Лікувально-профілактичні послуги, види, організація, аналіз рівня розвитку

  Вступ 

  Тема  моєї курсової роботи «Лікувально-профілактичні  послуги, види, організація, аналіз рівня  розвитку»,  я обрав цю тему тому, що хотів детально дослідити і  вивчити організацію надання  і розвитку лікувально-профілактичних послуг в Україні і світі. Мета моєї роботи: описати основи формування і розвитку лікувально-профілактичних послуг, дати їм характеристику, проаналізувати темпи розвитку лікувально-профілактичних послуг в Україні, зробити висновки. Лікувальні властивості багатьох природних факторів відомі з найдавніших часів, примітивні споруди для водолікування в місцях виходу мінеральних вод були свого роду прототипами бальнеологічних закладів. Чудодійні джерела та інші лікувальні фактори ставали основою лікувальних таємниць храмів нерідко були предметом релігійного культу. Чутки про лікувальні властивості деяких вод поширювалися далеко за межі відповідних місцевостей, приваблюючи багато хворих. В писаннях знайшли відображення факти використання термальних мінеральних вод служниками культів, для здійснення обрядів і разом з тим для демонстрації лікування страждальців. Так у найдревнішій пам’ятці індійської літератури «Рігведі» містяться відомості про священні купелі при храмах, в яких купалися хворі люди. В Старому і Новому заповітах згадується Сілоамська купель, священне озеро Бетесда під Єрусалимом, в яких купали хворих. У творах Гомера, Арістотеля говориться про використання мінеральних вод з лікувальними властивостями у древній Греції. З’явився звичай будувати в таких лікувальних місцевостях житло. До числа найдревніших матеріальних відомостей лікування мінеральними водами відносяться залишки капітальних споруд на джерелах вуглекислих вод на місці сучасного швейцарського курорту Санкт-моріц. У Греції виявлено залишки чисельних водолікувальниць. Історія дає багато чисельні відомості використання римлянами споруд, які існували до них на завойованих ними територіях, їх мінеральні води використовувались з лікувальною метою. В древній Греції і Римі використовувались з лікувальними цілями і інші природні фактори. Так храми Асклепію будувались у місцевостях відомих не тільки своїми джерелами мінеральних вод, але і лікувальним чистим повітрям, багатою рослинністю території. В літературі 16-17 ст. починають розглядатись питання будівництва, облаштування і порядку експлуатації лікувальних місць. Всередині 16 ст. в Карлсбаді вперше введено мито з пацієнтів і встановлено порядок проведення лікувальних заходів. На початку 17 ст. у Франції була створена інспекція, завданням якої був нагляд за станом лікувальних курортів і їх експлуатацією. В 19 на початку 20 ст. відбувається офіційне відкриття більшості сучасних європейських курортів, які набували вигляду не тільки лікувальних комплексів, але і місць відпочинку і туризму.

  Одним із завдань органів охорони здоров’я є раціональне і ефективне використання основних фондів охорони здоров’я і всього великого потенціалу медичної науки. У вирішенні цього завдання важливу роль відіграє можливість курортного лікування, широке застосування фізичних факторів, які використовуються для профілактики, лікування і медичної реабілітації різних категорій хворих. Природні фізичні фактори дуже впливають на функціональні системи і компенсаторні процеси в організмі людини  і повинні широко використовуватись в санаторно-курортних і лікувально-профілактичних закладах. Сьогодні вони широко використовуються при гострих і хронічних захворюваннях, після хірургічних втручань, травм, що не рідко супроводжуються важкими функціональними порушеннями, які не піддаються терапії ліками. Природні і штучні фізичні фактори найчастіше використовуються у відновлюваній терапії захворювань серцево-судинної, центральної і периферійної нервової систем, опорно-рухового апарату, органів травлення та інших систем. Доведено, що методи фізичної терапії значно підвищують ефективність лікування, суттєво скорочують терміни тимчасової непрацездатності, прискорюють повернення хворих до праці. Вивчено, що  фізичні фактори не тільки не викликають алергічних проявів, але як правило самі мають протиалергійну дію. Якщо в лікувально-профілактичних закладах і використовуються фармакологічні засоби (електрофорез, аерозолі), то дозування цих препаратів в десятки разів менше, ніж при прийманні їх всередину. В комплексі попереджувальних заходів велика роль відводиться профілактиці фізичними факторами (фізіопрофілактиці). Її використовують як складову загальних лікувально-профілактичних заходів для попередження розвитку захворювань (первинна профілактика) або зниження кількості загострень і рецидивів при хронічних хворобах (вторинна профілактика). Метою фізіопрофілактики в першу чергу є підвищення опірності організму до інфекцій (особливо вірусних), загартовування, підвищення витривалості і працездатності, попередження професійних захворювань. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Розділ 1. Теоретичні основи формування лікувально-профілактичних послуг

1. Поняття лікувально-профілактичних послуг

  Лікувально-профілактичні послуги - це вид діяльності, своєрідна медична допомога, яка включає комплекс заходів, спрямованих на оздоровлення та лікування пацієнтів у стані, що на момент її надання загрожує життю, здоров'ю і працездатності, їх здійснюють професійно підготовлені працівники, які мають на це право. Медична допомога — це система лікувальних та профілактичних заходів, які усувають або обмежують несприятливий вплив подразників, оберігають психіку хворого, позитивно впливають на весь організм і сприяють швидкому одужанню. Дефініції понять «медична допомога» та «медична послуга» не збігаються, їх розмежування потрібно для визначення з дотриманням конституційного права людини на безоплатну медичну допомогу. В окремих випадках від цього залежить доцільність медичного втручання взагалі, необхідність обов'язкового отримання згоди на таке втручання, зміст і обсяг інформаційного обов'язку медичного закладу та ін. Об'єктом правовідносин з надання платних медичних послуг є сама медична послуга, що складається з дій медичного характеру. Медична послуга належить до фактичних послуг і включає в себе застосування спеціальних медичних заходів стосовно здоров'я, поліпшення чи підтримання стану якого є головною метою надання послуг. При розширеному трактуванні поняття медичної допомоги нею можна вважати застосування однією особою медичних знань і навичок, спрямоване на реалізацію іншою особою власних прав та інтересів, що потребують втручання в її організм. В такому випадку навіть косметологічна послуга, вилучення органа у донора або здійснення операції штучного переривання вагітності за соціальними показниками будуть вважатися медичною допомогою (див. додаток Є). Необхідно розмежовувати медичну допомогу з медичним втручанням. Під медичним втручанням розуміється будь-який профілактичний, діагностичний, лікувальний або інший вплив (фізичний, хімічний, біологічний чи психічний) на організм людини, який спричиняє чи може спричинити зміни в цьому організмі. Існує перелік видів безоплатної медичної допомоги, що надається державними та комунальними закладами охорони здоров'я:

  а) швидка та невідкладна - на догоспітальному  етапі станціями (відділеннями) швидкої  медичної допомоги, пунктами невідкладної медичної допомоги у стані, що загрожує життю людини;

  б) амбулаторно-поліклінічна;

  в) стаціонарна - у разі гострого захворювання та в  невідкладних випадках, коли потрібне інтенсивне лікування, цілодобовий  медичний нагляд та госпіталізація, в  тому числі за епідемічними показаннями, дітям, вагітним та породіллям, хворим за направленнями медико-соціальних експертних комісій, лікарсько-консультативних комісій;

  г) невідкладна  стоматологічна допомога (у повному  обсязі - дітям, інвалідам, пенсіонерам, студентам, вагітним, жінкам, які мають дітей до 3 років);

  д) долікарська  медична допомога сільським жителям;

  е) санаторно-курортна допомога інвалідам і хворим у  спеціалізованих та дитячих санаторіях;

  є) утримання  дітей у будинках дитини;

  Отже, «медична допомога» охоплює надання ряду послуг, безпосередньо пов'язаних з лікуванням хворих та профілактикою захворювань, зокрема профілактичні медичні огляди з винесенням висновку про стан здоров'я на прохання громадян; зубне, вушне, очне протезування дорослого населення; надання всіх видів медичної та лікувально-профілактичної допомоги (крім першої невідкладної) особам, обслуговування яких не передбачено даним закладом; надання додаткової медичної інформації на прохання громадян (довідки, виписки з історії хвороби) та інші.

2. Принцип і види лікувально-профілактичних послуг

  Сьогодні  під комбінованим фізіотерапевтичним лікуванням розуміють послідовне призначення  двох або декількох лікувально-профілактичних послуг під час курсу лікування. При цьому процедури застосовуються: одна за одною в один день; в різні дні; курсовий вплив одним фактором приходить на зміну іншому курсу лікування. Сполучення – це одночасне використання двох або декількох лікувально-профілактичних послуг. В основі механізму дії комплексної фізіотерапії є складні фізико-хімічні та фізіологічні процеси, при цьому велике значення мають явища синергізму, сенсибілізації, антагонізму.

  Принцип синергізму проявляється у підвищенні кінцевого ефекту за рахунок включення  в лікувальний комплекс фізичних факторів односпрямованої дії (компонування схожих реакцій з боку певних фізіологічних систем або потенціювання впливу різних фізичних факторів).

  Сенсибілізація  має місце в тих випадках, коли один із засобів фізичної терапії приводить організм або окремі його системи в стан підвищеної чутливості до впливу іншого фізичного фактору.

  Принцип антагонізму частіше знаходить  своє практичне використання для  послаблення небажаних сторін дії  одного або двох факторів: наприклад, душі і ванни контрастних температур дозволяють уникнути атонії судин, венозної гіпотонії, які можуть виникати під впливом теплового чинника.

  Принцип посилення місцевої реакції особливо проявляється при комбінуванні факторів з переважно загальною і місцевою дією. Встановлено, що місцева реакція  посилюється, якщо після місцевої процедури проводиться загальний вплив (ванни, душі та ін.). У правильно підібраному фізіотерапевтичному комплексі сумуються позитивні ефекти діючих в одному напрямку декількох фізичних факторів, послаблюється негативний вплив окремих компонентів, здійснюється вплив на різні системи організму і сторони патологічного процесу, збільшується період післядії спільно застосованих процедур.

  Прикладом синергічної дії тепла та гальванічного  струму є чотирикамерна ванна, електрогрязьові  процедури (“гальваногрязь”). Але таке сполучення двох сильних подразників слід застосовувати лише в помірних дозуваннях, адекватних функціональному стану організму хворих. Методом електролікування з одночасним використанням декількох факторів є індуктотермоелектрофорез. Багато фізіо- та бальнеопроцедур викликають значну і тривалу реакцію у хворого. Тому не слід призначати в один день декілька інтенсивно діючих процедур. При сумації впливу сильних подразників можуть виникнути різні функціональні порушення з боку нервової, серцево-судинної та інших систем організму.

  Лікувальний комплекс повинен призначатися індивідуально  з урахуванням форми та стадії хвороби, особливостей клінічної картини, наявності супутніх хвороб, віку хворого, механізму дії фізичних факторів і їх сумісності. Але комплексну терапію не можна зводити до поліпрагмазії, тому що призначення великої кількості процедур може бути надмірним навантаженням для організму та обумовити посилення патологічних порушень. У більшості випадків в один день доцільно обмежитися однією з таких процедур, як лікувальний електрофорез, індуктотермія, вплив полем УВЧ у термічних дозуваннях, ДМХ-, СМХ-терапія, ультразвук, УФО в еритемних дозах, грязьові, озокеритові, парафінові аплікації, сірководні, радонові ванни.

  При використанні лікарського електрофорезу або інших типів електротерапії призначення другої електролікувальної процедури в один день можливе, якщо вона застосовується на обмежену ділянку тіла, наприклад, на придаточні пазухи носу, або за своєю дією доповнює першу: наприклад, вплив ЕМХ, ультразвуком з наступним електрофорезом. Процедури на одну рефлексогенну ділянку, через яку здійснюється загальний вплив на організм, несумісні в один день (комірцеві і синокаротідна зони, слизова оболонка носу і т.д.). Процедури, протилежні за своєю дією, зазвичай несумісні (теплові і холодові, заспокійливі та збуджуючі), за винятком тих випадків, коли необхідно добитися контрастної реакції (наприклад, душі або ванни контрастних температур) з метою загартування організму.  

3. Організація лікувально-профілактичних послуг

  При організації комплексної терапії різних видів лікувально-профілактичних послуг та вирішенні практичних питань сумісності та несумісності фізіопроцедур необхідно враховувати особливості дії окремих фізичних факторів. Лікарський електрофорез являє собою поєднану дію на організм людини гальванічного струму і введеними за його допомогою лікарських речовин. Для електрофорезу можуть використовуватись різні імпульсні струми (прямокутні, діадинамічні та інш.), а також синусоїдальні модульовані струми у випрямленому режимі, флуктуруючі струми. В основі механізму дії цього методу фізіотерапії важливе значення мають рефлекторні реакції, які розгортаються за участю різних відділів центральної нервової системи, в результаті подразнення периферійних нервових рецепторів струмом і електрично зарядженими частинками лікарської речовини. При впливах гальванічним струмом в тканинах і органах, розташованих у великій кількості накопичуються лікарські препарати, введені в організм іншими шляхами. Цей принцип використовується при так званому внутрішньотканинному чи внутрішньоорганному електрофорезі. Під час деяких захворювань встановлена доцільність одночасного біполярного введення двох лікарських речовин: одну з аноду, а другу – з катоду. Згідно біполярної методики, лікарські речовини, що мають різну полярність, одночасно вводяться як з комірцевого електрода, так і з електрода, розташованого на поперековій ділянці. Відмічено посилення терапевтичного ефекту при біполярному електрофорезі по такій методиці: кальцію та брому (при неврастенії та неврастенічних станах з вегетативними порушеннями), магнію та йоду, новокаїну та йоду (при кардинальному та церебральному атеросклерозі). Слід враховувати здатність лікарських речовин тривалий час затримуватись (“депонуватись”) в шкірі після електрофорезу. Щоб уникнути вилучення лікарської речовини з “шкіряного депо”, не можна розташовувати катодний електрод на ділянках шкіри, куди попередньою процедурою вводились ліки з аноду (наприклад, кальцій, магній) і навпаки, в зоні попереднього розташування катода не можна розташовувати анод. Пониженню поляризаційного опору шкіри для проходження гальванічного струму та підвищенню кількості введення ліків при електрофорезі сприяють теплові процедури (зігрівання лампою “солюкс”, грязьові, парафінові, озокеритові аплікації), а також використання інших фізичних факторів: полів УВЧ, ЕМХ, ультразвуку. Максимальне підвищення електрофоретичного проникнення шкіри після ультразвукової процедури середньої потужності спостерігається в перші 30 хв. і зберігається до 3 год., а після опромінення мікрохвилями в слабких і середніх дозах – через 1-3 год. і зберігається підвищеною 6-12 год. Призначення процедур ВЧ-електротерапії та парафінових аплікацій з наступним електрофорезом лікарських речовин справляє більш значний терапевтичний ефект, ніж кожний з цих факторів окремо. Позитивні клінічні результати, отримані при впливах полем УВЧ або ДМХ з наступним електрофорезом у комплексному лікуванні хронічних неспецифічних бронхо-легеневих захворювань, при інфекційно-запальних і травматичних захворюванням периферичної нервової системи. Ультра– та надвисокочастотні фізичні фактори після електрофорезу застосовуються значно рідше. Процедури в такій послідовності можуть призначитися з метою швидкого виведення лікарської речовини із “шкіряного депо” та прискореного його проникнення в кров внаслідок посилення крово- та лімфообміну.