Вплив рекреаційних ресурсів на розвиток рекреаційного господарства України

Автор: Пользователь скрыл имя, 11 Апреля 2013 в 15:09, дипломная работа

Описание работы

Мінеральні лікувальні води різного складу виявлені майже у всіх областях України, але найбільша кількість джерел зосереджена в західній частині. Зокрема, у Закарпатській області. Багато джерел мінеральної води розвідано у Луганській, Дніпропетровській, Полтавській, Рівненській областях, є також відкриті джерела в Івано-Франківській, Харківській, Житомирській, Вінницькій, Хмельницькій, Київській, Черкаській, Донецькій та Запорізькій областях. Досить значні в Україні запаси лікувальних грязей, що зосереджені, переважно, у південних та північно-західних областях. На базі грязевих покладів функціонують найстаріші в Україні курорти — Бердянськ, Євпаторія, Куяльник, Сасикта інші.

Содержание

Вступ
РОЗДІЛ І. Теоретико – методологічні засади дослідження рекреаційних ресурсів України
1.1 Суть поняття «рекреаційні ресурси»
1.2 Характеристика рекреаційних ресурсів України
РОЗДІЛ ІІ. Вплив рекреаційних ресурсів на розвиток рекреаційного господарства України
2.1 Особливості рекреаційної діяльності регіонів України
2.2 Туристична галузь України і тенденції розвитку
РОЗДІЛ ІІІ. Проблеми та перспективи використання рекреаційних ресурсів України
3.1 Особливості раціонального використання рекреаційних ресурсів України
3.2 Нормативно – правове забезпечення використання рекреаційних ресурсів України
Висновок
Література
Додатки

Работа содержит 1 файл

бакалаврська робота Шведа Ігор.docx

— 94.18 Кб (Скачать)

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І  НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ ДВНЗ «ПЕРЕЯСЛАВ-ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ГРИГОРІЯ СКОВОРОДИ»

 

Інститут фізичного виховання  і природознавства

Кафедра географії, еколології та методики навчання

 

 

 

Бакалаврська  робота

НА ТЕМУ:

 

«Вплив рекреаційних ресурсів на розвиток рекреаційного господарства України»

 

 

Роботу виконав:

Студент ІV-го курсу

Інституту фізичного виховання  і природознавства 

Групи ГФ-4

Спеціальність «Географія»

Шведа Ігор Олександрович

Науковий керівник:

доцент кафедри географії,

екології і методики навчання

Воловик Людмила Михайлівна

 

 

ПЕРЕЯСЛАВ – ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ 2012

Зміст

Вступ

РОЗДІЛ І. Теоретико – методологічні засади дослідження рекреаційних ресурсів України

1.1 Суть поняття «рекреаційні ресурси»

1.2 Характеристика рекреаційних  ресурсів України

РОЗДІЛ ІІ. Вплив рекреаційних ресурсів на розвиток рекреаційного господарства України

2.1 Особливості рекреаційної діяльності регіонів України

2.2 Туристична галузь України і тенденції розвитку

РОЗДІЛ ІІІ. Проблеми та перспективи  використання рекреаційних ресурсів України

3.1 Особливості раціонального використання рекреаційних ресурсів України

3.2 Нормативно – правове забезпечення використання рекреаційних ресурсів України

Висновок

Література

Додатки

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Актуальність  дослідження. Специфічною складовою частиною рекреаційного господарства є соціальні та природні об'єкти, явища, події, походження яких тісно пов'язане з територією України та землями тієї зарубіжної країни, в межах якої вони первісно виникли. На території України налічується кількасот таких об'єктів, окремі з них мають світове та європейське значення.

Україна володіє потужним природно-ресурсним комплексом, основу якого складають земельні та мінерально-сировинні  ресурси. Достатньо високий рівень забезпеченості території країни водними  і рекреаційними ресурсами.

У структурі рекреаційних ресурсів України виділяють дві  складові частини: природну і соціально-економічну. Україна має різноманітні природні рекреаційні ресурси (кліматичні, біологічні, гідрологічні, ландшафтні, джерела  мінеральних вод, лікувальні грязі  тощо). Загальна площа земель, придатних  для рекреаційного використання, становить 9,4 млн. га (або 15,6% території  країни), у тому числі рівнинних  рекреаційних ландшафтів - 7,1%, гірських - 2,3 (у Карпатах - 1,9, в Криму — 0,4). Близько 7,8 млн. га відносяться до умовно придатних до рекреації земель. Майже 10% усіх лісів державного лісового фонду  мають рекреаційне значення. Особливе місце в системі рекреаційного  використання території України  посідає Кримський півострів. Пересічнорічна тривалість сприятливого для рекреації періоду тут становить 175-190 днів, комфортного — 65-80 днів. У рекреації можуть використовуватися землі заповідників та природних національних парків, їхня чисельність в Україні.... зростає. Так, у 1985 р. нараховувалося 18 заповідників і природних національних парків із площею 368,7 тис. га, а вже у 2002 р. їхня кількість зросла до 33, тобто більше, ніж у 2 рази. Проте зростання заповідної площі було значнішим — у 2,75 рази (у 2002 р. - 1013,6 тис. га)

Мінеральні лікувальні води різного складу виявлені майже у  всіх областях України, але найбільша  кількість джерел зосереджена в  західній частині. Зокрема, у Закарпатській області. Багато джерел мінеральної води розвідано у Луганській, Дніпропетровській, Полтавській, Рівненській областях, є також відкриті джерела в Івано-Франківській, Харківській, Житомирській, Вінницькій, Хмельницькій, Київській, Черкаській, Донецькій та Запорізькій областях. Досить значні в Україні запаси лікувальних грязей, що зосереджені, переважно, у південних та північно-західних областях. На базі грязевих покладів функціонують найстаріші в Україні курорти — Бердянськ, Євпаторія, Куяльник, Сасикта інші.

Україна володіє потужним природно-ресурсним комплексом, основу якого складають земельні та мінерально-сировинні  ресурси. Достатньо високий рівень забезпеченості території країни водними  і рекреаційними ресурсами.

Новизна роботи ……………….

Об’єктом методики викладання географії ………………………….

Мета роботи…………………………………

Завдання методики викладання географії…………………………….

Предмет роботи……………………………………….

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ І.

ТЕОРЕТИКО - МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ РЕКРЕАЦІЙНИХ РЕСУРСІВ УКРАЇНИ

 

    1. Суть поняття «рекреаційні ресурси»

Територія та її географічне положення  є ресурсом розвитку рекреаційного  господарства. Крім того, кожна територія  має певні специфічні ресурси, які  називаються рекреаційними.

Рекреаційні ресурси — це об'єкти, явища і процеси природного та антропогенного походження, що використовуються або можуть бути використані для розвитку рекреації і туризму. Вони є матеріальною і духовною основою формування ТРС різного типу і таксономічного рангу.

Головною властивістю рекреаційних ресурсів є те, що їм властива здатність  відновлювати і розвивати духовні  та фізичні сили людини. Такі ресурси  придатні як для прямого, так і  для опосередкованого споживання, надання  різноманітних послуг курортно-лікувального і рекреаційно-туристського характеру.

Рекреаційні ресурси поділяються  на дві основні групи: природні та історико-культурні.

До природних рекреаційних ресурсів належать природні та природно-антропогенні геосистеми, природні об'єкти, явища  і процеси, які володіють внутрішніми  і зовнішніми властивостями й  характерними рисами для організації  сезонної або цілорічної рекреаційної діяльності. У межах природних  рекреаційних ресурсів можна виокремити кліматичні, ландшафтні, орографічні, бальнеологічні, біотичні, грязьові, водні  та інші ресурси. У свою чергу кожен  із цих видів складається з  окремих підвидів, наприклад бальнеологічні ресурси поділяються на мінеральні води різного хімічного складу, а  отже, і різної лікувальної дії.

Історико-культурні рекреаційні  ресурси включають рекреаційно привабливі пам'ятки історії, архітек тури" археології, місця, які пов'язані з життям і діяльністю видатних історичних осіб, території, де збереглися яскраво виражені етнографічні особливості, культові споруди, музеї, картинні галереї тощо. Всі ці рекреаційні ресурси приваблюють людей з метою задоволення їх духовних потреб і здатні задовольнити жагу до пізнання, зміни довкілля для психофізіологічного відновлення особистості.

Матеріально-технічно озброєння рекреації  і туризму новітніми основними  фондами, все більш виразне втручання  економічних важелів у цю сферу  господарювання, конструктивні зміни  в природному та історико-культурному  довкіллі, які планомірно здійснює людина, викликають необхідність виділення  соціально-економічних рекреаційних ресурсів. До них належить матеріально-технічна база рекреації і туризму, відповідна транспортна інфраструктура, трудові  ресурси тощо, а також різні  аквапарки, плавальні басейни, стадіони, тенісні корти і т. ін. Частка таких  штучно створених людиною рекреаційних ресурсів постійно зростає.

Поняття "рекреаційні ресурси" є не лише географічним, а й історичним. Тому з часом виникали, виникають і будуть виникати все нові види рекреаційних ресурсів. Розуміння цього факту дало змогу відомому українському вченому в галузі рекреаційної географії О. Бейдику виділити уфологічні рекреаційні ресурси — території, на яких виявлені аномальні явища, спричинені контактами з неземними цивілізаціями. Хоча наукою такі контакти не доведені, рекреаційно-туристичне господарство дедалі частіше долучає території ймовірної присутності форм життя неземного походження до туристичних об'єктів.

Для рекреаційної географії велике значення має комплексна і спеціалізована оцінка рекреаційних ресурсів території. Великою мірою вона має суб'єктивний характер і залежить від досвіду, інтелектуального та освітнього рівня  дослідників. Оцінюються рекреаційні  ресурси якісно, кількісно, бально і вартісно.

Для якісної оцінки використовують слова "найкращий", "кращий", "гірший", "найбільший", "більший", "найпривабливіший", "середньосприятливий", "більш вигідний" тощо. Якісна оцінка в рекреації завжди матиме місце. Людям притаманна внутрішня здатність до порівняння. Відвідавши хоча б два рекреаційні об'єкти, вони обов'язково порівнюють їх якість. Ця якісна оцінка за всієї її суб'єктивності значно впливає на загальну думку про рівень привабливості тих чи інших рекреаційних об'єктів і територій.

Кількісна оцінка визначає формальну  характеристику рекреаційних ресурсів у метрах, кілометрах, грамах на літр, температурі, солоності, рівні забрудненості  води, глибинах прибережних вод, кількості  опадів тощо. Оцінюючи рекреаційну  привабливість пляжів Батумі порівняно  з пляжами Одеси, можна якісно охарактеризувати одеські пляжі  як кращі, бо там сухіший клімат влітку та є пісок, а не галька, а можна  назвати кількість опадів у міліметрах у липні в Одесі і Батумі, а також порівняти вологість  повітря у відповідних кількісних показниках.

Бальна оцінка знаходиться десь посередині між якісною і кількісною. На основі суб'єктивної дії розробки оціночних шкал той чи інший вид  або підвид рекреаційних ресурсів отримує  певний бал. Найбільш уживаною є 37-ступенева  шкала. Наприклад, 5-ступе-нева шкала  відповідає якісній оцінці "найкращий", "вище середнього", "середній", "нижче середнього" і "найгірший".

Вартісна оцінка рекреаційних ресурсів нині домінує в царині їх господарського освоєння. Інвестиції спрямовуються  на використання найпривабливіших ресурсів, які, як правило, мають і найвищу  ціну. Рекреаційна складова в ціні однієї сотки чи гектара землі  навколо великих міст, у Криму, Карпатах є переважною. Постійне зростання  цін рекреаційних ресурсів е велінням часу.

В. Стафійчук пропонує для оцінки й аналізу рекреаційних ресурсів використовувати такі методи: нормативно-індексний, балансовий, графічний, картографічний, бальної оцінки, експертний, порівняльно-географічний, статистичні та математико-статистичні (аналіз порогів, факторний, кореляційний, регресійний, кластерний методи, метод потенціалів, латентно-структурний метод, метод просторових дифузій, метод Беррі), моделювання та ін.

Рекреаційні ресурси є матеріальною передумовою формування рекреаційної галузі народного господарства, її ресурсною базою. Вони потребують бережного і економного використання, охорони і примноження. Все це пов'язано з необхідністю їх кількісної та якісної оцінки, визначення придатності та альтернативності використання в тій чи іншій галузі народного господарства.

Виділяють три типи рекреаційних ресурсів: природні, історико-культурні та соціально-економічні. Кожний з них відіграє певну роль у формуванні галузевої і територіальної організації рекреаційних комплексів.

Природні рекреаційні  ресурси – це особливості природи, природні та природно-технічні геосистеми, тіла, явища природи, їх компоненти й властивості, природоохоронні  об'єкти.

Під природними рекреаційними ресурсами слід розуміти фактори, речовину і властивості компонентів природного середовища, які володіють сприятливими для рекреаційної діяльності якісними та кількісними параметрами і служать або можуть служити для організації відпочинку, туризму, лікування і оздоровлення людей. До них належать лікувальні та оздоровчі фактори багатоцільового призначення (ліси, лікувальні кліматичні місцевості, поверхневі води), лікувальні речовини (мінеральні води, грязі, озокерит), а також рекреаційні властивості гірських і передгірських ландшафтів, заповідних територій.

Природні рекреаційні  ресурси формують компоненти ландшафтних  комплексів. Їхні властивості повинні  мати сприятливі для рекреаційної діяльності якісні та кількісні параметрами, що відповідають потребам відпочинку, лікування  та оздоровлення суб'єкта рекреації.

Рельєф залежно від  ступеня розчленованості сприяє формуванню пішохідного, гірськолижного, водного та інших видів відпочинку, зумовлює естетичність території.

Кліматичні характеристики повинні враховувати сонячний, температурний, вітровий режими, вологість повітря  та опади, що оцінюють з урахуванням  теплового стану людини та її потреб. Кліматичний комплекс також повинен  охоплювати дані про стан повітря: чистоту, насиченість фітонцидами, ступінь  іонізації. Кліматичні дані є основою  для розрахунку середньорічної кількості  сприятливих для кліматотерапії днів.

Гідрологічні складові потенційної  рекреаційної зони також є сприятливим  рекреаційним чинником. Потенційні експлуатаційні запаси термальних вод у цілому по Україні за способами експлуатації становлять:

  • при фонтанному способі – 23,2 тис.м3/добу,
  • насосному – 125 тис.,
  • з підтримкою пластових тисків – 273 млн. м3/добу.

Гідротермальна енергія  досягає 687,2 млн. і 441 млн. Гкал/добу. Термальні води розміщені в Україні у двох артезіанських басейнах – Причорноморському і Закарпатському.

Ріки, озера, ставки, водосховища  створюють можливість для водних видів спорту, прогулянок на воді, купання, любительського рибальства. Крім того, до водних плесів тяжіють водоплавні птахи, які є об'єктом спортивного мисливства. Наявність підземних мінеральних вод, пелоїдів свідчить про доцільність розвитку лікувально-оздоровчої рекреації на цій території. Доглянуті джерела стають для рекреанта під час походу головним постачальником питної води.

Информация о работе Вплив рекреаційних ресурсів на розвиток рекреаційного господарства України