Годівля тварин

      Структурними  одиницями білкової молекули є амінокислоти. Відомо понад 80 амінокислот, з яких найдетальніше вивчені – 26.

Протеїни  складають близько половини сухої  речовини тіла тварини, а в сухій  речовині деяких органів їх частка сягає 85%. Протеїн кормів використовується тваринами як субстрат для синтезу білків тіла і продукції.

Аміди –  це група азотистих сполук, що не відносяться до білків, але містять  азот: амінокислоти, аміди амінокислот, сечовина, солі амонію, нітрати, нітрити.  Вміст азоту в амідах коливається  від 7 до 21%. Вміст небілкових азотистих  сполук в насінні становить не більше 12% сирого протеїну, в коренеплодах  і бульбоплодах їх значно більше, в траві бобових – 20-25%. На аміди багаті рослини, зібрані в період посиленого росту, а також ті, що зазнали бродіння.

Сирий жир. Жири належать до групи ліпідів – високомолекулярних сполук, що не розчиняються в воді, але розчиняються в органічних розчинниках. За своєю хімічною природою жири являють собою тригліцериди насичених і ненасичених кислот.

      Жир – основне джерело енергії  в організмі тварини. Енергетична цінність одиниці маси жиру в 2,25 рази вища, ніж вуглеводів. При повторному згорянні 1 г жиру виділяє в середньому 39,7 кДж енергії. Він необхідний для нормальної роботи деяких залоз, що забезпечують травлення. У ньому розчиняються вітаміни А,Д,Е,К. жир бере участь у терморегуляції та обміні речовин, надає еластичності шкірі, захищає внутрішні органи від механічних пошкоджень.

      Рослинні  жири через високий вміст олеїнової, лінолевої, лінелонової  жирних кислот характеризуються високим йонним числом та рідкою консистенцією.

Найбільше жиру містять: насіння олійних культур  – 30-50%, макуха – 7-10%, зерно вівса  і кукурудзи – 5-8%, жита і пшениці  – 1-2, найменше – коренеплоди – 0,1-0,2, зелені корми – 0,2-0,8, сіно – 2-2,5, солома – 1,5-2%.  За тривалого зберігання жири окислюються і гіркнуть.

      У випадку надлишкового надходження  поживних речовин до організму тварин, вони використовуються на синтез резервного жиру. При цьому енергія спожитого  жиру трансформується в енергію  резервного на 91%, без азотистих екстрактивних речовин – на 81%, протеїну – на 54%. Якість жиру, який відкладається про запас, залежить від якості жиру корму.

Сира  клітковина – це частина рослинного корму, що залишається після послідовного кипятіння його наважки в слабких розчинах кислот і лугів з наступним промиванням водою, спиртом і ефіром та висушуванням. Це головний полісахарид рослинних кормів. З неї побудовані клітинні оболонки стебла і листя рослин, що зумовлюють їхню міцність, вона є основною складовою частиною грубих кормів. До складу сирої клітковини входить целюлоза та інкрустуючи речовини (лігвін, кутин, суберин), а також  частина геміцелюлоз, пектинових речовин тощо.

Найбільше клітковини міститься в соломі – 35-45%, полові – 30-35%, сіні – 22-30, сінажі та силосі – 6-20%. Небагато її у зеленій траві – 5-10%, зерні злаків – 1-4%.

Без азотисті екстрактивні речовини – це усі  без азотисті речовини корму, крім ліпідів  та клітковини, а також органічні  кислоти.  Вміст БЕР визначають за формулою:

100% - % води - % протеїну - % жиру - % клітковини - % золи.

Основними складовими їх є цукри, крохмаль, інулін, глікоген,  частина пектинових речовин  і геміцелюлоз, камеді та органічні  кислоти.

Корми мають  різний вміст БЕР: зерно злаків – 57-75%, бобових – 26-53, сіно – 30-46, борошно  травяне – 27-48, солома – 28-42, макуха – 22-35, сінаж – 15-26, силос – 10-13, трава злаків – 5-19, бобових – 7-14, коренеплоди – 6-20%.Крохмаль у рослинах може нагромаджуватися у значних кількостях (70-80% від сухої речовини). Мало його в стеблах і листі – до 2%.

Вітаміни. До органічної речовини кормів поряд з азотистими і без азотистими речовинами входять вітаміни, ферменти, гормоноподібні та анти поживні речовини, які відіграють значну роль в оцінці поживності кормів. У рослинах, особливо зелених, виявлено провітаміни вітамінів А – каротин і Д-ергостерин. Порівняно багато в рослинних кормах вітамінів групи В. 
 
 
 
 

ГОДІВЛЯ  КОРІВ. 

Одержання високих надоїв, добре розвинутого  повноцінного  приплоду, збереження здоровя та відтворної  здатності  корів залежить від організації їх годівлі у сухостійний період. Недостатня за рівнем та повноцінністю годівля тільних сухостійних корів у цей період є основною причиною неблагополучних отелень, народження кволих телят, що негативно спливає на їх ріст і розвиток після народження, низької  молочної  продуктивності тварин у наступну лактацію та порушення відтворної здатності останніх.

Повноцінна  годівля корів у сухостійний  період сприятливо впливає на склад  молозива після отелення, що має  досить важливе значення у профілактиці шлунково-кишкових захворювань новонароджених телят.

Перед отеленням  корови і нетелі повинні бути добре  відгодовані, а в організмі мати достатню кількість протеїну, жиру, мінеральних елементів та вітамінів, відкладених як резервні речовини. Після отелення у перші 2-3 місяці вони використовуються тваринами, особливо високопродуктивними, як резерв енергії і поживних речовин для покриття витрат на синтез молока, оскільки у цей період корови споживають кормів менше, ніж потрібно для витрат, пов’язаних з його утворенням. Корови у перші місяці лактації втрачають 8-10% живої маси, а втрата 1 кг живої маси забезпечує підвищення надою до 10-15 кг і більше.

Достатність енергетичного живлення корів у  сухостійний період можна оцінювати  за приростом їх живої маси, який у середньому повинен складати 800-1000 г за добу або 50-60 кг за період залежно  від вгодованості. Годівлю тільних корів і нетелей необхідно планувати таким чином, щоб створення резервів органічних речовин в організмі відбувалось не в останні два місяці перед отеленням, а протягом другої половини тільності. Тоді в останній місяць годівля тварин може бути помірною. Як уже зазначалося, надмірна годівля здатна викликати інтенсивний ріст плода та спонукати цим важкі отелення.

Добова потреба  тільних сухостійних корів в  енергії, поживних і біологічно активних речовинах залежить від живої  маси і планового надою за очікувану лактацію.  Для продовження росту молодих корів і підвищення вгодованості за нижче середньої рекомендовані норми необхідно підвищувати на 1-2к.од. і на кожну з них збільшити потребу в окремих поживних речовинах. 

Потреба сухостійних  корів на 100 кг живої маси становить 2,1-2,4 кг сухої речовини з концентрацією енергії 0,7 к.од. обмінної енергії при плановому надої 3000 кг молока за рік і 0,95 к.од. при плановому надої 6000кг.  У разі іншого планового надою концентрацію енергії у сухій речовині розраховують, виходячи із норми енергії та сухої речовини на одну голову за добу.

Оптимальний рівень протеїну для тільних корів  у сухостійний період на 1 к.од. складає 110г перетравного або 170 г сирого.

Концентрація  перетравного протеїну у сухій речовині залежно від планової продуктивності коливається від 7,7% до 10,5%, сирого – відповідно 12-16%.  Цукро-протеїнове відношення нормують у межах 0,8-1,2:1, а співвідношення крохмалю і цукру – 1,1-1,3:1. Оптимальною концентрацією сирої клітковини у сухій речовині раціону – 20-25, сирого жиру – 3,0-4,0%. Для нормального розвитку плода та нагромадження у тілі сухостійних корів необхідної кількості мінеральних елементів тварин необхідно забезпечувати достатньою кількістю мінеральних речовин. Кальцію – 9-10г, фосфору – 5,5-6,0г, приїх відношенні 1,5-1,8:1, магнію – 1,8-2,4 і сірки – 2,2-2,7г. обов’язкове введення в раціон кухонної солі – по6 г на 1 к.од.

Нетелей годують  за нормами залежно від місяця тільності і передбачуваної продуктивності. Норму годівлі визначають за живою  масою телиць аналогічної маси і віку з необхідною добавкою на тільність. Потребу в енергії можна розрахувати за живою масою і добовим приростом, користуючись формулою:

Х =  ЖМ х 1,2 + Пр х 4,0, де Х – добова потреба в кормових одиницях, ЖМ – жива маса, ц., Пр добовий приріст, кг.

Кращими кормами  для тільних сухостійних корів  і нетелей є високоякісне сіно, силос, сінаж, коренеплоди та якісна трава та концентровані корми. У  літній період основу раціонів сухостійних  корів повинні складати зелені корми. Добове споживання зелених кормів складає 40-50 кг. На основі прийнятих деталізованих норм годівлі складають добові раціони залежно від живої маси, планової продуктивності та фізіологічного стану тварин. Годують сухостійних тварин і нетелей 2-3 рази на джобу.

Переводять із зимової до літньої годівлі поступово. Різкий перехід із зимових раціонів, багатих на клітчатку, на раціони з молодої трави, яка бідна на неї, викликає розлад травлення і порушення нормального стану тільності. Тому протягом першого тижня корів і нетелей перед виходом на пасовище або  згодовуванням трави із годівниць підгодовують сіном, сінажем, силосом.

Годують тільних  корів у сухостійний період кількома способами:

1. Рівномірно, за виключенням кількох днів після запуску і перед отеленням, коли з раціонів вилучають молокогінні корми – соковиті та концентровані.
2. Диференційовано. У перші 10 діб після запуску корови повинні одержувати близько 80% від середньодобової норми, у другу і п’яту декади – 100, третю і четверту – 120 та в шосту декаду 70-80% середньодобової норми.
3. Високий енергетичний рівень годівлі за 2 тижні перед отеленням за рахунок даванки 5-6 кг концкормів і введення у раціон тих же самих кормів, які тварина отримуватиме після отелення та під час роздоювання.

Годівля дійних корів. Зразу після отелення виділяють короткий відновний період, тривалістю 10-15 діб. Корів і первісток через годину після отелення напувають теплою підсоленою водою. На 10 л води додають 0,5-1,0 кг пшеничних висівок або вівсянки, 100-150г кухонної солі, а також згодовують високоякісне сіно вволю. На другу і третю добу до сіна додають 1,0-1,5 кг концентрованих кормів. З четвертого дня у раціон поступово вводять соковиті чи зелені корма і збільшують кількість концентрованих кормів так, щоб на 10-15 добу після отелення тварина одержувала повну норму відповідно до рівня молочної продуктивності. Доведено, що на перші 100 днів лактації припадає 40-45% річного надою. У цей період тварини найбільшою  мірою реагують на повноцінну годівлю зростання надоїв.

На період роздоювання складають раціони з обов’язковим авансуванням по 2-3к.од. на добу або для визначення норми добовий надій приймають на 4-6 кг молока вищим від фактичного. Годівлю авансують доти, доки підвищується надій. Максимальні добові надої частіше бувають у кінці першого – третього місяця лактації, а у високопродуктивних тварин навіть пізніше. Для первісток, крім авансування, додають 1-2к.од. на ріст. Для високопродуктивних корів у перші 2-3 місяці лактації доцільно застосовувати концентрат ний тип годівлі.

При годівлі  новотільних корів слід контролювати рівень протеїну в раціонах та його якість. Оптимальний рівень небілкового азоту не повинен перевищувати 15, а легкорозчинні фракції білка- 40-45%. Надлишок протеїну в цей період значно погіршує відтворну здатність корів.

Після роздоювання  корів до максимальної продуктивності починається  другий період – середина лактації тривалістю 100-120 діб. У цей  період годівля має бути організована так, щоб досягнута продуктивність утрималась якнайдовше без помітного  зниження. Щоб запобігти зниження удою, корми, які згодовували для авансування при роздоюванні, виводять з раціону поступово протягом 10-15 діб. За цей час вміст концкормів у раціоні доводять до 200-300г на 1 кг молока і одночасно збільшують рівень об’ємистих кормів.

В останній період лактації, який починається з кінця п’ятого місяця тільності і триває 8-10 тижнів, годівля корів має сприяти відновленню запасів  поживних і біологічно активних речовин  в організмі та позитивно впливати на ріст і розвиток плода. Тому в заключну стадію лактації тваринам бажано згодовувати раціони об’ємистого і мало концентрованого типів, основу яких складають якісне сіно, сінаж і силос у поєднанні з невеликою кількістю коренеплодів і концкормів, а влітку – якісна трава.

У кінці  заключного періоду за 60 днів до наступного отелення корів запускають. При запуску у раціоні зменшують даванки соковитих і концентрованих кормів, а також скорочують кількість доїнь: переходять з триразового на дворазове, одноразове, а потім через день, через два дні і за відсутністю молока у вим’ї запуск закінчується. 
 
 
 
 
 

ВИЗНАЧЕННЯ  ПРОДУКТИВНОЇ ДІЇ  КОРМІВ ЗА БАЛАНСОМ АЗОТУ, ВУГЛЕЦЮ ТА ЕНЕРГІЇ.

Баланс  азоту слугує індикатором обміну протеїну в організмі і за його балансом визначають ефективність використання азотистих речовин корму. Щоб скласти баланс азоту, треба знати кількість спожитого з кормом та виділеного з калом та сечею , продукцією:

N_корму = N_сечі + N_калу + N_{приросту} + N_{продукції} . Звідси :

Nприросту= Nкорму – N калу – Nсечі – Nпродукції