Вплив рекреаційних ресурсів на розвиток рекреаційного господарства України

Автор: Пользователь скрыл имя, 11 Апреля 2013 в 15:09, дипломная работа

Описание работы

Мінеральні лікувальні води різного складу виявлені майже у всіх областях України, але найбільша кількість джерел зосереджена в західній частині. Зокрема, у Закарпатській області. Багато джерел мінеральної води розвідано у Луганській, Дніпропетровській, Полтавській, Рівненській областях, є також відкриті джерела в Івано-Франківській, Харківській, Житомирській, Вінницькій, Хмельницькій, Київській, Черкаській, Донецькій та Запорізькій областях. Досить значні в Україні запаси лікувальних грязей, що зосереджені, переважно, у південних та північно-західних областях. На базі грязевих покладів функціонують найстаріші в Україні курорти — Бердянськ, Євпаторія, Куяльник, Сасикта інші.

Содержание

Вступ
РОЗДІЛ І. Теоретико – методологічні засади дослідження рекреаційних ресурсів України
1.1 Суть поняття «рекреаційні ресурси»
1.2 Характеристика рекреаційних ресурсів України
РОЗДІЛ ІІ. Вплив рекреаційних ресурсів на розвиток рекреаційного господарства України
2.1 Особливості рекреаційної діяльності регіонів України
2.2 Туристична галузь України і тенденції розвитку
РОЗДІЛ ІІІ. Проблеми та перспективи використання рекреаційних ресурсів України
3.1 Особливості раціонального використання рекреаційних ресурсів України
3.2 Нормативно – правове забезпечення використання рекреаційних ресурсів України
Висновок
Література
Додатки

Работа содержит 1 файл

бакалаврська робота Шведа Ігор.docx

— 94.18 Кб (Скачать)

Заповідні (охоронні) території  здійснюють охорону екосистем, включаючи  усі їхні компоненти. Розподіл за категоріями  охоронних природних об’єктів та територій розроблений у Законі України “Про природно-заповідний фонд”. Ці об’єкти поділяються на природні та біосферні заповідники, національні природні парки, заказники, заповідні урочища, ботанічні сади, дендрологічні парки, пам’ятки садово-паркового мистецтва. З 1990 року розпочалася розробка стратегій заповідної справи в незалежній Україні. За ініціативою уряду України йде розширення її заповідного фонду: за останні роки він зріс на 42%. Створені нові заповідники та національні парки, розширена площа вже існуючих заповідників. До 1992 року заповідний фонд України включав 5602 території та об’єкти і нараховував загальну площу в 1 млн. 255 тис. га (див. додаток 3). Планується довести площу охоронних територій в Україні до 3% від її території, а після 2000 року до 5%. Ряд охоронних територій України має високе рекреаційне, наукове та екологічне значення. До них, в першу чергу, належать такі: Сіверськодонецькій національний парк, що має площу у 25 тис. га. Він розташований у межах заплави та борової тераси р. Сіверський Донець. Важливу роль в охороні природи відіграють Карпатський (50 тис. га) та Шацький (32 тис. га) національні парки. Поліський заповідник розташований на північному заході Житомирської області. Він заснований у 1968 році й зараз має площу у 20,1 тис. га. Чорноморський природний біосферний заповідник покликаний зберегти унікальні причорноморські ландшафти та біоми. У ньому зареєстровано 22 види птахів, що занесені до Червоної книги України. Степові угрупування охороняються в системі Українського природного степового заповідника. Він складається з чотирьох відділків: Хомутовський степ, Кам’яні могили, Михайлівський степ, Крейдяна флора (заснований у 1988 році). Загальна площа цього комплексу складає 2756 га. У Хомутівському степу нараховується 588 видів 73 родин.

Важливе значення відіграє мережа природних і біосферних заповідників та національних парків України [14, 40]

Назва

Рік створення 

Площа, га

Біосферні заповідники:

Асканія-Нова" ім. Ф.Е. Фальц-Фейна

1898

33307

Чорноморський

1927

87348

Карпатський

1968

63245

Природні заповідники:

Кримський

1923

44175

Канівський

1925

2027

Український степовий

1961

2764

Луганський

1968

1608

Поліський

1968

20104

Ялтинський гірсько-лісовий

1973

14523

"Мис Мартьян"

1973

240

Карадазький

1979

2855

"Дунайські плавні"

1981

14851

"Розточчя"

1984

2080

"Медобори"

1990

10455

Дніпровсько-Орільський

1990

3766

"Єланецький степ"

1996

1700

"Горгани"

1996

5300

Національні природні парки:

Карпатський

1980

50300

Шацький

1983

32515

"Синевир"

1989

40400

Азово-Сиваський

1993

54000

"Вижницький"

1996

7900

"Подільські Товтри"

1996

261300

"Святі гори"

1997

40600


 

 

РОЗДІЛ ІІ.

ВПЛИВ РЕКРЕАЦІЙНИХ РЕСУРСІВ НА РОЗВИТОК РЕКРЕАЦІЙНОГО  ГОСПОДАРСТВА УКРАЇНИ

 

2.1 Особливості рекреаційної діяльності регіонів України

Територіальна структура  рекреаційного комплексу визначається наявністю рекреаційних пунктів, центрів, вузлів, що сформувались під впливом  найрізноманітніших факторів.

В основі виділення територіальних поєднань рекреаційного господарства лежать такі ознаки: спільність території; ступінь зосередження рекреаційних закладів; інтенсивність зв'язків  між ними та підприємствами (закладами), що їх обслуговують; наявність туристських  маршрутів; обсяг рекреаційних послуг.

Сукупність рекреаційних пунктів, центрів, вузлів, які спільно  використовують певну територію  і розташовані на ній інфраструктурні  об'єкти, утворюють рекреаційні райони, які в більшості випадків не є однофункціональними, а залежно від рекреаційної спеціалізації можуть бути курортно-оздоровчими чи туристськими підрайонами (наприклад, Закарпатський курортно-оздоровчий і Гірсько-Карпатський туристсько-оздоровчий райони).

Наступною таксономічною  одиницею вищого рангу є рекреаційний регіон, який включає групу рекреаційних районів у межах територій  та характеризується спільністю природних, історико-культурних і соціально-економічних  ресурсів, певними інфраструктурними  взаємозв'язками й іншими чинниками (наприклад. Кримський, Подільський).

Рекреаційний регіон - це група  рекреаційних районів у межах  певних територій, що характеризуються спільністю природних та історико-культурних ресурсів, єдиними інфраструктурними  взаємозв'язками тощо.

Рекреаційні регіони, формуючись на основі територіальної близькості, наявності транспортних і функціональних зв'язків кількох регіонів та спільного рекреаційного ресурсу, утворюють рекреаційні зони (наприклад. Центрально-українська).

Враховуючи наявні рекреаційні  ресурси, існуючі потоки рекреантів та наявну матеріально-технічну базу, в Україні виділяють чотири великі рекреаційні зони: Чорноморсько-Азовська (у складі Кримського, Західно-Причорноморського і Східно-Причорноморського регіонів та Бердянського рекреаційного району); Західноукраїнська, де найбільш популярним є Карпатський рекреаційний регіон; Дніпровсько-дністровська (або Центральноукраїнська) з поділом на Придніпровський, Придністровський, Донецький і Подільський рекреаційні регіони, а також Поліський, який через радіаційне забруднення не є перспективною для рекреаційного освоєння, за винятком Західно-Поліського рекреаційного району з центром у Шацьку.  Однак у географічній енциклопедії України наводяться дві схеми поділу території країни на чотири рекреаційні регіони (Азово-Чорноморський, Дніпровсько-Дністровський, Карпатський, Кримський) і вісім рекреаційних районів (Євпаторійський, Донецький, Одеський, Приазовський, Придніпровський, Придністровський, Феодосійський, Ялтинський)

Кримський рекреаційний регіон є санаторно-курортним і оздоровчим рекреаційним регіоном світового значення у межах АР Крим на Кримському півострові. Включає Євпаторійський, Феодосійський та Ялтинський рекреаційні райони, а також курортні місцевості (Ласпі, Кастрополь, Місхор та ін.). Помірно континентальний клімат (на Пд. узбережжі - з рисами субтропічного), тепле море (понад +17º з червня до жовтня), лікувальні грязі та мінеральні води. Загальна протяжність пляжів бл. 450 км. Освоєння рекреаційних ресурсів регіону - з 70-х XIX ст. Понад 700 лікувально-оздоровчих закладів, зокрема 128 санаторіїв та пансіонатів і 121 будинок відпочинку. Тут щорічно оздоровлюється до 8 млн. чоловік.

За даними офіційної статистики у Криму функціонує понад 700 лікувально-оздоровчих закладів, зокрема 128 санаторіїв та пансіонатів  з лікуванням, 130 будинків відпочинку  та  пансіонатів.  Їх  загальна  рекреаційна  місткість — 207,2 тис. місць. Чисельність організованих рекреантів сягає 2 млн. чоловік, в т.ч. 170 тис. іноземних туристів з далекого зарубіжжя.

Існуюча структура курортно-рекреаційної мережі Криму на 30% складається з лікувальних закладів і на 70% — із закладів відпочинку.

На Південному березі Криму  зосереджено до 60% усіх оздоровниць, на західному узбережжі — 33%, а  на східному — близько 4%. Густота  рекреантів у літні місяці на півдні досягає 430 чол/км , тоді як на сході півострова — лише 15 чол/км .

Найпопулярнішими курортами на заході Криму є Євпаторія, на півдні — Велика Ялта, а також Алушта.

На території Кримського рекреаційного регіону - функціонує 15 турбаз. Найбільшим є туркомплекс "Примор'я" у Плаперському на 1200 місць. Серед основних туристських центрів Криму виділяються Севастополь, Керч, Феодосія, Судак та ін.

Відомим в Україні є Західно-причорноморський рекреаційний регіон у межах Одеської, Миколаївської і Херсонської областей. В Одеській області — 43 санаторії і пансіонати з лікуванням, 16 будинків і пансіонатів відпочинку, турбази і дитячі табори. Функціонують курорти: Аркадія, Великий Фонтан, Кароліно-Бугаз — Затока, Куяльницький та ін. Всі вони в Одеському рекреаційному районі.

Заклади відпочинку Миколаївської  області розташовані головним чином  у курортних зонах Очакова  та Миколаєва. Є 4 санаторії і пансіонати з лікуванням, 17 будинків та пансіонатів  відпочинку, численні бази відпочинку, дитячі табори. Херсонська область  має значні можливості для розвитку курортного господарства та масового відпочинку в долинах Дніпра, Інгульця, на узбережжях Каховського водосховища, Дніпровського лиману, Чорного та Азовського морів, але вони використовуються незначною мірою. Функціонують курорти  Гола Пристань, Скадовськта курортна місцевість Арабатська Стрілка. В області — 8 санаторіїв та пансіонатів з лікуванням та 38 будинків і пансіонатів відпочинку, численні бази відпочинку та дитячі табори.Причорноморський економічний район — один з найбільших центрів туризму міжнародного значення. Численні пам'ятки історії, архітектури, археології, екзотичні природні об'єкти, м'який клімат зумовлюють розвиток пішохідного, автомобільного, водного, гірського та інших видів туризму. Особливою популярністю у цьому регіоні користуються курорти місцевостей Кароліно-Бугаз, Чорноморка, Шабо, Очаків, а також у Скадовську, Голій Пристані, Коблевому, Сергіївці, що простяглися смугою завширшки 1-3 км уздовж Чорного моря. Приваблюють відпочиваючих також лимани і джерела мінеральних вод, розташовані на відстані 15-20 км від берега моря. Численні лимани, мілководні затоки (Тендрівська, Джарилгацька) створюють сприятливий мікроклімат і доступні для масового відпочинку дітей. Основні запаси лікувальних грязей зосереджені в Куяльницькому, Будакському, Хаджибейському і Тилігульському лиманах та в Грязевому озері. Мінеральні води залягають у Причорноморському артезіанському басейні (Очаків, Коблево, Одеса, Сергіївка, Кароліно-Бугаз, Татарбунари). Перспективними є термальні води Арбатської стрілки. Тут функціонує понад 350 лікувально-оздоровчих закладів, в т.ч. 56 санаторіїв і пансіонатів з лікуванням та 68 будинків і пансіонатів відпочинку відповідно на 18543 і 20765 ліжкомісць.

Розвивається у цьому  регіоні і пізнавальний туризм.. Цьому сприяють круїзи по морю, розгалужена  мережа залізничних і автомобільних  доріг. Відомими туристськими центрами є Одеса, Миколаїв, Херсон, Білгород-Дністровський.

Загальна кількість організованих  рекреантів сягає півмільйона чоловік  на рік. Якщо враховувати неорганізованих  відпочиваючих, то ця цифра зросте щонайменше у чотири рази.

Карпатський рекреаційний регіон в межах України - унікальна природна гірсько-лісова екосистема, яка займає 37,0 тис. км2, або 6,1% від усієї території  країни. Даний регіон займає територію у межах Закарпатської, Івано-Франківської, Чернівецької та Львівської областей. У його межах зосереджена одна третя рекреаційного потенціалу України. В Українських Карпатах налічується близько 800 джерел і пунктів мінеральної води практично всіх бальнеологічних типів. Лікувальні торфогрязі, прикарпатський озокерит разом зі сприятливими умовами для кліматолікування дають змогу розвивати. Це своєрідні "легені", де формуються три чверті стоків Дністра, Прута, Тиси та інших великих європейських рік. Найціннішим природним ресурсом регіону є ліс, який займає особливе місце. Це найдосконаліший природний комплекс, який продукує понад 20 тисяч видів продукції. Він є регулятором клімату, має незамінне водо- і ґрунтозахисне значення, є місцем рекреації, туризму, оздоровлення людей та ін.

Мережу бальнеологічних і кліматичних курортів, пансіонатів, будинків і баз відпочинку, туристських закладів.

Природно-ресурсна база санаторно-курортної  субгалузі Карпатського регіону дає змогу щорічно оздоровлювати до 8 млн. чоловік.

У Карпатах є великі природно-ресурсні можливості для організації і  розвитку зимових видів відпочинку, зокрема гірськолижного. На сьогодні в регіоні освоєно до 30 гірськолижних  полів, хоча їх кількість можна б  збільшити вдвічі й обслужити  за сезон понад чверть мільйона любителів  зимового відпочинку при двотижневій  тривалості відпочинку.

Враховуючи нерівномірне розміщення рекреаційних ресурсів і  перш за все природно-ресурсної бази, в регіоні виділяють три райони: Передкарпатський і Закарпатський курортно-оздоровчі та Гірсько-Карпатський туристсько-оздоровчий.

Карпатський регіон має значні пізнавальні рекреаційні ресурси, зокрема в Ужгороді, Львові, Мукачевому, Самборі, Дрогобичі, Києві. Серед сільських  адміністративних районів високою  пізнавальною цінністю рекреаційних ресурсів виділяються Мукачівський район  Закарпатської обл., Косівський район Івано-Франківської обл., Дрогобицький, Старосамбірський і Сколівський райони Львівської обл. та Путильський район Чернівецької обл.

У Карпатському рекреаційному  регіоні діє 60 санаторіїв, 17 пансіонатів  з лікуванням, у яких налічується  близько 25 тис. ліжок. У регіоні функціонують 3 курортні поліклініки. їх послугами  наприкінці 80-х років користувалося  понад 400 тис. чоловік. У 10 будинках відпочинку на 2,5 тисячі місць оздоровлюється щорічно до 50 тис. чоловік.

Українські Карпати характеризуються багатими рекреаційними ресурсами. Важливою складовою цих ресурсів є ліси з наявними в них мінеральними джерелами. Це зумовлює широкий розвиток стаціонарних лікувальних та оздоровчих закладів, різноманітних видів і  форм відпочинку людей. Найбільш поширеними видами лісової рекреації в Карпатах є лікувальна, оздоровча, спортивно-туристична, утилітарна та пізнавальна.

Особливе значення має  лікувальна рекреація, головна мета якої - лікування і профілактика захворювань. Вона базується на використанні оздоровчих властивостей лісів у  комплексі з мінеральними водами, грязями, ваннами та кліматотерапією. Так, у Закарпатській області  на базі використання гідрокарбонатно-натрієвих, натрієво-кальцієвих та хлоридно-натрієвих вод функціонують бальнеологічні санаторії «Синяк», «Сонячне Закарпаття», «Поляна», «Квітка полонини», «Шаян», «Гірська Тиса», «Верховина» та кліматична здравниця «Карпати». У передгірній частині Львівської області широкою популярністю користуються бальнеологічні санаторно-курортні комплекси державного значення Трускавець і Моршин, мінеральні води яких з успіхом застосовуються для лікування і профілактики захворювань органів травлення, печінки і нирок. В Івано-Франківській області найбільше значення мають кліматичні санаторно-курортні комплекси Яремче, Ворохта, Косів та бальнеологічно-грязевий курорт Черче. Кліматичні санаторії є також у Чернівецькій області. Санаторії і санаторно-курортні комплекси Карпат дають можливість щорічно лікувати понад 700 тис. чоловік. Лікувальна рекреація здійснюється, як правило, в стаціонарній, довгостроковій і організованій формах.

Не менш важливе значення має оздоровча рекреація, яка  базується виключно на використанні цілющих властивостей лісів, її мета - відновлення працездатності людей, зняття фізичних і нервових навантажень. Здійснюється як у стаціонарній, так  і в нестаціонарній формах.

Для стаціонарного оздоровлення людей у Карпатах функціонують близько  ЗО санаторіїв-профілакторіїв, понад 50 баз і будинків відпочинку, 75 дитячих  таборів та інші заклади, які розташовані  в лісах або поблизу них. Вони дають можливість щорічно оздоровлювати  більше 100 тис. чоловік.

Проте найбільш масовим ' є  нестаціонарний, або самодіяльний відпочинок у лісі. Влітку десятки тисяч людей  у вихідні виїжджають у приміські  ліси, з якими є добре транспортне  сполучення.

Информация о работе Вплив рекреаційних ресурсів на розвиток рекреаційного господарства України