Биржи и биржевая деятельность

Фондова біржа  - це організаційно оформлений постійно  діючий ринок, на якому здійснюється торгівля цінними паперами та іншими фінансовими інструментами. З організаційно-правового погляду фондова біржа є фінансовою посередницькою установою з регламентованим режимом роботи, де відбуваються торгові угоди між продавцями і покупцями фондових цінностей з участю біржових посередників за офіційно закріпленими правилами. Ці правила встановлюються як біржовим (Статут біржі), так і державним законодавством. Варто мати на увазі, що фондова біржа, як і її персонал, не здійснює угод з цінними паперами. Вона лише створює умови, необхідні для їх здійснення, обслуговує ці угоди, зв'язує продавця і покупця, надає приміщення, консультаційні  та арбітражні послуги, технічне обслуговування, тобто все необхідне для того, щоб угода могла відбутися.

З погляду правового  статусу у світовій практиці існують  три типи фондових бірж: публічно-правові, приватні і змішані. Як публічно-правова організація фондова біржа перебуває під  постійним державним контролем.

Держава бере участь у  складанні  Правил біржової торгівлі і контролює їх виконання, забезпечує правопорядок на біржі під час  торгів, призначає біржових маклерів і усуває їх від роботи. Публічно-правовий тип фондової біржі поширений  у таких європейських країнах, як Німеччина і Франція.

Фондові біржі як приватні компанії створюються у формі  акціонерних товариств. Такі біржі  абсолютно самостійні в організації  біржової торгівлі. Всі угоди на біржі здійснюються відповідно до чинного  у країні законодавства, порушення якого передбачає правову відповідальність. Держава не бере на себе ніяких гарантій із забезпечення стабільності біржової торгівлі і зниження ризику торгових угод. Цей тип бірж характерний для Англії, США. Якщо фондові біржі створюються як акціонерні товариства,  але при цьому не менше 50% їхнього капіталу належить державі, їх відносять до типу змішаних. На чолі таких бірж стоять виборні біржові органи. Проте Біржовий комісар здійснює нагляд за біржовою діяльністю й офіційно реєструє біржові курси. Такі біржі функціонують в Австрії, Швейцарії і Швеції [3, c.104].

Фондова біржа в Україні, згідно з чинним законодавством,  створюється як акціонерне товариство, що зосереджує попит і пропозицію цінних паперів, сприяє формуванню їх біржового курсу та здійснює свою діяльність відповідно до Закону України "Про цінні папери та фондову біржу" і Статуту та Правил біржової торгівлі. Фондова біржа може бути створена не менш як 20 засновника-ми-торговцями цінними паперами, які мають дозвіл на здійснення комерційної і комісійної діяльності з цінними паперами, за умови внесення ними до статутного фонду не менш як 10 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Фондова біржа обов'язково підлягає реєстрації Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку. Тільки після реєстрації в Державній комісії вона має право здійснювати операції з цінними паперами.

У чинному законодавстві  також зазначено, що фондова біржа  створюється не з метою одержання прибутку, а займається виключно організацією укладання угод купівлі-продажу цінних паперів та їх похідних. Вона не може здійснювати операцій з цінними паперами від власного імені та за дорученням клієнтів, а також виконувати функцію депозитарію.

Нині у світі налічується  близько 200 фондових бірж. В окремих країнах існує власна національна історично сформована система бірж, що визначає характер функціонування біржової системи країни загалом і місце кожної конкретної біржі зокрема. Розрізняють моноцентричні і поліцентричні біржові системи. У моноцентричній біржовій системі абсолютне домінуюче становище займає одна біржа, розташована у фінансовому центрі країни, а інші фондові біржі мають місцеве значення, її прикладом є біржова система Англії, яку очолює Міжнародна Лондонська фондова біржа, а всі провінційні біржі, позбавлені фактичної самостійності, приєднані до неї. Моноцентрична модель характерна також для Франції і Японії.

В умовах поліцентричної системи, крім головної фондової біржі, в країні можуть функціонувати ще кілька великих бірж. Як приклад  такої системи є Австралія, Німеччина і Канада.

Що стосується нашої  країни, то, згідно із статистичною звітністю за 2005 р., в Україні діяло 26 фондових бірж та їх філій, які розміщені в 20 областях та містах Києві і Севастополі. Загальний обіг за цей період становив 1,8 млрд. грн., з яких половина припадає на цінні папери, а половина - на акції та векселі. З них 7% припадає на облігації державних і місцевих позичок. Лідером на фондовому ринку країни є Українська фондова біржа [12, c.65].

Фондова біржа є одним  із регуляторів фінансового ринку.  Основна роль біржі полягає в обслуговуванні потоків фінансових і позичкових капіталів: нагромадженні і концентруванні капіталів, з одного боку, і кредитуванні і фінансуванні держави і різноманітних господарських структур - з другого. Роль фондової біржі в економіці країни визначається насамперед ступенем роздержавлення власності, а точніше, частки акціонерної власності у виробництві валового національного продукту. Крім того, роль біржі залежить від рівня розвитку ринку цінних паперів загалом.

До основних функцій  фондової біржі належать:

• мобілізація і концентрація вільних грошових капіталів і  нагромаджень за допомогою продажу  цінних паперів;

• кредитування і фінансування держави й інших державних  організацій шляхом купівлі їх цінних паперів;

• забезпечення високого рівня ліквідності вкладень в  цінні папери.

Фондова біржа дає  можливість забезпечити концентрацію попиту і пропозиції цінних паперів, де збалансованість на основі  біржового ціноутворення реально відбиває рівень ефективності функціонування акціонерного капіталу [20, c.87].

 

2.3 Механізм  функціонування біржі праці

 

Біржа праці - організація, що здійснює посередницькі функції міжпрацівниками та підприємствами під час найму робочої сили.

Біржа праці дозволяє впорядкувати наймання підприємствами робочої сили.

Важливою державної та соціальною функцією біржі праці є визначення права на одержання допомоги з  безробіття. Біржі праці називаються по-різному: бюро, контора, центр зайнятості, центри працевлаштування та ін Крім працевлаштування, біржі праці звичайно надають послуги особам, які бажають змінити місце роботи, вивчають попит та пропозиція робочої сили, поширюють інформацію про рівень зайнятості за професіями і територіям . До компетенції біржі праці входить також профорієнтація молоді. Напрямок молодих людей на курси для придбання професії. Так як безробіття носить значною мірою структурний характер, то біржі праці проводять велику роботу з перенавчання робітників, придбання ними нових спеціальностей, на які є або очікується попит підприємців.

У найбільш розвинених країнах світу  біржі праці представляють собою  потужні інформаційні центри, оснащені сучасною обчислювальною технікою. На біржі праці концентрується інформація про наявність вакантних робочих місць на підприємствах, в установах інформація може надходити як в обов'язковому порядку, так і на добровільних засадах. Комп'ютерна картотека вакансій дозволяє оперативно реагувати на запити осіб, що шукають роботу, пропонувати їм можливі варіанти. Рекомендації що надходять від біржі праці необов'язкові для підприємців, вони можуть відмовляти в прийомі на роботу.  
З іншого боку відмова безробітного від направлення на роботу, як правило, тягне за собою втрату права на допомогу з безробіття. Діяльність біржі праці отримала міжнародно-правову регламентацію в ряді конвенцій  
Міжнародної організації праці. Одна з них передбачає створення державних агентств, ліквідацію приватних контор за трудовим посередництвом, що мають на меті отримання прибутку. У Росії в різних регіонах періодично проводяться заходи, які називають їх організаторами  
«Біржами вакансій», «молодіжними біржами» і т.п. Однак на регулярній основі функції працевлаштування громадян у поєднанні з функціями реєстрації безробітних, призначення їм допомоги, організації перенавчання робітників, підтримки малого бізнесу, який створює нові робочі місця, виконує Державна служба зайнятості населення. Вона має у своєму розпорядженні значними коштами за рахунок страхових внесків роботодавців, асигнувань з бюджетута ін. У зв'язку зі зростанням безробіття значення служби зайнятості зростає [17, c. 127].

Говорячи про біржу  праці слід ознайомитися з поняттям ринок праці. Ринок праці - це важливий елемент ринкової економіки, сфера купівлі -продажу специфічного товару - робочої сили відповідно до попиту іпропозицією. У розвинених країнах функції ринку праці виконують біржі праці. 

Загальна чисельність  зайнятих у народному господарстві зменшується за рахунок значного скорочення державного сектора економіки при абсолютному і відносному зростанні чисельності робітників у не державному секторі. Якщо рахувати за методикою Міжнародної організації праці, тобто, враховувати всіх, хто не мав роботи, але активно її шукав, то чисельність безробітних складає більше 8% активного населення. Зросла і застійна форма безробіття, коли безробітний не може працевлаштуватися протягом 4-х і більше місяців. У режимі неповної зайнятості (скорочений робочий тиждень, відпустки без збереження змісту) працювали 5% економічно активного населення, а найбільш високий відсоток працівників з даним режимом роботи мали підприємства текстильного сільськогосподарського машинобудування, електротехнічної промисловості. Набагато вище сред нероссійского рівень безробіття в регіонах, що мають дуже обмежені можливості працевлаштування звільнених працівників. Основну масу безробітних (70-75%) складають жінки з вищою та середньо спеціальною освітою,займали інженерні посади, значна частина яких маєпередпенсійний вік, що утруднює їх працевлаштування, а також молодь,ще не працювала або втратила роботу в зв'язку зі скороченням виробництва [17, c.145].  
          Разом з тим в країні є близько півмільйона вільних робочих місць. Чим не задовольняється попит на працівників бухгалтерського обліку, банківських,фінансових робітників високої кваліфікації, які знають іноземні мови, вміють працювати на комп'ютері, керівників, що освоїли сучасні методи управління. Державні органи зайнятості та працевлаштування населення починають вирішувати проблему професійної перепідготовки, сприяють створення нових робочих місць, у тому числі шляхом організації громадських робіт; вони також оформляють пенсії особам передпенсійного віку, які мають відповідні пільги. Ряд регіональних органів Державної служби зайнятості надають дієву допомогу безробітним у отриманні нових професій або підвищення кваліфікації, регулярно проводять ярмарки вакансій, укладають договори з підприємствами і навчальними закладами, допомагають створенню робочих місць, у тому числі для жінок має неповнолітніх дітей, в організації надомної праці (швейне, в'язальне виробництво, виготовлення прикрас і т.д.) і ін. Важливим засобом попередження масового безробіття, збереження чисельності працюючих на діючих підприємствах є їх перепрофілювання, особливо підприємств ВПК, позбулися більшої частини військових замовлень. Держава може допомогти заповзятливим безробітним, надаючи їм безпроцентні кредити для організації власної справи по випуску продукції, провадження робіт і послуг, попит на які не задоволений: виготовлення дешевих меблів, пошиття взуття, а також створення розташованих у районах масової житлової забудовитаких міні підприємств, як хлібопекарні, кондитерські, ковбасні та ін. І все-таки в цілому вплив здійснюваних Державної системою заходів щодо зниження рівня безробіття невелика, вона не в змозі впоратися з покладеними на неї завданнями, перш за все через недостатність, що виділяютьсяна на ці цілі, коштів. Так на професійну підготовку (перепідготовку) і фінансування громадських робіт витрачається лише 2% коштів фонду зайнятості. Тому кожен працевлаштовується, розраховуючи в першу чергу на себе, за мінімальної підтримки держави. Високі темпи зростання безробіття вимагають невідкладної розробки та реалізації регіональних програм боротьби з нею, що враховують місцеві умови, з диференційованим підходом до різних демографічних і соціальних груп населення [17, c.178].

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 3. Особливості  біржового процесу в Україні

 

3.1 Механізм  проведення торгів на українській  міжбанківській валютній

біржі

 

Надання  підприємствам  і комерційним банкам права здійснювати валютні операції і міжнародні розрахунки потребувало створення внутрішнього міжбанківського валютного ринку. Вперше в 1993 році в Україні було створено Міжбанківську валютну біржу (МВБ). Завдання її полягало у створенні необхідних умов для нормальної і регулярної роботи цивілізованого міжбанківського валютного ринку, а також, щойно з'являться відповідні передумови,  - у розвитку різноманітних інструментів валютної торгівлі (опціони, строкові угоди, сучасні методи страхування валютних ризиків).

Основні функції МВБ:

• акумулювання попиту і  пропозиції на валютні ресурси;

• встановлення єдиного  ринкового курсу гривні за безготівковими операціями банків;

• забезпечення додаткових гарантій при здійсненні валютних операцій;

• організація торгів і укладення угод з купівлі і продажу іноземної валюти з учасниками торгів;

• організація і проведення розрахунків в іноземній валюті і в гривнях за угодами;

• визначення поточного курсу іноземних валют до гривні;

• збирання й аналіз інформації про процеси, що відбуваються на валютному ринку [10, c.112].

Міжбанківська валютна  біржа має статус акціонерного товариства закритого типу. Фундатори МВБ - юридичні особи: 20 головних банків (у тому числі  Національний банк України). У члени МВБ можуть бути прийняті банки та інші фінансові установи (компанії), що мають ліцензію на здійснення валютних операцій, отриману, відповідно до чинного законодавства, не менш ніж за 6 місяців до подачі заяви про прийом у члени біржі. Хто бажає стати членом валютної біржі, до заяви додає такий пакет документів:

• нотаріально засвідчену копію статуту;

• нотаріально засвідчену копію свідоцтва про реєстрацію;

• нотаріально засвідчену копію ліцензії на здійснення валютних операцій;

• завірений аудитом  річний баланс за останній повний квартал;

• реєстраційну картку;

• список кореспондентських  рахунків;

• показники обсягу банківського обслуговування клієнтури;

• список представників (дилерів), уповноважених на здійснення операцій.

Подані документи ретельно перевіряє комісія з нагляду  за практикою біржової діяльності. Особливу увагу вона звертає на те, що ті, хто вступає в члени біржі, повинні мати не менш ніж річний досвід здійснення операцій з валютою і гривнями. Крім того, ретельно розглядаються фінансове становище претендента і проведені ним  валютні операції. Велике значення мають респектабельність претендента, його "ім'я", дотримання ним валютного законодавства, ступінь довіри до нього інших членів банківського співтовариства [19, c.143].