Туристические ресурсы Запорожской области

Святониколаевский кафедральный собор (1886г.) - Сооружен на высоком месте Верхней Хортицы.

Запорожский Дуб -  700-летний исполин, 36 м высота, 43 м диаметр кроны, 6,5 м диаметр ствола. Поселок Верхняя Хортица на окраине Запорожья.

Бывшая всесоюзная автомагистраль Москва - Симферополь точь-в-точь повторяет бывший Чумацкий шлях. Один из пяти основных, по которым наши предки ходили в Крым за солью. А до чумаков этот шлях назывался Скифским. Кстати, все главные степные дороги имеют многотысячелетнюю историю. И тот, что уходит от Хортицы, от порогов в сторону Орехова, Полог, Куйбышево. И тот, который устремился на Васильевку, Днепрорудное, Каменку-Днепровскую, Каховку. А направление в сторону Вольнянска, Новониколаевки...

Вот и vчим по одной из этих дорог. Пока в сторону южную. Мимо села Григорьевка, которое знаменито не только уникальным рыбным питомником. Именно здесь мы пересекаем невидимую и давно забытую границу, отделявшую в ХV-ХVII веках земли Войска Запорожского Низового от Крымского ханства. А на подступах к последней четверти века XVIII - Российскую империю от турецкой Порты. Граница проходила аккурат по Конке (правильнее будет назвать эту речку Конской). Протяженность речки от истоков до нынешнего искусственного устья 149 километров, а вот до появления Каховского "моря" Конская была почти в четыре раза длиннее. Как раз у Григорьевки, по версии краеведа В. Н. Шовкуна, произошло трагическое сражение русичей с татаро-монголами в 1223 году -"битва на Калке". Сворачиваем с трассы влево, вверх по Конской, и у околицы села открываются живописные скальные выходы. Вот там, как считает Шовкун, и состоялась 778 лет тому назад кровавая сеча. Кстати, у скал - таинственное Панское озеро - темная от склоненных над плесом верб и осокорей, кристально чистая и ледяная вода...

Место, где произошла "Битва на Калке". Терса река - возможно, прежнее название реки Калка. История запорожской земли неразрывно связана с трагическими событиями 1223 года. Получив от половецких ханов просьбу о помощи против неведомых народов, напавших на их страны, русские князья собрались в Киеве на совет и решили выступить против общего противника. Местом сбора княжеских дружин стало урочище Протолче в плавневой части Хортицы. Через несколько дней объединенное русско-половецкое войско встретилось с врагом на реке Калке. В кровопролитном сражении русские князья действовали разрозненно, больше выжидали, чем защищали своих соотечественников. После трехдневного ожесточенного сражения русские были разбиты. Место, где произошла эта битва, нельзя считать вполне выясненным в историографии. Река с названием Калка сейчас не существует. Традиционно считалось, что это нынешний Кальчик в Донецкой области, но проведенные там археологические исследования этого не подтвердили. Запорожские краеведы предлагают свои версии.

"Битва на Калке", скорее всего, произошла где-то неподалеку от днепровских порогов. Предположительно, это Новониколаевский район на реке Терса. Название Терса, обозначает реку, текущую в обратном направлении. Кроме того, слово "Терса" дошло до нас из тюркского языка и составлено оно из слов "тере" и "су", что значит "колючая вода".В Новониколаевском же районе от него происходят названия не только реки, но и сел Терновка, Терсянка и Терноватое. Колючей воду в реке называли потому, что она была обжигающе-ледяной. Колюче-ледяной! А Колючая - это и есть летописная Калка, как первоначально, по-русски величалась Терса.

По другой версии, первая трагическая битва русских княжеских дружин и половецкого хана Котяна с монголо-татарською ордой (1223 год) состоялась  около Розовки в урочище Каменные Могилы, на реке Калка (теперь Кальчик).

По версии же краеведа В. Н. Шовкуна, битва на Калке произошла как раз у села Григорьевка Запорожской области.

Однако официально считается, что легендарное сражение все же произошло в Володарском районе Донецкой области. Теперь здесь заповедник "Каменная Могила", которому присвоен статус национального. Отныне его официальное название - Национальный историко-археологический заповедник "Каменная Могила". Здесь даже установлен памятный знак - крест, в память об этом событии.

Запорожская областная филармония - одна из наиболее больших концертных организаций Украины. Симфонический оркестр возглавляемый народным артистом Украины В.Редей, хорошо известен далеко за пределами Украины. Высокий профессиональный исполнительный уровень позволяет оркестру сотрудничать с выдающимися музыкантами современности.

В области активно действуют заведения культуры клубного типа. За последние годы, в связи с реструктуризацией клубной сети, создаются учреждения нового типа: районные и городские центры культуры и досуга, клубы-библиотеки, сельские клубы - кино, дома народного творчества, культуры и досуга .

Глубоким знанием украинских традиций, неповторимостью, самостоятельностью художественного мышления, отмечаются работы мастеров декоративно-прикладного искусства и художников-аматоров. Их в настоящее время в области свыше 1,5 тыс. человек, среди них вышивальщицы, резьбовщики, ковровщицы, мастера что занимаются лозоплетением и другие.

Запорожская область богата на достопримечательности - уникальные произведения материальной и духовной культуры. Изучение, охрана и использование достопримечательностей, является важным направлением культурной политики. С этой целью в 1994 году одной из первых в Украине была создана областная инспекция охраны достопримечательностей истории и культуры. Результатом настойчивого труда стало принятие на государственный учет 5580 достопримечательностей археологии, 1654 - истории, 75 - искусства. 93 памятника внесено в Государственный реестр национального культурного приобретения. В день празднования 10-ой годовщины независимости Украины, 24 августа 2001 года открыта первую очередь историко-культурного центра "700-летний Запорожский Дуб".

Источники: универсальная энциклопедия "Википедия", сайт Запорожской областной государственной администрации, информационный центр "Україна.ru", "Путешествуем по Украине", "Музейний простір України", Андрей Тычина "Достопримечательности Украины", "Україна Інкогніта", "Комсомольская правда в Украине", Владимир Шак - еженедельник "МИГ", "Викизнание", "Аndersva - Между двух огней", metelik.livejournal.com, "Магистраль", "ОКО", "Хай Вей", "Historic.ru", Портал Государственного Эрмитажа, "Образ жизни и обычаи скифов", "passer_by_here" - community.livejournal.com/all_ukraine, 9xxz.livejournal.com, "История. Гипертекст. Для учащихся и учителей", "Твой любимый Харьков", "ЭкоПортал", "Бердянск виртуальный", Константин Сушко (сайт ОАО НПО "Ренко"), "Фото Украины", краевед Сергей Кухленко, "Запорожье, Хортицкий район - Территория Бабурка". 

3.4. Фінансування бюджетних наукових установ

Виконання наукових і науково-технічних робіт фінансується за рахунок як бюджетних, так і позабюджетних коштів. Сучасною тенденцією фінансування науки в Україні є те, що в ньому переважають позабюджетні джерела, частка яких наприкінці 90-х років XX ст. зросла майже до 70 %. Частка фінансування науки за рахунок коштів державного бюджету (стосовно ВВП) має становити не менше 1,7 %, а реально вона не перевищувала 0,4 %, що веде до деградації української науки, масового виїзду наших учених за кордон, старіння наукових кадрів.

Науково-дослідні організації (НДО), що утримуються за рахунок бюджетних коштів, як і всі інші бюджетні організації, використовують кошторисне фінансування. Фонд заробітної плати (код 1111) розраховують відповідно до структури штату, типових штатів для відповідної категорії наукових установ та діючої схеми посадових окладів. Дуже важливим кодом витрат для НДО є код 1170 — дослідження і розробки, державні програми. Витрати, пов'язані з виконанням науково-дослідних робіт, створенням дослідних зразків приладів та машин, механізмів, придбанням предметів та обладнання, матеріалів для наукових цілей плануються на основі середніх витрат, які склалися за минулі 2—3 роки. За іншими кодами видатків кошторису витрати плануються у тому самому порядку, що і в інших бюджетних установах.

Обсяги коштів на фінансування державних наукових і науково-технічних програм за пріоритетними напрямами науки та техніки затверджуються в законі України про державний бюджет на кожний рік. Крім того, обсяги фінансування цих програм визначаються в законі про Державний бюджет України за кожним пріоритетним напрямом розвитку науки і техніки. Водночас проблемою залишається неповне фінансування таких програм. Одна з причин цього — надмірна кількість програм.

Держава встановила низку податкових пільг для суб'єктів науково-технічної діяльності. Серед них: пільговий порядок оподаткування інноваційної діяльності інноваційних центрів, унесених до державного реєстру; звільнення від оподаткування податком на прибуток доходів, отриманих державними навчально-виховними закладами, науковими установами та організаціями, що утримуються за бюджетні кошти, якщо ці доходи отримані у вигляді коштів або майна, яке надходить безоплатно або у вигляді безповоротної фінансової допомоги чи добровільних пожертвувань тощо.

3.5. Фінансування закладів культури і мистецтва

Організації та заклади культури і мистецтва, як і інші соціокультурні заклади, фінансуються за рахунок бюджетів різного рівня та позабюджетних коштів.

Витрати на оплату праці (код 1111) плануються відповідно до типових штатів, установлених для кожного виду установ залежно від обсягу їхньої діяльності. Наприклад, за бібліотеками фонд оплати праці розраховується з урахуванням ставок зарплати бібліотекарів та обсягу книжкового фонду. У свою чергу, ставки заробітної плати бібліотекарів залежать від рівня освіти, а працівників інших культурно-освітніх установ — від групи установи. Певні видатки плануються закладами культури і мистецтв за кодом 2110 — придбання обладнання і предметів тривалого користування, зокрема видатки на придбання канцелярських меблів, спеціальних меблів для закладів культури і мистецтв; видатки на поповнення музейних фондів, книг та періодичної літератури для бібліотечних фондів.

Інші витрати у закладах культури і мистецтва плануються в тому самому порядку, що і в інших бюджетних установах.

Окремим закладам, що перебувають на госпрозрахунку, планується надання з бюджету дотацій (національні театри, філармонії, музичні колективи й ансамблі).

3.6. Фінансування соціального захисту населення

Соціальний захист населення — це складова соціальних гарантій населенню, які повинні забезпечуватися державою відповідно до засад соціальної політики. Серед них: гарантування кожному працівнику мінімального рівня заробітної плати та її індексації; вирівнювання рівнів життя малозабезпечених верств населення; захист купівельної спроможності малозабезпечених громадян тощо.

За рахунок бюджетних коштів, які виділяються на соціальний захист і соціальне забезпечення, також фінансується ціла низка установ, зокрема: будинки-інтернати для старих та інвалідів, притулки для неповнолітніх, центри соціальних служб для молоді, територіальні центри і відділення соціальної допомоги та інші. Ці заклади фінансуються в межах сум, затверджених у кошторисах. Витрати на заробітну плату обслуговуючого персоналу (код 1111) визначаються за штатними розписами, типовими штатами та ставками заробітної плати згідно з тарифікаційними списками. Витрати на медикаменти та перев'язувальні матеріали (код 1132), продукти харчування (код 1133) тощо визначаються в багатьох соціальних закладах так само, як і в закладах охорони здоров'я (наприклад, у будинках-інтернатах для старих та інвалідів, у дитячих закладах-інтернатах для малолітніх інвалідів тощо).

3.7. Фінансове забезпечення розвитку фізкультури, спорту, рекреації та туризму

Переважна більшість закладів і установ фізкультури, спорту, рекреації та туризму сьогодні фінансують свою діяльність самостійно, за рахунок надання відповідних платних послуг, коштів спонсорів та меценатів. Тільки невелика частка витрат названих організацій фінансується за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, державних цільових фондів.

Відповідно до бюджетної класифікації виділяють такі види видатків, які стосуються фізкультури та спорту: на утримання національних збірних команд України; підготовку та участь національних збірних команд в Олімпійських та Параол імпійсь-ких іграх; проведення навчально-тренувальних зборів і спортивних змагань, у тому числі з нетрадиційних видів спорту; навчально-тренувальну роботу спортивних шкіл; утримання апарату управління спортивних організацій тощо, а також видатки на державну підтримку громадських організацій фізкультурно-спортивної спрямованості.

Під час розрахунків витрат на оплату праці (код 1111) до уваги насамперед беруться посадові оклади працівників бюджетних установ та організацій фізичної культури та спорту. Спортсменам-інструкторам штатних збірних команд у межах фонду заробітної плати, затвердженого в кошторисах доходів і витрат на утримання національних збірних команд, установлюються надбавки за професійну майстерність у розмірі до 50 % посадового окладу з урахуванням підвищень (за почесні, спортивні звання, науковий ступінь). Ця надбавка може скасовуватися або зменшуватися внаслідок погіршення якості роботи. Спортсмени — кандидати в олімпійську збірну команду України, які посіли 1-ше — б-те місця на Олімпійських іграх, чемпіонатах світу та Європи, можуть отримувати щомісячну премію в розмірі посадового окладу в межах фонду заробітної плати.

Тренерам-викладачам, які проводять заняття в критих плавальних басейнах, установлюється доплата до мінімальної заробітної плати, визначеної при тарифікації, за шкідливі умови праці в розмірі до 12 % ставки заробітної плати, з урахуванням підвищень за результатами атестації робочих місць за умовами праці відповідно до чинного законодавства.

Підчас проведення спортивних змагань та навчально-тренувальних зборів застосовуються певні норми витрат (на харчування, медикаменти, нагородження). Так, норми забезпечення медико-відновлювальними засобами (код 1132) у розрахунку на одну особу на добу на початку XXI ст. становили: для забезпечення спортсменів — учасників спортивних змагань міжнародного рівня у видах спорту з великими фізичними навантаженнями — до 5—6 грн., в інших видах спорту — до 3,5—4 грн. на добу.

Під час розрахунку витрат за кодом 1133 (харчування) норми харчування в розрахунку на одну особу на добу при проведенні спортивних змагань обласного та державного рівня на початку XXI ст. становили: для спортсменів — до 26 грн., а для тренерів, суддів та інших учасників—до 18 грн.; при проведенні навчального тренування зборів членів збірних команд України, пов'язаних із безпосередньою підготовкою до участі в чемпіонатах Світу та Європи: для спортсменів — до 42 грн., а для тренерів та інших учасників — до 30 грн..