Аналіз ліквідності підприємства ВАТ «Каланчацький маслозавод»

 

13. Коефіцієнт фінансової стійкості

Коефіцієнт показує частку стабільних джерел фінансування в їх загальному обсязі. Має бути Кф.с. = 0,85-0,90. Протягом звітного періоду показник збільшився і становив 0,64, що все одно менше нормативу, показує на фінансову нестабільність підприємства.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 3. НАПРЯМКИ забезпечення ЛІКВІДНОСТІ ВАТ «Каланчацький маслозавод»

 

3.1 Підвищення ефективності використання ліквідних активів ВАТ «Каланчацький маслозавод»

 

Ліквідність характеризує підприємство з точки зору можливості розрахуватися  за своїми зобов'язаннями за певний час, за допомогою перетворення своїх активів на гроші. Під платоспроможністю розуміють здатність підприємства розрахуватися з кредиторами негайно, в день настання строку платежів, тобто йдеться про постійну наявність в нього в необхідних розмірах платіжних засобів, або активів.

Будь-яке підприємство в умовах ринкової економіки здійснює свою діяльність з метою одержання прибутку. Його відсутність або недостатні розміри протягом тривалого періоду означають, що підприємство є неконкурентоспроможним і, відповідно, рано чи пізно воно стає банкрутом та підлягає ліквідації. Тому досягнення прибутковості є першочерговим завданням для господарюючого суб'єкта, що здійснює свою діяльність на основі комерційного розрахунку. ВАТ «Каланчацький маслозавод», у попередньому та звітному році працювало прибутково. Підвищення прибутковості відбувається шляхом збільшення обсягів продажу та зниженням витрат. В свою чергу збільшення обсягу продажу це:

• стимулювання попиту на продукцію підприємства; в першу чергу інформування потенційних покупців продукції (цільова реклама), гнучка система знижок, після продажне обслуговування, надання вичерпної технічної інформації, до і після продажні консультації щодо технічних характеристик продукції та її експлуатації;
• розширення збутової мережі; можливо саме відсутність регіональних представництв та місцевих дилерів стримує потенційних покупців від вибору на користь продукції підприємства; широка збутова мережа та активна реклама суттєво мінімізують трансакційні витрати покупців;
• вихід на нові ринки; комплексні маркетингові дослідження потенційних ринків збуту, вивчення можливостей та наслідків проведення наступальної (агресивної) маркетингової політики;
• випуск нових конкурентоспроможних видів продукції; технічний прогрес вимагає постійного оновлення асортименту продукції, що збільшує обсяги продажу, але одночасно вимагає додаткових витрат на закупівлю устаткування, ноу-хау; фінансування подібних витрат можливе або за рахунок довгострокових кредитів (що в нинішніх умовах здійснити надзвичайно важко), або за рахунок скорочення (в першу чергу надлишкових) виробничих потужностей, що зумовлює додаткові надходження та скорочення постійних витрат (утримання, ремонт і т. д.);

Зменшення витрат виробництва передбачає:

• пошук постачальників, що пропонують вигідніші умови; на сьогоднішній день умови ринку забезпечують можливість широкого вибору як вітчизняних так і закордонних постачальників сировини та матеріалів:
• зменшення постійних та змінних витрат за рахунок економії; дуже часто (особливо на великих підприємствах) відсутність належного контролю призводить до нераціонального та марнотратного використання наявних ресурсів;
• зменшення постійних витрат шляхом скорочення надлишкових виробничих потужностей; виходячи з конкретної ситуації підприємство може відмовитись від певної частини устаткування та продати його без шкоди усьому виробничому процесові (власне на ВАТ «Каланчацький маслозавод», уже вдавалися до такого кроку);

З іншого боку, зароблені та залучені кошти потребують раціонального  управління інакше всі зусилля підприємства по досягненню прибутковості будуть марними. Отже, необхідне проведення постійної роботи у таких напрямках:

• визначення оптимального (мінімально необхідного) об'єму сировини та матеріалів; виходячи з потреб виробництва, необхідно визначити оптимальний об'єм закупівлі сировини та матеріалів, адже надмірна їх кількість це не тільки додаткові витрати на доставку, зберігання, але й вилучення з обороту оборотних коштів;
• встановлення відповідності планів виробництва та планів продажу; збільшення обсягів готової продукції свідчить про те, що підприємство виробляє більше ніж може продати;
• забезпечення безперебійності та ритмічності роботи підприємства; збої в роботі «зв'язують» оборотні кошти в незавершеному виробництві та призводять до погіршення фінансових показників;
• управління дебіторською заборгованістю; використання усіх можливих заходів у роботі з дебіторами , починаючи від відмови від укладання угод з дебіторами з високим ризиком і закінчуючи судовими позовами, обов'язково матиме позитивні наслідки;
• відмова від капітальних вкладень, що перевищують фінансові можливості підприємства; саме капітальні вкладення, що перевищують фінансові можливості підприємства на фоні збиткової діяльності є однією з основних причин, що призвели до зниження показників ліквідності; і хоча практика свідчить про те, що зниження показників ліквідності внаслідок надмірних капітальних вкладень є допустимим, в даному випадку збитки вимагають відмови від подібних заходів.

Також покращити стан підприємства дозволять такі кроки:

По-перше, підприємству можна порадити поліпшити організаційну структуру, тобто приділити увагу розвитку керування.

По-друге, необхідно оцінювати ліквідність  та платоспроможність балансу шляхом розрахунків коефіцієнтів ліквідності  та платоспроможності. У процесі  аналізу балансу на ліквідність  та платоспроможність можуть бути виявлені відхилення убік як зниження мінімально припустимих значень, так і їх істотне перевищення. У першому випадку підприємствам потрібно за місяць привести показники у відповідність із нормативними значеннями. Це можливо за рахунок скорочення насамперед кредитів, заборгованості й інших видів залучених ресурсів, а також за рахунок збільшення власних засобів.

З іншого боку, для будь-якого підприємства загальною основою ліквідності  та платоспроможності виступає забезпечення прибутковості виробничої діяльності. Таким чином, якщо фактичне значення основного нормативного коефіцієнта ліквідності та платоспроможності виявляється набагато більше, ніж установлене мінімально припустиме, то діяльність такого підприємства буде негативно оцінюватися, з погляду невикористаних можливостей, для одержання прибутку.

По-третє, допоможе також попереднє  вивчення господарських і фінансових умов на місцевому ринку, специфіки  клієнтури, можливостей виходу на нові ринки. Вивчення всього цього, а також  прогнозування допоможе підприємству більш точно визначити необхідну частку ліквідних засобів в активі. При цьому підприємство повинне опиратися на свій досвід.

По-четверте, підтримка ліквідності  та платоспроможності на необхідному  рівні здійснюється за допомогою  проведення певних операцій. Підприємству слід розширювати своє виробництво з як можна меншими витратами.

При цьому в керуванні активами підприємства слід звернути увагу на те, що керування грошовими засобами повинне бути більш ефективним, тобто  необхідно планувати припливи й відтоки грошей.

У керуванні пасивами підприємства не можна допускати перевищення  пасивів над активами.

У цілому ж, для розпізнавання ризиків  незбалансованості ліквідності  та платоспроможності ВАТ «Каланчацький маслозавод» потрібне створення спеціальної системи щоденного контролю над рівнем показників, аналізу факторів, що впливають на їхню зміну.

Суть рекомендації полягає в  наступному: потреби підприємства в  засобах і рішень щодо їхнього  розміщення повинні постійно аналізуватися  з метою запобігання надлишку і дефіциту засобів. Зайві засоби, які не реінвестуються в той же день, ведуть до втрат доходів підприємства, у той час як їхній дефіцит повинен бути швидко ліквідований щоб уникнути несприятливих наслідків.

Варто наголосити, що внаслідок обмеженості інформації дані рекомендації мають орієнтовний характер. Більш детальний аналіз по кожному напрямку повинен дати остаточну відповідь та стати основою для розробки конкретного плану дій.

Таким чином, для покращення фінансового  стану, підвищення ліквідності та платоспроможності, підприємству необхідно, враховуючи специфіку  галузі та конкретні умови діяльності, розробити та здійснити комплекс заходів основним серед яких є, безумовно, досягнення прибутковості. Адже можливості оптимізації оборотного капіталу, скорочення капітальних вкладень, збільшення відстрочки платежів та інші рано чи пізно вичерпаються. І лише стабільно зростаючий та достатньо високий рівень рентабельності надає підприємству реальні можливості по зміцненню свого фінансового становища та впевненого розвитку.

 

3.2 Використання сучасних методик аналізу ліквідності на прикладі ВАТ «Каланчацький маслозавод»

 

Ринкові умови господарювання вимагають  від його суб'єктів дотримання платіжної  дисципліни. З точки зору фінансового  аналізу, для того, щоб визначити  рівень платіжної дисципліни, необхідно  розробити прозору методику її кількісної оцінки. Такою методикою може виступити застосування системи показників оцінки ліквідності та платоспроможності.

Методологічною основою кількісної оцінки ліквідності та платоспроможності  виступає коефіцієнтний аналіз (метод  фінансових коефіцієнтів): простий, зручний  та інформативний метод, за допомогою якого можна вчасно виявити загрозу зниження платоспроможності підприємства.

Перевагою методу фінансових коефіцієнтів є можливість узагальнення результатів  на різних господарських об'єктах  з метою подальшого їхнього порівняльного аналізу. Проте такий аналіз можливий за умов існування критеріальних норм (певного еталонного рівня) прийнятих коефіцієнтів. Однак на сьогодні існування такого еталонного рівня видається сумнівним. Це пов’язано передусім із складною економічною ситуацією в країні, яка спричиняє певні відхилення від звичайних норм поведінки суб’єктів господарювання в процесі управління грошовими коштами. Так унаслідок існування великої кількості податків і різного роду зборів, вітчизняні підприємства змушені демонструвати відсутність грошових коштів для податкової адміністрації, а інвестиції здійснювати поза балансом. Високий рівень інфляції спричиняє недоцільність утримувати в складі активів значну частку високоліквідних активів, які знецінюються в першу чергу, та своєчасно гасити кредиторську заборгованість.

Через це є неможливим використання досвіду країн з високим рівнем та стабільністю економічного розвитку. Отже, для адекватної оцінки платоспроможності  та ліквідності потрібно адаптувати метод фінансових коефіцієнтів до особливостей вітчизняної економіки.

Окрім іншого, на сьогоднішній день відсутня повноцінна науково обґрунтована системна упорядкованість набору відносних показників. Для практики складнощі викликає велика кількість їх назв, багато з яких повторюють один одного. Проте особливо гостро постає проблема інтерпретації граничних рівнів, які на практиці ніколи не досягаються. Методики аналізу і оцінки, запропоновані державними інституціями, рекомендують мінімальні нормативні значення показників ліквідності та платоспроможності, обумовлюючи це складним перехідним станом вітчизняної економіки, який зумовив платіжну кризу багатьох вітчизняних підприємств різних галузей.

 Розглянемо запропоновані критеріальні норми для найбільш вживаних показників.

У першу чергу, це коефіцієнт абсолютної ліквідності, який традиційно визначається відношенням найбільш ліквідних активів до поточної заборгованості підприємства. Цей коефіцієнт є найбільш жорстким критерієм платоспроможності, проте у багатьох вітчизняних підприємств значення даного показника у декілька разів менше за рекомендовані значення. Однак,поряд із цим, вони спроможні вчасно розраховуватися зі своїми кредиторами, і не доводиться говорити про їх неплатоспроможність. Отже, виникає питання: наскільки обґрунтованим є механізм розрахунку вказаного коефіцієнта та його критеріальні норми.

Методичними рекомендаціями ДПАУ визначено, що цей коефіцієнт має знаходитись в межах 0,25< Кал <0,3.

Згідно з методикою теоретичне значення цього коефіцієнта має бути в межах 0,2—0,35 з урахуванням того, що «значення показника менше 0,2 є зовнішньою ознакою неплатоспроможності». Це означає, що на 20 - 35% підприємство може в поточний момент погасити всі свої короткострокові борги і платоспроможність вважається нормальною.

На практиці фактичні середні значення коефіцієнтів ліквідності бувають значно нижчими, наприклад, ВАТ «Каланчацький маслозавод», одне з підприємств котре має низький коефіцієнт абсолютної ліквідності, а саме 0,2 у 2010 році., але це ще не дає підстави робити висновки про неможливість підприємства негайно погасити свої борги, бо малоймовірно, щоб усі кредитори підприємства одночасно висунули йому свої боргові вимоги.

Багато експертів схиляється до думки про недоцільність використання критичного значення 0,2 для оцінки показника абсолютної ліквідності вітчизняних підприємств. Причиною виступає той факт, що більшість підприємств демонструють відсутність грошей, а інвестиції здійснюють поза балансом з метою уникнення значного оподаткування. Слід звернути увагу також на те, що показник абсолютної ліквідності є одномоментним, статичним і не віддзеркалює стану активів протягом певного періоду. У цьому випадку можна розраховувати усереднені показники залишку грошових коштів в межах, скажімо, одного місяця, що дозволить отримати реальну картину забезпеченості підприємства найбільш ліквідними засобами. В цілому показник слід розглядати лише як важливе доповнення до оцінки динаміки та визначення чинників, які впливають на розмір коефіцієнтів швидкої та поточної ліквідності.