Історія розвитку ідей диференціації навчання

Диференціація навчання і  виховання заснована на розходженні  особливостей особистості учня, його здібностей, інтересів, схильностей, готовності до освіти.

Вона повинна бути гнучкою  і рухомий, що дозволяє вчителеві  в процесі навчання підходити  індивідуально до кожному учневі і сприяти загальній активізації  класу. Постійне здійснення на всіх етапах навчального процесу "єдності  вимог" до всіх учням без урахування особливостей їх індивідуально-психологічного розвитку гальмує їх нормальне навчання, стає причиною відсутності навчальних інтересів.

Диференційована організація  навчальної діяльності з одного боку враховує рівень розумового розвитку, психологічні особливості учнів, абстрактно-логічний тип мислення. З іншого боку - до уваги ...

береться індивідуальні запити особистості, її можливості та інтереси в конкретній освітній галузі. При  диференційованої організації навчальної діяльності ці дві сторони перетинаються.

Її здійснення в особистісно-орієнтованому  освіту потребують:

В· вивчення індивідуальних особливостей і навчальних можливостей  учнів;

В· визначення критеріїв  поділу учнів на групи;

В· вміння удосконалювати здібності і навички учнів  при індивідуальному керівництві;

В· вміння аналізувати  їх роботу, помічаючи зрушення і  труднощі;

В· перспективне планування діяльності учнів (індивідуальне та групове) спрямоване на керівництво  навчальним процесом;

В· вміння замінити малоефективні  прийоми диференціації керівництва  вченням більш раціональними. [8]

Продовжуючи навчання в старшій  ступені середньої школи (X-XI клас) перед учнями постає питання визначення свого місця в житті. Зміст  навчання має бути орієнтоване на ті тенденції розвитку учнів, які  є домінуючими для кожного  віку, іншими словами, бути корисним для  кожної вікової групи на сьогодні або на найближче майбутнє. Реалізація особистісно-орієнтованої освітньої  парадигми означає звернення  до об'єктивному досвіду пізнання кожного учня. Будь-яка наукова  інформація характер.

Тому з самого початку І тільки коли

Інша форма [16]

Згідно теорії

Диференціація навчання навантаження і т.д. [3]

навчання. А.Н. Леонтьєва, Б.Ф. А.Н. Калмикова, В.А. Крутецкий, Н.А.

В даний час в Бабанського, М.А. Мельникова, Н.М. Т.П. матеріалом. навчання. матеріалі.

В кінці 50-х початку 60-х  рр.. школярам. До

Е.А. Пєвцова, І. Унт та І.М. В.А. Лийметс, А.В. [16]

Діка, В.М. Монахова, А.А. Рижакова, С.А. Бешенкова, Г.В. Петрової, В.В. Фірсова, В.А. Орлова, Сб Суворовою, Л.В. [17]

У даній роботі позицій:

В·

В· [20]

змісту навчання:

В·

В· [20]

У сучасній педагогіціваність  особистості учня, більш ефективної і цілеспрямованої підготовки їх до продовження освіти в обраній  галузі, передбачуваної професійної  діяльності.

Профільна диференціація  передбачає усвідомлений, добровільний вибір учнями напрямки спеціалізації  змісту навчання, пізнавальних потреб, здібностей, а також досягнутого  рівня на основі знань і вмінь  та професійних намірів. Вона тісно  пов'язана із здійсненням індивідуального  підходу по відношенню до окремих  групам учнів.

Тому вирішення проблеми диференціації змісту навчання відіграє велику роль в реалізації особистісно-орієнтованої моделі навчання.

Особистісно-орієнтована  модель навчання, що розробляється  в даний час в цілому ряді психолого-педагогічних, дидактичних і методичних дослідженнях спрямована на розвиток розумових здібностей школярів на основі максимального врахування і використання індивідуальних особливостей їх пізнавальної діяльності та мислення. Для цього можна використовувати:

В· вибір змісту навчання відповідного рівня, але не нижче  обов'язкового, заданого державним  стандартом;

В· обгрунтоване поєднання  диференціації та інтеграції, розробку структури навчальної діяльності учнів, максимально розвиваючої їх здібності, мотивацію, устремління; привласнення школярам досвіду діяльності різного  типу - комунікативної, когнітивної, трудової, естетичної та ін, враховуючи, що в цьому  випадку відбувається вплив на всі  сфери особистості: когнітивну, вольову, соціально-психологічну, діяльнісно-практичну;

В· створення сприятливих  умов у соціальному оточенні. Таким  чином, розвиток особистості здійснюється при реалізації активності учня, його самостійності, ініціативності.

Профільна диференціація  в організаційному аспекті передбачає об'єднання учнів у відносно стабільні  групи, де навчальний процес йде за освітніми програмами, различающимся  змістом, вимогами до рівня школярів.

Психолого-педагогічні дослідження  і наявний досвід реалізації профільної диференціації змісту освіти показують, що найбільш оптимальний вік для  профільного навчання, виходячи з  вікових особливостей учнів, 15 років (10-й клас), тобто вік, коли починають  формуватися стійкі пізнавальні  інтереси, професійні устремління і  т.д.

Найважливішим напрямком  профільної диференціації змісту освіти є предмети вивчення наукових дисциплін, основи яких представлені в шкільній освіті, інакше кажучи, В«ПредметнийВ» підхід до диференціації.

Профільна диференціація  змісту освіти за предметними галузями в даний час вже отримала досить широке поширення в практиці школи  різних регіонів країни.

Разом з тим пропонуються і інші підходи до профільної диференціації  змісту освіти, в Зокрема, проектована  професія. У цьому випадку здійснюється об'єднання навчаних по інтересу, схильності до того чи іншого виду діяльності.

Наявність кореляції між  навчальними інтересами учнів та їх професійними намірами встановлено  дослідженнями психологів і соціологів. Так, І.С. Кон відзначає, що на етапі  професійного самовизначення, званому  в психології сходинкою попереднього вибору професії (він охоплює весь підлітковий та значну частину юнацького  віку) В«різні види діяльності сортуються і оцінюються спочатку з точки  зору інтересів підлітка ... потім  з точ-ки зору його здібностей ... і, нарешті, з точки зору його системи цінностей ... В» [7].

Найважливішим чинником розвитку здібностей учнів є формування стійких  спеціальних інтересів. Це інтереси до певної сфери людської діяльності, які потім переростають у устремління  професійно займатися цим видом  діяльності. Аналогічно виникнення інтересу, мотивації до тієї чи іншої навчальної діяльності тісно пов'язане з  пробудженням певних здібностей до неї  і ініціює їх розвиток.

Проведений аналіз психолого-педагогічних і дидактичних основ, а також  практики профільної диференціації  змісту освіти в школі показує, що:

В· профільна диференціація  змісту освіти є одним з ефективних засобів підвищення якості освіти, розвитку здібностей, нахилів, інтересів  школярів; активності їх пізнавальної діяльності;

В· профільне, поглиблене вивчення ряду дисциплін у старших  класах, що носять передпрофесійна  характер, дозволяє забезпечити достатню підготовку випускників школи до успішного продовження освіти, а  сама така підготовка розглядається  в даний час як одне з основних завдань старшої ступені школи;

В· профільна диференціація  змісту навчання є для старшокласників  засобом самореалізації, можливістю реально оцінити свої пізнавальні  здібності, професійні наміри, намітити шляхи подальшої освіти та професійної  самовизначення;

В· підставами для профільної диференціації змісту освіти є основні  предметні області знання і професійні наміри учнів.

 
ГЛАВА 2 ДИФЕРЕНЦІЙОВАНА РОБОТА НА УРОКАХ БІОЛОГІЇ

Сучасні концепції середнього освіти виходять з пріоритету мети виховання й розвитку особистості  школяра на основі формування учбової  діяльності. Важливо створити умови  для того, щоб кожен учень міг  повністю реалізувати себе, став справжнім  суб'єктом вчення, бажаючим і вміє вчитися. Навчання має бути В«варіативним  до індивідуальним особливостям школярів В». Одним із засобів реалізації індивідуального підходу до дітей  є диференціація навчання.

диференціювати вважається такою навчально-виховний процес, для  якого характерний облік типових  індивідуальних відмінностей учнів. [9]

Організація вчителем внутриклассной диференціації включає кілька етапів.

1.Визначення критерію, на  основі якого виділяються групи  учнів для диференційованої роботи.

2.Проведеніе діагностики  за обраним критерієм.

3.Распределеніе дітей  по групам з урахуванням результатів  діагностики.

4.Вибор способів диференціації,  розробка різнорівневих завдань  для створених груп учнів.

5.Реалізація диференційованого  підходу до школярів на різних  етапах уроку.

6.Діагностіческій контроль  за результатами роботи учнів,  у відпов...

 

ідності з яким може змінюватися  склад груп і характер диференційованих завдань.

У роботі зі старшими школярами  доцільно використовувати два основні  критерії диференціації: навченість і  обучаемость. На думку психологів, навченість - це певний підсумок попереднього навчання, тобто характеристики психічного розвитку дитини, які склалися у нього до сьогоднішнього дня. Показниками навченості можуть служити досягнутий учнем  рівень засвоєння знань, рівень засвоєння  навичок і вмінь, якості знань  і навичок (наприклад, усвідомленість, узагальненість), способи і прийоми  їх придбання.

Поняття обучаемость обгрунтовано в працях Б.Г. Ананьєва, Н.А. Менчинской, З.І. Калмикова, А.К. Маркової та ін Обучаемость  трактується як сприйнятливість  школяра до засвоєння нових знань  і способів їх добування, готовність до переходу на нові рівні розумового розвитку (А.К. Маркова), як ансамбль інтелектуальних  властивостей людини, від якого при  всіх інших рівних умовах залежить успішність навчання (З.І. Калмикова). [2]

Якщо навченість є характеристикою  актуального розвитку, тобто того, чим вже має в своєму розпорядженні  учень, то обучаемость - характеристика його потенційного розвитку. З цієї точки зору поняття обучаемость  близьке до поняття зона найближчого  розвитку, запропонованого Л.С. Виготським. Важливими показниками високого рівня навченості є сприйнятливість  до допомоги іншої людини, уміння здійснювати  перенесення, здатність до самонавчання, працездатність і ін

Розглянемо різні способи  диференціації, які можуть бути використані  на уроці біології, на етапі закріплення  вивченого матеріалу. Вони припускають  диференціацію змісту навчальних завдань  по рівню творчості, труднощі, обсягом. [2]

Використовуючи різні  способи організації діяльності дітей і єдині завдання, вчитель  диференціює по:

а) ступеня самостійності  учнів;

б) характером допомоги учням;

в) формі навчальних дій.

Способи диференціації можуть поєднуватися один з одним, а завдання можуть пропонуватися учням на вибір.

1. Диференціація навчальних  завдань за рівнем творчості.

Такий спосіб передбачає відмінності  в характері пізнавальної діяльності школярів, яка може бути репродуктивної або продуктивної (творчої).

До репродуктивним завданням  відносяться, наприклад, відповідь  на питання добре вивчених тем. Від  учнів вимагається при цьому  відтворення знань та їх застосування в звичній ситуації, робота за зразком, виконання тренувальних вправ.

До продуктивним завданням  відносяться вправи, що відрізняються  від стандартних. Учням доводиться застосовувати знання в зміненій або новій, незнайомій ситуації, здійснювати  більш складні розумові дії (наприклад, рішення задач з генетики, складання  тестів), створювати новий продукт (складання ланцюжків харчування, харчових пірамід). У процесі роботи над продуктивними завданнями школярі набувають досвід творчої діяльності.

На уроках біології використовуються різні види продуктивних завдань, наприклад:

В· пошук закономірностей  у процесі розвитку мікроорганізмів  різних видів;

В· класифікація вивчених класів і видів тварин;

В· самостійне складання  кросвордів, загадок;

В· складання гербаріїв  та робота з ними, робота з мікроскопом;

В· розробка та обговорення  шляхів вирішення різних екологічних  проблем;

В· нестандартні та дослідницькі завдання.

Диференційована робота організується  різним чином. Найчастіше учням із низьким  рівнем навченості (1-я група) пропонуються репродуктивні завдання, а учням  зі середнім (2-я група) і високим (3-я група) рівнем навченості - творчі завдання. Можна запропонувати продуктивні  завдання всім учням. Але при цьому  дітям з низьким рівнем навченості даються завдання із елементами творчості, в яких потрібно застосувати знання в зміненій ситуації, а іншим - творчі завдання на застосування знань в  новій ситуації.

Наведемо приклади диференційованих робіт з використанням типів  продуктивних завдань:

Приклад 1 Дано елементи ланцюги  живлення в неправильному порядку: В«трав'яниста рослинністьВ», В«орелВ», В«ЖабаВ», В«вжеВ», В«саранаВ», В«мікроорганізмиВ»

Завдання для 1-ї групи. Відновити порядок в ланцюзі  харчування, із зазначенням всіх трофічних  зв'язків.

Завдання для 2-ї групи. Відновити порядок в ланцюзі  харчування, із зазначенням всіх трофічних  зв'язків, а також визначити консументи різних порядків, продуценти, редуценти.

Завдання для 3-ї групи. Виконати завдання для 2-ї групи. Придумати  свої кілька варіантів.

Приклад 2. Дана задача: Кокова був генотип батьків, якщо у другому  поколінні розщеплення за двома  ознаками йшло в співвідношенні 2:4:4:6

Завдання для 1-ї групи. Вирішіть завдання.

Завдання для 2-ї групи. Вирішіть завдання. Визначте фенотипи батьків та отриманих гібридів 1-го покоління.

Завдання для 3-ї групи. Виконати завдання для 2-ї групи. Визначте фенотипи і генотипи батьків і 2-х  поколінь гібридів. [9]