інновація в культурному туризмі

      Крім  календарних свят, останнім часом з’явилася велика кількість екскурсій, пов’язаних з інсценуванням дитячих казок (як вітчизняних, так і інших країн і народів). Розраховані, зрозуміло, такі шоу на дітей. У результаті творчого та виховного процесу кристалізується основа для розвитку сучасної людини широких поглядів, яка вміє оцінити і ставитися з повагою до культур різних народів. Ці якості і лежать в основі естетичного виховання гармонійної культурної особистості.

      Серед інноваційних методів проведення екскурсій  необхідно зупинитися на численних етнографічних посиденьках, що проводяться у великій кількості різними музеями, туристськими фірмами. У затишній обстановці, частіше за все за чаюванням, учасники такої театралізованої екскурсії занурюються за допомогою музейних експонатів, антуражу, в обстановку старовини. Останнім часом зріс інтерес літніх іноземців, що мають свої корені в Україні, до складання генеалогічних древ своїх сімей. Ця частина туристів завжди з задоволенням приймає участь у подібних етнографічних святах, які, як їм здається, повертають їх у генетичне минуле.

      У західній Україні серед об’єктів етнотуризму найбільш цікаві петрогліфи епохи неоліту біля села Воловець. Це найвідоміші в регіоні пам’ятки древньої культури. На брилах чорного базальту більше 100 наскальних малюнків, вибитих на камені рукою невідомого художника давнини.

      Крім  вищеназваних театралізованих проектів, існує ще величезна кількість  найрізноманітніших програм і пропозицій, що знаходяться в стадії розробки. Для втілення їх у життя необхідно  більш тісну співпрацю між авторами таких проектів і туристськими організаціями.

      Заходи  театралізованого туризму  стали однією зі складових частин нового напряму − корпоративного туризму, що, по суті, означає супровід корпоративних вечірок. Театралізовані програми включаються у відпочинок різних фірм та організацій. Вони стають невід’ємним атрибутом пікніків на природі. Спеціально для корпоративних заходів розробляються такі театралізовані вистави, як свята двійників, «зоряні» паради, індіанські шоу і т. д.

      У сучасному світі  з його глобальної механізацією повернення до старовинних звичаїв і звичаями того чи іншого народу є просто оазою, місцем, куди будуть прагнути люди в силу свого обов’язкового бажання пізнання нового, просто для того, щоб «ковтнути струмінь чистого повітря», стати учасником свята.

 

РОЗДІЛ III. СТИМУЛЮВАННЯ РОЗВИТКУ ІННОВАЦІЙ В КУЛЬТУРНОМУ ТУРИЗМІ 

     3.1 Культурний туризм як один  з найважливіших ресурсів розвитку  основних туристичних регіонів світу 

        У листопаді 1976 року на міжнародній  конференції в Брюсселі була  прийнята "Хартія культурного туризму». Її підписали 18 національних організацій, що входять в систему міжнародного комітету ЮНЕСКО з пам’ятників і пам’ятних місць (ІКОМОС). Головні ідеї хартії були пов’язані з проблемами збереження культурної спадщини як ресурсу для розвитку туризму. Культурний туризм, який отримав в хартії своє позначення по відношенню до типу базових для нього ресурсів, визначався «як рух в рамках професійної туристської діяльності, яке втягує людей у вивчення та випробування на власному досвіді різноманітності способів життя, що відбивають соціальні звичаї, релігійні традиції, а також закріплений в культурній спадщині ідейний, інтелектуальний та інформаційний потенціал».

      Один  з факторів, що стимулюють розвиток культурного  туризму на сучасному етапі – це загострення конкуренції між туристськими країнами і регіонами. Розвинені в туристському відношенні країни вже не можуть збільшувати кількість прийнятих ними туристів за рахунок щільності та рівня комфорту туристської інфраструктури. Тут багато в чому вже досягнуто межі можливого. Тому ставка робиться не на зростання потужності турпотоків, а на інтенсивність розробки нових туристських програм, тобто залучення інновацій в сферу туризму, і ефект досягається насамперед за рахунок культурних компонентів. Саме вони дозволяють істотно збільшити конкурентоспроможність країни на міжнародному туристичному ринку.

      За  даними Баррі Лайтона, найбільш радикально змінюються звички німецьких туристів (зауважимо, що Німеччина − один з найбільших генераторів туристичних потоків в Європі). Море і пісок привертають менше. За 1999 р. відвідування об’єктів культурного туризму зросла на 200%, а місць, пов’язаних з музикою, − на 400%.

      У Шотландії − 80% всіх місць, які приваблюють туристів, відкриті цілий рік. Цього не скажеш про об’єкти туризму в курортних зонах.

      Важливо звернути увагу на економічний аспект розвитку культурного туризму. Помічено, що подорожує з культурними цілями витрачає в часі його поїздки приблизно  на ¾ більше коштів, ніж середньостатистичний турист. Згідно з дослідженнями, проведеними Торговою Палатою Зальцбурга, Зальцбурзький Фестиваль приносить Австрії прибуток, що дорівнює 180 мільйонів євро. За різними оцінками, в Європі проходить від 1 до 2 тисяч міжнародних фестивалів на рік.

      Розгортається гостра конкурентна боротьба за тривалість перебування туристів у місці зупинки. Деяким країнам і регіонам вдалося досягти в цій боротьбі значних успіхів.

      Відомі  дані про тривалість перебування  туристів в Шотландії − від 4 нічлігів для «свого» туриста до 10 днів для іноземців. Для порівняння: середня тривалість подорожі американського культурного туриста − 4, 7 ночі, на відміну від звичайного туриста − 2, 9 ночі.

      У США культурний туризм визнано основним напрямком сучасної масової культури. Саме американська нація вважається лідером у створені інновацій у туризмі та впровадженні нових технологій у цій галузі. Американські музеї відвідує щороку понад 220 мільйонів відвідувачів.

      У 2009 р. 66 мільйонів дорослих американців зробили поїздки дальністю понад 50 миль з культурними цілями (кожен третій американець − культурний турист).

      Тому  можна зробити  висновок, що розвиток інновацій та нових  технологій у сфері  культурного туризму  сприяє збільшенню туристичних  потоків та підвищенню рівня доходів  від цієї галузі.

 

       3.2 Державна підтримка інноваційної діяльності в культурному туризмі  

        Туристська діяльність  − це не лише надання послуг з організації подорожей, але і джерело доходів держави, багатьох секторів його економіки. Культурний туризм є складним міжгалузевим комплексом, що вимагає системного підходу до регулювання соціально-економічної взаємодії багатьох галузей господарства на державному федеральному і регіональному рівнях.

      Основними завданнями держави є:

      − визначення та розробка принципів політики в галузі культурного туризму, програм їх реалізації, механізму контролю та дослідження результатів діяльності (організація статистики, відомчих досліджень);

      − створення сприятливих умов для культурного туризму, координація дій різних компаній, організацій і товариств для формування відповідної інфраструктури, дружній навколишнього середовища;

      − підтримка туризму та маркетингу через стимулювання інновацій і кооперації, формування привабливого образу країни.

      У зв’язку з тим, що створення і впровадження нововведень вимагають об’єднаних зусиль різних економічних і соціальних сфер, інноваційний шлях розвитку неможливий без здійснення державної підтримки. Для цього використовуються три схеми, які також в даний час застосовуються і в розвитку сфери туризму.

      1. Пряма участь держави в реалізації спеціальних цільових програм і асигнуваннях регіональних, місцевих органів влади; створення великих національних центрів (лабораторій), що знаходяться на бюджетному фінансуванні і безкоштовно надають отримані знання широкого кола потенційних користувачів.

      Реалізація  регіональних цільових програм у  сфері туризму. У багатьох регіонах України розробляються і реалізуються регіональні цільові програми у сфері туризму, що включають, як правило, фінансування таких основних заходів: розвиток туристичної і транспортної інфраструктури регіону, інформаційне просування туризму регіону, наукові і статистичні дослідження у сфері культурного туризму, підготовка і перепідготовка кадрів для сфери туризму. Так, у Закарпатській області у вересні 2008 року затверджена довгострокова цільова програма «Розвиток культурного туризму у Закарпатській області» на 2009 − 2012 роки.

      Створення туристично-інформаційних центрів. Багато держав створюють спеціальні національні організації для просування різного роду інновацій в туризмі. Як приклад можна навести Фінляндію. Фінська рада з туризму є державною організацією, що займається маркетингом Фінляндії як туристського напряму, має представництва в 11 країнах. Фінська рада з туризму одним з перших почала використовувати інформаційні технології у роботі національної туристської організації. Вона здійснює стратегічне співробітництво з представниками туристичної індустрії та іншими зацікавленими групами, загальна мета яких спрямована на максимальну присутність і вплив країни на міжнародному ринку. Найважливішим інструментів для досягнення цієї мети є електронні інформаційні та комунікаційні технології. Особливе значення ця рада надає «створення унікального іміджу національного туризму, чіткої сегментації споживачів і ринків, ефективному маркетингу».

      В Україні єдиної національної організації з  просування українського туристського продукту немає, але в багатьох регіонах створені і  функціонують туристично-інформаційні центри (ТІЦ). Як правило, це або державні установи чи організації у формі некомерційного партнерства, які фінансуються за рахунок коштів регіональних чи районних бюджетів, можуть бути обласними, міськими або районними. Всі вони працюють на розвиток та вдосконалення сфери культурного туризму та туризму як сфери взагалі; приймають низку рішень щодо впровадження нових технологій та пошуку інновацій, які б поліпшили діяльність туризму як на національному, так і на світовому ринку.

 

       ВИСНОВКИ 

      Сфера туризму сьогодні одна з найбільш перспективних і прибуткових. У  світі на його частку доводиться близько 10% світового валового доходу, 8% загального обсягу світового експорту і 30 − 35% світової торгівлі послугами.

      Туризм  постійно розвивається, незважаючи на різні  перешкоди політичного, економічного і соціального  характеру. Туристський  бізнес у багатьох випадках є ініціатором і експериментатором в освоєнні та впровадженні сучасних передових технологій, безупинно змінює форми і способи пропозиції та надання послуг, відкриває і освоює нові можливості.

      Працівники  сфери туризму  мають справу з  різноманіттям форм і методів організації відпочинку, подорожей, культурного дозвілля. Розвиток туристського бізнесу можливий тільки на основі впровадження нових ідей, вдосконалення процесів виробництва товарів і послуг, розширення їх асортименту.

      У туризмі щодня впроваджуються інновації найрізноманітнішого характеру під впливом, як науково-технічного прогресу, так і інтелектуального розвитку людства.

      Інновації у сфері культурного  туризму іноді  виникають зовсім несподівано і  навіть непередбачувано  під впливом подій у суспільстві. Тому вивчення інноваційних процесів, причин появи нововведень, розробка методів їх впровадження представляє значний і практичний науковий інтерес.

      Також важлива роль держави  в розвитку інновацій  у сфері туризму, а розробка та реалізація механізмів державної підтримки цих напрямів актуальна.

 

       ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ 

      

1. Дурович А.П., Копанев А.С. Маркетинг у туризмі: Учбовий посібник / Під загальною ред. З.М. Горбильова . − Мн.: «Економпресс», 1998. − 400 с.

      2. Завліна П.М., Казанцева А.К., Мінделі Л.Є. Інноваційний менеджмент. Довідковий посібник, видання 2-е, перероблене і доповнене. − К.: Центр досліджень і статистики науки, 2003. − 512 с.

      3. Зайцева М.О. Менеджмент у соціокультурному сервісі і туризмі. – К., 2003. − 281 с.

      4. Зорін І.В., Квартальнов В.А. Енциклопедія туризму. − М., 2003. − З89 с.

      5. Ізотова М.А., Матюхіна Ю.А. Інновації в соціокультурному бізнесі та туризмі. − М., 2006. − 149 с.