Туристичні регіони Прикарпаття та їх привабливість для туристів

Міністерство освіти і науки України, молоді і спорту України

Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника

Інститут туризму

 

Кафедра туризмознавства  і туристичних спеціалізацій

 

Курсова робота

на тему:

“Туристичні регіони Прикарпаття та їх привабливість для туристів”

 

 

 

Виконала:

студентка групи Т-23

Інституту туризму

Приймак Тетяна М.

 

Перевірила:

Доцент кафедри туризмознавства  і туристичних спаціалізацій

Оришко С.П.

 

м.Івано-Франківськ, 2012 р.

       

Зміст

 

Вступ……………………………….......................................……………...……..3

 

Розділ 1. Загально-географічна  характеристика Прикарпаття..................5

     1.1. Географічне розташування та характеристика Прикарпаття................5

      1.2. Природні ресурси Прикарпаття...............................................................6

 

Розділ 2. Туристична привабливість Прикарпаття.....................................16

2.1. Бойківщина – туристичний регіон Прикарпаття............................16

2.2. Гуцульщина – туристичний регіон Прикарпаття............................19

2.3. Лемківщина – туристичний регіон Прикарпаття............................22

 

Розділ 3. Пропозиції та рекомендації щодо покращення розвитку туризму на Прикарпатті.............................................................................24

 

Висновки……………………………………...…………....................................28

 

Список використаної літератури……………………….................................30

Додатки…………………………………………………………………………33

 

 

Вступ

 

          Актуальність теми визначається тим, що у наш час туризм став одним із найприбутковіших видів бізнесу у світі. За даними Всесвітньої туристичної організації (ВТО), він використовує приблизно 7% світового капіталу, на туризм припадає 11% світових споживчих витрат і він дає 5% усіх податкових надходжень. Ці цифри характеризують прямий економічний ефект функціонування індустрії туризму. Розвинений туризм називають одним з головних феноменів XX ст.

Стабільний розвиток туризму передбачає, перш за все, розбудову  матеріально-технічної бази, забезпечення якості обслуговування відповідно до міжнародних стандартів. У перспективі передбачено побудувати та реконструювати 140 міжнародних туристських центрів, турбаз, автобаз, готелів, кемпінгів тощо. Україна зацікавлена у залученні іноземних інвестицій до участі у розбудові туристичної галузі.

В Україні налічується  понад 170 тис. пам'яток культури, історії, містобудування і архітектури, палацо-паркового  мистецтва, археології, а також понад 300 музеїв; створено 7 національних історико-культурних заповідників.

          Найпопулярнішими туристичними регіонами є Крим, Причорномор'я, Придністров'я, Поділля і Волинь, міста Київ, Одеса. Серед них особливо хотілося б виділити Прикарпаття, яка має надзвичайну популярність серед туристів завдяки численним пам’яткам історії, і величезним рекреаційним ресурсам.

Прикарпаття зі своїми неповторними краєвидами за всіх часів було і є найпривабливішим для відпочинку куточком України. Тут до послуг відпочиваючих, туристів на рідкість незабруднене довкілля, цілюще повітря, чисті ріки, багаті дарами ліси і гори. Це приваблива у своїй первинній красі сільська місцевість із збереженими національними традиціями, самобутніми обрядами, старовинними церквами. Прикарпаття має значний туристичний потенціал, який потрібно розвивати. Дослідження та опис її туристичної бази є актуальним на сьогоднішній день для розвитку туристичної інфраструктури області.

В цій роботі охоплено найбільш привабливі з точки зору туризму місця Прикарпаття, описано його красу. Такого опису в літературі є дуже мало, що і становить новизну даної роботи.

Об’єктом дослідження курсової роботи є туристична галузь на Прикарпатті.

Джерельна база. У процесі написання курсової роботи нами було використано понад 30 джерел.

Насамперед, варто зазначити  фундаментальні академічні праці, що дають найповнішу та всебічну характеристику досліджуваної території і, по суті, складають методологічну базу курсової роботи. Це такі видання, як „Географічна енциклопедія України”, „Історія міст і сіл Української РСР: Івано-Франківська область”.

Найповніша інформація про історико-культурну спадщину районів Прикарпаття міститься у працях таких авторів як Я. Ю. Дацюк та І. А. Пелипейко.

 Метою курсової роботи є всебічне дослідження природно-рекреаційних та історичних  ресурсів, а також сучасний стан і перспективи розвитку туризму на Прикарпатті.

Для реалізації зазначеної мети ми ставимо перед собою наступні                     завдання:

• здійснити загальну характеристику Прикарпаття;
• розглянути та проаналізувати природно-ресурсний потенціал області;
• вивчити історико-культурні ресурси Прикарпаття;

- виконати аналіз сучасного стану та перспективи розвитку туристичної галузі на Прикарпатті.

 

Розділ 1. Загально-географічна  характеристика Прикарпаття

 

1.1. Геграфічне розташування та характеристика Прикарпаття

Площа Прикарпаття дорівнює 21,9 тис. квадратних кілометрів. Її конфігурація нагадує витягнену по довгій осі з півночі на південь по меридіану 24^о 45’ форму. Загальна протяжність території від крайньої північної точки до крайньої південної досягає понад 185 км, а з заходу на схід в найбільш розширеній частині – майже 150 км.

Найбільш компактний масив області розташований між 46 і 49^о15’ північної широти. На північ і південь від цих широт територія різко звужується, утворюючи два виступи, які нагадують півострови. Північний Опільський виступ шириною 25-30 км і довжиною 30-35 км, знаходиться на лівому березі Дністра, охоплюючи басейни рр. Тилої Липи і Свіжу. Південний Чорноморський виступ, довжиною близько 50 км, на рівні с. Жаб’є має 35-40 км ширини, а на південь звужується, вклинюючись у верхів’я Білого і Чорного Черемоші.

Границі Прикарпаття завдяки своєрідній конфігурації території і особливостям природних рубежів (гірські хребти, ріки) дуже звивисті і мають велику загальну протяжність – приблизно 760 км, майже дорівнюючи віддалі від Івано-Франківська до Києва. Північний відрізок цієї границі проходить здебільшого по Прикарпатський горбистій рівнині, а південний (45 км.) – майже меридіонально по Карпатських хребтах.

Економічно-географічне  положення Прикарпаття дуже вигідне. Воно має густу сітку шляхів сполучення з багатьма важливими економічними районами країн і з сусідніми країнами [16; c.45].

 

 

 

1.2. Природні ресурси Прикарпаття

Водні ресурси

Річкова мережа Прикарпаття досить густа. Переважають малі річки до 15 км. Поверхневі води області представлені річками басейнів Дністра і Прута, водосховищами, ставками та озерами. Основним джерелом поновлення водних ресурсів є атмосферні опади, щорічний об’єм яких складає 11,5 км³. За ресурсами місцевого водного стоку наш край посідає друге місце серед областей України.

Ріки області мають  значні запаси гідроенергетичних ресурсів (514 тис.квт.), що становить 10 відсотків  від загальноукраїнських. Потужність гідроелектростанцій на річках області  могла б становити 263 тис.квт.

Загальний об’єм річкових вод у середній за водністю рік  – 8,7 км³, у тому числі місцевий стік (формується на території області) – 4,8 км³. Загальна кількість водотоків на території області налічує 8321 річку, загальною довжиною 15656 км, із них 193 – мають довжину більш 10 км, а понад 100 км – тільки чотири: Дністер, Прут, Свіча, Лімниця. Із загальної водозабірної площі 13,9 тис. км², на басейн річкової системи Дністра припадає близько двох третин вказаної площі, а решта - на басейн Прута.

          Забір свіжої води з басейну р. Дністер складає 107,5 млн. м³/рік, а з басейну р. Прут - 7,5 млн. м³/рік [4, c.104].

 Озер на території Прикарпаття дуже мало. Більша частина озер є заплавними (стариці). Крім заплавних озер природного походження у долинах рік поширені озера штучні (ставки), які створені людиною. Вони відіграють велику роль в регулюванні стоку рік. В області нараховується 630 ставків, загальною площею водного дзеркала біля 2373 га та сумарним об’ємом біля 31,0 млн. м³.

В області налічується 22 родовища прісних підземних вод, які занесені до Державного балансу запасів корисних копалин України. Загальні затверджені запаси вод на цих родовищах складають 275,8 тис. м³/добу. На сьогоднішній день лише 3 із них експлуатуються. В той же час, 15 родовищ підземних прісних вод, які використовуються для централізованого водопостачання населення, експлуатуються без розвіданих запасів.

         За ресурсами прісних підземних вод Івано-Франківська область відноситься до малозабезпечених, причому поширені вони нерівномірно. Переважна кількість родовищ підземних вод приурочена до четвертинних алювіальних відкладів долин рр. Дністер, Прут, Бистриця та ін.

На території області  виявлено близько 300 проявів мінеральних  вод, на 26-ти із яких проведені пошуково-оціночні роботи і затверджені запаси по категорії С1. Води 32 мінеральних джерел області занесено до державного стандарту "Води мінеральні питні", із них 12 – лікувально-столових і 20 – природно-столових. Сульфідну воду, яка використовується на відомому бальнеологічному курорті в с.Черче Рогатинського району, внесено в галузевий стандарт України "Води мінеральні лікувальні" [19, c.46].

Станом на 01.01.2005 року на базі джерел мінеральних вод працювало 30 підприємств з розливу та реалізації лікувально – столової та природної столової води.

Лісові  ресурси

Середня лісистість території  Карпатського регіону становить 36,7%. Землі лісового фонду Івано-Франківщини  займають 626 тисяч гектарів, або 44% загальної  площі області. Запаси стовбурної деревини досягли 128,5 млн. кубічних метрів (при 1,7 млрд. куб. м загалом по Україні). Щорічна розрахункова лісосіка головного користування в області становить 385,8 тисячі кубометрів.

Чим цікаві лісові ресурси  з точки зору рекреації? Рослинність  Карпат багата, різноманітна і барвиста. Гордістю і прикрасою гір є ліси. Українські Карпати - єдиний на території України ареал поширення середньоєвропейських лісів. Отут можна зустріти світлі сонячні діброви, тінисті бучини, похмурі величні ялинові та смерекові ліси. Не випадково Східні Карпати називають Лісистими, а південно-східну частину гір - Буковиною. Багаті і карпатські цибулі. Їх ізумрудні стрічки і поляни пронизують гірську систему від рівнин до вершин з їх знаменитими полонинами [23; c.59].

Видовий склад рослинності надзвичайно різноманітний. Отут ростe близько двох тисяч видів вищих рослин. Флора складається в основному з видів середньоєвропейських широколистих лісів, які становлять близько 35% усієї флори. Це бук лісовий, або звичайний, граб звичайний, дуб звичайний і скельний, липа серцелиста, клен, явір; з трав'яних: переліска багаторічна, арум плямистий, астранція великий, білоцвіт весняний та ін. Значну роль у флорі (близько 30%) відіграють тайгові євро-сибірські форми, наприклад, ялина європейська, ялина гірська, смерека біла, яловець сибірський та ін. Помітний вплив елементів аркто-альпійської високогірної флори (18%) - верба трав'яниста і туполиста, дріада восьмипелюсткова, гірчак живородний, осока волосоподібна, анемона нарцисоцвіта, нечуйвітер альпійський. На недоступних скелястих обривах розпускаються сріблясті зірочки едельвейса альпійського. Зустрічаються представники понтичної (степової) флори: ковила периста, або волосиста, костриця борозниста, півники угорські; посланці північно-балканського (гвоздики скупчені, шафран Гейфеля та банатський, омег банатський) і кримсько-кавказького рослинного світу.

Кліматичні  ресурси

Кліматичні умови характеризуються пануючими вітрами південно-західного  напряму в північно-західній частині  і північно-західного – в південно-східній частині. За температурними показниками територію Прикарпаття можна вважати помірно теплою. Середня температура повітря липня складає 17,2-18,7 °С, а січня – мінус 4,7-4,9 °С. Теплий період з температурою вище нуля триває в середньому 263-265 днів, період вегетації, тобто з температурою понад +5° – від 210 до 214, а періоду активної вегетації з температурою понад 10°, — 150-160 днів. Сума активних температур (понад 10°) коливається від 2200 до 2800 градусів. Теплові ресурси дають змогу вирощувати тут пшеницю, кукурудзу, цукрові буряки, жито, овес, ячмінь, соняшник, тютюн, льон, яблука, горіхи, груші, абрикоси та інші культури [15; c.177].

Кліматичні умови гірських лісолучних районів закономірно  зміщуються із збільшенням висоти над  рівнем моря, помітно скорочується тривалість теплого періоду, а також періодів повної і активної вегетації. Сума активних температур на висоті 1500 м. падає до 600 мм. На висоті 1200 м. середня річна сума опадів становить близько 1200 мм, ці території є надмірно зволоженими. Теплові ресурси дозволяють вирощувати тут жито, яру пшеницю, ранні та пізні сорти вівса, картоплі, огірків, ранніх сортів кукурудзи на силос - в зоні до 850 м., буряки, капусту, квасолю на лопатку, ранні сорти картоплі, гречку і овес на зелений корм – в зоні 850-1250 м., турнепс, ріпу, редьку, картоплю ранніх сортів, овочі та зелень і деякі кормові культури на зелений корм – від 1250 м. до 1500 м. над рівнем моря [25; c.43].