Проведення фінансової санації на підприємтві ЗАТ «Васильківський молочноконсервний комбінат»

Департамент для виконання покладених на нього завдань може утворювати за погодженням з Міністром економіки в межах граничної чисельності працівників Департаменту територіальні органи [29].

Банкрутство як одна з юридичних  підстав ліквідації підприємств  регулюється Законом України «Про підприємства в Україні» (статті 24 і 34). Порядок і умови визнання суб’єктів підприємницької діяльності банкрутами з метою задовольнити претензії кредиторів регулює спеціальний Закон України «Про банкрутство» від 14 травня 1992 p., що нині діє в редакції від 30 червня 1999 р. І називається «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Цей Закон встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності суб’єкта підприємницької діяльності – боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури, повного або часткового задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до п. 1 ст. 2 нового Закону державну політику щодо запобігання  банкрутству, а також забезпечення умов реалізації процедур відновлення  платоспроможності боржника або визнання його банкрутом стосовно державних підприємств та підприємств, у статутному фонді яких частка державної власності перевищує двадцять п’ять відсотків, суб’єктів підприємницької діяльності інших форм власності у випадках, передбачених Законом, здійснює державний орган з питань банкрутства, який діє на підставі Положення, затвердженого у встановленому порядку. У Законі України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» визначені такі його функції:

1. сприяє створенню організаційних, економічних, інших умов, необхідних для реалізації процедур відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом;
2. пропонує господарському суду кандидатури арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) для державних підприємств або підприємств, у статутному фонді яких частка державної власності перевищує двадцять п’ять відсотків, щодо яких порушена справа про банкрутство, та в інших випадках;
3. організовує систему підготовки арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів);
4. здійснює ліцензування діяльності фізичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності, які здійснюють діяльність як арбітражні керуючі (розпорядники майна, керуючі санацією, ліквідатори);
5. забезпечує реалізацію процедури банкрутства щодо відсутнього боржника;
6. здійснює ведення єдиної бази даних про підприємства, щодо яких порушено провадження у справі про банкрутство, встановлює та затверджує форму подання арбітражним керуючим інформації, необхідної для ведення єдиної бази даних про підприємства, щодо яких порушено провадження у справі про банкрутство;
7. організовує проведення експертизи фінансового становища державних підприємств і підприємств, у статутному фонді яких частка державної власності перевищує двадцять п’ять відсотків, при підготовці справи про банкрутство до розгляду або під час її розгляду арбітражним судом у разі призначення судом експертизи та надання відповідного доручення;
8. готує на запити суду, прокуратури або іншого уповноваженого органу висновки про наявність ознак приховуваного, фіктивного банкрутства або доведення до банкрутства щодо державних підприємств чи підприємств, у статутному фонді яких частка державної власності перевищує двадцять п’ять відсотків;
9. готує та подає на затвердження Кабінету Міністрів України у встановленому порядку типові документи щодо здійснення процедур банкрутства.

До інших державних  органів Закон, зокрема, відносить: органи місцевого самоврядування або  центральні органи виконавчої влади (п. 2 ст. 42; п. 2 ст. 43); державні органи з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, з питань охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки, з питань геології та використання надр (п. 2 ст. 43); державний орган у справах нагляду за страховою діяльністю (п. 1 ст. 45); державний орган з питань регулювання ринку цінних паперів (п. 1 ст. 46).

Законодавством передбачено  два види позасудових процедур, які  можуть провадитися з метою запобігання  банкрутству: фінансова допомога і відновлення платоспроможності боржника (досудова санація).

Фінансова допомога боржнику в розмірі, достатньому для погашення  зобов’язань боржника перед кредиторами, у тому числі зобов’язань щодо сплати податків і зборів, може бути надана власником майна державного чи приватного підприємства, засновниками (учасниками) боржника – юридичної особи, кредиторами боржника, іншими особами.

Досудова санація –  це система заходів щодо відновлення  платоспроможності боржника, які  може здійснювати власник майна (орган, уповноважений управляти  майном) боржника, інвестор з метою  запобігання банкрутству боржника шляхом реорганізаційних, організаційно-господарських, управлінських, інвестиційних, технічних, фінансово-економічних, правових заходів відповідно до законодавства до початку порушення провадження у справі про банкрутство.

Досудова санація державних  підприємств провадиться за рахунок  коштів державних підприємств та інших джерел фінансування. Обсяг коштів для проведення досудової санації державних підприємств за рахунок коштів Державного бюджету України щорічно встановлюється законом про Державний бюджет [1].

Провадження у справах  про банкрутство регулюється Законом [1], Господарським процесуальним кодексом України. Особливості провадження у справах про банкрутство банків регулюються Законом України „Про банки і банківську діяльність”.

Відповідно до Закону [1] щодо боржника застосовуються такі судові процедури банкрутства:

• розпорядження майном боржника;
• мирова угода;
• санація (відновлення платоспроможності) боржника;
• ліквідація банкрута.

Справи про  банкрутство підвідомчі господарським  судам і розглядаються ними за місцезнаходженням боржника відповідно до п.1 ст.6 Закону [1].

Інвестори (фізичні  та юридичні особи, які виявлять бажання  взяти участь у процедурі санації  боржника) подають розпорядникові майна  заяву про участь у санації  боржника.

Попереднє засідання  господарського суду проводиться не пізніше трьох місяців після проведення підготовчого засідання суду. У попередньому засіданні господарський суд розглядає реєстр вимог кредиторів, вимоги кредиторів, щодо яких були заперечення боржника і які не були включені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів. За результатами розгляду арбітражний суд виносить ухвалу, в якій зазначається розмір визнаних судом вимог кредиторів, які включаються розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, та призначається дата проведення зборів кредиторів.

Протягом десяти днів після винесення ухвали за результатами попереднього засідання суду розпорядник майна повідомляє кредиторів згідно з реєстром вимог кредиторів про місце і час проведення зборів кредиторів та організує їх проведення.

До компетенції  зборів кредиторів належить прийняття рішення про:

• вибори членів комітету кредиторів;
• визначення кількісного складу комітету кредиторів, визначення його повноважень, дострокове припинення повноважень комітету кредиторів або окремих його членів;
• інші питання, передбачені Законом.

Суд за клопотанням  комітету кредиторів має право винести  ухвалу про проведення санації боржника та призначення керуючого санацією. Санація вводиться на строк не більше дванадцяти місяців, який може бути подовжений ще до шести місяців  або скорочений.

Протягом трьох  місяців з дня винесення ухвали про санацію боржника керуючий санацією зобов’язаний подати комітету кредиторів для схвалення план санації боржника. План санації повинен передбачати  строк відновлення платоспроможності  боржника. Платоспроможність вважається відновленою за відсутності ознак банкрутства.

У ряді випадків суд приймає постанову про  визнання боржника банкрутом і відкриває  ліквідаційну процедуру. Строк ліквідаційної  процедури не може перевищувати дванадцяти місяців, проте цей строк може бути продовжений арбітражним судом на шість місяців.

Мирова угода  може бути укладена на будь-якій стадії провадження у справі про банкрутство. Під мировою угодою у справі про  банкрутство 

розуміється домовленість між боржником і кредиторами стосовно Відстрочки та (або) розстрочки, а також прощення (списання) кредиторами боргів боржника, яка оформляється угодою сторін.

Мирова угода  може бути розірвана за рішенням арбітражного суду.

Арбітражний суд  припиняє провадження у справі про  банкрутство, якщо:

• боржник не включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України або до Реєстру суб’єктів підприємницької діяльності;
• подано заяву про визнання банкрутом ліквідованої або реорганізованої (крім реорганізації у формі перетворення) юридичної особи;
• у провадженні арбітражного суду є справа про банкрутство того ж боржника;
• затверджено звіт керуючого санацією боржника в порядку, передбаченому Законом;
• затверджено мирову угоду;
• затверджено звіт ліквідатора;
• боржник виконав усі зобов’язання перед кредиторами;
• кредитори не висунули вимог до боржника після порушення провадження у справі про банкрутство за заявою боржника.

Існуючі правові  засади та організаційний механізм впровадження справи про банкрутство, ліквідаційної  та реорганізаційної процедур є вагомим фактором, який повинен враховуватися при розробці та впровадженні заходів щодо виведення підприємства зі стану кризи.

За результатами проведеного аналізу можна виділити основні положення нормативного регулювання банкрутства:

1. державне регулювання банкрутства здійснюється Державним департаментом з питань банкрутства, органи місцевого самоврядування або центральні органи виконавчої влади, інші державні органи;
2. позасудовими процедурами, які можуть провадитися з метою запобігання банкрутству, є: фінансова допомога і відновлення платоспроможності боржника;
3. судовими процедурами банкрутства, які застосовуються до боржника, є розпорядження майном боржника, мирова угода, санація та ліквідація боржника.

Одним із непрямих методів державної санаційної підтримки підприємств є надання їм дозволу на тимчасове недотримання антимонопольного законодавства.

Згідно із Законом  України "Про обмеження монополізму  та недопущення недобросовісної  конкуренції у підприємницькій  діяльності" з метою запобігання  монопольному становищу окремих підприємців на ринку такі форми санаційної реорганізації підприємств, як злиття, приєднання, придбання активів, створення концернів та ін., здійснюються за згодою Антимонопольного комітету. Коли підприємці зловживають монопольним становищем на ринку, антимонопольні органи можуть прийняти рішення про реорганізацію монопольних утворень через їхній примусовий поділ.

Залежно від  напряму економічного розвитку держави  може бути використана санаційна  підтримка підприємств фіскального  характеру, що може здійснюватися списанням чи реструктуризацією податкових зобов'язань, податковим кредитуванням, наданням цільових податкових пільг підприємствам, яким необхідна санація.

Прикладом надання  фіскальної санаційної підтримки підприємствам  є Закон України "Про списання і реструктуризацію податкових зобов'язань платникам податків".

На сьогодні проблемами санації і банкрутства  підприємств займається Агентство  з питань запобігання банкрутству  підприємств і організацій.

Кабінет Міністрів  України прийняв Положення про реєстри неплатоспроможних підприємств.

Реєстр – це документ, у який вносять дані про неплатоспроможні підприємства й інформацію про фінансово-економічний стан на дату внесення до реєстру.

Після внесення підприємства до реєстру Агентство  має здійснювати управління його майном, підписувати й розривати контракти з керівництвом, готувати пропозиції щодо реструктуризації боргів і їх погашення, здійснювати контроль за проведенням санаційних заходів, приймати рішення про ліквідацію підприємства.

Використання  певного методу державної підтримки санації та реструктуризації залежить від конкретних характеристик підприємства, його народногосподарського та регіонального значення. У цілому найбільш економічно раціональними вважають надання державних гарантій та різні форми підтримки фіскального характеру.

РОЗДІЛ 2.

ПРАКТИЧНІ АСПЕКТИ  ПРОВЕДЕННЯ САНАЦІЇ  
ЗАТ «ВАСИЛЬКІВСЬКИЙ МОЛОЧНОКОНСЕРВНИЙ КОМБІНАТ»

2.1. Фінансово-економічна характеристика підприємства

Акціонерне  товариство закритого типу „Васильківський  молочноконсервний комбінат” займається виробництвом молочних консервів у м.Васильків Київської області. Основними напрямками діяльності підприємства є:

1. виробництво молочних консервів;
2. виробництво молочних продуктів.

Загальна чисельність  персоналу ЗАТа складає 307 чоловік.

Перш, ніж перейти  до розрахунків конкретних показників по обраній темі курсової роботи, необхідно надати загальну характеристику досліджуваного об’єкта роботи, а саме – провести санаційний аудит підприємства ЗАТ „Васильківський молочноконсервний комбінат”. Санаційний аудит – поглиблений аналіз фінансово-господарського стану підприємств, який здійснюється на підприємствах, що знаходяться у фінансовій кризі. Основна мета санаційного аудиту на підприємстві ЗАТ „Васильківський молочноконсервний комбінат” – оцінити санаційну спроможність підприємства, визначивши структуру, визначивши глибину фінансової кризи та причини її виникнення, виявивши можливості подолання кризи та провести експертизу наявної санаційної концепції. Санаційний аудит здійснюють незалежні аудиторські фірми.