надання підтримки.

         Етап 2. Аналіз проблемного завдання.

Мета: зрозуміти початкові умови. (Чому це відбувається?)

Шлях  реалізації: колективне обговорення, виклад викладача, постановка проблемного досвіду.

Результат: розуміння існування, наявність якоїсь невідповідності.

Спектр  змін особі студента: формується уміння відповідально відноситися до своєї позиції і зіставляти її з позицією іншого, коректувати свою точку зору.

       Етап 3. Вичленення проблеми.

Мета: виявлення суті суперечності. (У чому наша скрута? Що ми не знаємо?)

Шлях  реалізації: робота в групах («мозковий  штурм»), індивідуальні думки-виступи, колективне обговорення, виклад викладачем.

Результат: вербальне формулювання проблеми.

Спектр  змін особі студента: формується розвиток логічного мислення, вербалізація переходу від аналізу суперечності до пошуку напряму його дозволу, самостійність думок, розвиток навиків інтелектуальної взаємодії з партнерами по освітньому процесу [10].

        Етап 4. Висунення можливих припущень.

Мета: висунення припущень за рішенням проблеми. (Як можна відповісти на питання, які можуть бути гіпотези?)

Шлях  реалізації: групова робота, «мозкова атака», індивідуальні думки, пропозиції, висунуті викладачем

(виклад).

Результат: наявність лави гіпотез.

Спектр  змін особі студента: виявляється гнучкість мислення, формується уміння в думках просліджувати шлях рішення, аналітико-прогностичні уміння.

        Етап 5. Звуження поля пошуку.

Мета: пропрацювати кожну з висунутих пропозицій з метою відсіву неперспективних. (Які гіпотези неперспективні? Які перспективніші?)

Шлях  реалізації: колективне обговорення, групова робота, індивідуальні думки, виклад-міркування викладача.

Результат: звуження поля пошуку рішення, визначення робочої гіпотези.

Спектр  змін особі студента: формується уміння робити ескізний проект вирішення проблеми, аналізувати перспективність гіпотез, визначати недоліки і достоїнства пропозицій, не дивлячись на їх авторство.

       Етап 6.  Доказ робочих гіпотез.

Мета: довести робочу гіпотезу. (Яке теоретичне або практичне обґрунтування ми можемо запропонувати? Як довести справедливість висунутої гіпотези?)

Шлях  реалізації: групова робота, послідовне проведення доказу декількома студентами або представником групи. Доказ гіпотези самим викладачем (міні-лекція, пояснення). Колективний доказ під керівництвом викладача (фронтальна бесіда).

Результат: наявність стрункої системи доказу і з'ясування її суті.

Спектр  змін особі студента: формується уміння формулювати і вибудовувати логіку доказу, конструювати ланцюжок причинно-наслідкових зв'язків, вибудовувати свою позицію і бути готовим до її корекції або заміни [10].

        Етап 7. Перевірка гіпотез.

Мета: здійснити рефлексію виконаної роботи, зробити висновок [10].

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

1.6.Рекомендації стосовно використання дослідницького методу навчання

 

      Дослідницький метод потребує  використання відповідних дидактичних  засобів керування роботою учнів,  що забезпечує напрямок їхньої  діяльності в пошуках пояснень  і доказів, закономірних зв’язків  і відношень, фактів і процесів, які  можна експериментально  спостерігати або теоретично  аналізувати. Домінуючим при цьому  повинно бути самостійне використання  учнями наукових методів пізнання, що забезпечує формування їхніх  знань у єдності з дослідницькими  здібностями.

    Під час орієнтування навчання на повномасштабне застосування дослідницьких методів  слід врахувати, що схильність учнів  до дослідницької діяльності в значній  мірі індивідуальна. Вона виявляється  у своєрідності розвитку їхніх пізнавальних інтересів, аналогічних здібностей, змісту й обсягу знань, спостережливості, пам’яті, уваги, гнучкості мислення, багатства уявлень, працьовитості, волі, спроможності до зосередженої й  відповідальної праці. Це свідчить про  особистісне орієнтований характер цього методу.

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

2. ПРАКТИЧНИЙ  РОЗДІЛ 

 
 

2.1.Виховний захід для учнів ПТНЗ за темою «Настрочний шов»

 

  Сценарій  виховного заходу для учнів ПТНЗ.

  Предмет: «Технологія виготовлення швацьких виробів».

  Цілі:

  освітні:

  1. формування поняття настрочний шов;

  2. формування уміння виконання настрочного шва.

  що  розвивають:

  1. розвиток мислення учнів, розвиток професійної мови;

  2. розвиток мотиваційної сфери особи;

  3. розвиток дослідницьких здібностей.

  виховні:

  1. виховання наполегливості при вирішення проблеми;

  2. сприяння формуванню співробітницький  стосунків в класі при вирішення проблеми.

  Тип уроку: урок вивчення нового матеріалу.

  Методи: пояснювально-ілюстративний, дослідницький.

  Форми пізнавальної діяльності учнів: фронтальна, індивідуальна.

  Структура уроку:

  1етап. Організаційний етап.

  2етап. Перевірка домашнього завдання.

  3 етап. Вивчення нових знань і способів діяльності.

  4 етап. Підведення підсумків заняття.

  5 етап. Інформація про домашнє завдання.

  6 етап. Рефлексія.

 

    Хід роботи

1 етап. Викладач: «Добрий день, сідайте».

2 етап. Викладач: «Перевірка домашнього завдання: усно розповісти як називаються шви: а), б), в) (на дошці)? і розповісти етапи виконання цих швів».

Фронтально  учні відповідають на поставлені питання.

3 етап. Вчитель: « А тепер ми переходимо до вивчення нової теми».