Лікувально-профілактичні послуги, види, організація, аналіз рівня розвитку

  Електросон-терапія, діадинамічні, інтерференційні, синусоїдальні  модульовані струми при наявності  показань сполучення сумісні в один день з іншими електролікувальними процедурами. Вказані фізичні фактори не рекомендується застосовувати в той же день в комплексі з електропроцедурами загальної дії (гальванізація та лікарський електрофорез по Вермелю, загальна франклінізація та інш.).

  Високо-, ультрависоко- та надвисокочастотні фактори: індуктотермія, електричне поле УВЧ в тепловому дозуванні, СМХ та ДМХ-терапія, несумісні між собою, а також з дарсонвалізацією, еритемними УФО, газовими, сірководневими, радоновими ваннами, душами високого тиску низької та контрастної температури, теплолікувальними процедурами. Дарсонвалізація (місцева) несумісна з індуктотермією, УВЧ-, СМХ- та ДМХ-терапію, ультразвуком, еритемними УФО, грязелікуванням, радоновими, сірководневими, вуглекислими ваннами. Магнітотерапія несумісна в один день з іншими електролікувальними процедурами загального впливу, УВЧ- та мікрохвильовою терапією, індуктотермією, місцевими УФО. При наявності показань магнітотерапію можна комбінувати з лікарським електрофорезом, електросном, діадинамо- та ампліпульстерапією, лазеротерапією, ультразвуком і ультрафонофорезом, а також з баротерапією (при лікуванні захворювань периферійних судин). Вплив здійснюється одномоментно, або спочатку застосовують ПеМП, а потім електрофорез або ультрафонофорез лікарських речовин. Таким сполученням досягається підвищення проникнення шкіри для лікарської речовини та підвищення загальної ефективності лікування. Курсовий вплив низькочастотним МП на зону нижніх шийних, верхніх грудинних сегментів за 30-60 хв. до велотренування сприяє оптимізації лікувального ефекту у хворих ІХС, які перенесли інфаркт міокарду. Включення магнітотерапії та пелоїдотерапії у лікувально-реабілітаційний комплекс у хворих з переломами кінцівок підвищує ефективність реабілітації цього контингенту хворих.

  УФО впливають на процеси обміну, артеріальний тиск, тонус судин, центральну та периферичну  нервову систему. Малі та середні  біодози УФО стимулюють функцію  симпатоадреналової системи, захисні  сили організму. Загальні УФО в суберитемних дозах практично сумісні з усіма фізіотерапевтичними процедурами. УФО в еритемних дозах несумісні з електрофорезом на цю ж ділянку, індуктотермією, мікрохвилями, дарсонвалізацією, ультразвуком, масажем, рентгенотерапією, теплолікувальними та водними процедурами. Після УФ-еритеми рентгенотерапія може проводитися лише через тиждень. Після курсу УФО інший його курс можна призначати не раніше ніж через 1 місяць. При УФО в еритемних дозах вираженість фотохімічних реакцій залежить від ряду умов. Прискорюється прояв і посилюється ступінь УФ-еритеми при попередньому впливі на відповідні ділянки шкіри полем УВЧ, гальванічним струмом, червоними та інфрачервоними променями, після місцевої дарсонвалізації. опромінення червоними та інфрачервоними променями, яке, проведене одночасно або після УФО, знижує вираженість реакції шкіри. Під час призначення профілактичних та лікувальних УФО слід враховувати, що чутливість до УФ-променів непостійна протягом року: вона більш висока навесні та взимку і знижена влітку та восени. Необхідно також мати на увазі, що чутливість організму до УФО підвищується при застосуванні аміназину, йоду, сульфаніламідів, препаратів миш’яку, ртуті та ін. В зв’язку з цим недоцільно призначати загальні УФО одночасно з електрофорезом аміназину, новокаїну, вітаміну В1, тому що ці лікарські засоби самі можуть викликати алергічну реакцію шкіри, яка посилюється при додатковому впливі УФО осіб, що мають контакт з фотосенсибілізаторами: метиленовою синню, діхлорбензолом, креозотом, дьогтем та ін. В той же час введення в організм кальцію, димедролу, інсуліну, тіосульфату натрію понижує чутливість організму до УФО.

  Лазерне опромінення. Основні принципи сумісності і несумісності лазеротерапії з  іншими фізіопроцедурами ті ж самі, що для інших видів світлолікування. Магнітотерапія в сполученні з лазерним випромінюванням (“магнітолазеротерапія”) скорочує терміни загоювання інфікованих ран і трофічних виразок порівняно з іншими методами лікування. Лазеропунктура при комбінуванні її з бальнеогрязелікуванням підвищує ефективність лікування хворих дегенеративно-дистрофічними захворюваннями суглобів та хребта. Бальнеогрязелікування рекомендується призначати в дні, вільні від лазеропунктури, хоча можливе їх комбінування в один день. Теплолікувальні процедури (грязьові, парафінові, озокеритові аплікації) при призначенні їх на рефлексогенні зони або великі за площею ділянки тіла, несумісні з водними процедурами (ванни, душі), мікрохвильовою терапією, УВЧ в термічних дозування, загальною франклінізацією, світловими ваннами, опромінюванням інфрачервоними променями, еритемними УФО, ультразвуком, іншими фізіопроцедурами загальної дії. Грязелікування не сумісне з іншими видами теплолікування. Грязьові аплікації (переважно місцеві) сумісні з прийомом в один день гальванізації та лікарського електрофорезу, франклінізації, електросну, діадинамічних, синусоїдальних модульованих струмів, магнітотерапії, загального УФО, але бажано, щоб інтервал між цими процедурами був не менше 2 годин (за виключенням спеціальних методик – електрофорез грязі, індуктотермоелектрофорез та інш.). Місцеві грязьові процедури невеликої площі можуть бути сумісні в один день з бальнеологічними процедурами, сонячним опроміненням. Повітряні ванни доцільно застосовувати до відпуску грязьової процедури; механотерапію, ЛФК, різні види електростимуляції нервово-м’язового апарату – безпосередньо після грязьової аплікації. Душі високого тиску, низької та контрастної температури (струєвий, віялоподібний, шотландський і інш.), купання в басейні, газові, мінеральні (хлоридно-натрієві, морські, йодобромні), ароматичні (хвойні, шавлієві, скипидарні), сірководневі, радонові ванни не сумісні з теплолікувальними процедурами (індуктотерапією, мікрохвилями, світовими ваннами, інфрачервоним випромінюванням). Загальні морські, перлинні, кисневі ванни, купання в басейні за індивідуальними показниками в один день можуть призначатися: мікрохвильова терапія, ультразвук з інтервалом не менше 2 годин. Доцільно, щоб ультразвук застосовувався до ванни, а мікрохвилі – після неї. При комбінуванні водолікувальних процедур з світлолікувальними спочатку проводиться опромінення, а потім водолікування.

  Голкотерапія  при легеневих і серцево-судинних захворюванням більш ефективна  в сполученні з кліматотерапією. За показниками, особливо при наявності  супутніх захворювань, голкорефлексотерапію можна комбінувати в лікувальному комплексі з електротерапією, бальнеотерапією, масажем, лікувальною фізкультурою. Інгаляція лікарських речовин (аерозольтерапія, електроаерозольтерапія) сумісні в один день з електротерапією та іншими фізіотерапевтичними процедурами. За допомогою інгаляцій вводяться різні антибіотики та інші антибактеріальні препарати, бронхо- та судинноспазматичні, протизапальні, гіпосенсибілізуючі засоби. Інгаляції можна призначати як до, так і після лікарського електрофорезу або впливу ВЧ-, УВЧ-, надвисокочастотними фізичними факторами, УФО, масажу. При хронічних неспецифічних захворюваннях легенів більш доцільно застосовувати процедури у такій послідовності: масаж грудної клітини, інгаляційна терапія, лікувальна фізкультура, кліматопроцедури, методи апаратної фізіотерапії; ефективна також така послідовність процедур: індуктотермія (або вплив УВЧ або СМХ), інгаляції, ЛФК, кліматотерапія. При електроаерозолях має місце сполучений вплив на організм лікарських речовин і електричних зарядів мікрокрапель. Наявність електричного заряду забезпечує високу дисперсність та стабільність аерозольних частинок, які проникають через бронхи до рівня альвеол. Лікувальний ефект лікарських аерозолів обумовлено не тільки впливом їх на слизові оболонки дихальних шляхів, але і швидким всмоктуванням аерозольних частинок і накопиченням їх в системі малого кругу кровообігу. Між процедурами електроаерозольтерапї та іншими процедурами рекомендується робити перерви в 30-60 хв. Гідроелектричні ванни – водолікувальна процедура, при якій на хворого, що знаходиться в ванні, діє одночасний вплив температурного фактору води та гальванічного струму. В результаті фізико-хімічних процесів, зміни генної кон’юнктури, кількісного та якісного співвідношення іонів у тканинах, підвищуються основні механізми специфічної та стимулюючої дії, резервні можливості симпатико-адреналової системи та вуглеводного обміну. Особливості дії: спазмолітична, седативна, десенсибілізуюча, протибольова, судинорозширююча.

  Показання: захворювання опорно-рухового апарату; захворювання периферійної нервової системи; функціональні розлади з боку центральної нервової системи; порушення формули сну; ішемічна хвороба серця; явища не різко вираженого атеросклерозу. Гідромагнітні ванни – водолікувальна процедура, при якій на хворого, що знаходиться в ванні з водою, діє постійне магнітне поле. Вплив температури води та магнітного поля з 4-х сторін ванни здійснює виражену седативну або тонізуючу дію, спазмолітичну та гіпотензивну. При співпаданні напрямку штучного магнітного поля в ванні з природнім полем Землі (вектор магнітного поля Землі йде з Півночі на Південь) на організм здійснюється тонізуюча дія, посилюється циркуляція природних магнітних полів організму, так званого внутрішнього магнітного поля (І.З. Самосюк і співавт., 2000). За умови протилежного впливу – спостерігається седативний ефект. Особливості дії: на хворого, який знаходиться в ванні з водою, впливає температурний фактор і постійне магнітне поле з 4-х боків: голова та права сторона тіла – північ, ноги та ліва сторона – південь. Розташування ванни повинно бути орієнтовано на полюси Землі (південь-північ).

  Показання: ІХС; стенокардія напруги І-ІІ функціонального  класу; атеросклероз коронарних судин  І  ст.; церебросклероз; гіпертонічна хвороба І-ІІ стадії; облітеруючі захворювання судин кінцівок; хвороба Рейно; хвороба Паркінсона; захворювання периферійної нервової системи; захворювання опорно-рухового апарату. 
 
 
 

Розділ 2. Місце і роль лікувально-профілактичних послуг в ОРП

2.1. Організація надання лікувально-профілактичних послуг рекреантам 

  З медичної точки зору, лікувально-профілактичні послуги – направлені на відновлення здоров’я і працездатності шляхом відпочинку поза житлом на лоні природи, в сприятливих кліматичних умовах. Для реалізації цієї мети пацієнтам і туристам-рекреантам на курортах надаються різноманітні рекреаційні послуги (recreation facility). Заходи використовують в оздоровчих, туристських, спортивних і пізнавальних цілях основні природно-рекреаційні ресурси (клімат, мінеральні води і лікувальні грязі) існують параметри оптимальних кліматичних умов для рекреаційних цілей (див. додаток А). Останнім часом ринок лікувально-профілактичних послуг зазнає змін. Традиційні курорти стають все більш поліфункціональними оздоровчими центрами, розрахованими на широке коло споживачів. В світі росте кількість людей, які хочуть підтримувати добру фізичну форму і потребують відновлювальних антистресових програм. В основному це люди середнього віку, не байдужі до активного фізичного відпочинку. В умовах курорту для цих категорій рекреантів можливе проведення дуже широкого спектру рекреаційних програм та послуг, серед них – оздоровча ходьба, різноманітні спортивно-рекреаційні вправи, ігри та ін. Нордична ходьба – ходьба з палицями, новий вид фітнесу для тих, хто прагне зробити фізичну активність небанальною, максимально ефективною для здоров’я. Використовуються спеціальні полегшені лижні палиці з гумовими наконечниками для кращої опори. Довжину палиць зазвичай визначають по формулі: зріст (см) х 0,68. У санаторно-курортних умовах нордична ходьба додає нове дихання традиційному теренкуру. Цей стиль ходьби оптимізує теренкур і пішохідні прогулянки. Палиці підвищують стійкість при русі по пересіченій місцевості, дозволяють зменшити статичне і динамічне навантаження на суглоби ніг, поліпшити балансування, що значно розширює показання до застосування теренкуру. Під час зупинок на шляху палиці використовуються для гімнастичних вправ. Прекрасний ландшафт і свіже повітря у поєднанні з нордичною ходьбою надзвичайно позитивно впливають на організм людини.

2. Організація лікувально-профілактичних послуг у рекреаційних закладах

  В рекреаційних закладах організовуються  різні за характером і видом лікувально-профілактичні  послуги, наприклад, такі як:

• Фітнес – спеціальний комплекс вправ, що дозуються, за допомогою спеціальних тренажерів для розвитку і зміцнення різних м’язових груп, а також корекції ваги. Активуються функції дихання, кровообіг, збільшуються глибина дихання, життєва ємність легенів, знижується вміст жирової тканини в організмі і збільшується м’язова маса з одночасною корекцією фігури.
• Різновиди бігу і стрибків. Розрізняють біг гімнастичний із перешкодами, стрибки у висоту, у довжину, у глибину і підскоки. Порівняно з ходьбою біг і стрибки є більш динамічними рухами, які дають значне навантаження на нервово-м’язову, серцево-судинну і дихальну системи, підвищують обмін речовин. У ЛФК вони не знайшли широкого застосування через швидкісно-силовий характер і складність виконання. Виключення становлять підскоки і біг підтюпцем – вправи, під час виконання яких політ тіла чергується зі швидким приземленням. Їх виконують на носках, пружинистими рухами, злегка згинаючи коліна. Підскоки виконують на місці, із просуванням, зі скакалкою на двох і одній нозі. Ці вправи застосовують з метою підвищення обміну речовин, стимулювання перистальтики кишечника і виведення каменів при сечокам’яній хворобі (у період ремісії).
• Повзання застосовують у лікувальних цілях з положення “на чотирьох кінцівках” і по-пластунськи. Вихідне положення “на чотирьох кінцівках” характеризується розвантаженням хребта від дії сили ваги і максимальною мобілізацією його рухливості. Його використовують для корекції викривлень хребта при компресійних переломах хребта, при аномаліях у розміщенні внутрішніх органів (шлунка, нирок, матки), для розтягування плевральних і внутрішньочеревних спайок і т.д.
• Плавання і вправи у воді (гідрокінезотерапія) характерні сполученим впливом рухів і середовища, у якому їх виконують. Перебування у воді значно підвищує тепловіддачу та обмін речовин, висуває підвищені вимоги до системи зовнішнього дихання і гемодинаміки. При цьому створюються умови для полегшення рухів різко ослабленими атрофічними або паретичними м’язами, виправлення деформацій хребта, відновлення адаптації до навантажень різної інтенсивності, відновлення і підвищення загальної витривалості і загартованості організму. До сучасних видів гідрокінезотерапії також відносяться, аквааеробіка – комплекс циклічних фізичних тренувань у воді, що проводяться на рівні максимального або субмаксимального споживання кисню для інтенсифікації аеробних процесів в організмі. Фізіологічне навантаження 60-75% від максимально можливого. Вправи включають елементи хореографії і виконуються під ритмічну музику (140-150 ударів у хвилину); аквастеп і акваджогинг – спортивна ходьба і біг у воді за допомогою аквапоясу, що дозволяє утримувати тіло у вертикальному положенні так, щоб ноги не торкалися дна басейну, а голова знаходилася над поверхнею води; аквафітнес – спеціальний комплекс вправ, що дозуються, у воді за допомогою спеціальних тренажерів для розвитку і зміцнення різних м’язових груп, а також корекції ваги.
• Веслування дозволяє надзвичайно сильно впливати на організм. Веслування сприяє зміцненню м’язів плечового поясу, спини, черевного пресу, ніг, дає значне навантаження на систему кровообігу і дихання, підвищує обмін речовин, викликає ритмічну зміну внутрішньочеревного тиску. Іонізоване повітря, зміна пейзажів і вражень викликають позитивні емоції і благотворно впливають на організм одужуючого. Веслування застосовують, щоб тонізувати серцево-судинну систему, підвищити обмін речовин, поліпшити зовнішнє дихання, рухливість плеври і діафрагми, збільшити рухливість у суглобах, опороздатність нижніх кінцівок, зміцнити ослаблені м’язи кінцівок, тулуба, тазового дна і проміжності, стимулювати перистальтику кишечника і підвищити загальну тренованість хворого.
• Їзда на велосипеді – вправа з великим діапазоном лікувальних впливів. Ритмічний струс різко стимулює перистальтику кишечника. Їзда на велосипеді значно посилює вегетативно-вестибулярні реакції. Її застосовують у завершальній фазі лікування при залишкових порушеннях опорно-рухового апарату після травм і операцій, при ожирінні, для тренування серцево-судинної і дихальної систем, при гіпоплазії жіночої статевої сфери, при слабко виражених порушеннях координації рухів і функції вестибулярного апарату.

  Спортивні ігри посідають значне місце і  користуються незмінною привабливістю. Ігри виховують і розвивають уважність, витривалість, спритність, швидкість, силу, і головне – будять позитивні  емоції (що є дуже цінним у рекреаційно-лікувальному процесі). Розрізнюють наступні форми ігор залежно від навантаження:

• ігри на місці (настільні): шашки, шахи, доміно, лото, настільні футбол, баскетбол, хокей, більярд тощо; вони не мають значної дії на серцево-судинну і дихальну системи, але, викликаючи позитивні емоції, відвертають увагу від хворобливих почуттів і переживань;
• малорухливі ігри: крокет, кегельбан, серсо та ін., які злегка тонізують серцево-судинну, дихальну і нервову системи і помірно підвищують обмін речовин;
• фізкультурні атракціони: накидання кілець, “снайпер”, “рибалка” та ін., які помірно тонізують вегетативні функції, викликаючи позитивні емоції;

3. Розвиток  лікувально-профілактичних послуг в Україні  і світі

  У сучасному світі відпочинок, рекреація, туризм, оздоровлення – що врешті-решт означає здоров’я – є найвищою соціальною цінністю. Тому за останні кілька десятків років у світі поступово зростає значення туризму і рекреації . Це пов’язано в першу чергу із значним ростом доходів населення економічно розвинутих країн, функціями, які виконує туристично-рекреаційний комплекс (див. додаток Е), зростанням загальноосвітнього рівня людей, розвитком транспортного сполучення. Люди залишають свої домівки з наміром відвідати нові місця, збагатити себе знайомством з пам’ятками історії, культури і мистецтва. Крім того, індустріальний розвиток цивілізації, забруднення екологічних систем навколо великих промислових районів, збільшення психологічного навантаження на людину через прискорення темпу життя, змушує все більшу кількість людей шукати відпочинок та оздоровлення в поки що екологічно благополучних регіонах світу. Таким чином, у багатьох державах обслуговування рекреантів стало не лише самостійною галуззю економіки, але й життєво необхідною формою задоволення потреб людини.

  На  сьогодні рекреаційно-туристична галузь в світі, яка включає в себе і лікувально-профілактичні послуги, є однією з найбільших галузей економіки, яка, за результатами 2010 року, утворила 11,7 % світового внутрішнього продукту і поглинула біля 12% витрат споживачів. Туризм і рекреація є одними з найбільш вагомих джерел утворення робочих місць і, за прогнозами, створюватимуть 2500 нових робочих місць на протязі наступних п’яти років. Це одна з небагатьох галузей економіки, де залучення нових технологій не приводить до скорочення працюючого персоналу.  У ряді країн державна рекреаційна політика проводиться в рамках регіональних програм економічного розвитку і спрямована на те, щоб розвиток рекреації сприяв піднесенню відсталих районів. Вона допомагає економічному розвитку тих територій, де немає ніяких перспектив розвитку промисловості, забезпечуючи зростання доходів населення і збереження історичного та культурного середовища.  Не залишається в стороні від цих процесів і Україна. З прийняттям у вересні 1995 року Закону України “Про туризм”, а у 2000 році Закону України “Про курорти”, держава зобов’язалася створити сприятливі умови для рекреаційно – туристичної діяльності і таким чином подолати кризову ситуацію, в якій дана сфера опинилась на початку 90-х років. Україна володіє величезним природнім потенціалом для розвитку лікувально-профілактичних послуг. Відвідавши нашу країну, рекреанти мають можливість не тільки відпочити і відтворити функціональні можливості свого організму, але й ознайомитись з її історією та культурою, побачити як живуть, працюють і відпочивають українці, почути мелодійні пісні, побачити запальні танці. У них є чудова нагода продегустувати оригінальні страви національної кухні, придбати унікальні сувеніри народних умільців. А головне – знайти щирих друзів.  Разом з тим, кількість рекреантів у 2005-2008 роках зменшилась на 60 % в порівнянні з аналогічними періодами попереднього десятиліття. Цей процес занепаду в значній мірі продовжується і сьогодні, особливо по відношенню до внутрішнього туризму на території України. Більше того, в умовах, коли старі ринки втрачені, Україна, як усі інші країни, повинна вести конкурентну боротьбу як за внутрішній, так і міжнародний ринок.  На міжнародному ринку Україна фактично невідома як країна з розвинутою рекреаційною індустрією (окрім серед представників старшого покоління української діаспори, але і цей імідж фактично згасає). На даний час маркетинг туристичного потенціалу України на міжнародному ринку не проводиться. Будучи однією з найбільших країн Європи, вона не має жодного туристичного представництва за кордоном, не здійснює рекламних заходів і не має запланованих на національному рівні рекламних кампаній для зарубіжного ринку.