Сучасні тенденції розвитку фінансової системи Іспанії

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ  УКРАЇНИ

ОДЕСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ  ім. І.І. МЕЧНИКОВА

ІНСТИТУТ МАТЕМАТИКИ, ЕКОНОМІКИ  І МЕХАНІКИ

КАФЕДРА ЕКОНОМІЧНОЇ ТЕОРІЇ І ІСТОРІЇ ЕКОНОМІЧНОЇ ДУМКИ

 

 

 

 

 

 

 

КУРСОВА РОБОТА

на тему: "Сучасні тенденції розвитку фінансової системи Іспанії"

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Одеса – 2010

 

ЗМІСТ

 

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ІСТОРИЧНИЙ РОЗВИТОК ФІНАНСОВОЇ СИСТЕМИ ІСПАНІЇ

1.1 Етапи формування фінансової системи Іспанії

1.2 Особливості формування податкової системи Іспанії

РОЗДІЛ 2. СТАН СУЧАСНОЇ ФІНАНСОВОЇ СИСТЕМИ ІСПАНІЇ

2.1 Центральний банк Іспанії

2.2 Комерційні банки Іспанії

2.3 Вплив законодавчих органів на іспанську фінансову систему

РОЗДІЛ 3. АНАЛІЗ СТАБІЛЬНОСТІ ФІНАНСОВОЇ СИСТЕМИ ІСПАНІЇ

3.1 Вплив політики ЄС на фінансову систему Іспанії

3.2 Вплив зовнішніх факторів на фінансову систему Іспанії

3.3 Вплив світової фінансової кризи на економіку Іспанії

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

 

ВСТУП

 

Економічні  інтеграційні процеси є однією з  найбільш знаменних тенденцій сучасного  розвитку світової економіки. На заміну моделі "держава-нація", що переживає кризу, іде утворення нових великих міждержавних економіко-політичних блоків. Внаслідок цих процесів на початку 90-х років у світовому економічному просторі розпочався бурхливий процес становлення і поглиблення фінансових та валютних об’єднань.

Останнім  часом у двосторонніх відносинах з Іспанією продовжує спостерігатися тенденція до зменшення кількості важливих інвестиційних проектів, які планувала реалізувати в Україні іспанська сторона, закриття або суттєвого скорочення діяльності успішно працюючих вже не один рік виробництв із залученням іспанського капіталу. З одного боку така ситуація обумовлена економічною кризою та необхідністю оптимізації іспанськими інвесторами своєї діяльності, з іншого – низкою проблем в Україні.

В угодах всередині країни використовується національна валюта, але для проведення операцій за кордоном потрібна іноземна валюта. Наприклад, якщо українська фірма  укладає контракт з іспанською на постачання устаткування в Україну, то їй потрібна дана валюта для оплати угоди. Для врегулювання цих цілей  і була створена міжнародна валютно-фінансова  системаспанії, яка пройшла складний етап свого розвитку.

Метою даного дослідження є висвітлення  сутності та особливостей розвитку міжнародної  валютно-фінансової системи в Іспанії  в останні десятиріччя.

Відповідно  до поставленої мети даного дослідження  було визначено наступні завдання:

1. Висвітлення передумов формування сучасної валютної системи Іспанії та її значення у сучасному світі;
2. Аналіз основних етапів формування світової валютної системи Іспанії;
3. Дослідження валютних інтеграційних процесів в Європі;
4. Аналіз основних кризових явищ новітньої міжнародної фінансової системи Іспанії.

Об'єктом  дослідження – системоутворюючі елементи функціонування механізму  світової валютно-фінансової системи, в особливості іспанської фінансової системи.

Предмет дослідження – фінансові та валютні  інтеграційні процеси в Іспанії та у світі та основні етапи їх розвитку.

Методологічною  основою цієї курсової роботи є принципи історизму та об'єктивності. При написанні використані такі основні наукові методи:

1. Проблемно-хронологічний;
2. Порівняльно-історичний;
3. Контекстуального аналізу та інтерпретаційного синтезу.

Структура курсової роботи складається зі вступу, трьох взаємопов’язаних розділів, кожний з яких поділяється на відповідні підрозділи, висновків, списку використаної літератури з загальним обсягом курсової роботи 39 сторінок.

В розділі 1 характеризується історичний розвиток фінансової системи Іспанії  та етапи її формування, особливості  формування податкової системи Іспанії.

У розділі 2 здійснюється аналіз фінансової системи Іспанії, характеризується центральний банк Іспанії, комерційні банки Іспанії, а також вплив законодавчих органів на іспанську фінансову систему.

У розділі 3 описується вплив політики ЄС на фінансову систему Іспанії, зовнішніх факторів на фінансову  систему Іспанії, а також світової фінансової кризи на економіку Іспанії.

 

 

РОЗДІЛ 1. ІСТОРИЧНИЙ РОЗВИТОК ФІНАНСОВОЇ СИСТЕМИ ІСПАНІЇ

 

1.1 Етапи формування фінансової системи Іспанії

 

Система валютного контролю Іспанії формувалася  поетапно, з поступовим переходом  від жорстко обмежувальної (до 1959 р.) до дозвільної (60-70-і рр..), Потім  до ліберально-дозвільної (з середини 70-х років) і лише починаючи з 1992 р. до лібералізованої. Саме в цьому напрямі розвивалася і законодавча база системи валютного контролю і регулювання Іспанії:

1. Закон про адміністративну та кримінальної відповідальності за валютно-фінансові операції від 24 листопада 1938 р.;
2. Закон про іноземні інвестиції в Іспанії від 31 жовтня 1974 року і Закон про юридичний режим валютного контролю від 10 грудня 1979 р.;
3. Королівський Декрет № 1861 від 20 грудня 1991 року "Про зовнішньоекономічні операції", основний діючий документ по системі валютного контролю та розрахунками за зовнішньоекономічними операціями.

Для формування і проведення в життя  валютної політики в 50-60-х років, коли з боку держави здійснювався жорсткий адміністративний контроль над валютно-фінансовими операціями, був створений Інститут Іноземної Валюти, який входив до структури Міністерства торгівлі Іспанії. Інституту було надано широкі повноваження з регулювання ввезення та вивезення валюти, організації валютного ринку, відкриття валютних рахунків, делегуванню прав щодо здійснення валютних операцій банком. Іспанське керівництво свідомо не включало цей Інститут до складу Міністерства фінансів, вважаючи, що його функції більшою мірою відповідають цілям і завданням, які стоять перед Міністерством торгівлі [3,c.187].

Перехід в середині 70-х років від політики автаркії до нової економічної політики, в основі якої лежало активне залучення  іноземного капіталу, привів до необхідності лібералізації норм, регулюючих іноземні капіталовкладення, і відповідно, норм валютного регулювання. Було скасовано  Інститут Іноземної Валюти. Його функції  перейшли до Центрального (Banco de Espana) Банку  Іспанії. Крім того, для регулювання  зовнішньоекономічних операцій, в рамках Міністерства торгівлі було створено Управління зовнішньоекономічних операцій. В даний час це Генеральне управління торгової політики та іноземних інвестицій Міністерства економіки і фінансів.

До  середини 80-х років основними  особливостями системи валютного  контролю з'явилися наступні.

Грошові кошти зовнішнього походження акумулювалися:

А. На рахунках типу "А". Ці рахунки відкривалися іноземними, юридичними та фізичними особами в іспанських банках у національній валюті - пезетах, отриманих від конвертації іноземної валюти, для використання в Іспанії, без права зворотної конверсії. При відкритті такого рахунку вкладники користувалися правом пільгового курсу, в компенсацію ризику девальвації пезети і її не конвертованості;

Б. На рахунках типу "Б", які утворювалися в іспанських пезетах як наслідок торгових операцій (валютної виручки експортерів) з правом їх конвертації і переказу за кордон. Пезети, зараховані на рахунки типу "Б" не виключали для вкладника ризику можливої девальвації іспанської валюти[10, c.217]..

Грошові кошти внутрішнього походження: на рахунках іноземних фізичних і юридичних  осіб у внутрішніх пезетах.

Іноземні  юридичні особи, за винятком їх представництв  в Іспанії, а також фізичні  особи, які не проживають в Іспанії, могли використовувати грошові  кошти на цих рахунках у внутрішніх пезетах для здійснення інвестицій в Іспанії з попереднього дозволу Головного Управління зовнішньоекономічних операцій Міністерства торгівлі і туризму.

Цей тип рахунків відкривався іноземними юридичними і фізичними особами  в іспанських банках з дозволу  іспанської Адміністрації і використовувався для акумулювання сум у пезетах, що були результатом фінансово-комерційної  діяльності на території Іспанії  без права переказу коштів за кордон.

У 1991 р. був прийнятий Королівський Декрет № 1816/1991 "Про зовнішньоекономічні  угоди", доповнений потім Декретами  № 42/1993 та № 1638/1996 р., повністю лібералізована всі дії, торгові угоди та операції, які відбуваються між резидентами  і не резидентами. Ця лібералізація  включає також вільне здійснення платежів та надходжень, які є результатом  торговельних угод. Однак при цьому  іспанський уряд зберігає за собою  право забороняти або лімітувати певні операції або платежі з  не резидентами, якщо вони серйозним  чином торкаються інтересів країни або йдуть врозріз з рішеннями  міжнародних організацій, учасником  яких є Іспанія. Уряд залишає за собою  право прийняття превентивних заходів, якщо короткострокове рух капіталів  може завдати шкоди валютно-фінансовому  ринку країни [25, c.51].

Збережений  обов'язковий порядок повідомлення про валютні операції. При цьому  вся повнота відповідальності покладається на іспанські фізичні та юридичні особи, які мають статус резидентів. У повідомленні вказуються: предмет операції, призначення платежу, валюта платежу ї дані заявника, що включають в себе: особистий фіскальний номер, паспортні дані, спеціальний статус і т.д. Валютні операції здійснюються спеціально уповноваженими Банком Іспанії, комерційними банками, які щомісячно надають інформацію до Центральної реєстраційну службу Банку Іспанії для контролю і складання платіжного балансу країни. У разі здійснення розрахунків без участі банківських служб, наприклад, поштою, відправник валютних коштів зобов'язаний протягом 30 днів від дня відправки направити інформацію до Банку Іспанії безпосередньо.

Основою валютного регулювання в Іспанії  в даний час є суворий контроль за виконанням звітності по руху грошових коштів як резидентів, так і нерезидентів. Певною мірою це забезпечується сполученням  форм звітності в рамках Євростату, що дає можливість дубльованого контролю вироблених експортно-імпортних операцій.

Фізичні та юридичні особи - нерезиденти можуть відкривати банківські рахунки в  Іспанії на тих же умовах, що і  резиденти. Єдиним додатковою умовою для  відкриття рахунку нерезидентом є наявність акредитації, що має  підтверджуватись банку кожні два  роки.

Резидентам  Іспанії надано право відкривати банківські рахунки за кордоном, як у пезетах, так і в іноземній  валюті, які можуть бути використані  для здійснення зовнішньоторговельних  операцій. При цьому вони зобов'язані  дати інформацію про відкриття таких  рахунків протягом 30 днів від дня  відкриття в Банку Іспанії. Ці рахунки можуть бути використані  для розрахунків з нерезидентами, однак обов'язковим умовою при  цьому є надання інформації Банку  Іспанії, якщо розмір розрахункової  операції перевищує 1 млн. пезет.

Нерезиденти, що відкривають рахунки в Іспанії  і здійснюють вклади готівкою як у  пезетах, так і в іноземній  валюті та здійснюють перекази за кордон, зобов'язані надати інформацію про  походження цих грошей [15, c.180].

В Іспанії суворо регламентовано вивезення і ввезення готівкових коштів, до яких відносяться банкноти, монети та чеки. Так, якщо сума перевищує 1 млн. пезет, що складає близько 7 тис. дол., вона підлягає обов'язковому декларуванню перед митними органами, в іншому випадку ці кошти можуть бути реквізовані митницею. Ця норма поширюється також на нерезидентів при ввезенні валютних коштів.

При вивезенні грошових коштів у сумі понад 5 млн. пезет, що складає близько 35 тис. дол., необхідно отримати дозвіл від Генеральної дирекції торгової політики та іноземних інвестицій Міністерства економіки та фінансів (Декрет № 1638/1996).

Рух капіталів - предмет окремого законодавчого  регулювання, що зберігає і в даний  час обмежувальні рамки як по секторах економіки, так і за обсягом, суб'єктам і розподілу капіталу створюваних з іноземною участю фірм. Так, іноземні інвестиції в гральний бізнес, повітряний транспорт, телебачення, радіомовлення, і галузі оборонної промисловості допускаються тільки за спеціальним дозволом Ради Міністрів Іспанії[22, c.347]..

Законодавством  Іспанії, зокрема, передбачається здійснення адміністративними органами контролю за прямими іноземними інвестиціями, коли іноземна участь перевищує 50% капіталу іспанської фірми за умови, що обсяг  інвестицій перевищує 500 млн. пезет, що становить 3,6 млн. дол., які здійснюються у відповідну компанію в термін 6 місяців починаючи з дати оформлення інвестиційної операції.

Компанії, організації та окремі особи, відповідальні  за порушення валютного законодавства, можуть притягуватися до адміністративної або судової відповідальності. Клопотання за даними порушень збуджується Генеральною  дирекцією торгової політики та іноземних  інвестицій Міністерства економіки  і фінансів або податковими інспекційними  органами Іспанії [11, c.149].

 

1.2 Особливості формування податкової системи Іспанії

 

Податкова політика Королівства Іспанія суттєво  змінилась у 70-х роках ХХ століття, після проведення податкових реформ 1977 та 1984-1985 років. Основна їх мета - реорганізація податкової служби держави для спрощення процедури сплати податків, поліпшення обліку платників, посилення боротьби з податковими злочинами. Для цього були проведені такі організаційні заходи:

А. Введено ідентифікаційні номери для всіх платників податків - як для юридичних, так й для фізичних осіб;

Б. Введено податкові етикетки, де міститься вся інформація про платника податку: ідентифікаційний номер, всі види податків, які має сплачувати платник, терміни сплати. Ці етикетки юридичним особам видаються при реєстрації, а фізичним відправляються поштою;