Вплив рекреаційних ресурсів на розвиток рекреаційного господарства України

Туризм дає людям можливість не тільки ознайомитися з життям один одного, а й порівняти різні  економічні системи. Поряд із зростанням туристських потоків до найрозвиненіших  районів туризму, підвищується інтерес  до нових і ще мало освоєних територій, незважаючи на високі транспортні витрати  і дещо обмежені можливості туристичного сервісу.

Туризм посідає чільне місце  в міжнародних зовнішньоекономічних зв'язках. Він є важливим стимулом розвитку світової торгівлі, що сприяє розширенню й активізації міжнародного торгового обміну. Водночас туризм слід розглядати і як самостійний  вид міжнародних зв'язків.

У деяких країнах туризм став вагомою  статтею доходів держави і  належить до найперспективніших галузей  національної економіки. В Україні  він визнаний однією із галузей, що потребують пріоритетного розвитку.

У законі України "Про туризм" зазначено, що туризм - це тимчасовий виїзд (подорож) осіб з постійного місця  проживання з пізнавальною, оздоровлювальною, професійно-діловою, спортивною, релігійною та іншою метою на термін від 24 годин до одного року поспіль, без зайняття оплачуваною діяльністю в місці тимчасового перебування.

На нашу думку, туризм - це вид рекреації, пов'язаний з виїздом за межі постійного місця проживання, активний відпочинок, під час якого відновлення  працездатності поєднується з оздоровлювальними, пізнавальними, спортивними і культурно-розважальними цілями.

Для територіальної організації та планування туристського господарства важливе значення має класифікація туризму, зміст якої полягає у  виокремленні його класів, форм і видів  за найрізноманітнішими напрямами.

Поки що не існує чіткої загальноприйнятої  класифікації. Це пояснюється насамперед тим, що практично неможливо виділити чисті форми і види сучасного  туризму. Класифікація його за видами і формами дає можливість розв'язати  низку проблем щодо розвитку і  територіальної організації туристського господарства, визначати попит на окремі види туристичних послуг і  на цій підставі розробляти плани  розвитку матеріально-технічної бази туризму.

Туризм можна класифікувати  за найрізноманітнішими показниками: за метою, засобами пересування, характером, термінами і тривалістю подорожі, засобами розміщення тощо. У класифікації туристичних подорожей і поділі їх на види вирішальне значення має  їхня мета. Щоправда, мандруючи, турист ставить перед собою не одну мету. Втім, залежно від індивідуальних потреб, одна з них переважає.

Форми і види туризму  залежать від низки чинників:

• наявності й тривалості вільного часу;
• віку, статі, стану здоров'я, рівня духовного розвитку, особистих смаків людей і їхнього матеріального добробуту;
• oрозмаїтості природних умов і сезонності;
• наявності певних засобів пересування.

З огляду на мету та умови можна  виокремити форми і види туризму.

Залежно від виду туризм поділяють  на:

• внутрішній або національний - подорожі у межах своєї країни;
• іноземний або міжнародний - подорожі поза межами країни.

Розглянемо їх докладніше.

Внутрішній туризм обслуговує переважно  громадян своєї країни, іноземний - туристів із-за кордону. Для кожної країни здійснення туристичних подорожей  її громадян за кордон є пасивним туризмом, а приїзд іноземців - активним.

Плануючи розвиток туристського господарства, зокрема, його матеріально-технічної  бази, не можна враховувати потреби  тільки якогось одного виду туризму - іноземного або внутрішнього, попиту тільки іноземних туристів чи громадян своєї країни. Іноземний туризм перебуває  під впливом політичних обставин. Наприклад, загострення відносин між  державами може призвести до скорочення або навіть згортання туристичних  зв'язків. За таких умов, коли сповільнюється або скорочується обсяг іноземного туризму, внутрішній туризм є "амортизатором" для туристського господарства загалом.

Розвитку внутрішнього туризму  не всі країни приділяють достатню увагу, проте його економічне значення зростає. Хоча внутрішній туризм і не забезпечує притоку іноземної валюти, але він пожвавлює економічну кон'юнктуру, сприяючи розвитку туристського господарства.

У Законі України "Про туризм" подається інший поділ. Зокрема, там зазначено, що туризм поділяється  на іноземний, внутрішній та зарубіжний. До першого належать іноземці, котрі подорожують територією України, до другого - особи, які подорожують в межах своєї країни, і до третьої групи належать громадяни України, які подорожують за кордоном. Вважаємо цю класифікацію (за напрямом здійснення туристичної подорожі) недостатньою для законодавчої бази, хоча цілком виправданою з державної точки зору, адже пріоритетним для України залишається іноземний (в'їзний) туризм як вагомий чинник поповнення валютними надходженнями державного бюджету та створення додаткових робочих місць.

За характером організації туризм поділяють на:

• плановий (організований);
• самодіяльний (неорганізований).

Плановий туризм - це внутрішній туризм за маршрутами, розробленими і організованими відповідними туристичними організаціями, з наданням певного комплексу  послуг (екскурсійне обслуговування, транспортне перевезення, забезпечення місцем проживання, харчування тощо). В  Україні плановий туризм набув поширення  в 60-х роках XX ст. Через її територію  проходить майже 500 планованих туристичних  маршрутів.

Подорожі груп або окремих туристів, що здійснюються не за планом, передбаченим туристичними організаціями і підприємствами, є самодіяльним (неорганізованим) туризмом. Туристи самі вибирають і розробляють  маршрути своїх подорожей. Самодіяльний туризм об'єднує на добровільних засадах  аматорів пішохідних, лещетарських, велосипедних, автомобільних, гірських та інших походів різної кваліфікації. Відпочинок під час самодіяльних походів не обмежується оздоровленням і відновленням сил, а спрямований також на активне пізнання довкілля, охорону природного середовища, вивчення пам'яток історії та культури, ознайомлення з минулим і сучасним місця подорожі. Самодіяльний туризм поєднує форми краєзнавчої та екскурсійної діяльності, суспільно корисну працю за дорученням науково-дослідних, природоохоронних та інших організацій, а також організацію і проведення туристичних зборів і змагань, самодіяльну і технічну творчість, навчання туристичних кадрів. Усі самодіяльні походи відбуваються згідно з правилами проведення туристичних спортивних походів.

За кількістю учасників виокремлюють:

• індивідуальний туризм;
• груповий туризм.

Подорож окремої сім'ї або однієї людини за власним планом - це індивідуальний туризм, подорож групи людей - груповий. Хоча деякі теоретики виділяють  подорож окремої сім'ї як сімейний туризм.

За термінами і тривалістю подорожей туризм поділяють на:

• короткочасний (туризм "вихідного дня");
• тривалий.

Короткочасний туризм передбачає перебування  людей у туристичній подорожі не більше трьох діб. Він є масовою  формою, тому що в нього втягнуто широкі прошарки населення. Зростає  значення короткочасного туризму, особливо серед молоді. Короткочасний, але  багаторазовий відпочинок наприкінці тижня конкуруватиме з тривалим одноразовим. При п'ятиденному робочому тижні із загального річного бюджету  часу на відпочинок майже половина припадає на вихідні дні і тільки 15-20 відсотків - на відпустки або  канікули. Решта вільного часу відводиться  на щоденний відпочинок після робочого дня. Потрібно також враховувати  постійний чинник - транспортну доступність, виражену в часі.

Міське населення все більше прагне до відпочинку на лоні природи. З огляду на важливе значення організації  короткочасного відпочинку, а також  тенденцію до подальшого збільшення вільного часу у населення, особливу увагу слід звернути на створення  зон позаміського короткочасного відпочинку.

За територіальною ознакою внутрішній туризм поділяють на:

• місцевий;
• дальній.

Місцевий туризм передбачає організацію  туристичних подорожей у межах  рідного краю, а дальній - поза його межами. За інтенсивністю туризм поділяють  на:

• постійний;
• сезонний:

- односезонний;

- двосезонний.

Під постійним туризмом розуміють  рівномірне відвідування туристських  районів і населених пунктів  упродовж року, а під сезонним - у  певний час року. Сезонний туризм поділяють  на односезонний і двосезонний. Односезонний поширений у районах, які відвідують у певний час року, переважно влітку або взимку, а двосезонний характеризується туристичними потоками і влітку, і взимку.

Залежно від мети подорожі туризм поділяють на:

• пізнавальний (екскурсійний) - відвідування та ознайомлення з пам'ятними місцями та пам'ятками культури, історії, природи;
• оздоровлювально-пізнавальний - поєднання цілей оздоровлення і пізнання;
• курортно-лікувальний - пересування людей, зумовлене потребою поліпшити стан здоров'я;
• спортивний - участь у спортивних заходах;
• вихідного дня - перебування кілька днів за межами міста, а також у спеціалізованих зонах відпочинку;
• діловий - відвідування об'єктів за професійним інтересом;
• релігійний;
• зелений;
• аматорський - мисливство, рибальство тощо.

Розглянемо докладніше деякі з  цих видів. Курортно-лікувальний  туризм вважають одним із найстаріших  видів туризму, поширений у країнах  з вигідним географічним розташуванням  та сприятливими кліматичними умовами, які мають бальнеологічні та кліматичні літні й зимові курорти (в Україні, Росії, Італії, Франції, ФРН, Чехії, Словаччині, Австрії, Швейцарії, Болгарії,

Угорщині, Румунії тощо). Для організації  курортно-лікувального туризму важливим є цілющий клімат, лікувальні джерела  і грязі, мальовничі природні й садово-паркові  ландшафти. Розвиток курортно-лікувального туризму зумовлює появу великих  і малих туристичних центрів  і навіть цілих комплексів.

Відомими міжнародними курортами  і місцями масового відпочинку є  Ялта (Україна), Сочі (Росія), Капрі (Італія), Ніцца (Франція), Вісбаден (Німеччина), Карлові Вари (Чехія), Давос, Лозанна (Швейцарія), Інсбрук (Австрія), "Золоті піски" (Болгарія), район озера Балатон (Угорщина) та ін.

Перебування на курортах, окрім оздоровлення, передбачає ознайомлення з визначними пам'ятками історії й архітектури  цього району національними традиціями місцевого населення тощо. Тому таких  курортників слушно вважати туристами.

Спортивний туризм - це пересування  людей у вільний час, щоб займатися  спортом.

Він має такі різновиди:

• пішохідний;
• гірський;
• водний (на плотах, байдарках);
• лещетарський;
• гірськолижний;
• велосипедний;
• втомобільний та ін.

В Україні цей вид туризму  є досить поширеним. Спортсме-ни-туристи для підвищення своєї спортивної кваліфікації виконують встановлені нормативи. Туристичні походи мають різні категорії складності, визначаються характером і кількістю природних перепон, які має перебороти спортсмен-турист під час проходження маршруту, розробленого і затвердженого маршрутно-кваліфікаційними комісіями (МКК). Крім того, категорія складності визначається тривалістю подорожі, протяжністю і складністю маршруту, а також іншими специфічними чинниками.

Проходження туристичних маршрутів  від простих до найскладніших  і накопичення досвіду організації  та проведення туристичних подорожей  передбачають виконання певних спортивних нормативів, що дають право одержати розряди і звання.

Активно розвиваються цільові туристичні поїздки на фестивалі мистецтв, виставки, свята, спортивні змагання, а також  спільна робота та відпочинок молоді різних країн у спортивних та оздоровчих таборах тощо. Такі заходи також сприяють розвитку туризму. Для залучення іноземних туристів у багатьох країнах приділяють увагу організації різноманітних видовищних заходів.