Організація курортного відпочинку в туристичних дестинаціях на прикладі Прикарпатського регіону

Україні притаманний помірно континентальний клімат і тільки на півдні Кримського півострова - середземноморський. Існує класифікація кліматів з погляду рекреаційної діяльності: найкращий - сприятливі кліматичні умови протягом 9,5-10,5 місяця, тепле літо та не холодна зима зі стійким сніговим покривом або жарке тривале літо та коротка зима без стійкого снігового покриву; гарний - сприятливі кліматичні умови протягом 7-9 місяців; задовільний - сприятливі кліматичні умови протягом 3-6,5 місяця, прохолодне дощове літо і м'яка зима з нестійким сніговим покривом або жарке посушливе літо і сувора зима; поганий - сприятливі умови протягом 1-1,5 місяця. Кліматичні ресурси районів країни різноманітні, але загалом клімат сприятливий для розвитку рекреаційної діяльності [7, c. 132].

Рекреаційні ресурси  пляжів грають важливу роль у роботі курортів на березі морів, річок, озер. В Криму, Одеській, Донецькій, Миколаївській  областях є штучні та природні лікувальні пляжі.

Пізнавальні ресурси є  характерним фактором, що визначає мотиви відвідування України іноземними туристами. Вони відвідують історико-архітектурні пам'ятки Києва, Чернігова, Львова, Одеси та інших міст.

Отже, у нас є всі  види ресурсів, що дозволяє всебічно розвивати  рекреаційний комплекс. Завдяки різноманітним  ресурсам рекреаційний комплекс України є багатофункціональним. Його діяльність дає можливість оздоровити великі маси населення і в той же час зробити значний внесок до національного доходу.

Територіальна структура  рекреаційного комплексу України  складається з багатьох ланок. Первинною ланкою цього комплексу є санаторії, пансіонати, будинки і бази відпочинку, туристичні бази. Окремо розміщені санаторії, пансіонати, бази створюють рекреаційні пункти. Населений пункт з кількома рекреаційними пунктами називається курортом. Курортом може називатися також частина великого міста, в якій концентровані рекреаційні пункти: санаторії, бази тощо (наприклад, в Одесі - курорти Аркадія, Великий Фонтан, Чорноморка) [7, c. 140].

Сукупність рекреаційних пунктів і курортів, що використовують означену територію і розміщену на ній інфраструктуру, створюють рекреаційні райони. Група рекреаційних районів створює рекреаційний регіон (наприклад, Кримський, приморські території Одеської або Миколаївської областей). Рекреаційні райони завдяки транспортним і функціональним зв'язкам створюють рекреаційні зони. Наприклад, Центральноукраїнська, узбережжя Чорного і Азовського морів.

В Україні діє 45 курортів загальнодержавного та міжнародного значення та 13 курортів місцевого значення. У  країні є понад 400 санаторіїв, що можуть прийняти на лікування понад 600 тис. відпочиваючих. Існує перелік та межі 265 територій, які резервуються для організації зон лікування, відпочинку й туризму. За областями вони поділяються таким чином: у Волинській - 2, Вінницькій - 17, Луганській - 13, Дніпропетровській - 14, Донецькій - 9, Житомирській - 10, Закарпатській - 12, Запорізькій - 12, Івано-Франківській - 7, Київській - 38, Кіровоградській - 4, Автономній Республіці Крим - 2, Львівській - 4, Миколаївській - 3, Одеській - 2, Полтавській - 15, Тернопільській - 5, Рівненській - 5, Сумській - 13, Харківській - 7, Херсонській - 11, Хмельницькій - 3, Черкаській - 17, Чернігівській - 33, Чернівецькій – 7. Найбільшою популярністю у населення користуються райони Південного берега, включно з Гірським Кримом, узбережжя Чорного й Азовського морів та Карпати.

Отже, Україна  має потужний рекреаційний комплекс, проте розвиток комплексу стримується  низкою проблем, як-от підвищення пропускної здатності рекреаційного господарства, нерівномірність його використання, сезонність, тощо.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 2

Аналіз  рекреаційного комплексу Прикарпатського  регіону

2.1. Особливості  розміщення курортних дестинацій (зон)

За особливостями рельєфу, ландшафтними й етнокультурними характеристиками у Прикарпатському регіоні виділяють дві рекреаційно-туристичні зони:

1. Гірську (по орографічній осі Карпат межує із Закарпаттям і Буковиною), що включає в себе Долинський, Рожнятівський, Богородчанський, Наддвірнянський, Верховинський і Косівський адміністративні райони.
2. Передгірно-долинну (межує з Львівщиною, Поділлям та Буковиною), що об'єднує економічно розвинутіші Рогатинський, Калуський, Галицький, Тисменицький, Тлумацький, Городенківський, Коломийський і Снятинський адміністративні райони [6, c. 112].

У їх межах виокремлюють ще низку туристичних підзон і  районів. Відповідно до цього, стаціонарна  рекреація і туризм мають свої внутрішньореґіональні відмінності, що веде до урізноманітнення турпродукту.

Центральне  місце в туристичному комплексі Прикарпаття має стаціонарна рекреація, що ґрунтується на загальнооздоровчій кліматотерапії в екологічно чистому середовищі Карпатського середньогір'я, та активний гірський туризм.

Загалом в регіоні нараховується 96 туркомплексів, а також пансіонатів і будинків відпочинку готельного типу, які одночасно можуть прийняти до 14 тис. туристів. З них 73 об'єкти (76 %) сконцентровано в горах. На цій підставі в межах гірської рекреаційно-туристичної зони Прикарпаття виділяємо три різні туристичні райони за рівнями туросвоєності, атракційністю, специфікою пропонованого турпродукту, зокрема Осмолодсько-Болехівський, Ворохтинсько-Яремчанський і Верховинсько-Косівський райони [12, c. 20].

Пріоритетну роль у структурі турпродукту обох районів відіграє історико-культурний туризм. Популярними історико-культурними туристичними центрами передгірної Івано-Франківщини є Галич (національний музей-заповідник «Давній Галич» на місці столиці Галицько-Волинської держави XII—XIV ст. з унікальними музейними зібраннями, давньоруською церквою Св. Пантелеймона XII ст., руїнами Галицького замку, 1367 p.), Рогатин (атракційні дерев'яні храми Св. Богородиці (XIV ст.), Св. Духа (1598 p.), Св. Миколи (1729 p.), костел Св. Миколи (XV ст.) та архітектурний комплекс історичного центру міста), Нижнів (церкви XVIII-XIX ст., млин XIX ст., початок Дністровського каньйону), Тлумач і Снятин (мальовничі архітектурні ансамблі історичних центрів старих прикарпатських містечок) [12, c. 24].

Прикарпаття на внутрішній і міжнародний туристичний ринок активно просуває фестивальний турпродукт, який в останні роки відзначається дедалі більшою популярністю й масовістю. Лідером у цьому є Івано-Франківськ - найчистіше, найупорядкованіше місто Карпатського регіону з історичною забудовою доби ренесансу та багатьма визначними архітектурними атракціями (ратуша XIX ст., собори XVIII ст., Колегія єзуїтів, пивоварня 1767 р. тощо). Щорічно Івано-Франківськ збирає туристів з усієї України та зарубіжжя на Різдвяний парад вертепів (7-14 січня) та травневий музичний фестиваль «Прикарпатська весна».

Не менш популярним центром етнографічно-фестивального  туризму в Прикарпатському регіоні є древнє місто Коломия (перша згадка у 1240 p.). Серед всесвітньо відомих атракцій міста - Музей народного мистецтва Гуцульщини і Покуття імені Й. Кобринського, Музей писанки (у експозиції - 10 тис. писанок з різним орнаментом і технікою розпису), а також міська ратуша (1877 p.), інші архітектурні пам'ятки. Щороку Коломия організовує престижний міжнародний слов'янський фольклорний фестиваль «Коломийка» (серпень) з багатоденною виставкою-ярмарком виробів майстрів карпатських художніх промислів. Не менш популярними серед туристів стали молодіжні «Коломийські забави» з оригінальними театралізованими гуляннями й фольклорними шоу-програмами.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.2. Характеристика  основних рекреаційних ресурсів  Прикарпатського регіону

Осмолодсько-Болехівський туристичний район - це один з потенційно найперспективніших районів туристичного освоєння Українських Карпат. Район межує з найбільшими бальнеологічними курортами заходу України (Трускавець, Моршин), а також з найпопулярнішими в регіоні гірськотуристичними центрами Львівщини (Славське, Сколе) і Закарпаття (Воловець, Міжгір'я), межує з мальовничими національними природними парками «Сколівські Бескиди» і «Синевир». У цьому районі функціонують такі основні центри туризму, як:

Болехів - одна з колоритних етнографічних «столиць»  Бойківщини. Місцевий турпродукт повністю зорієнтований на обслуговування масових екскурсійних потоків з курортів сусідньої Львівщини. Екскурсантам пропонується відвідати музей та храми Болехова, паломницький тур у с. Гопіів (побувати у середньовічному монастирі XVI ст. на Ясній горі), екскурсійний тур у с. Бубнище (відвідання високоатракційної природно-історичної пам'ятки «Скелі Довбуша» (своєрідний карпатський «Стоунхендж») — масив скель-останців зі штучними печерами, в яких здійснювалися язичницькі культи древніх культур, починаючи з доби неоліту) [6, c. 114].

Новий Мізунь - агрорекреаційна зона на базі родовища мінеральних вод, що обслуговує внутрішньо-обласні рекреаційні потоки.

Осмолода - потенційно найпривабливіший центр пригодницького гірського туризму в Карпатському регіоні. Довкола селища на десятки  кілометрів майже відсутні інші населені пункти (крім малих, хутірного типу). Залісненість території понад 98 %. Природні передумови унікально сприятливі для формування поза-конкурентного на ринку Європи гірськотуристичного продукту:

• пригодницько-екстремального експедиційного туризму з набором основних елементів «школи виживання» гребенями важкопрохідних карпатських хребтів Красношир, Хом, Аршиця, Матахів (г. Сивуля, 1818 м.), Ґорґан;
• карпатської робінзонади в повній ізоляції від селищно-дорожної інфраструктури;
• елітарного ліцензованого мисливського туризму;
• екстремального сплаву бурхливими карпатськими ріками Лімниця, Свіча, Мизунка (основна конкурентна перевага - рідкісна, практично цілковита, незайманість прирічкових ландшафтів уздовж багатокілометрових маршрутів сплаву) [6, c. 115].

Манявский водоспад - розташований вище Манявского монастиря, у гірській ущелині. Потрапити туди досить важко, його висота близько 20 м., вода спадає кількома каскадами. Біля підніжжя водоспаду - невелике дрібне озерце, в якому при бажанні можна було б викупатися.

Ворохтинсько-Яремчанський туристичний район (у територіальних межах найбільшого і найпопулярнішого в регіоні Карпатського національного природного парку) - це туристична «столиця» Українських Карпат, що приваблює в середньому 14-17 % сумарного туристичного потоку в Карпатські гори. У районі сконцентровано понад 2/3 гірських туркомплексів Івано-Франківщини. На їх основі формується цілий спектр конкурентних турпродуктів, що поєднують від 2 до 5 видів гірського туризму.

Основою туристичної  спеціалізації Ворохтинсько-Яремчанського району є стаціонарна рекреація в екологічно чистому гірському середовищі. Цей турпродукт реалізується у численних туркомплексах і пансіонатах готельного типу з середнім і високим рівнями комфортабельності та сервісу на таких бальнеокліматичних курортах альпійського типу: Яремча, Микуличин, Яблуниця, Ворохта [6, c. 117].

Туркомплекси  й агропансіонати району пропонують широкий спектр сервісного обслуговування, що включає в себе багату національну  кухню, фітобари з коктейлями з карпатських трав, басейн, сауну, солярій, конгрес-зал, обмін валют, інтернет-зв'язок, супутникове телебачення, прокат гірського спорядження.

Стаціонарна рекреація  в літньо-осінній період урізноманітнюється насиченою туристично-екскурсійною програмою. На вибір клієнта пропонується до двох десятків різноманітних туристичних походів та екскурсій. Найбільшою популярністю серед гостей Карпатського НПП користуються:

1. Комбіновані  автобусно-пішохідні екскурсії:

• у заповідне ядро Карпатського НПП зі сходженням на найвищу вершину Українських Карпат г. Говерлу (2061 м);
• курортами краю з відвіданням дерев'яних гуцульських храмів XVIII-XIX ст. до високогірного Яблуницького перевалу (960 м) з фуршетом у фешенебельному гірському ресторані;
• у середньовічний гірський монастир Манявський скит (1611 р.) з оглядом найатракційніших на Івано-Франківщині руїн Пнівського замку XIV ст.;
• кільцевий маршрут «По Гуцульщині» через Коломию - Косів - Криворівню - Верховину.

2. Пішохідні  походи:

• вершинами-двотисячниками Українських Карпат;
• до унікальних Ґорґанського і Свидовецького резерватів;
• сходження екологічними стежками на наймальовничіші вершини НПП: гори Магура, Хом'як, Синяк, Явірник;
• екскурсії до «Скель Довбуша», гірських водоспадів та інших природних і етнографічних атракцій національного парку.

3. Водний сплав  по р. Прут на байдарках, каное, плотах.

Третя складова місцевого турпродукту - гірськолижний  туризм. За ступенем розрекламованості, масовістю, розвитком інфраструктури, якістю гірських трас Ворохтинсько-Яремчанський туристичний район упродовж багатьох десятиріч залишається лідером на ринку гірськолижного туризму в Карпатському регіоні. В усіх туристичних центрах району створено сучасну інфраструктуру гірськолижного спорту (крісельні та бугельні підйомники, комплекси трамплінів, трамбувальна техніка, під'їзні шляхи з паркінгами, прокат спорядження тощо). До послуг туристів траси різної протяжності й складності, у тому числі для сноуборду, лижного слалому. Рівень європейських стандартів обслуговування забезпечують новозбудовані спортивно-туристичні комплекси, приватні готелі та пансіонати Ворохти, Татарова, Яблуниці.

Серйозним конкурентом  великих туркомплексів є сільський  зелений туризм, у якому високий  рівень комфорту поєднується з домашньою  гостинністю сільських родин  краю та незабутнім етнографічним колоритом  відпочинку в гуцульському селі. Серед основних переваг відпочинку в приватних агрооселях Карпатського НПП треба назвати можливість безперешкодного збору лікарських трав, ягід і грибів у довколишніх лісах, рибальства, набуття навиків власноручного приготування карпатських страв з домашньої сировини, посильну фізичну працю й опанування сільських ремесел (навики сінокосіння, заготівлі дров, розкладання гуцульської ватри, теслярства тощо) [9, c. 23].