Економика туризма

Ці методи використовуються для визначення ціни за туристичні послуги.

     Ціна – "нетто" відбиває суму цін, розцінок та тарифів на всі види послуг, що надаються туристам, включаючи податок на додану вартість, готельний збір, митні збори, страхові платежі. Трансфер входить до вартості пакету послуг, бо він від самого початку забезпечує чітке обслуговування туристів. Для визначення повної собівартості туру до ціни "нетто" додаються витрати туристичних фірм, пов’язані з організацію їхньої діяльності.

     Ціна  – "брутто" включає повну собівартість туру, прибуток туроператора, всі види його податкових платежів, комісійну винагороду турагентам та іншим посередникам, сезонні та інші комерційні знижки для окремих туристів і туристичних груп, суму ПДВ.

     Ціна турпакета в розрахунку на одного туриста у цьому разі визначається за формулою:

Ц = [ (SВі + SНі) + (Вп + П + К + Вчі + SЗн (к)) ´1,2]/Чт, (1)

де Ц – ціна турпакета в розрахунку на одного туриста, грн.;

SВі  – вартість послуг, які входять  до пакету, складеного туроператором, грн.;

SНі – непрямі податки на окремі види послуг, грн.;

Вп –  умовно-постійні витрати туроператора, грн.;

П – прибуток туроператора, грн.;

К – комісійна винагорода турагкнту чи іншому посереднику, який реалізує турпакети (без урахування ПДВ);

Вчі –  вартість послуг осіб, які супроводжували групу туристів, грн.;

SЗн (к) – комерційні знижки для окремих туристів чи туристичних груп;

Чт –  чисельність туристів у групі, осіб;

1,2 –  коефіцієнт, що враховує податок  на додану вартість з маржинального  доходу.

     Усі складові вартості туру визначаються у національній грошовій одиниці (грн.), а у рекламних засобах можуть бути перерахованими в інші грошові одиниці (євро, дол. США). До рекламної ціни туру, що оголошується на ринку, вони включаються повністю або частково, залежно від виду туру. Від величини вартості туру та якісних параметрів запропонованих послуг залежить, наскільки ціна туру буде конкурентно-спроможною.

     Комплексна  ціна туру має змінні елементи — так звані прямі змінні витрати (ціна "нетто") та умовно-постійні витрати туристичної фірми — складові ціни "брутто".

     У міжнародній практиці використовують такі варіанти:

• ціна пакета на одного туриста;
• ціна пакета на групу туристів;
• диференційовані ціни, які встановлюються залежно від чисельності туристів у групі та є певним компромісом в угоді між організаторами туру.

     Середня ціна однієї туродоби визначається як частка від ділення загального обсягу доходів від реалізації турів  на кількість наданих туродіб.

     У вітчизняній практиці найчастіше ціна туру визначається на основі його обмеженої собівартості та нормативної надбавки ("маржі" або "доданого прибутку"). Доданий прибуток (маржа) встановлюється фірмою у відсотках до ціни "нетто". Розмір маржі на вітчизняні туристичні продукти коливається в межах 15 - 30% від ціни "нетто" туру й залежить від багатьох факторів, але насамперед від кількості посередників, що беруть участь в реалізації туру. Що стосується великих підприємств ("САМ", "Гамалія", "Альбіон"), то вони мають багато дочірніх підприємств і посередників у різних містах України, але водночас вони мають більше можливостей щодо зменшення умовно-постійних витрат та здешевлення турів за рахунок значного обсягу операцій.

     У процесі формування цін враховують специфічні особливості калькуляції  різних видів турів та окремих туристичних послуг. За спрямованістю туристських потоків розрізняють туризм внутрішній — подорожі громадян у межах власної країни; закордонний туризм — виїзд громадян за межі власної країни з метою відвідання інших країн; іноземний туризм — прийом і обслуговування іноземців, туристів, що при були з інших країн.

     При формуванні цін на вітчизняні, іноземні та закордонні тури механізм ціноутворення  набирає певної специфіки. Так, при калькулюванні ціни закордонного туру ціна пакету послуг має валютне вираження, а частина витрат (деякі види страхування, консульський збір, транспортні тарифи — частково) встановлюється у національній валюті. Всі ці витрати зводять за діючим валютним курсом до загальної ціни туру в іноземній валюті, (найчастіше у дол. США). Слід відзначити, що на сучасному етапі при реалізації закордонних турів через інфляційні процеси, що відбуваються, туристична фірма може зазнати певних збитків при одержанні оплати туру в національній валюті, оскільки за час між оплатою туру споживачем і конвертацією туристичною фірмою отриманих гривень в іноземну валюту для розрахунку з фірмою, що приймає, може відбутися падіння курсу гривні.

     Такий збиток для української туристичної  фірми найбільш імовірний, коли оплата туру здійснюється за безготівковим  розрахунком через банк, що подовжує термін надходження грошей. Тому тур-оператор до своєї остаточної ціни часто додає певну валютну надбавку, що у більшості нині діючих фірм оцінюється в розмірі до 5% від ціни пакету послуг.

     Отже, при формуванні цін  важливим пунктом  контрактної угоди  з іноземними партнерами є умови розрахунків. При їх обговоренні узгоджуються всі деталі: форми і способи платежів, терміни платежів, підстави для платежів тощо.

     При калькулюванні цін на тури здійснюється розрахунок прямих змінних витрат та розподіл непрямих умовно-постійних  витрат на окремі види турів.

     У туристичній практиці прямі змінні витрати туру включають складові ціни "нетто"), передбачені у  складі туру контрактною, агентською чи іншою туристичною угодою, а також  прямі виробничі витрати турфірми на придбання прав на послуги сторонніх  організацій, оплату праці виробничого  персоналу з відрахуваннями на соціальні заходи, вартість послуг гіда, екскурсовода, перекладача та комісійну винагороду іншим посередникам — вітчизняним чи іноземним фірмам-партнерам.

     Типова  структура непрямих умовно-постійних адміністративних, комерційних та інших загальних витрат вітчизняних туристичних фірм на виробництво і реалізацію туристичної продукції (Вп) включає такі складові:

Вп = Воп + Всз + Вр + Взб + Він

де Воп. — витрати на оплату праці працівників  адміністративного апарату тур- фірми — ЗО - 35%;

Всз. —  відрахування на соціальні заходи — 12 - 15%;

Вр. —  витрати на рекламу — близько 20%;

Взб. —  витрати на інші заходи щодо стимулювання збуту — близько 10%;

Він. —  усі інші витрати, в т. ч. оренда офісу, комунальні послуги, опалення, банківські послуги, амортизаційні відрахування та ін. — близько 20%.

Отже, понад  дві третини умовно-постійних  витрат турфірм — це витрати на рекламу та на оплату праці працівників  адміністративного апарату з відрахуваннями на соціальні заходи.

     Інколи  сума умовно-постійних витрат турфірм  розподіляється між різними турами рівними частками, але такий метод  розподілу витрат не можна вважати  виправданим, тому що асортимент турів, які реалізує підприємство, суттєво  відрізняється за ціною "нетто", за інтенсивністю продажу та іншими факторами. Некоректний розподіл умовно-постійних витрат спричиняє помилки у планових розрахунках цін на тури, валового прибутку та інших показників діяльності на наступний період. Більш об'єктивним та економічно виправданим є метод розподілу умовно-постійних витрат пропорційно до маржинального доходу, що входить до ціни пропозиції туру та обумовлюється туристичними угодами й контрактами.

     При розробці ціни на туристичний продукт, який реалізувався через посередників, враховують загальний розмір комісійної винагороди посередників.

     Практика  вітчизняного туристичного бізнесу розрізняє  такі види комісійних винагород:

• Комісійна винагорода туроператорів, що розробляють програми турів та реалізують їх самостійно або через посередників — 15 - 30% від ціни "нетто".
• Роздрібна комісійна винагорода, що виплачується турагентам, які реалізують тури — 5 - 10% від ціни "нетто".
• Комісійна винагорода інших посередників між туристом та готелем, екскурсійним бюро, розважальним закладом тощо — від 5% до 15% від ціни "нетто", з врахуванням обсягу реалізації послуг.

     Залежно від умов агентських угод між туроператором  та турагентами, договорів та контрактів туроператора з виробниками послуг, туристичні фірми формують свої доходи та прибутки за рахунок виплаченої їм комісійної винагороди або за рахунок надбавок до договірних цін.

     У практиці іноземних туристичних  фірм такі надбавки мають назву "margin" (маржа) і складають 15 - 25% від ціни "нетто", за якою туроператори розраховуються з авіакомпаніями, готелями та іншими виробниками туристичних послуг. Маржа використовується для покриття власних витрат туристичної фірми та формування її прибутку.

     Розрахунок  загального планового обсягу маржинального  доходу туристичної фірми необхідний для того, щоб визначити, чи зможе  підприємство покрити постійні витрати та чи залишаться в нього кошти для формування прибутку.

     Маржинальний  дохід необхідно визначати окремо по кожному турпродукту, тому що тури нерівноцінні за своєю вартістю, різною є сума змінних витрат, які відносяться на собівартість туру. Складність планового розрахунку полягає в тому, що на момент розрахунку важко визначити, які саме тури користуватимуться найбільшим або найменшим попитом у плановому році, отже виникає необхідність прогнозування кон'юнктури ринку туристичних послуг.

     Загальний обсяг маржинального доходу туристичного підприємства визначається як різниця  між виручкою від реалізації туристичної  продукції й прямими змінними витратами.

1. Список  використаної літератури
1. Байлик С.И. Гостиничное хозяйство. Организация, управление, обслуживание: Учеб. пособие. - К.: ВИРА-Р, 2002. - 252 с.
2. Балабанов И.Т. Экономика туризма: Учеб. пособие / И.Т.Балабанов, А.И.Балабанов. - М: Финансы и статистика, 1999. - 176 с.
3. Биржаков М.Б. Введение в туризм. - М.: Невский фонд, 2002. -320 с.
4. Аветисова А.А. Экономика предприятий питания: Учеб. пособие. -Донецк: ДонГУЭТ, 2002. - 246 с.
5. Грузите В.П. Экономика предприятия: Учеб. пособие // В.П.Грузинов, Д.В.Грибов. - М: Финансы и статистика, 1998. - 208 с.
6. Гуляев ВТ. Организация туристической деятельности: Учеб. пособие. - М.: Нолидж, 1996. - 312 с.
7. Гуменюк Ю.П. Вплив туризму на економічне зростання в Україні // Формування ринкових відносин в Україні. - 2004. - № 7-8.