Туристические ресурсы Запорожской области

Учасникам спортивних заходів за наявності підтверджувальних документів відшкодовуються витрати на проживання, виплату добових, проїзду (код 1140) та інші витрати згідно з чинним законодавством.

Переможці та призери змагань можуть нагороджуватися призами чи нагородами, причому придбання призів для нагороджен­ня здійснюється у безготівковому порядку та за готівку.

Видатки на навчально-тренувальну роботу спортивних шкіл визначаються, як і в інших школах, на основі середньорічної кількості учнів спортивних шкіл усіх типів і середнього розміру витрат на одного учня. Інші витрати визначаються так само, як і в інших бюджетних установах.

Запитання і завдання для самоперевірки

1. У чому полягають загальні основи фінансування соціальної сфери в України?

2. Який механізм фінансування охорони здоров'я в Україні? Що тут можна, на вашу думку, змінити?

3. Які особливості та проблеми фінансування освіти та науки в Україні ви можете назвати?

4. У чому полягають особливості та проблеми фінансування закладів культури і мистецтва?

5. Які особливості фінансування соціального захисту населення в Україні ви можете назвати? Що тут, на вашу думку, можна змінити?

6. Що треба зробити, на вашу думку, для поліпшення фінансування закладів фізкультури, спорту, рекреації та туризму в Україні? Як ви ставитесь до пропозиції щодо передачі профспілкових санаторіїв у державну чи приватну власність?

Розділ 4. ДЕРЖАВНИЙ БОРГ УКРАЇНИ

4.1. Економічна сутність державного боргу

Державний борг — це сукупність усіх боргових зобов'язань держави перед своїми кредиторами. Величина державного боргу, динаміка й темпи його зміни відображають стан економіки і фінансів держави, ефективність функціонування державних структур.

Динаміка державного боргу України наведена в табл. 4.1.

Таблиця 4.1. Державний борг України (1993—2003 pp.), млрд. дол. СШАПоказник               1993               1994               1995               1996               1997               1998               1999               2000               2001               2002               2003

Зовнішній борг               0,4               3,6               4,8               8,2               8,8               9,6               11,5               12,4               10,4               10,1               10,1

Внутрішній борг               0,0               0,0               0,0               2,1               2,1               5,4               3,9               2,8               3,8               3,9               3,7

Всього               0,4               3,6               4,8               10,9               10,9               15,0               15,4               15,2               14,2               14,0               13,8

Як свідчать дані таблиці, державний борг України у 1993— 2003 pp. зростав, причому зовнішній борг значно перевищував внутрішній. Спостерігалася тенденція до збільшення частки зовнішнього боргу в загальній сумі державного боргу. У наступні роки ситуація дещо поліпшилася.

Економічна суть державного боргу виявляється через такі дві його функції: 1) фіскальну — залучення державою необхідних коштів для фінансування бюджетних видатків; 2) регулюючу — коригування обсягу грошової маси через купівлю-продаж цінних паперів центральним банком країни.

Державні запозичення, на думку доктора економічних наук А.І. Крисоватого, в Україні треба використовувати лише для капіталовкладень у розвиток економіки. Залучення позик із будь-якою іншою метою не тільки не даватиме імпульсу для пожвав­лення економічних процесів, а й буде стримувальним чинником зростання ВВП надалі. Адже не забезпечене розширенням податкової бази обслуговування та погашення державної заборгованості рано чи пізно призведе до загострення бюджетної кризи, коли податкових надходжень виявиться замало для фінансування навіть мінімальних видатків держави одночасно зі здійсненням боргових платежів, а розміщувати нові позики стане неможливо. Відповідно величина соціальних видатків у жодному разі не повинна перевищувати централізованих за оптимального (з погляду фіскальної достатності, економічної ефективності та соціальної справедливості) рівня оподаткування податкових надходжень, що є умовою організації ефективних перерозподільних процесів та, як наслідок, зростання ВВП. Тобто визначені вимогами досягнення стійкого економічного зростання обсяг і структура видатків бюджету хоч і є першоосновою у встановленні меж експансії фіску, проте не можуть бути її самоціллю, оскільки забезпечують ефективне функціонування держави лише за наявності відповідних джерел покриття. Не покриті податковими надходженнями соціальні видатки та фінансово не забезпечені за рахунок державного запозичення (у разі браку податкових надходжень) видатки розвитку однозначно потребують перегляду.

Державний борг складається з двох частин залежно від сфери розміщення: внутрішнього і зовнішнього боргу.

В Україні у 1992 р. прийнято Закон "Про державний внутрішній борг України", яким визначено, що державним внутрішнім боргом України є строкові боргові зобов'язання уряду України у грошовій формі. Державний внутрішній борг гарантується всім майном, що перебуває у загальнодержавній власності.

До складу державного внутрішнього боргу України входять позики уряду і позики, здійснені за безумовної гарантії уряду для забезпечення фінансування загальнодержавних потреб. Державний внутрішній борг України складається із заборгованості минулих років та заборгованості, що виникає знову за борговими зобов'язаннями уряду.

Державний зовнішній борг — це боргові зобов'язання держави перед нерезидентами щодо повернення позичених коштів (основна сума боргу) та відсотків за ними.

У разі зростання зовнішнього боргу країна може потрапити не тільки в економічну, а й у політичну залежність від країни-кредитора. Тому в розвинутих країнах парламенти встановлюють різні обмеження для зовнішніх запозичень уряду. Крім того, зов­нішні запозичення беруть одні уряди, а віддаватимуть інші, що може негативно позначитися на їх політичному майбутньому.

До державного зовнішнього боргу України належать:

1. заборгованість за позиками, наданими міжнародними організаціями економічного розвитку;

2. заборгованість за позиками, наданими іноземними органами управління;

3. заборгованість за позиками, наданими іноземними комерційними банками;

4. зовнішня заборгованість, не віднесена до інших категорій.

Залежно від отримувача кредитних ресурсів державний борг може бути прямий та умовний (гарантований). Прямий державний борг — це борг, що відображає обсяги позичених ресурсів, які надійшли в розпорядження уряду країни. Умовний (гарантований) державний борг — це зобов'язання держави як гаранта повернення ресурсів кредитору в разі неплатоспроможності позичальника (табл. 4.2). Бюджетний кодекс України (ст. 12) передбачає класифікацію державного боргу за типом кредитора та типом боргового зобов'язання.

Ситуація з державним боргом в Україні та країнах ЄС показана в табл. 4.3.

Таблиця 4.2. Умовні зобов'язання державиПоказник               Обсяг умовних зобов'язань

млн. грн.               млн. дол. США               % ВВП

у 2005 р.

Явні умовні зобов'язання               22 748               4 440,2               5,4

Гарантований державний борг               15 001               2 907               3,6

Зовнішній               15 000               2 907               3,6

Внутрішній               1               0,2               0

Депозитні рахунки в Ощадному банку               6 017               1191               1,4

Депозитні рахунки приватних осіб в "Укрексімбанку"               1730               342               0,4

Неявні умовні зобов'язання               149486               29 601               35,7

Ощадний банк (втрачені заощадження вкладників "Ощадбанку" Радянського Союзу)               122 120               24 182               29,2

Облігації компанії "Нафтогаз" / 1               9 600               1901               2,3

Позики та кредитні лінії компанії "Нафтогаз" / 2               4141               820               1,0

Київські муніципальні облігації               3 030               600               0,7

Єврооблігації "Укрексімбанку"               2 020               400               0,5

Облігації компанії "Енергоатом" (деноміновані в грн.)               500               99               0,1

Облігації "Укрзалізниці" (деноміновані в грн.)               500               99               0,1

Чисті борги енергетичних компаній після взаемозаліку / 3               7 575               1500               1,8

Загальна сума умовних зобов'язань               172 234               34 041               41,1

Джерело: Фіскальний простір для економічного зростання. Огляд державних фінансів України. — К., 2006. — 4 липня.

Таблиця 4.3. Державний борг України і країн ЄСПоказник               2000 р.               2001 р.               2002 р.               2003 р.               2004 р.               2005 р.               2000—2005 рр.

(ЄС-8, середнє)

Темпи зростання ВВП, %               5,9               9,2               5,2               9,6               12,1               2,6               5,2

Номінальний обмін, курс (ИАН/ И8Б) середній               5,4               5,3               5,3               5,3               5,3               5,1               —

Індекс споживчих цін, % зміни               28,2               12,0               0,8               5,2               9,0               13,6               5,3

Умови торгівлі

(2000 р. = 100)               100,0               98,3               98,0               99,3               104,6               112,9               —

Валові капіталовкладення, % ВВП               19,7               21,8               20,2               20,6               21,1               21,8               25,0

Державний та гарантований державою борг, % ВВП               45,3               36,5               33,5               29,0               24,8               18,7               29,8

Первинний дефіцит, % ВВП               -1,4               -1,9               0,2               -0,9               -4,4               -2,0               -1,1

Баланс бюджету розширеного уряду, % ВВП               -4,1               -1,9               -0,2               -0,9               -4,4               -2,7               -3,1

4.2. Управління державним боргом та його обслуговування

Управління державним боргом — це сукупність заходів держави з виплати відсоткових доходів кредиторам і погашення позик, зміни умов уже випущених позик, визначення умов і випуску нових позик. Проблема управління державним боргом по­лягає в забезпеченні платоспроможності держави, реальних джерел його погашення.

Під час управління державним боргом, передусім зовнішнім, треба шукати варіанти, які б мінімізували втрати для держави і населення. В цьому плані антиприкладом є досвід Румунії, яка з 1985 по 1989 р. повністю сплатила зовнішній борг (12 млрд. дол.), але водночас різко впали доходи і рівень життя населення, настала криза в економіці.

Методами управління державним боргом є: конверсія, консолідація, уніфікація, обмін за регресивним співвідношенням, відстрочка погашення, анулювання боргу, викуп боргу.

Конверсія — це зміна дохідності позики. Держава найчастіше знижує розмір виплачуваних відсотків за позикою, однак можливе і підвищення дохідності позики.

Консолідація — це зміна умов позики, пов'язана з їх строками (як у бік збільшення, так і в бік зменшення строку уже випу­щених позик). Можливе поєднання консолідації з конверсією.

Уніфікація позики — це об'єднання кількох позик в одну. Уніфікація може проводитися разом із консолідацією, але може бути проведена і поза нею.

Обмін за регресивним співвідношенням цінних паперів попередніх позик на нові проводиться з метою скорочення державного боргу. Це вкрай небажаний спосіб, оскільки означає часткову відмову держави від своїх боргів.

Відстрочка погашення — це перенесення строків виплати боргу. Вона відрізняється від консолідації тим, що під час відстрочки не лише переносяться строки погашення, а й припиняється виплата відсоткових доходів.

Реструктуризація — це використання у комплексі повністю чи частково згаданих вище методів.

Анулювання державного боргу — це заходи, внаслідок яких держава повністю відмовляється від своїх боргових зобов'язань. Це може призвести до дефолту, тобто неможливості держави виконувати свої зовнішні зобов'язання. У такому разі всі держави-кредитори можуть застосувати до країни-боржника досить жорсткі санкції. Тому дефолт є дуже рідким явищем. У 90-х роках XX ст. дефолт офіційно оголосив Еквадор, у 1998 р. — Росія, але вона була змушена під тиском західних кредиторів відмовитися від нього.

Одним із сучасних методів управління державним боргом є викуп боргу, тобто надання державі-боржникові можливості викупити свої боргові зобов'язання на вторинному ринку цінних паперів, із дисконтом за іноземну валюту.

Дуже цікавим є досвід Російської Федерації, яка у 2006 р. достроково виплатила свої борги (в тому числі Радянського Союзу) країнам — членам Паризького клубу, що принесло їй значну економію на виплаті відсотків.

Згідно з українською практикою обслуговування боргу—це сплата відсотків і компенсаційних виплат за борговими зобов'язаннями (без погашення основного боргу). У державному бюджеті 2003 р. видатки на обслуговування державного боргу передбачалися на суму 3,6 млрд. грн., або на 10 % менше, ніж у 2002 р. Про можливі сценарії розвитку ситуації з державним боргом України до 2015 р. можна довідатися з табл. 4.4.

Таблиця 4.4. Сумарний державний борг у 2015 р. за різними сценаріями, % ВВП1               2

Базовий сценарій               21,7