Організація курортного відпочинку в туристичних дестинаціях на прикладі Прикарпатського регіону

Верховинсько-Косівський туристичний район - другий за популярністю й масовістю потоків туристичний район Івано-Франківщини. Район об'єднує два великі туристичні центри: Косів і Верховину («столиця» етнографічного краю Гуцульщини). Відтак, основною рисою спеціалізації цього району є етнографічний туризм.

Місцевий турпродукт включає у себе такі складові: ознайомлення з традиційною архітектурою та укладом гуцульського життя, екскурсію у найвідоміший у Карпатському регіоні Музей народного мистецтва Гуцульщини і Покуття імені Й. Кобринського (нараховує 30 тис. експонатів, занесений до Королівської Енциклопедії Великої Британії як музей світових шедеврів), екскурсії в мальовничі гуцульські поселення Верховину, Косів, Космач, Криворівню з відвіданням краєзнавчих музеїв, шопінг на славнозвісному Косівському ярмарку виробів майстрів художніх промислів.

Стаціонарний  рекреаційний турпродукт пропонує бальнеологічно-кліматичний  курорт альпійського типу Шешори (оздоровчі  туркомплекси з повним пансіоном  та цікавим екскурсійним обслуговуванням, а також понад 15 агроосель).

Передгірно-долинна  туристична зона Прикарпаття не настільки популярна на туристичному ринку Карпатського регіону, в основному через недостатню розрекламованість турпродукту. За географічним принципом у цій зоні виділяють два туристичні райони, що пропонують конкурентний турпродукт: Рогатинсько-Галицький і Снятинсько-Коломийський.

 

 

 

 

 

2.3. Організація  відпочинку в курортних дестинаціях  Прикарпатського регіону (на прикладі санаторію «Бескид»)

В Прикарпатському регіоні вдало поєднуються багаті природні ресурси, що можуть використовуватися для збереження і покращання здоров‘я населення. Це сприятливий клімат лісів, гірських місцевостей, унікальний мікроклімат соляних шахт, багатий спектр природних мінеральних вод, лікувальні грязі та озокерит. Санаторно-курортне лікування з використанням цілющих властивостей природних чинників є важливою складовою процесу лікування хворих. Таким чином, можна стверджувати, що територія Карпат має цілком достатній для розвитку дитячого туризму ресурсно-туристичний потенціал, а деякі групи ресурсів взагалі є унікальними.

Дитячий оздоровчо-лікувальний  туризм, на відміну від інших видів  туризму є однією з найбільш ефективних оздоровчих технологій. Важливою метою  дитячого туризму, як виду діяльності є формування здорового способу  життя дитини та підростаючого покоління в цілому, що має велике державне значення у процесі всебічного розвитку особистості. Нові економічні відносини, що відбуваються в країні загострили проблеми в дитячому оздоровчо-лікувальному туризмі та вимагають системних змін у процесі надання туристичними фірмами України послуг з дитячого відпочинку, оздоровлення та лікування [15, c. 80].

Ринок оздоровчо-лікувального дитячого туризму досить широкий  та тісно пов’язаний з використанням  рекреаційних ресурсів. Програми таких турів дуже різноманітні, але існують загальні специфічні вимоги до їх організації. Головною ознакою побудови таких турів є урахування того, що приблизно половину масиву часу необхідно витрачати на лікувально-оздоровчі процедури або заняття, а всі інші заходи мають додатковий або супутній характер.

Дитячий санаторій «Бескид» знаходиться у с. Мислівка Долинського району Івано-Франківської області та розрахований на 450 місць, він розташований в 10 км. від м. Долина. Санаторій «Бескид» - це лікування, оздоровлення, спортивно-оздоровча програма, повноцінне 6-ти разове харчування для дітей від 6 до 14 років із захворюваннями органів дихання. Санаторій розміщується в однокорпусній 3-х поверховій будівлі та двох 5-ти поверхових корпусах.

У двох 5-ти поверхових корпусах розміщуються спальні відділення: палати з лоджіями, ігрові кімнати, холи, на I поверсі знаходиться лікувальне відділення та їдальня. Кімнати розраховані на 2, 4, та 6 місць. Санаторій функціонує цілий рік.

Основні хвороби  для лікування: захворювання носоглотки і верхніх дихальних шляхів; хронічні риніти, фарингіти, ларингіти; хронічні тонзиліти; хронічні неспецифічні захворювання легенів; хронічні бронхіти і пневмонії; часті застуди.

Санаторій володіє кабінетами: функціональної діагностики, стоматологічним, ЛОР, лікувальними, масажу, клінічною лабораторією, залом ЛФК, піщаним пляжем. Прийом ведуть: педіатр, фізіотерапевт, стоматолог, ЛОР, лікар функціональної діагностики, рефлексотерапевт, лікар-лаборант. Методи діагностики: дослідження функції зовнішнього дихання, електрокардіограма, велоергометрія, ЕХО-кардіографія, лабораторне обстеження

Види лікування, що можливі в дитячому санаторії: кліматолікування, в теплу пору року - аеротерапія, геліотерапія, таласотерапія, псаммотерапія, лиманотерапія; в холодну  пору року - аеротерапія, грязелікування, електро - і світлолікування (індуктотермія, ультразвук, ампліпульстерапія, лазеротерапія), інгаляції (всі види) на звичайних та ультразвукових апаратах з використанням рапи, морської і мінеральної води, настоїв трав, масел, ліків; масаж, оздоровча фізкультура, рефлексотерапія, фітотерапія з трав, дієтотерапія.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 3

Проблеми  та перспективи розвитку курортного відпочинку в Прикарпатському регіоні

3.1. Пріоритети  розвитку курортних дестинацій  Прикарпатського регіону 

На найближчі роки, на мою думку, в основу організації відпочинку в курортних дестинаціях Прикарпатського регіону треба покласти такі пріоритети:

1) забезпечення  внутрішньої конвертованості рекреаційних  послуг шляхом підвищення їх  якості та розширення асортименту, поліпшення умов обслуговування;

2) обмеження  нового будівництва рекреаційних  об'єктів, реконструкція і модернізація  діючих;

3) концентрація  коштів та ресурсів на об'єктах  інфраструктури. Вільні кошти туристичних  організацій на вигідних засадах  доцільно вкладати в об'єкти, безпосередньо не зв'язані з їх діяльністю (дороги, водопостачання і каналізація, зв'язок, служби сервісу тощо). В перспективі ці інвестиції працюватимуть на туристичний ринок;

4) організація  приміських зон оздоровлення  та відпочинку. Оскільки існує значний нереалізований попит на оздоровлення і відпочинок, доцільно створити умови для його задоволення в умовах регіону;

5) з огляду  на перспективу доцільною є  організація виробництва екологічно  чистої сільськогосподарської продукції  для задоволення потреб відпочиваючих у високо­якісних продуктах харчування. Світовий досвід показує, що налагодження такої справи при міжнародній сертифікації продуктів і відповідній рекламі може послужити серйозним привабливим фактором і розширити ринок збуту рекреаційних послуг;

6) активне залучення  приватного сектора (особливо  в гірській частині) до туристичного  бізнесу. Це дозволило б значною  мірою зняти напруження (в першу  чергу, в «пікові» періоди)  в питаннях про розміщення  відпочиваючих та їх харчування. Для цього слід провести інвентаризацію приватного житлового фонду, укласти прямі договори з його власниками, обумовивши в них всі умови співпраці, види і якість послуг, що надаються.

7) пошук оптимальних  форм залучення іноземного споживача  через створення відповідного сервісу обслуговування і надання оздоровчо-лікувальних послуг, що користуються попитом на міжнародному ринку;

8) створення  сучасної інформаційно-маркетингової  служби в сфері оздоровчо-лікувального  туризму, основні завдання якої  полягають у вивченні та прогнозуванні попиту на послуги, і внесення відповідних ініціатив органами управління щодо забезпечення балансу між попитом і пропозиціями; вивчення структури і напрямів туристичних потоків та їх прогнозування; вивчення міжнародного ринку оздоровчо-лікувальних послуг, активності і пропозицій зарубіжних партнерів тощо;

9) підготовка  висококваліфікованого кадрового  потенціалу у сфері оздоровчо-лікувального  туризму;

10) налагодження  потужної реклами, випуск високоякісного  інформаційно-довідкового матеріалу [22, c. 175].

Реалізація  наведених пріоритетів створить необхідні стартові умови для  подальшого цілеспрямованого розвитку оздоровчо-лікувального туризму, що дозволить  «відвернути» тенденцію до зниження попиту на лікувально-оздоровчі послуги, поступово розширити ринок їх збуту. Паралельно з цими процесами необхідно реалізувати ряд науково-організаційних заходів з метою забезпечення екологічно допустимих масштабів, темпів і територіальних пропорцій розвитку рекреаційного комплексу. Зокрема необхідно:

• провести комплексні ландшафтно-екологічні дослідження території регіону, встановити диференційовані норми рекреаційного навантаження на ландшафт;
• на основі норм антропогенного навантаження обґрунтувати гранично допустимі межі сумарної місткості об'єктів, розміщених в рекреаційних центрах;
• визначити зони обмеженого розвитку рекреації, зони потенційного розвитку, резервні рекреаційні зони, природно-заповідні території;
• розробити і ввести в дію суворі правила дотримання природоохоронного законодавства в рекреаційних зонах і санкції за їх порушення.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 ВИСНОВКИ

Основа територіальної організації туризму – наявність  на цій території рекреаційних ресурсів. Виділяють такі їхні типи: природні, історико-культурні та соціально-економічні.

Природні рекреаційні  ресурси формують компоненти ландшафтних комплексів. Їхні властивості повинні мати сприятливі для рекреаційної діяльності якісні та кількісні параметрами, що відповідають потребам відпочинку, лікування та оздоровлення суб’єкта рекреації.

Кліматичні  характеристики повинні враховувати сонячний, температурний, вітровий режими, вологість повітря та опади, що оцінюють з урахуванням теплового стану людини та її потреб.

Гідрологічні  складові потенційної рекреаційної зони також є сприятливим рекреаційним чинником. Ріки, озера, ставки, водосховища створюють можливість для водних видів спорту, прогулянок на воді, купання, любительського рибальства.

Лісові рекреаційні  ресурси є однією з головних умов для визначення та формування рекреаційних зон. Важливе значення має ступінь благоустрою лісових територій, їхній видовий та віковий склад, продуктивність. Рекреаційне використання лісових ресурсів здебільшого залежить від їхньої приуроченості до відповідних місцевостей.

Історико-культурні  рекреаційні ресурси мають пізнавальне  значення і можуть бути використані для задоволення духовних потреб населення. Географічне довкілля – основа життєдіяльності етносу, тому пам’ятки культури, історії, народної творчості є його надбанням, що відрізняється унікальністю і неповторністю, тож не може не привертати уваги туристів.

Соціально-економічні рекреаційні ресурси беруть участь у рекреаційній діяльності побічно. Вони формують матеріально-технічну базу перспективної території. Економічні параметри “продукції” рекреаційної діяльності залежать від різновиду рекреаційного ресурсу, його місцезнаходження, транспортної доступності, технології використання та екологічних характеристик, стану рекреаційного середовища.

Україна має  всі необхідні умови для розвитку рекреаційного комплексу. У країні є лікувально-оздоровчі, спортивні (туристичні), пізнавальні системи курортного комплексу. У нас багато рекреаційних ресурсів: бальнеологічних (мінеральних вод, грязей), кліматичних, ландшафтних, пляжних, пізнавальних.

Зазначу, що рекреаційні  ресурси свідчать про потенційні можливості курортної дестинації, а не реалізацію. Усі рекреаційні ресурси за ступенем впливу на формування та розвиток рекреаційної діяльності на певній території можна розділити на такі групи: 1) ресурси, функціонально необхідні для конкретних видів відпочинку; 2) ресурси, що впливають на процес відпочинку та його ефективність; 3) ресурси, що впливають на можливість рекреаційного будівництва та функціонування інфраструктури.

За особливостями  рельєфу, ландшафтними й етнокультурними  характеристиками у Прикарпатському регіоні виділяють дві рекреаційно-туристичні зони:

1. Гірську (по орографічній осі Карпат межує із Закарпаттям і Буковиною), що включає в себе Долинський, Рожнятівський, Богородчанський, Наддвірнянський, Верховинський і Косівський адміністративні райони.

2. Передгірно-долинну (межує з Львівщиною, Поділлям та Буковиною), що об'єднує економічно розвинутіші Рогатинський, Калуський, Галицький, Тисменицький, Тлумацький, Городенківський, Коломийський і Снятинський адміністративні райони.

На найближчі роки, на мою думку, в основу організації відпочинку в курортних дестинаціях Прикарпатського регіону треба по­класти такі пріоритети:

1) забезпечення  внутрішньої конвертованості рекреаційних  послуг шляхом підвищення їх  якості та розширення асортименту, поліпшення умов обслуговування;

2) обмеження  нового будівництва рекреаційних  об'єктів, реконструкція і модернізація  діючих;