Оздоровчо-рекреаційні ресурси Волинської області

• Василівська церква-ротонда у м. Володимир- Волинський, видатна пам'ятка кінця ХНІ ст.  яка вважається унікальним явищем у світовій архітектурі.

• Святогірський монастир, заснований в XI ст, розташований неподалік від Володимира, в с Зимне, Ансамбль включає Успенську церкву (1495 р.) з печерами (перебудована в 1898-1900 pp.), Троїцьку церкву (1567 р.) і церкву Різдва Богородиці (1723 р.) у стилі бароко, оборонні мури (XV ст.). У храмах збереглися настінні розписи XVII-XVIII ст.

• Жидичинський монастир відомий із XIII ст. За літописним свідченням від 1277 p., сюди приїздив на молитву Данило Галицький. У 1662 р. в монастирі під іменем Гедеона жив Ю. Хмельницький. До ансамблю входять Миколаївська церква (1723 p.), дзвіниця (XVIII ст.) і будинок єпископа (1723p.).

• Каплиця Св. Текли у Берестечку споруджена над Дівочою греблею - високою могилою, в якій, за переказами, в 1658 р. поховано 500 замордованих татарами дівчат.

Втрачені пам'ятки:

• Караїмська кенаса. Культовий храм луцьких караїмів. Наприкінці XVIII ст. храм уже існував. Згорів у 1972 році. Це була третя кенаса луцька.
• Кафедральний костел Святої Трійці. Збудований у 1427 році. Наново збудований у 1540-х роках. Збереглися капітульні приміщення (вулиця Кафедральна, 17, 19) та дзвіниця 1720-х років побудови. Костел у 1781 році згорів і не був відновленим.
• Церква Івана Богослова. Це єдина домонгольська споруда Луцька. Храм часто горів і внаслідок нестабільної ситуації між православними та греко-католиками часто стояв без догляду. Врешті-решт, у 1775 році ослаблені мури церкви розібрали. Залишки храму зберігаються у підземеллях Верхнього замку.
• Костел Святого Якуба. Один із найдавніших фарних костелів Луцька. Зараз не існує. Точної дати його побудови невідомо. Згадується починаючи із XVI століття. Після пожежі 1845 року занепав і згодом був розібраний. В останні 70 років своєї діяльності належав луцькому осідку ордену боніфратрів.
• Костел Марії Магдалини та монастир боніфратрів. Перший комплекс луцького осідку боніфратрів. Не існує. Монастир боніфратрів був фундований в середині XVII століття на перетині вулиць Замкової та Троїцької в Луцьку. Наприкінці XVIII століття комплекс боніфратрів зазнав пожежі, костел і монастир згоріли, внаслідок чого осідок був переведений до фарного костелу Святого Якуба.

Історичні майдани та вулиці: вулиця Лесі Українки; вулиця Богдана Хмельницького; вулиця Данила Братковського; вулиця Данила Галицького; Вулиця Кафедральна; вулиця Кривий Вал; вулиця Драгоманова; майдан Ринок; вулиця Галшки Гулевичівни; Театральний майдан.

Музеї, картинні галереї

В області діє 6 державних музеїв і заповідників. Найбільший та найвідоміший- Волинський краєзнавчий музей в обласному центрі.

Волинський краєзнавчий музей відкрито 16 червня 1929 р. при Товаристві краєзнавців і охорони пам'яток минулого в м. Луцьку.

1938 р. у чотирьох відділах — природи, доісторичного минулого, мистецтва, етнографії — нараховувалося 9 тисяч експонатів. У становленні музею як науково-дослідної установи значну роль відіграли музеолог і етнограф Олександр Прусевич (1878—1944), археолог Ян Фітцке (1909—1940), ботанік Стефан Мацко (1899—1967), Анатолій Дублянський (1912—1997).

В травні 1940 р. на його базі створено обласний державний історико-краєзнавчий музей. З початком Великої Вітчизняної війни музей вдалося зберегти і 02.11.1941 р. він відновив функціонування. Під час відступу німецьких окупантів фонди музею були пограбовані експонатів. 17 червня 1944 року музей відновив роботу в нових умовах..

На даний час краєзнавчий  музей налічує понад 120 тис експонатів. У фондах музею - Качинський скарб  срібних виробів IV-V ст., давньоруський  скарб срібних прикрас XI-XII ст. з  с Городище Луцького району, рукописи і стародруки XVI-XVII ст. Музей має багату етнографічну колекцію: ткацькі вироби, вишивки, зразки волинських народних костюмів, плетені вироби з соломки, коріння і лози, гончарні вироби, писанки.

Волинський краєзнавчий музей  має філіал — літературно-меморіальний музей Лесі Українки в с. Колодяжне Ковельського району. А також відділи:

• Художній музей;
• Музей Волинської ікони;
• Меморіальний музей В'ячеслава Липинського.

На території Луцького замку  в Шляхетському будинку (XVIII ст.) розміщений художній музей. Найбільшу цінність у її зібранні мають колекції Радзивілів з Олицького замку. В експозиції - твори живопису, графіки, скульптури вітчизняних і зарубіжних майстрів XVIII-XX ст.

У 1993 р. в Луцьку на основі колекції сакрального мистецтва краєзнавчого музею було відкрито музей волинської ікони.

Музей Волинської ікони  в Луцьку- єдиний в Україні музей, який представляє самобутню регіональну школу волинського іконопису. Збірка музею нараховує більше 1,5 тис. пам'яток сакрального мистецтва, а саме понад 600 ікон XVI—XIX ст., предмети металопластики (шати ікон, церковне начиння, іконки), декоративну різьбу (царські врата, кіоти ікон) та скульптуру. Створення колекції пов'язане з іменем відомого українського мистецтвознавця Павла Жолтовського (1904—1986).

Безцінною перлиною збірки є Холмська Чудотворна ікона Божої Матері, унікальна  пам'ятка візантійського мистецтва  ХІ-ХІІ ст., одна з найшанованіших християнських святинь. В музеї

 проводяться не тільки екскурсії,  але й богослужіння. У затишному  залі можна залишитись і наодинці зі святинею, — музейні працівники завжди нададуть Вам таку можливість.Також 1 з визначних пам'яток є ікона "Спас у славі", що відноситься до першої половини XVI ст.

Вершиною професійного малярства  Волині є твори видатного українського живописця Йова Кондзелевича (1667-після 1740), в яких органічно поєднані східна та західноєвропейська іконописні традиції. В експозиції можна побачити такі роботи, як одвірки дияконських та царських врат 1696 р, ікони «Спас Вседержитель» та «Святий Георгій», фрагменти пророчого ряду Іконостасу. Особливу увагу відвідувачів привертає рідкісна за сюжетом ікона «Спокуса Ісуса Христа» початку XVIII ст. Інтерес у відвідувачів викликають виставки пам'яток російського іконопису XVIII — XIX ст. та церковного начиння, вилучених на волинських митницях.

Музей волинської ікони відомий  в Україні і за її межами не лише своєю цікавою експозицією, але  й науковою, дослідницькою, організаторською роботою. Щорічно на базі музею проводяться  наукові конференції з волинського іконопису.

22 серпня 2011 року відбулося урочите  відкриття Затурцівського меморіального музею В. Липинського. Завдяки наполегливому та цілеспрямованому господарюванню батьків Липинського маєток в Затурцях став одним із найкращих у краї. На кінець ХІХ століття маєток мав площу 717 га. Присадибна ділянка з великим садом, розкішним парком та господарськими будівлями займала ще 10 га площі маєтку. Зараз ця двоповерхова будівля має чотири виставкові зали та один конференц-зал. Експозиція музею розкриває історико-етнографічне тло середовища, в якому жила родина Липинських, їхній родовід, життєвий шлях самого В’ячеслава Липинського, його громадсько-політичну, державну та наукову діяльність. Тут відтворено фрагменти інтер’єрів будинку – вітальню та два кабінети. Затурцівський меморіальний музей В.Липинського є невід’ємною частиною історичного портрету села Затурці[11].

Літературно-меморіальний музей Лесі Українки відкритий у 1949 р. в садибі родини Косачів у с. Колодяжне, де в період з 1882 по 1907 р. з перервами жила поетеса. Основна експозиція розміщена в двох меморіальних будинках: так званому "сірому", батьківському, і "білому", її власному. У приміщенні літературного музею представлені документальні матеріали про життя і творчість членів родини Косачів. В фондах музею налічується близько 6 тис експонатів, у тому числі особисті речі Лесі. Музейний комплекс включає лісопарк, закладений на честь 100-річчя від дня народження Лесі Українки.

З ім'ям поетеси пов'язують також  мальовниче урочище Нечимне в  лісовому масиві, що належить до Скулинського лісництва, яке нібито надихнуло її на створення "Лісової пісні". На березі й досі стоїть дуб дядька Лева, тільки тепер його називають Лесиним дубом.

Меморіальний музей  імені видатного композитора І.Ф. Стравінського відкрито в будинку, де жив і творив митець. Його дядько мав у цих краях маєток, а в 1906 р. композитор спорудив новий будинок на березі Луги, де бував щоліта упродовж кількох років - аж до 1914 р. Саме тут він приступив до створення балету "Весна священна", поставленого в 1913 р. в Парижі.

Апте́ка-музе́й— аптека і музей, що знаходиться на вулиці Драгоманова, 11, на майдані Ринок в історико-культурному заповіднику «Старий Луцьк». Поки точно невідомо, коли в місті з'явилися перші аптеки, але у XVI столітті в Луцьку було кілька міських і шпитальних аптек, а на майдані Ринок було шість аптечних кіосків. Кам'яниця, де зараз розташована аптека-музей, була збудована вкінці XVIII століття. У 1845 році вона зазнала пожежі. У підвалах аптеки було сховище медикаментів, лабораторія. У наземній частині — кабінет власника, торговий зал, житлові приміщення. В аптеці були старовинні латинські, німецькі, польські книги з рецептами виготовлення ліків, а також багато обладнання для виготовлення ліків у лабораторії. Коли вкінці ХІХ століття сім'я Косачів із Лесею Українкою жили в місті, деякі ліки для неї були виготовлені у цій аптеці. В аптеці зберігається гербарій лікарських рослин із 1942 року.

В першій половині ХХ століття в аптеці виготовлялося 50-55 найменувань мазей, 25-30 настойок, 15-20 сиропів. Для виготовлення ліків використовували близько 220 найменувань рослин. Збором та підготовкою рослин займалися працівники аптеки. У 1935 році біля аптеки на глибину 110 м була зроблена свердловина, з якої отримували мінеральну воду. Тут також заправляли воду солодкими фруктовими сиропами, привезеними із Палестини та Німеччини. Пізніше в аптеці виготовляли власні концентрати із лимонів та поліської журавлини.

Аптека досі працює. Діє лабораторія. Вона спеціалізується на виготовленні дерматологічних ліків. За місяць в аптеці виготовляють близько тисячі лікарських препаратів. Відвідування експозиції безкоштовне, а тому приваблює все більше туристів як з України, так і іноземців.

Музей дзвонів у Луцьку – унікальний, єдиний в Україні. Його було відкрито у 1985 році. Наукові співробітники державного історико-культурного заповідника зібрали колекцію дзвонів XVII – поч. ХХ ст. 
Загалом музей налічує понад 90 дзвонів. На жаль, нині кількість експонатів не збільшується, а зменшується. Зокрема 25 дзвонів повернуто церквам, інші просто старіють. Є тут дзвони з пожежної частини, залізничного вокзалу, річкової пристані, пошти і навіть невеличкий шкільний дзвоник. Пошук їх для музею триває. 
Найстарішому дзвону виповнилося вже 359 років. Він ще пам’ятає часи Богдана Хмельницького. Дату виготовлення вилито на самому дзвоні – березень 1647 року. Маємо й інші унікальні дзвоники. Зокрема дзвоники квадратної форми з Архангельської області (Росія). Їх вішали на шию важенок – статевозрілих олениць, які були вожаками у стаді. Представлені у музеї й царські дзіночки-бубонці, які чіплялися на державні, казенні трійки і попереджали про її наближення. Чути було їх за декілька кілометрів.

Коли піднятися на одну із замкових веж Луцького замку, то можна побачити  дивовижні експонати від найменшого дзвоника, що має довжину всього кілька сантиметрів, і призначався у давнину для поштової карети, до найбільшого церковного дзвона, який важить майже півтонни.

Етнографічна різноманітність

Луцьк — центр торгівельних маршрутів, які йдуть до Європи, і це визначає розвиток мистецтва і культури. Міжнародне фестиваль «Поліське літо з фольклором» вирізняється своєю широкою географією і може розглядатися як візитка міста, це велика подія, яка збирає близько 5320 учасників, з них 58 іноземних колективів з 38 країн у всьому світі і 75 колективів з України. Учасники фестивалю представляють традиційну культуру своєї країни. Починаючи з 1996 завдяки цьому фестивалю Україна є офіційним членом Міжнародної Ради Організацій Фестивалів Фольклору (CIOFF), що діє при UNESCO.

Досить популярним є також фестиваль Up-fest — фестиваль музики і мистецтва, один з найбільших в Україні, програма якого обіймає концерти на чотирьох сценах, велику кількість майстер-класів різних напрямків, семінари, театральні постановки, перегляд кінофільмів та багато інших цікавих подій.

Щороку в замку Любарта проводиться  Мистецьке шоу «Ніч у Луцькому замку» — фестиваль історичної культури: середньовічних танців, музики, кулінарії, традицій. Також варто відмітити щорічні Лицарські турніри, що проходять у тому ж місці. Два рази на рік, час завмирає, і в стінах фортеці розпочинаються лицарські поєдинки.

Поблизу міста проводиться фестиваль  альтернативної музики Бандерштат.

Ще один дуже популярний фестиваль  української естрадної пісні в Луцьку — Міжнародний фестиваль «На хвилях Світязя», який відбувається кожного літа на одному з найбільших українських озер Світязі та в Луцьку. Мета фестивалю — виявлення молодих талановитих виконавців, поєднання сучасної естрадної пісні з народними звичаями та обрядами. Умови участі — виконання пісні українською мовою.

 На сьогоднішній день, альтернативне мистецтво Луцька представлене театром «Гармидер», театром вогню «Spiritus Ignis» та творчим об’єднанням «Квартира FM». Також на Волині щорічно проводяться мистецькі фестивалі “Різдвяна містерія”, “Оберіг”, виставки-продажі робіт майстрів народних промислів.

Як висновок слід сказати, що комплексне забезпечення культурно-історичних ресурсів Волині має сприяти вирішенню  проблеми регіонального туризму  в області, адже вони є складовою соціально-економічної політики, без нього і туризм, і економіка регіону не є самодостатніми.