АПУ створюється і функціонує
як незалежний, самостійний орган
на засадах самоврядування. Вона
є юридичною особою, веде відповідний
облік та звітність.
АПУ формується шляхом делегування
до складу п’яти представників
від професійної громадської
організації аудиторів України,
по одному представникові від
Міністерства фінансів України,
Головної державної податкової
адміністрації України, Національного
банку України, Державного Комітету
статистики України та Міністерства
юстиції України. При цьому
порядок делегування визначається,
відповідно, з’їздом, правлінням, колегією
або іншим керівним органом.
Загальна кількість членів АПУ
становить двадцять осіб.
АПУ створює на території
України регіональні відділення,
повноваження яких визначаються
АПУ.
Ведення поточних справ АПУ
здійснює Секретаріат, очолюваний
завідувачем. Останній несе відповідальність
за ефективне використання майна
та коштів АПУ і створення
сприятливих умов для виконання
функціональних обов’язків її
членами.
Термін повноважень членів
АПУ не може перевищувати п’ять
років, а членів АПУ першого
скликання – відповідно, трьох
років.
Персональний склад АПУ підлягає
щорічній ротації у кількості
не менше трьох членів. Призначення
нових членів АПУ замість вибулих
здійснюється у встановленому
порядку шляхом таємного анкетування
аудиторів України. Всі рішення
АПУ приймаються простою більшістю
голосів за наявності двох
третин її членів або шляхом
письмового анкетування.
За рівності голосів перевага
надається рішенню, за яке проголосував
головуючий, який веде засідання
АПУ і функції якого виконують
по черзі всі члени палати
за алфавітним порядком їхніх
прізвищ. Члени АПУ виконують
свої обов’язки на громадських
засадах.
Матеріальні витрати на сертифікацію
покриваються за рахунок осіб,
які претендують на отримання
сертифікатів у розмірах, визначених
АПУ.
Аудитори або їх колективи
мають право об’єднатися у
громадську організацію – Спілку
аудиторів України, що може
відкривати місцеві осередки
за наявності не менше п’яти
аудиторів, котрі є членами
Спілки. Спілка аудиторів України
має право делегувати своїх
представників до АПУ і достроково
їх відкликати, а також може
вносити на розгляд АПУ проекти
норм і стандартів аудиту.
Таким чином, основними завданнями
АПУ є :
- організація через аудиторські
фірми незалежного контролю суб’єктів
підприємницької діяльності ;
- надання методичної допомоги
аудиторським фірмам ( розробка і
затвердження нормативів, положень
щодо сертифікації тощо) ;
- надання суб’єктам підприємницької
діяльності методичної допомоги
з питань обліку, аналізу, контролю
;
- підготовка та підвищення кваліфікаційного
рівня аудиторів тощо.
2.1 Аудиторська фірма - це юридична
особа, створена відповідно до
законодавства з питань діяльності
господарських товариств, яка
має право вести виключно аудиторську
діяльність. Аудиторські фірми можуть
створюватися у будь-яких організаційно-правових
формах, за винятком відкритих
акціонерних товариств. Загальна
частка засновників (учасників,
акціонерів) аудиторської фірми,
які не є аудиторами, у статутному
капіталі не може перевищувати
30 %. Аудиторській фірмі дозволяється
вести аудиторську діяльність
лише за умови, що в ній
працює хоча б один аудитор,
та після включення її до
Національного реєстру аудиторів
та аудиторських фірм. Керівником
аудиторської фірми може бути
тільки аудитор. У новій редакції
Закону України "Про внесення
змін до Закону України "Про
аудиторську діяльність" аудиторська
фірма визначається як юридична
особа, котра має право на
ведення виключно аудиторської
діяльності та внесена до Національного
реєстру аудиторів та аудиторських
фірм. АПУ 31 жовтня 2000 р. (протокол
№ 95) затвердила Положення про
Реєстр суб"єктів аудиторської
діяльності - офіційний загальнодержавний
Реєстр аудиторських фірм і
аудиторів підприємців. При включенні
до Реєстру суб"єкта аудиторської
діяльності видається свідоцтво
встановленого АПУ зразка. Аудиторські
фірми здебільшого надають такі
види послуг: - підтверджують достовірність
та повноту річного балансу
і звітності фондів, бірж, банків,
компаній, підприємств, кооперативів,
товариств та інших суб"єктів
господарювання незалежно від
форми власності та виду діяльності;
- перевіряють й аналізують фінансовий
стан підприємств з різними
формами власності, у тому числі
з іноземними інвестиціями; холдингових
і страхових компаній, інвестиційних
фондів, довірчих товариств та
інших фінансових посередників;
- перевіряють емітентів цінних
паперів при реєстрації емісії
у Міністерстві фінансів України;
- оцінюють майно державних підприємств
у разі здавання в оренду
цілісних майнових комплексів, приватизації,
корпоратизації та інших змін
форм власності; - готують висновок
при порушенні питання про
визнання підприємства неплатоспроможним
або банкрутом; - готують аудиторський
висновок у разі ліквідації
підприємств усіх форм власності;
- аналізують господарську, фінансову
та спільну діяльність; - консультують
з питань бухгалтерського обліку,
звітності, оподаткування та інших
видів економіко-правового забезпечення,
підприємницької діяльності юридичних
та фізичних осіб; - складають
бізнес-плани тощо. До аудиторських
послуг належать: здійснення оперативних
перевірок; компіляція даних бухгалтерської
інформації; послуги консультативного
та інформативного характеру;
бухгалтерська та економіко-правова
експертизи; ведення бухгалтерського
обліку; інші види економіко-правового
забезпечення суб"єктів господарювання.
Аудиторські послуги у вигляді
консультацій можуть надаватись
усно або письмово з оформленням
довідки та інших офіційних
документів. Аудиторські послуги
у вигляді експертиз оформляються
експертним висновком або актом.
Згідно з порядком, установленим
Законом України про аудиторську
діяльність та іншими нормативно-правовими
документами проведення аудиту
є обов"язковим для таких
суб"єктів господарювання: 1) відкритих
акціонерних товариств та підприємств
- емітентів облігацій на підставі
"Положення про надання особливої
інформації відкритими акціонерними
товариствами та підприємствами-емітентами
облігацій", затверджене в комісії
з цінних паперів та фондового
ринку та зареєстроване в Міністерстві
України. 2) банків інвестиційних
фондів, інвестиційних компаній, інших
небанківських фінансових установ,
які залучають кошти громадян
або залучають чи здійснюють
торгівлю іншими цінними таперами
(крім операцій з випуску (емісії)
власних корпоративних прав), бірж,
страхових компаній, кредитних спілок
недержавний пенсійних фондів - Постанова
Верховної Ради України № 544/97-ВР
"Про внесення зміни до п.
7 Постанови Верховної" Ради
України "Про порядок введення
в дію Закону України "Про
аудиторську діяльність". 3) суб"єктів
господарювання, що ліквідуються, за
винятком товариств з річним
господарським оборотом не менше,
ніж 250 неоподатковуваних мінімумів,
та тих організацій, що повністю
утримають частку в загальному
оголошеному статутному фонді
менше 5 % - "Положення про порядок
проведення зовнішнього аудиту
юридичних осіб - акціонерів (учасників),
про перевірки правильності формування
статутних фондів комерційних банків",
затверджене Постановою Правління Національного
банку України.
Дозвіл на здійснення діяльності
аудитор (аудиторські фірми) одержують
шляхом реєстрації їх до загальнодержавного
реєстру аудиторських фірм і
аудиторів – суб’єктів підприємницької
діяльності.
Реєстр суб’єктів аудиторської
діяльності – це офіційний реєстр
аудиторських фірм і аудиторів-суб’єктів
підприємницької діяльності з видачею
відповідного свідоцтва, які зареєстрували
свою аудиторську діяльність в органах
державної влади згідно з вимогами
Закону України “Про аудиторську
діяльність”.
Про включення до Реєстру
суб’єкта аудиторської діяльності
свідчить Свідоцтво встановленого
Аудиторською палатою України
зразка, яке видається терміном
на 5 років.
До Реєстру вносяться суб’єкти
аудиторської діяльності :
- аудиторські фірми, які зареєстрували
свою діяльність відповідно до
чинного законодавства України
і відповідають вимогам Закону
України “Про аудиторську діяльність”
, а саме:
а) проведена державна реєстрація
як аудиторської фірми;
б) установчими документами передбачена
виключно аудиторська діяльність;
в) загальний розмір частки засновників
(учасників, акціонерів) аудиторської
фірми, які не є аудиторами у статутному
капіталі не перевищує 30 %;
г) директором фірми є сертифікований
Аудиторською палатою аудитор;
д) наявність щонайменше одного аудитора,
який пройшов підготовку або підвищення
кваліфікації з питань законодавства
на ринку цінних паперів, Національних
нормативів аудиту, а також вимог
Комісії до перевірки звітності
та діяльності учасників ринку фінансових
послуг в Україні.
- аудитори, зареєстровані відповідно
до Закону України “Про підприємництво”
як суб’єкт підприємництва –
фізичні особи; мають чинний
сертифікат аудитора; Свідоцтво
Палати про внесення до Реєстру
аудиторських фірм та аудиторів,
які одноособово надають аудиторські
послуги; пройшли підготовку або
підвищення кваліфікації з питань
законодавства на ринку цінних
паперів, Національних нормативів
аудиту, а також вимог комісії
щодо перевірки звітності та
діяльності учасників ринку фінансових
послуг в Україні.
2.2. Аудит як форма інтелектуальної
діяльності має певні особливості
організації і методики проведення.
Міжнародні асоціації бухгалтерів
і аудиторів узагальнили досвід
організації і методики обліку
та аудиту в країнах з різними
формами власності і господарювання
у вигляді міжнародних норм
аудиту (МНА), які певною мірою
виконують функції стандартів
з обліку і аудиту.
Стандарти аудиту — це
загальні керівні матеріали для
допомоги аудиторам у виконанні
їх обов"язків з аудиту фінансової
звітності. У них подано професійні
вимоги до якості (компетентність,
незалежність, об"єктивність) аудитора
та аудиторських висновків і доказів (свідчень).
Метою стандартів аудиту є встановлення
загальних правил аудиторської діяльності
щодо організації і методики проведення.
У практиці аудиту в Україні в перехідний
період до ринкової економіки необхідно
користуватися міжнародними і національними
стандартами, нормативними документами
з організації і методології бухгалтерського
обліку і фінансово-господарського контролю,
які застосовуються у вітчизняній практиці.
Основні принципи і вимоги
щодо розробки стандартів аудиту
визначені міжнародними нормативами
аудиту — 1 "Мета і основні
принципи проведення аудиту" і
3 "Основні принципи регулювання
аудиту". Останній унормовує принципи
аудиторської професійної відповідальності,
які необхідно застосовувати
при виконанні будь-якого аудиту
і враховувати при розробці
конкретних стандартів аудиту.
До основних принципів норм
аудиту відносять:
- цілісність, об"єктивність і
незалежність, конфіденційність, знання
і компетентність;
- правила використання результатів
робіт, виконаних іншими аудиторами;
- документальне оформлення, планування,
одержання доказів аудитором;
- перевірка систем обліку і
внутрішнього контролю;
- аналіз висновків аудитора
і складання ним звіту.
Кожний стандарт має визначити
певну частину або сторону
аудиторської роботи, повинен бути
коротким і лаконічним, але з
достатньою повнотою описувати
вимоги до регулювання об"єкта
стандарту.
Міжнародні норми аудиту, розроблені
і затверджені Міжнародною федерацією
бухгалтерів.
Подані МНА мають єдину
внутрішню структуру, до якої
входять такі рубрики: вступ;
мета аудиту; відповідальність за
фінансові звіти; обсяг аудиту;
етика; планування; робота, виконана
іншими аудиторами; документація; очевидність
аудиту; висновок і звіт.
Стосовно МНА 1 "Мета і
основні принципи проведення
аудиту" розглянемо зміст кожної
рубрики стандарту.
Вступ — розглядається загальна
мета аудиту та основні принципи, які
є визначальними для професійної
значущості аудиту і застосовуються
при аудиті фінансової звітності.
Мета аудиту — встановити достовірність
фінансової звітності.
Відповідальність за фінансові
звіти — визначається відповідальність
за достовірність фінансової звітності
управлінського апарату об"єкта.
Це стосується точності й адекватності
бухгалтерського обліку і внутрішнього
контролю принципам облікової політики,
спрямованої на захист активів і
пасивів суб"єкта господарювання.
Обсяг аудиту — інформація, необхідна
для оцінки фінансової звітності. Для
цього аудитору необхідно вивчити
систему обліку і внутрішнього аудиту,
розібратися в оцінці ризиків
контролю, що дасть змогу визначити
типи потенційних помилок, фактори
ризику, методи перевірки.
Етика — вказується на потребу
додержання основних правил етики професійного
аудитора, визначених Міжнародною федерацією
бухгалтерів. Зокрема, аудитор має
бути
Таблиця 1
Орієнтовний перелік міжнародних
норм аудиту (МНА), їх зміст та використання
під час проведення аудиту
Найменування норм
Зміст норм
Використання норм
МНА 1 "Мета і
Визначено мету аудиту,
При вирішенні організацій
основні прин -
його предмет і організаційні
питань проведення
ципи проведен -
принципи
аудиту
ня аудиту"
МИ А 2 "Обо
Конкретизовано обов"язки
При складанні організацій -
в"язки аудитора
аудитора перед клієнтом
ної документації догонірнодокументації
перед клієнтом"
(замовником)
МНА 3 "Основ -
Викладено принципи, перед
У всіх видах аудиторської
ні принципи ре -
бачені законодавством і нор -
діяльності
гулювання ау -
мативними документами, що
диту"
регулюють аудиторську ді -
яльність
МНА 4 "Плану -
Порядок організації і пла -
При складанні поточних і
вання аудиту"
нування аудиторської ді -