Сучасний стан та перспективи розвитку туризму на Мальтi

    Джерело:

    Александрова  А.Ю. Міжнародний  туризм. М.: Аспект-Пресс, 2004 [1 ]

1. Інституційно-організаційна та функціонально-господарська підсистеми

    Національний  туристичний ринок формується та функціонує в правовому та економічному полі держави і саме на цьому рівні  найяскравіше проявляється дієвість державної  туристичної політики. Сутність державної  туристичної політики полягає в  стимулюванні потреб населення в  послугах туризму, в протекціоналізмі туристичній діяльності в сфері  малого і середнього бізнесу шляхом створення правових основ та нормативної  бази, сприятливого фінансового механізму, проведення фінансово-економічного регулювання, спрямованого на розвиток ринкових структур і пожвавлення ринкової діяльності суб'єктів туристичного ринку, спрощення  туристичних формальностей, цілеспрямованої  підготовки кадрів та проведення науково-дослідної  роботи в цій сфері.

    Виробничо-технологічні, інформаційно-комунікативні, фінансово-економічні зв'язки, задіяні у створенні та реалізації турпродукту, здійснюються системою підприємств з надання  послуг гостинності, транспорту та посередницьких послуг з організації туристичної  подорожі, які утворюють індустрії  туризму. Саме ці горизонтальні функціонально-інтегративні за сутністю зв'язки дозволяють визначити  означену підсистему як туристичну галузь - сукупність підприємств, подібних за призначенням, технологією обслуговування, професійним складом кадрів та умовами  їх діяльності, особливостями розміщення та функціонування на ринку туристичних  послуг.

    Головне призначення підприємств туристичної  галузі полягає в організації  комфортного та якісного забезпечення мотиваційних вимог туриста. Відповідність  вимогам гарантує ефективність їх діяльності на ринках різного рівня. Туристична галузь функціонує й розвивається, скерована державною туристичною  політикою в сфері туризму. Функцією підприємств туристичної галузі є створення, реалізація та організація  споживання послуг та товарів туристичного призначення, виробництво турпродукту.

    Туристична  галузь складається з підприємств, що надають послуги гостинності, транспортні послуги та підприємств, що створюють комплексний турпродукт і організують його споживання (туроператори і турагенції).

    Гостинність є системою зі створення комфорного перебування подорожуючого поза місцем постійного проживання. До цієї системи входять послуги розміщення, харчування та інші додаткові послуги (побутові, комунікативні тощо), необхідні  подорожуючому для повноцінної  життєдіяльності, послуги, пов'язані  зі здійсненням мети подорожування (екскурсійні, культурно-просвітницькі, релігійні, ділові, лікувальні та інші) та послуги дозвілля, які урізноманітнюють подорож.

    Зазначений  комплекс гостинності може бути забезпечений на основі засобів розміщення. Послуги  розміщенні і харчування протягом століть  формування галузі готельного господарства становили основу гостинності (разом  із медичними, побутовими послугами  та послугами, пов'язаними з обслуговуванням  транспортних засобів).

    Розвиток  і урізноманітнення потреб спричинили різноманітність засобів розміщення. Різнорідність пропозиції потребувала  її систематизації відповідно до критеріїв  попиту. Такими критеріями можна визнати  відповідність обсягу та якості послуг їх ціні і можливість вибору. Намагання  створити узагальнену класифікацію підприємств розміщення розпочались  в другій половині XX ст. До кінця 80-х років в межах ВТО були розроблені рекомендації з міжрегіональної гармонізації критеріїв готельної класифікації на основі стандартів, прийнятих регіональними комісіями. Рекомендованими стандартами визначені мінімальні вимоги параметризації підприємства, що надає послуги гостинності, задля надання йому відповідної категорії, яка є гарантом обсягу та якості обслуговування.

    Засоби  розміщення поділяють на два основних типи:

    1) основні або традиційні (готелі, пансіонати, турбази, мотелі тощо), до яких належать підприємства, що цілорічно надають комплекс  послуг гостинності, поєднуючи  в процесі обслуговування капітальні  основні фонди і кваліфіковану  працю; 

    2) додаткові (кемпінги, молодіжні табори  та туристичні села, студентські  гуртожитки, тимчасові орендовані  помешкання тощо), що працюють  сезонно і надають обмежену  номенклатуру послуг, використовуючи  переважно некапітальні будівлі  або пристосовані приміщення.

    Комплекс  послуг гостинності гарантованої якості надає готель - комерційне підприємство, спеціалізоване на наданні комплексу  послуг розміщення, харчування та інших  додаткових послуг, які забезпечують безпечну і комфортну життєдіяльність  людині, що тимчасово перебуває поза місцем постійного проживання. Готелем  є тільки те підприємство сфери послуг, потужність якого становить не менше 10 місць (номерів) і яке гарантовано  може забезпечити послуги розміщення і харчування (в обсязі не менше  сніданку) та надати інші послуги за заздалегідь обумовлену плату.

    Тобто сама назва «готель» надається тільки тим підприємствам, які відповідають законодавчо визначеним вимогам. Уніфікація вимог до якості обслуговування закладена  в державних стандартах, дотримання яких гарантоване сертифікацією  підприємств, що надають послуги  розміщення.    Відповідність вимогам оцінюється в різних країнах по-різному (система «зірок», літер, «корон», балів тощо), але в її основі лежать архітектурно-планувальні вимоги до будівлі і облаштування прилеглої території, технологічні вимоги до технічного стану устаткування та дотримання санітарно-гігієнічних норм, до номерного фонду (розміри, облаштування), обсягу та якості послуг, кваліфікації кадрів та організації виробництва.   

    Зазначена класифікація готелів за рівнем комфортності має п'ять рівнів: від «*» до «*****» за зростанням якісних показників. Крім того, готелі можна класифікувати  за величиною (кількістю місць або номерів):

• до 100 місць - малі готелі;
• 101-250 - середні;
• від 250 до 500 – великі;
• до 1000 – крупні;

            Готелі, що мають більшу кількість місць є готельними комплексами. Вони займають значну площу, відрізняються організацією праці та певною децентралізацією управління.

            За місцем розташування готелі поділяють на міські, курортні, замкові, придорожні, транспортні, сільські. В основі цього поділу лежать також особливості організації обслуговування, пов'язані з характером клієнтури. Наприклад, курортні готелі, розташовані в рекреаціно-туристських зонах, призначені для обслуговування відпочиваючих, що передбачає урізноманітнення комплексу послуг, розрахованого на тривале перебування, в той час як придорожні готелі розраховані на транзитних подорожуючих, які використовують переважно власний транспорт (автомобілі, яхти чи човни тощо) і тому повинні враховувати попит тимчасової клієнтури, що недовго (1-3 доби) перебуває в даному готелі і потребує, крім короткого перепочинку, комплексу з обслуговування транспортних засобів.

           Спеціалізовані підприємства (мотелі, ротелі, альпотелі тощо) є результатом розвитку і урізноманітнення сфери гостинності, а використання орендованих приміщень - відповідністю потребам і фінансовим можливостям споживача.

    Таким чином, готелі, як загальнодоступні підприємства сфери послуг, що надають комплексне обслуговування гарантованої якості, є базовими в організації обслуговування туристів, а готельне господарство складає основу туристичної галузі індустрії туризму.

    Ринок послуг гостинності постійно розвивається, урізноманітнюючи пропозицію, яку на сьогодні важно звести до якихось узагальнених всеохоплюючих схем і класифікаторів. Всесвітня туристична організація запропонувала класифікатор на основі специфіки організації діяльності та особливостей використання в туризмі, в якому зроблено спробу звести все різноманіття існуючих засобів розміщення туристів до чотирьох основних груп, що представлено в таблиці 1.2.

    Таблиця1.2

    Класифікація  засобів розміщення туристів(за рекомендаціями ВТО)

    Джерело:

    Александрова  А.Ю. Международный  туризм. М.: Аспект-Пресс, 2004[1] 

           Таким чином, гостинність поєднує діяльність готельного,

    Рекреаційно-оздоровчого, санаторно-курортного господарств, харчування, торгового і побутового обслуговування, організації екскурсійної та дозвіллєвої  діяльності, створюючи атмосферу доброзичливості і забезпечуючи гостю-туристу комфортне перебування в місці відпочинку та реалізацію мети подорожування з максимально можливими зручностями.    

           Транспортні послуги в туризмі є невід'ємною складовою здійснення подорожі, умовою розвитку туризму і належать до основних послуг туристичної галузі. Якість, обсяг та характер транспортних послуг в туризмі залежать від рівня розвитку транспортного комплексу і стану транспортної інфраструктури, як невід'ємних складових господарського комплексу країни.

           Стан транспортної інфраструктури характеризується густотою транспортної мережі, її технічним станом і відповідністю середньосвітовим стандартам, формуванням транспортних полімагістралей з розвиненою інфраструктурно-логістичною системою.

           Наявність сучасних транспортних засобів, їх технічні характеристики (швидкість, надійність, комфортабельність) впливають не тільки на попит, а й визначають споживацькі уподобання, гарантуючи якість обслуговування. Таким чином, розвинений транспортний комплекс дає можливість урізноманітнити транспортні послуги, зробити їх взаємозамінними і тим самим впливає на зростання загальної рухомості населення і розвиток туризму. Туризм, в свою чергу, забезпечує пасажирському транспорту обсяги діяльності, своєю ритмічністю визначаючи ритмічність його роботи, а структура туристичного попиту впливає на географію перевезень, організаційні форми діяльності.

          Транспортні послуги в туризмі саме за характером діяльності досить умовно можна поділити на послуги з переміщення туристів від місця проживання до місця проведення дозвілля (наземний, водний, повітряний транспорт); послуги в місці проведення дозвілля (екскурсійні та внутрішні перевезення); послуги, пов'язані з організацією власне транспортних подорожей (подорожей, здійснення яких базується на переважному використанні певного виду транспорту - круїзи, автотуризм тощо).

           При виборі транспортного засобу споживач керується об'єктивними (вартість, швидкість, комфортність) і суб'єктивними чинниками (обмеження, пов'язані зі станом здоров'я, упередженість щодо певних видів транспорту, наприклад, повітряного або водного тощо). Головне, що визначає переваги в такому випадку, є час, відстань і зручність її долання. Зазначені параметри визначають вартість транспортної послуги, її частку в загальній вартості тура.

           Визначальною характеристикою подорожування стає його тривалість і комфортність. Комфортність - поняття комплексне, яке включає технічні характеристики транспортного засобу (швидкість, ергономічність), наявність безпересадочних переміщень («від дверей до дверей»), супутні послуги під час подорожування (харчування, зв'язок та інші), інфраструктури і послуги (зручності на вокзалах, в аеропортах, швидкість обробки вантажу, організація митного контролю тощо).