Еволюція туристичних послуг

Природний потенціал України  складають узбережжя Чорного  та Азовського морів, рельєф, водні (понад 70 тис. річок, більше 3 тис. природних  озер і 22 тис. штучних водоймищ), лісові, рослинні та тваринні ресурси. На їх основі створено 5 національних природних  парків, 15 державних заповідників, заказники, дендропарки, пам’ятки садово-паркового  мистецтва, які належать до природоохоронних територій. Родовища лікувальних грязей, а також мінеральних і радонових  вод входять до рекреаційного  потенціалу нашої країни, який має  не тільки внутрішнє, а й міжнародне значення. Крім того, Україна розташована  на перехресті шляхів між Європою  і Азією: важливі залізничні та автомобільні магістралі, порти Чорного і Азовського морів, а також Дунаю, авіа мережа здатні забезпечити її інтенсивні багатосторонні зв’язки з багатьма країнами.

І не забуваймо про “зелений туризм”, всі передумови до розвитку якого в нашій державі існують. Адже саме Україна з давніх часів  славилася красою та мальовничістю  своїх пейзажів. Більш того, саме сільський туризм дає можливість подивитись на сільськогосподарське виробництво (як робиться сир, масло, ковбаса тощо, як вирощуються свині, корови, коні); на майстерність ремісників (як робиться деревяний посуд, як плететься ліжник) та на дивовижні принади національної кухні і традицій.

Розвиток сільського туризму  міг би стати не менш як візитівкою України, поширеним видом відпочинку внутрішніх і міжнародних туристів, підґрунтям сталого та безмежно стрімкого  економічного зростання. Але це поки що не виходить за межі якихось віддалених мрій та прийдешніх сподівань.

Зрозуміло, приватний капітал  ще не вбачає значних перспектив у  подібній діяльності, а тому вона й  тягне своє існування доволі мляво. Але тут є й прорахунок неурядових організацій, які більшою мірою  байдикують, хоча реально могли б  здійснювати неабиякий вплив  на розвиток цього сектора. Використання маркетингових стратегій, керування, лідерство, пряма підтримка –  все це стало б вагомим внеском  у становлення України як потужної туристичної країни. Це досягалося б шляхом використання таких підходів як тренінги та послуги для приватного сектора, підтримка інформаційної  продукції та дистрибуція, презентація  виставок і шоу, організація семінарів  для певної частини індустрії, розвиток та менеджмент системи резервування місць, надання грантів, кредитів або  інших фінансових стимулів для розвитку галузі тощо.

Реальний туристичний  потенціал України неозорий; важко  перелічити навіть якісь основні  моменти, бо ми маємо такі величезні  поклади туристичних ресурсів, що могли стати двигуном бурхливого розвитку, а не гальмом, як це є насправді.

Якщо розглядати альтернативи, що існують сьогодні перед українським  туризмом, то є лише два шляхи, тобто  два сценарії подальшого перебігу подій. Саме зараз відбувається той вирішальний  момент, від якого залежить майбутнє, коли з’ясовується, чи стане туризм однією з головних статей доходу у  бюджеті, як це відбувається у більшості  цивілізованих країн світу, чи залишиться на тому ж рівні, на якому він існував  до сьогодні. Все це визначається тими орієнтирами, що будуть закладені в  політику розвитку туризму, тобто, якщо говорити доступніше, тим, на кого буде спрямований наш ринок туристичних  послуг. Таким чином, стоїть альтернатива: чи робити акцент на іноземного споживача, чи реанімувати внутрішній туристичний  процес.

Отже, проаналізувавши ситуацію в туристичній галузі України, я  спробувала виокремити її головні проблеми та спробувала знайти альтернативний шлях виходу з кризи. Звичайно, така робота є далекою від висновків  та думок справжніх фахівців та експертів  в цій галузі. Але, незалежно від  рівня фахової підготовки, на сьогоднішній день є декілька речей, очевидних, мабуть, кожному громадянинові України. Найважливіше з них – аби досягти  успіху слід докласти загальних зусиль до розв’язання проблеми. Це мають  бути не лише викладені на папері думки  законодавців з приводу того, якою б вони хотіли бачити галузь туризму  у майбутньому, а конкретні вчинки з їх боку. І починати слід не тільки з економічних та законодавчих нюансів. Так, на сьогодні можна говорити про  деяке покращення загальної ситуації. Так, спостерігається певна зацікавленість іноземних інвесторів. Розпочато  реконструкцію ряду київських готелів; в Карпатському регіоні почала свою діяльність з розвитку туристичної галузі міжнародна організація TACIS; британський фонд “Ноу-хау” взяв на себе витрати на відновлення туристичних об’єктів Львова; декілька мільйонів доларів вкладено в ялтинський готель “Ореанда” та відому “Поляну казок”.

Туристична галузь, хоч  і дуже повільними кроками, починає  збільшувати свої показники. Але  не можна зупинятися на досягнутому. Саме від того, яким шляхом піде зараз  розвиток галузі, залежить все її майбутнє зокрема та майбутнє економіки, а, отже, і життя України в цілому. 

         Використана  література:

1. Правове регулювання туристичної діяльності в Україні: Станом на 1 трав. 2002 р. / Київський ун-т туризму, економіки і права / В. Федорченко (ред.), Л. Малюга (упоряд.)
2. Федорченко В.К., Дьорова Т.А. Історія туризму в Україні. – К.: «Вища школа», 2002 р.
3. Гайдук А. Інтегрований туристичний концерн – сучасна форма туристичного підприємства в умовах глобалізації // Регіональна економіка. 2006р.