Годівля тварин

     1.ВСТУП

     Годівля тварин – це організація виробничого процесу, направлена на забезпечення життєвих потреб тварин у поживних, мінеральних і біологічно активних речовинах для одержання запланованого виробництва продукції високої якості.

      Від рівня годівлі, вмісту в кормах поживних речовин, співвідношення між окремими елементами живлення залежать продуктивність і здоров’я тварини.

      Успішне розв’язання завдань збільшення виробництва продукції тваринництва на основі  значного підвищення продуктивності худоби і птиці вимагає впровадження заходів, спрямованих на забезпечення інтенсифікації тваринництва. Тварин необхідно якнайповніше забезпечити  поживними і біологічно активними речовинами у необхідних кількостях та співвідношеннях.

      Вимоги  тваринництва для організації повноцінної годівлі тварин полягають у  стабільності кормової бази та забезпечення тварин  високоякісними кормами.

      Традиційний раціон сільськогосподарських тварин включає різноманітні  корми, які  відрізняються за поживністю та фізико-механічними  властивостями.  Запроваджувати прогресивні технології у тваринництві дозволяють такі види кормів, як сіно, сінаж, силос, виготовлені за оптимальних фаз розвитку рослин, та приготовлені на їх основі повнораціонні кормові суміші, збагачені кормовими добавками, а також виробництво якісних комбікормів.

      Впровадження  прогресивних методів виробництва, зберігання і використання кормів є  одним з основних резервів збільшення  виробництва продукції тваринництва. При цьому, як і кожна складова системи годівлі  сільськогосподарських тварин, повинні розглядатися як важливий  економічний фактор виробництва продукції тваринництва, оскільки у структурі собівартості продукції частка кормів при виробництві молока становить не менше 50-55%, яловичини – 65-70%, свинини, яєць і м’яса птиці – 70-80%.

      Останнім  часом значно розширено норми  годівлі тварин за кількістю показників нормування, що дає можливість найбільш повно задовольнити їх потребу в необхідних елементах живлення. Запроваджується нова система оцінки поживності кормів і раціонів за обмінною енергією, яка значно повніше розкриває доступність енергії для організму тварин.

Потреба останніх у поживних речовинах визначається рядом чинників: фізіологічним станом організму, рівнем продуктивності, видом  кормів, технологією їх заготівлі й підготовки до згодовування, співвідношенням поживних речовин у раціоні, їх доступністю для засвоєння та використання. Повноцінна годівля впливає на розвиток, стан здоров’я сільськогосподарських тварин і  одержання від них високоякісної продукції за мінімальних затрат праці. Отже, годівля – це найважливіший фактор, який забезпечує продуктивність, оплату корму за економічну ефективність тваринництва і являє собою організоване, контрольоване й регульоване людиною живлення тварин.

      Наука про годівлю вивчає: хімічний склад, поживність і властивості кормів; потреби тварин у поживних речовинах залежно від їхнього виду, фізіологічного стану, рівня та характеру продуктивності; техніку годівлі. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

1.1 ВПЛИВ ГОДІВЛІ НА ОРГАНІЗМ ТВАРИН.

Із умов годівлі сільськогосподарських тварин живлення є найважливішим фактором  функціональної і морфологічної мінливості. Його характер, діючи безпосередньо на системи, пов’язані із споживанням і використанням  поживних речовин, у кінцевому підсумку спрямовано  впливає на здоров’я, рівень продуктивності і якість продукції у тварин.

      Тип годівлі тварин позначається на розвитку та функціях органів дихання та кровообігу: у бичків, вирощених на легко перетравних  кормах, органи дихання і кровообігу внаслідок меншого травного навантаження мають меншу відносну масу.

      Під впливом умов годівлі змінюється і будова тіла тварин. У  молодняку  великої рогатої худоби, вирощеному на об’ємних кормах,  порівняно з  тим, що одержував значну кількість  концентрованих кормів, спостерігалися більша глибина і обхват грудей, обхват черева, довжина тулуба та ширина в маклаках.

      Від  характеру годівлі корів значною  мірою залежить діяльність їх молочної залози, а також функція залоз  внутрішньої секреції. Наприклад, нестача  протеїну у раціоні спричиняє спершу зниження вмісту жиру в молоці, а потім – і зменшення надою.

      За  нестачі мінеральних речовин  у кормі або при невідрегульованому співвідношенні , корова спочатку використовує на утворення молока мінеральні речовини з власного тіла, а вже потім  в її організмі порушується кислотно – лужна рівновага, погіршується склад молока і зменшується надій.

      На  перших етапах приручення й одомашнення  молочної худоби людина одержувала від  корови за рік 400 – 600 кг молока. Нині річні  надої на одну корову сягають у 10-15 разів більше. Звичайно, тут велику роль відіграла селекція тварин, але не менш важливе значення у цьому належить створенню належних умов годівлі.

      Умови годівлі можуть сприяти вилікуванню або, навпаки,  стати причиною специфічних захворювань, послаблення  опору організму проти збудників різних хвороб. До специфічних хвороб, причиною яких є незадовільна годівля, відносять хвороби недостатнього живлення, що викликаються незабезпеченістю тварин життєво необхідними поживними речовинами і біологічно активними речовинами і часто супроводжуються порушеннями обміну речовин та відтворної здатності тварин, а також кормові отруєння. При інфекційних та інвазійних захворюваннях годівля відіграє роль потужного фактора, що забезпечує резистентність організму.

      У кінцевому підсумку годівля тварин значною мірою зумовлює рівень рентабельності виробництва продукції тваринництва, оскільки її собівартості на корми припадає 50-80%. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

2.1 СХЕМА ЗООТЕХНІЧНОГО АНАЛІЗУ КОРМІВ

Корми, які  використовують для годівлі сільськогосподарських тварин, є переважно продуктами рослинництва. Близько 85 хімічних елементів знаходиться як у рослинах, так і в організмі тварин. Понад 50 із них належать до постійних їх складових, що визначаються кількісно.

      Вуглець, водень, кисень, азот є основними елементами, з яких утворюються органічні сполуки – білки, жири, вуглеводи. На ці  4 елементи припадає майже 95% елементного складу рослин і тіла тварин. Частка кальцію і фосфору станосить 3,5%, а решта елементів – 1,5%

      Мінеральні  елементи, залежно від їх вмісту в тілі тварин поділяють  на макро- і мікроелементи. Середній елементний склад сухої речовини рослин і тіла тварин характеризується даними, які свідчать про певну аналогію за вмістом органогенних та мінеральних елементів у рослинах та тілі тварин (таб.1).

 

Хімічні елементи входять до складу різних сполук, які  для зручності при агрозоотехнічному  аналізі об’єднують  у певні  групи речовин, подібних за хімічним складом або фізіологічною дією в організмі. Це – вода, мінеральні (сира зола), органічні та біологічно активні речовини. Аналіз кормів і хімічного складу тварин проводять за схемою, приведеною далі. 
 
 
 
 
 
 

  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Рис.1. Схема зоотехнічного  аналізу корму.

      Аналізуючи  корми тваринного походження, із схеми  виключають визначення сирої клітковини, оскільки в тілі тварини вона відсутня.

      Першим  етапом аналізу корму є визначення вмісту у ньому води і сухої речовини. У сухій речовині визначають органічні і неорганічні (зола) компоненти. Органічна речовина складається з азотистих і без азотистих речовин. Азотовмісні речовини об’єднані в групу під загальною назвою «сирий протеїн», який містить білки та інші азотисті речовини, що називаються амідами. До цієї групи сполук належать вільні амінокислоти, солі амонію, нітрати, нітрити тощо.

      Методом зоотехнічного аналізу вміст  речовини у кормі визначають разом  з деякими домішками. Так, після  спалювання корму до складу золи входять більше двох десятків макро- і мікроелементів, які нині визначаються окремо спектральним аналізом; при визначенні сирого жиру – нейтральний жир, жирні кислоти, фосфатити,  смоли, віск, пігменти, жиророзчинні вітаміни (А, Д,Е,К) тощо; із клітковиною залишається частина зольних елементів, геміцелюлози, пектинових речовин, лігніну. Тому вказані сполуки у зоотехнічному аналізі називають сирими.

      У зв’язку з підвищенням вимог  до якості й повноцінності живлення тварин істотно збільшилась кількість показників, що характеризують хімічний склад кормів. Зокрема, у фракції сирого протеїну визначають вміст білків, у тому числі й легкорозчинних, амінокислот, нітратів тощо; у вуглеводному комплексі крім сирої клітковини визначають геміцелюлози, крохмаль, декстрини, різні цукри, лігнін та ін..; фракцію жиру аналізують за вмістом жирних кислот. У складі сирої  золи визначають макро- та мікроелементи. Із біологічно активних речовин досліджують вміст каротину, вітамінів:А, Д, К, С, Е і групи В та інших речовин.

Вода. Серед неорганічних сполук живих організмів воді належить надзвичайна роль. Вона є середовищем, в якому відбуваються процеси обміну, аїї вміст у складі більшості живих організмів сягає 60-70%. Втрата тваринами до 10% води призводить до суттєвих порушень обміну речовин, 20-25% - до загибелі.

      Вода  бере участь у життєвих функціях: прийманні  та перетравленні корму (гідролізу), всмоктуванні перетравлених поживних речовин, гормонів, вітамінів, розчинені  і винесені продуктів життєдіяльності  клітин, у реакціях обміну речовин, які відбуваються у водному середовищі, регуляції осматичного тиску; відіграє важливу роль у підтриманні сталої температури тіла та розподіл у ньому тепла.

      У разі нестачі води втрачається апетит, погіршується перетравність і використання поживних речовин, зменшується жива маса, знижується продуктивність.

      Кількість води в кормах визначають висушуванням наважки корму за температури 100-105*С  до постійної маси. Різниця наважки  корму до і після висушування  складає кількість випаруваної води. Вміст води у кормах коливається в межах 5-95%. Чим менше в кормі води і більше сухої речовини, тим вища його поживність.

Потреба у  питній воді залежить від виду, віку, вгодованості, способу утримування  с/г тварин, сезону року, температури  і вологості повітря, кількості атмосферних опадів, температури води.

      Середньодобова  потреба у воді з розрахунку на 1 кг сухої речовини корму за температури  повітря 15-20*С становить,л.: 

телята -7, свині – 6-8,

велика рогата худоба - - 4-6,

 лактуючі тварини  – на 1л молока – 0,87

коні – 2-3,

птиця -2-3,

 вівці – 2-3 

Мінеральні  речовини (сира зола). Вміст неорганічних компонентів у кормі визначають спалюванням його наважки в муфельній печі за температури 500-550*С. При цьому згорають органічні сполуки, а залишок називають «сирою» золою.  До складу золи входять мінеральні елементи. Вони хоча й не слугують джерелом енергії для організму тварин, вважаються незамінними речовинами, оскільки беруть участь в усіх фізіологічних процесах. Залежно від значення в живленні мінеральні речовини умовно поділяють на три групи: життєво необхідні, ймовірно необхідні та елементи з невизначеним значенням. Мінеральний склад кормів залежить від багатьох чинників: виду рослин, агротехніки їх вирощування, природно-географічних умов, складу грунтів, технології заготівлі, зберігання та підготовки до згодовування.

      Встановлено, що перетравність і рівень засвоєння  усіх поживних речовин корму в  організмі тварин найвищі за вміст  у сухій речовині корму 5-8% сирої  золи.

Сирий протеїн.  Азотвмісні речовини (сирий протеїн) представлені в кормах білками і амідами. Вміст сирого протеїну можна розрахувати множенням  кількості азоту в речовині на коефіцієнт 6,25, оскільки білок містить в середньому 16% азоту.  Елементний склад більшості протеїнів такий, %: вуглець – 51-53, водень – 6,5-7,3, азот – 15,5-18,0, кисень – 21,5-23,5, сірка – 0,5-2,0 і фосфор- до 1,55. Деякі білки містять кальцій, залізо, йод, мідь. Бром, марганець та інші елементи.