Биржи и биржевая деятельность

• податок на додану вартість (16,67%) (20%) - 167 грн.;

• заробітну плату - 490 грн.;

• нарахування на оплату праці в розмірі 51% (відрахування на соціальне та пенсійне забезпечення - 37%, покриття наслідків Чорнобильської катастрофи - 12%, фонд зайнятості -2%) - 250 грн.;

• інші податки - 2,2% (охорона праці, інноваційний фонд, відрахування на дороги) - 22 грн. Прибуток становить 71 грн. (1000 - 167 - 490 - 250 - 22); з цієї суми виплачується 21 грн. податку на прибуток (71x30% ). Отже, залишок оборотних коштів становить 50 грн. (71 - 21) [22, c.125].

Принципи оподаткування  послуг брокерської контори  при Українській аграрній біржі майже однакові. Відмінність полягає лише в розмірі відрахувань на ставки податку.

3.4 Розвиток  біржової торгівлі в аграрній  сфері

економіки України

Аграрна біржа – це юридична особа, створена згідно із Законом України «Про товарну біржу», яка підпадає під регулювання норм цього закону і ст. 279–282 Господарського кодексу України і надає послуги суб’єктам господарювання з укладення біржових договорів щодо сільськогосподарської продукції, товарних деривативів, базовим активом яких є сільськогосподарська продукція, іпотечних сертифікатів та іпотечних закладних, а також з проведення розрахунково-клірингової діяльності за ними. Це неприбуткова (непідприємницька) організація. Засновником аграрної біржі є Кабінет Міністрів України в особі Аграрного фонду. При цьому Кабінет Міністрів України здійснює засновницький внесок до  статутного фонду (капіталу) аграрної біржі. Аграрне виробництво вважається одним з найризикованіших видів людської діяльності, бо на нього, крім економічних і політичних чинників (зміна законодавства, зміна курсу валют та інших макроекономічних параметрів), впливають, зокрема, невизначеність у цінах на продукцію, зменшення урожайності або продуктивності, стихійні лиха тощо. При виробництві основних сільськогосподарських культур найбільшими ризиками є зменшення урожайності та зниження цін. Сільськогосподарські підприємства можуть уникнути цих ризиків за допомогою товарних бірж, які забезпечують страхування проти ризику цінових змін передаванням ризиків спекулянтам.

Розвиток біржової торгівлі сільськогосподарською продукцією в Україні бере початок з 1995 року, коли з’явилися основні елементи інфраструктури оптового ринку: товарні біржі, контрактні доми, а згодом міжрегіональні та районні агроторгові доми. Через торговельні біржі та контрактні доми, заготівельні посередницькі організації виробники сільськогосподарської продукції почали самостійно реалізовувати свою продукцію за контрактами (у тому числі й державними).

Аналіз діяльності аграрних торгових домів у регіонах показав, що їх створення надало поштовху для розвитку товарно-грошових відносин у сільській місцевості. Об’єктами їх діяльності стали різні товарні групи, комплекси угод, спрямованих на операції з товаром. Наступний етап становлення цієї ланки ринкового середовища сприяв вигіднішій реалізації виробленої сільськогосподарської продукції, кредитуванню та авансуванню товаровиробників через систему форвардних контрактів і, таким чином, поліпшенню їх фінансового й матеріально-технічного становища. Торгові доми почали виконувати також кредитно-фінансові, маркетингові, експедиторські, страхові, складські та інші операції, що дало їм змогу перетворитися в найбільші брокерські контори на біржовому товарному ринку України. Так, 1996 р. обсяги реалізації біржами зерна досягли 3 млн т, а насіння соняшнику – 450 тис т. Питома вага сільгосппродукції і продовольства в торговельному обігу бірж становила 50 %. Проте, починаючи з другої половини 1996 р. у біржовій торгівлі відбувся значний спад активності. Обсяги угод, які укладалися на товарних біржах, що торгували агропродукцією, зменшились у 3,6 раза. Причиною цього стало подвійне обкладання біржових угод державним митом. Ставка оподаткування брокерської діяльності підвищилась до 45 %. У зв’язку з цим протягом 1997 р. на аграрних біржах України було реалізовано сільгосппродукції лише на суму 1118 млн грн. Значно скоротилася біржова торгівля в 1998 р. В цей період було реалізовано 135 тис т зерна, що становило 0,9 % загальної реалізації, 140 тис т насіння соняшнику (15,5 %), 5 тис т цукру (1,0 %). 1999 р. обсяги біржової торгівлі сільгосппродукцією зменшилися порівняно з 1995 роком у 4 рази [34].

Недосконалість законодавчо-правової бази, зокрема системи оподаткування біржової торгівлі, відміна для товарних бірж статусу реєстраторів зовнішньоекономічних контрактів, неправомірні адміністративні втручання в переміщення сільськогосподарської продукції територією країни та її невідповідність європейським стандартам якості, заблокування рахунків товаровиробників і, як наслідок, велика кількість бартерних операцій, відсутність гарантій виконання біржових угод – все це призвело до виходу зарубіжних покупців з українського ринку, стало основною причиною зменшення обсягів біржової торгівлі та її пріоритетності в закупівлі (реалізації) сільськогосподарської продукції і ресурсів.

Розвиток біржової торгівлі зайшов у глухий кут. Для виходу з кризового стану потрібні були кардинальні рішення. Тому Постановою Кабінету Міністрів України від 5 серпня 1997 р. № 848 затверджено нову редакцію «Концепції біржового сільськогосподарського ринку України», а 19 грудня 1997 р. прийнято Постанову КМУ № 1417 «Про затвердження порядку формування обсягів сільськогосподарської продукції і продовольства для державних потреб та їхньої реалізації з державних ресурсів через біржовий товарний ринок». Стратегічне управління було покладене на створену Національну асоціацію бірж України, метою якої стала розбудова біржової інфраструктури, організація ефективної торгівлі переважно сировинними та продовольчими товарами за зразками або стандартами, що будуть вироблені у майбутньому. У типових правилах біржової торгівлі зафіксовано механізми біржової торгівлі сільськогосподарською продукцією. Функції з координації діяльності центральних та місцевих органів виконавчої влади щодо організації та регулювання біржового ринку продукції АПК і необхідних для його потреб матеріальних ресурсів, затвердження правил випуску та обігу товарних деривативів у сфері біржового ринку, що стосується товарних базових активів, було покладено на Міністерство аграрної політики, внаслідок чого протягом десяти років обсяг угод, укладених на біржах, значно зріс [33].

Сільськогосподарською продукцією, яка користується найбільшим попитом і реалізується через товарні біржі, було й залишається зерно. Якраз на вирішення невідкладних проблем розвитку зернового господарства були спрямовані Укази Президента України «Про заходи щодо забезпечення формування та функціонування аграрного ринку» від 6 червня 2000 р. та «Про невідкладні заходи щодо стимулювання виробництва та розвитку ринку зерна» від 29 червня 2000 р. Вони передбачали заходи державної підтримки сільгоспвиробників у виробництві зерна, а також зниження негативних наслідків сезонних і кон’юнктурних коливань цін на зерно та хлібопродукти.

2000–2001 рр. на біржовому  ринку реалізовано 2,2 млн т  зерна, зокрема за експортними угодами – 1,7 млн тонн. Однак збільшення пропозиції зерна на біржовому ринку в третьому кварталі 2001 р. зумовило певне зниження цін. Збереженню тенденцій щодо нарощування обсягів торгівлі зерном на біржовому ринку сприяв стійкий попит на фуражне зерно азійських та близькосхідних країн. Так, серед укладених 2001 р. експортних контрактів на фуражні культури були контракти й на експорт 2 млн тонн ячменю. Однак закупівля зерна нового врожаю до державних та регіональних фондів продовольчих ресурсів через біржовий ринок проводилася значно повільніше. За останні місяці 2001 р. на товарних біржах України за всіма видами угод було реалізовано понад 3,2 млн т зернових культур нового врожаю, серед яких були угоди з метою подальшого експорту 2,9 млн т зерна [35].

До переваг біржової торгівлі належить і можливість надавати постійну (щотижневу) інформацію про товаропотоки та ціни на зерно, що експортується з України, розширювати можливості щодо інвестування товаровиробників за допомогою укладення форвардних угод на основі біржових цін, які забезпечують взаємовигідні товарно-грошові відносини між партнерами та сприяють обмеженню товарообмінних операцій. Указ Президента України «Про першочергові заходи щодо формування і функціонування аграрного ринку» (червень 2000 р.) поставив завдання щодо створення ринкової інфраструктури, форм і механізмів організованої оптової торгівлі та спрямування товаропотоків сільгосппродукції через прозорі процедури аграрного ринку. Нині в кожній області діє акредитована відповідно до вимог аграрного ринку біржа (табл. 2) [33], майже в кожному районі створено агроторговий дім, ринок, кооператив, у кожному селі – заготівельний пункт. Про досі вкрай низький рівень використання цієї інфраструктури свідчить той факт, що обсяг реалізації продукції безпосередньо товаровиробниками на біржах становить менше 1 % від загального продажу.

ТАБЛИЦЯ 2

«Кількість бірж на початку року»

Без урахування фондових бірж та їх філій.

Біржовий товарний ринок  України, на відміну від глобалізації та інтенсифікації розвитку світового, за останні 18 років свого існування не набув класичних рис становлення, які характерні для країн з ринковою економікою. Більшість з існуючих в Україні товарних бірж не є класичними біржовими інституціями, оскільки досить часто вони створюються для здійснення нехарактерних для товарної біржі видів діяльності. Одним із таких видів є реєстрація біржових угод як альтернатива нотаріального посвідчення.

На початок 2009 р. біржовий ринок України налічував 503 зареєстровані біржі (1991 р. лише 62). Їх статутний капітал становить 148,6 млн грн. Практичну діяльність здійснювали 338 бірж (67 % від зареєстрованих), з них універсальних, товарно-сировинних і товарних – 289 бірж (86 % від кількості діючих), нерухомості і агропромислових – 20 і 18 відповідно, фондових та їх філій – 10 і 1 валютна. На кожній біржі у середньому діяло по 8 брокерських контор. Динаміка та структурні зміни бірж свідчать про те, що основною тенденцією є постійне зростання кількісного показника створення нових бірж. За 2005–2008 рр. їх кількість зросла на 19 % (від 284 до 338). Відповідно зросли кількість і обсяг укладених угод.

Вартісний вираз біржової активності за 2005–2008 рр. свідчить про щорічне зростання обсягів торгів на біржах України. Обсяг укладених угод за цей період зріс на 215,8 %, а з розрахунку на 1 біржу – на 165,3 %. Найпоширенішим біржовим товаром, що знаходився в обігу, була сільськогосподарська продукція, питома вага якої становила 56–57 % . За 2005–2008 рр. обсяг укладених угод на продукцію сільського господарства на біржах України зріс на 40913,2 млн грн або на 221,1 %, а порівняно з 2007 р. – в 4,2 рази. Частка укладених угод на сільськогосподарську продукцію відносно всієї кількості укладених біржових угод у 2008 р. становила 68,1 %. Біржова торгівля впродовж 2008 р. представлена, в основному, спотовими контрактами (укладання угод з реальним товаром з негайною поставкою). На умовах спот було укладено 70,9 % усіх біржових угод. В структурі спотових контрактів переважну більшість становили угоди з продажу сільськогосподарської продукції (55,6 %), на угоди з продажу палива припадало 29,2 %. Форвардні контракти (угоди на реальний товар з відстроченою поставкою) склали 28,9 %. Найбільша частка припадала на сільськогосподарську продукцію – 94,7 %. У структурі укладених угод із продажу продукції рослинництва 2008 р., порівняно з 2007 р., питома вага угод із продажу пшениці зросла від 32,9 до 35,6 %, ячменю фуражного – від 13,1 до 23,4 %, а ріпаку – від 19,3 до 22,3 %. Проте питома вага соняшнику, навпаки, має тенденцію до зменшення з 8,2 по 1,2 %. Упродовж 2008 р. в результаті проведених біржових торгів середні ціни на окремі види зернових  коливалися. Так, середня ціна на пшеницю класу зменшилась від 1875 грн/т у І кварталі до 1180 грн/т у IV кварталі, на пшеницю V класу від 1589 до 923 грн/т, насіння соняшнику – від 5460 до 1761 грн/т відповідно [35].