Моделі формування поведінки споживачів страхових послуг

    Важливе значення має також характер джерел доходу індивіда, оскільки досліджено, що "функціональне використання грошей, отриманих у подарунок, зумовлене іншими мотивами, ніж у ситуації заробітку [101, с. 141]"^*.

Таблиця 1.4

Залежність  рівня доходів респондентів від обсягу коштів на страхування, %^**

    Досвід  страхування обов’язково є необхідним при врахуванні факторів впливу на поведінку споживача. Активність фінансової поведінки споживача збільшується у випадку користування страховими послугами, однак лише при наявності позитивного досвіду страхування. Набутий негативний досвід та його повна відсутність не сприяють попиту споживачів на страхові послуги. Цей фактор важливо враховувати і при сегментуванні ринку страховиками, і при просуванні страхових продуктів на ринок, оскільки методи стимулювання тих споживачів, які вже були в статусі страхувальників, інші від стимулювання потенційних споживачів.

    Серед особистих факторів окремо виділено освіту та страхову освіту, тому що наявність освіти (технічної, педагогічної, економічної тощо) не у всіх випадках стимулює споживачів до користування страховими послугами. під страховою освітою розуміємо не лише отримання освітнього рівня зі спеціальності "Страхування", але й рівень знань, набутих в результаті пошуку інформації про страхування, відвідування спеціальних семінарів зі страхової тематики тощо.

    Специфічним особистим фактором впливу на поведінку споживачів страхових послуг виступає пасіонарність, що окреслюється як уроджена здатність людини, обумовлена її генетичними властивостями під впливом зовнішніх і фізіологічних факторів та змінюється протягом життя, тобто виступає спонукальним мотивом у діяльності осіб або їх груп у прагненні до здійснення ідеалів [161, с. 406]. пасіонарність відносять до поведінкових феноменів, зумовлених біохімічною енергією людини, яка визначає здатність, зокрема, етнічних колективів до цілеспрямованої активної діяльності (природоперетворюючої, економічної, військової, міграційної, у сфері культури, духовності тощо). В етнічних спільнотах пасіонарна напруга визначається кількістю енергії в системі, що складається з її членів, котрі продукують та акумулюють енергію, а спрямування та “продукти” цієї напруги залежить від міри її усвідомленості та злагодженої цілеспрямованості в кожного носія та їх об’єднань. Пасіонарність є сталим, інваріантним для різних етносів та епох комплексом психологічних та поведінкових рис [131]. Будь-яке суспільство складається з людей з різною пасіонарністю та володіє її усередненим значенням, рівень якого має здатність змінюватися у часі. В літературі визначено, що страхування є результатом прагнення особистості до стабільності в житті, до зниження ризику, тому воно розвивається в умовах забезпечення стабільного добробуту громадян. Коли рівень пасіонарності відхиляється від оптимального, обсяг страхових платежів знижується. Отже, за ним можна судити про відхилення пасіонарності від норми, а відповідно – про ступінь розвитку страхового менталітету [115, с. 37]. таким чином, при аналізі факторів впливу на поведінку споживачів страхових послуг маркетологам страхових компаній потрібно враховувати рівень пасіонарності в суспільстві, значення якого безпосередньо впливає на такі культурні фактори як страховий менталітет і страхова культура. Найімовірніше, що споживачами страхових послуг стають люди з середнім рівнем пасіонарності, залучення осіб з малою або підвищеною пасіонарністю вимагає ґрунтовних та значних зусиль.

    Використані джерела інформації наводять приклади статистичних розрахунків, згідно яких в західних областях України кількість  страхових компаній на один мільйон  населення в три рази менше, ніж  у центральних і південних областях. Це побічно свідчить не тільки про ініціативність страховиків у цих регіонах, але і про більш оптимальний рівень пасіонарності населення й, у свою чергу, про більш успішні результати в цих регіонах майбутніх страхових ініціатив [174].

    Інші  фактори, включені нами до особистих, також  достатньо висвітлені в літературі. Увагу слід звернути на тип особистості - сукупність відмінних характеристик  людини, які здатні забезпечити її послідовні і постійні реакції на оточуюче середовище [94, с. 196]. знання маркетологами типу особистості важливе при аналізі поведінки споживачів страхових послуг, особливо за їх відношенням до ризику. За цією ознакою виділяють такі три основні типи людей:

• ризикотейкери, тобто ті особи, які схильні до ризику, та не надають значення страхуванню;
• ризиконейтрали, які нейтрально відносяться до ризику, вважаючи його необхідним атрибутом життєдіяльності, та не цікавляться страховими послугами;
• ризикофоби, які виступають противниками ризику та шукають шляхи його зменшення [104, с. 44].

    В першу чергу споживачами страхових  послуг стануть ризикофоби, для залучення  ризикотейкерів та ризиконейтралів  необхідно застосовувати додаткові  заходи стимулювання та розробляти диференційовані  страхові продукти.

    Групу мотиваційно-психологічних факторів складають відповідно мотиваційні та психологічні фактори. Останні детально описані у літературі з поведінки споживачів, подамо лише їх коротке визначення. сприйняття – це процес, за допомогою якого індивід відбирає, організовує та пояснює вхідну інформацію для створення свого уявлення про оточуюче середовище [94, с. 200; 145, с. 71]. про засвоєння говорять у тому випадку, коли з індивідуумом відбулися певні зміни під впливом набутого ним досвіду, в тому числі і страхового, а про переконання – у випадку судження індивіда про певні характеристики страхової послуги, ринку страхових послуг чи страхових компаній. Ставлення (відношення) висвітлює оцінку індивідуумом певного об’єкту [94, с. 203], та являє собою стійку організацію "мотиваційного, емоційного, перцептуального і когнітивного процесів в додатку до аспектів середовища [3, с. 258]"^*.

    Вырезано.

    Для заказа доставки полной версии работы

    воспользуйтесь  поиском на сайте www.mydisser.com.

    Слід  зазначити, що кількість страхових компаній в Україні значно перевищує кількість страховиків у інших країнах СНД. Так, у 2006 р. кількість страхових компаній у Молдові становила 47, в білорусі – 25, у Вірменії – 23, В Грузії – 15, в Таджикистані – 10 [51, с. 46]. На 31.12.2006 р. в Україні зареєстровано 411 страхових компаній, що свідчить про значний рівень конкуренції на ринку страхових послуг.

    Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України (ДКЗРРФПУ) щорічно публікуються показники монополізації і ринкової конкуренції вітчизняного ринку страхових послуг. Показник монополізації показує, яку частку на ринку страхових послуг займають найкрупніші страховики. Цей показник, як правило, розраховується для перших трьох, п'яти, десяти і п'ятдесяти страхових компаній (Додаток Д).

    Дані  табл. 2.2 свідчать про:

- відсутність  на українському ринку страхових  послуг безумовного монополіста,  оскільки частка перших трьох  найбільших страховиків у 2006 р. зменшилася у порівнянні з попереднім періодом на 0,4%, а за період з 2003 по 2006 рр. ця частка зменшилася на 11,3%;

• значну частку перших 50 страховиків, яка в цілому по ринку у 2006 р. склала 72,3%. На решту 361 страхових компаній припадає лише 27,7%, що може свідчити як про їх низьку конкурентоспроможність (низьку капіталізацію), так і про низький відсоток здійснюваних страхових операцій;
• присутність на ринку страхування життя страховиків з монопольним становищем, оскільки у 2007 р. частка валових страхових премій, що припадала на перших трьох страховиків, склала 52,1% (у 2006 р. – 58,5%), а частка перших десяти страховиків – 86,4% (у 2006 р. – 90,1%). Якщо врахувати, що у 2007 р. кількість компаній зі страхування життя становила 65 (Додаток Е, рис. Е.1), то відповідно на інших, за винятком перших десяти, 55 страховиків припадало лише 13,6% зібраних премій зі страхування життя;
• відсутність на ринку ризикових видів страхування монополістів, оскільки у 2007 р. на перших трьох страховиків припадало 12,6% (у 2006 р. – 12,2%), а на перших 50 страховиків – 74,4 (у 2005 р. – 74,7%).

    Таким чином, значення індексу Герфіндаля-Гіршмана у 2006 р. (153,9), за даними табл. 2.2, свідчить про високий рівень конкуренції в цілому на ринку страхових послуг України у порівнянні з попередніми періодами (у 2005 р. – 160,0, у 2004 р. – 310,0).

Таблиця 2.2

Показники монополізації та ринкової конкуренції  на ринку страхових послуг

 України  у 2002 – 2007 рр.^*