Організація курортного відпочинку в туристичних дестинаціях на прикладі Прикарпатського регіону

 

Міністерство  освіти і науки, молоді та спорту України

Київський національний торговельно-економічний університет

Факультет ресторанно-готельного та туристичного бізнесу

                                                 

                                                  Кафедра готельно-ресторанного та

                                                                    туристичного бізнесу

 

 

КУРСОВА РОБОТА

з організації туризму

на тему :

«Організація курортного відпочинку в туристичних дестинаціях (на прикладі Прикарпатського регіону)»

Виконала   студентка 12 групи, 2 курсу,   спеціальності 6.010207 «Туризм»	Ковальчук Ніна         Сергіївна
Науковий керівник	Охріменко Алла           Григорівна

 

Київ 2012

ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………………………………………..........3                                                                                                                         

Розділ 1

Теоретичні засади організації курортного відпочинку

1.1.Сутність, поняття та характеристика курортного відпочинку………….…….6  

1.2.Фактори, що сприяють розвитку рекреаційного комплексу в курортних дестинаціях………………………………………………………………………….13

1.3 Характеристика  курортних дестинацій України……………………………..                                    

Розділ 2

Аналіз рекреаційного комплексу Прикарпатського регіону

2.1. Особливості розміщення курортних зон……………………..………………21

2.2. Характеристика основних рекреаційних ресурсів Прикарпатського регіону………………………………………………………………………...……..24

2.3. Організація відпочинку в курортних дестинаціях Прикарпатського регіону (на прикладі санаторію «Бескид»)………………………………………………...29

Розділ 3

Проблеми та перспективи  розвитку курортного відпочинку в Прикарпатському  регіоні      

 3.1. Пріоритети розвитку курортних дестинацій Прикарпатського регіону……………..………………………………………………………………...32

Висновки……………………………………………………………………………35                                                                                                                   

Список використаних джерел……………………………………………………38                                                                               

Додатки……………………………………………………………………………...42

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Реформування  національної економіки пов'язане  з глибокими структурними перетвореннями у всіх сферах суспільного життя, трансформацією господарського комплексу України, здійсненням ефективної регіональної політики і т.д. Не менш важливим завданням залишається пошук раціональних методів та способів активізації розвитку тих видів діяльності, для котрих існують всі необхідні умови і які по своїй соціальній результативності та економічній віддачі можуть скласти гідну конкуренцію традиційним галузям господарства. Серед таких своєрідних "ядер росту" пріоритетне місце займає рекреаційна сфера. Рекреація – поняття, близьке до туризму, але більш широке. Рекреація – це процес, змістом якого є відпочинок людей у період вільного від роботи часу.

Формування  високорозвинутого ринку рекреаційних послуг вимагає врахування особливостей планувальної організації рекреаційних дестинацій, основу якої складають  природні та історико-культурні ресурси, матеріально-технічна база, відпочиваючі. Можливості багатоцільового використання рекреаційних ресурсів, різновідомча підпорядкованість об'єктів рекреаційної інфраструктури, специфіка виробництва та надання рекреаційних послуг значно ускладнюють процеси ринкового реформування цієї галузі. Це в значній мірі можна пояснити відсутністю єдиного нормативно-методичного забезпечення здійснення роздержавлення та приватизації рекреаційних об'єктів, визначення їх вартості, оцінки рекреаційних ресурсів та встановлення плати за їх використання і т.п.

В сучасних умовах розвиток рекреації все більше впливає  на економіку України та її регіонів. Саме це викликає підвищений інтерес  багатьох вчених і практиків до проблем  розвитку рекреації. Актуальність теми обумовлена тим, що формування нового підходу до розвитку рекреаційно-туристичної галузі пов’язане з необхідністю вирішення проблем соціально-економічного розвитку української держави, поліпшення рівня якості життя її населення.

Проте досягнення світової і вітчизняної економічної науки, законодавчі заходи ще не призвели до належного вирішення проблем регулювання розвитку рекреаційної сфери, регіональні підрозділи якої ще не здатні функціонувати і здійснювати послуги на рівні світових стандартів.

Неефективність  системи державного регулювання, структурні диспропорції і малоефективна система  управління рекреаційною системою створили велику кількість авторських підходів до вирішення перелічених проблем. Все це потребує переосмислення, а, можливо, і синтезування положень із різних предметних областей з метою уточнення теоретико-методологічної бази організації діяльності курортних дестинацій. Подальшого вирішення потребують питання формування адекватної ринкової системи підприємств рекреаційної галузі, концепції удосконалення структури регулювання діяльності рекреаційної системи.

Важливе суспільне  значення рекреаційних утворень зумовлює необхідність наукового дослідження  названих проблем в процесі планувальної організації та розвитку рекреаційних регіонів України та ефективного використання їх природно-ресурсної бази.

Об’єктом дослідження є туристично-рекреаційний комплекс Прикарпаття.

Предметом дослідження є встановлення особливостей організації відпочинку в курортних дестинаціях Прикарпатського регіону.

Метою роботи є розкриття структури та територіальної організації рекреаційної діяльності в Прикарпатському регіоні, а також дослідження організації відпочинку підприємствами туристичної індустрії України, вивчення умов відпочинку, оздоровлення та лікування засобами туризму в курортних дестинаціях даного регіону.

Для досягнення зазначеної мети поставлено наступні завдання:

• визначити сутність поняття та здійснити характеристику рекреаційних ресурсів, як головну складову відпочинку населення
• встановити фактори, що сприяють розвитку рекреаційного комплексу в курортних дестинаціях
• здійснити характеристику курортних дестинацій України
• зробити характеристику основних рекреаційних ресурсів Прикарпатського регіону.
• виявити особливості розміщення курортних дестинацій (зон) Прикарпаття
• дослідити організацію відпочинку в курортних дестинаціях Прикарпатського регіону на прикладі санаторію «Бескид»
• визначити пріоритети розвитку курортних дестинацій Прикарпатського регіону
• запропонувати напрями реформування сфери організованого оздоровчо-лікувального туризму для дітей та молоді в Прикарпатті.

Методи дослідження. Методи наукового дослідження, які використовуються в роботі для розкриття теми: загально-наукові (літературний метод, метод дедукції та індукції), порівняння, соціальні (районування, типізація), статистичний.

Структура і обсяг роботи. Робота складається зі вступу, 3 розділів, висновків, списку використаної літератури та додатків.

В  першому  розділі окреслені теоретичні аспекти  питання. Другий розділ присвячений розгорнутій характеристиці рекреаційним комплексам на конкретному прикладі (Прикарпатський регіон). У третьому розділі розглядається пріоритети розвитку курортних дестинацій  у прикарпатському регіоні.

 Робота складається з  41 сторінки і 4 додатків в яких використано контурні карти, фотографічний матеріал і таблиці.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ  1

Теоретичні  засади організації курортного відпочинку

1. Сутність, поняття та характеристика курортного відпочинку

Курортологія як наука  про курорти і практиці Курортотерапия випередила аналогічні закордонні досягнення. Курортологія довела ефективність використання природних фізичних факторів. Науково обгрунтоване розширення і уточнення показань дало можливість успішно лікувати на курортах хворих, раніше на курорти не направляються, у тому числі хворих на тяжкі форми ішемічної хвороби серця, хворих після кардіохірургічних операцій, після церебральних судинних кризів, з важкою патологією бронхолегеневої системи та інше.

При всіх безперечних  досягненнях вітчизняної курортної  науки і практики визначився цілий  ряд проблем, настійно вимагають  їх дозволу.

Зберігаються відомі, часом дуже великі, диспропорції у складі санаторного контингенту хворих. Так, кардіологічні хворі становлять близько 50%, хворі із захворюваннями шлунково-кишкового тракту - 12%, а із захворюваннями органів дихання - не більше 5%, хоча за поширеністю серед населення ці захворювання не багато поступаються одне одному. Причини - дефекти санаторно-курортного відбору в поліклініках, а також недоліки діагностики в самих санаторіях.

Один з найважливіших  принципів - це зв'язок санаторно-курортного лікування з досанаторним етапом. Лікарі поліклінік досить необізнані у питаннях Курортотерапия, показань і протипоказань до неї. У зв'язку з цим, в оздоровниці прибуває 4-9% хворих, яким санаторно-курортне лікування не тільки не показано, але і протипоказано. [10,с. 14]

Головна особливість  лікування на курорті - пріоритетне  використання активних і навіть сильнодіючих природних лікувальних факторів (клімату, мінеральних вод, лікувальних  грязей), для яких характерні потужне  саногенетическое дію і можливі  патогенетичні ускладнення при неправильному використанні. Тому очевидно, що кожен лікар, який працює на курорті, повинен бути кліматотерапевтом, тобто повинен знати лікувальні можливості свого клімату і вміти застосовувати їх для лікування. З іншого боку, фахівець-курортолог зобов'язаний знати і можливі ушкоджують властивості клімату курорту, вміти захистити від них своїх хворих.

Перспективними в санаторно-курортному лікуванні є методи, які використовують штучно модельовані природні фактори: галотерапія - лікування в умовах регульованої дихальної середовища мікроклімату штучних соляних печер; спелеотерапія - вплив на організм мікроклімату карстових печер; нормобаричної інтервальна гіпоксітерапія - інтервальна гіпоксичне тренування, в якій в умовах нормального барометричного тиску, нормобаріі, повторні короткочасні гіпоксичні інтервали чергуються з нормооксіческімі періодами; штучна ландшафтотерапія - лікування хворих в умовах зимових садів зі спеціальним підбором лікарських рослин і трав.

Поряд з природними факторами на курортах широко використовуються преформовані методи апаратної фізіотерапії. Крім класичних методів водолікування, електро-та світлолікування в курортній практиці ефективні: гіпербарична оксигенація; озонотерапія в лікуванні облітеруючих захворювань судин, сухі вуглекислі ванни; використання солей Мертвого моря в чистому вигляді і в поєднанні зі штучним радоном; лазеротерапія.

Широко використовуються в курортній  практиці і всі інші види немедикаментозної  терапії. Це стосується насамперед до психотерапії. Найбільш складні її види, перш за все гіпнотерапія, аутотренінг, здійснює фахівець психотерапевт, але потрібно пам'ятати, що діяльність усього медичного персоналу повинна бути наповнена психотерапевтичним змістом, вся обстановка санаторію повинна надавати позитивний вплив на психіку хворого. [10,с. 32]

Формування  системи рекреаційного природокористування  є об'єктивним наслідком зростаючих потреб суспільства в рекреації. При розгляді рекреаційного природокористування  необхідно перш за все визначити  соціально-економічну суть рекреації, її місце і роль у розвитку суспільства.

Для сучасного етапу суспільного  розвитку характерне зростання ролі рекреації в процесі відновлення  сил людини. Термін "рекреація" є сукупністю етимологічних значень: recreatio (лат.) - відновлення; recreation (франц.) - розвага, відпочинок, зміна дій, яка виключає трудову діяльність і характеризує простір, пов'язаний з цими діями. Отже, поняття "рекреація" характеризує не тільки процес і заходи щодо відновлення сил людини, але і той простір, в якому це відбувається. Це той випадок, коли сукупність етимологічних значень терміна досить повно визначає суть явища і процесу.

Таким чином, рекреація - це процес відновлення фізичних, духовних і нервово-психічних сил людини, який забезпечується системою заходів і здійснюється у вільний від роботи час на спеціалізованих територіях. Таке визначення підкреслює відновлювальну функцію рекреації [8, c. 92].

Зміни як в матеріально-технічній  базі і організації виробництва, так і в соціальній сфері сучасного суспільства, безумовно, вплинули на соціально-економічну роль рекреації в процесі суспільного відновлення. Сьогодні вона впливає не тільки на відновлення робочої сили, але і на людину в цілому. Відновлення робочої сили охоплює комплекс суспільних відносин, пов'язаних з головною відновлювальною силою -людиною. Тому кожна суспільно-економічна формація характеризується своїми, тільки їй властивими закономірностями і особливостями відновлення робочої сили.