Економічні ресурси туристичного підприємства

Виходячи з розрахунків темпів росту можна побачити, що чистий прибуток в 2009 році збільшився на 16,67% порівняно з 2008. Тобто діяльність туристичного підприємства була прибутковою та більш ефективною ніж в попередньому році. А в 2010 році чистий прибуток зменшився на 5,99% ніж в 2009 році. Отже, діяльність підприємства була збитковою.

РОЗДІЛ ІІІ ШЛЯХИ ПОКРАЩЕННЯ ПРОЦЕСУ ФОРМУВАННЯ ЦІНИ У СФЕРІ ТУРИЗМУ

Самофінансування - здатність підприємства з зароблених засобів не тільки відшкодовувати виробничі витрати, але і фінансувати розширення виробництва, рішення соціальних задач. Самофінансування здійснюється за рахунок прибутку й амортизації. Однак у процесі нагромадження обсяг прибутку піддається зменшенню за рахунок податків і різних платежів із прибутку. У кінцевому рахунку, залишається нерозподілений прибуток. З нерозподіленого прибутку й амортизації формуються основні джерела самофінансування підприємства. Потреби у власних фінансових ресурсах для формування й ефективного використання всіх господарських засобів, розширення виробництва і поліпшення соціально-культурної сфери підприємства повинні задовольнятися в першу чергу за рахунок грошових надходжень від власної діяльності. Основним напрямком покращення самофінансування підприємства є збільшення його прибутку. Збільшувати прибуток можна за допомогою багатьох факторів. Наприклад, можна збільшити ціну на продукцію, надані послуги, виконану роботу. Проте цей варіант не завжди може пройти, оскільки на сучасному етапі розвитку нашої країни підприємства не мають достатньо грошових коштів, щоб заплатити ще більшу суму за послуги, роботу, товари. Отже, резерви зростання прибутку - це кількісні можливості збільшення прибутку завдяки:

- Збільшенню обсягу реалізації продукції;

- Зменшенню витрат на виробництво і реалізацію продукції: усунення перевитрат по сировині і матеріалах, усунення понадпланових відходів, усунення невиправданих і непродуктивних витрат у складі цехових і загально - виробничих витрат, а також у складі витрат на утримання і експлуатацію устаткування, усунення втрат від браку;

- Постійному зниженню позареалізаційних збитків.

Ще одним напрямом у пошуку резервів зростання прибутку є аналіз використання ресурсів підприємства, собівартості виготовленої продукції. Зниження витрат на виробництво і реалізацію продукції - основний резерв збільшення прибутку підприємства. Враховуючи специфіку виробництва даного підприємства суттєво зменшити витрати на виробництво можна завдяки технічним і технологічним заходам. То ж аналізуючи витрати на виробництво продукції, знаходимо резерви її зниження, які водночас є і резервами збільшення прибутку. Також важливим резервом для покращення самофінансування підприємства є скорочення дебіторської та кредиторської заборгованості підприємства. Причин росту кредиторської заборгованості є багато. Основною з них є відсутність коштів по оплаті своїх зобов'язань. Проте підприємство може штучно збільшити свою заборгованість. Це відбувається при умові, якщо в країні намітилась ситуація, що спричиняє ріст інфляції. При такій умові підприємство може завідома збільшити свою кредиторську заборгованість з метою віддати через деякий час ту ж саму суму заборгованості. Цей варіант можливий лише при умові, що ціни за надані підприємством послуги зросли, а сума заборгованості не змінилась (або зросла в незначній мірі). Інша ситуація складається з дебіторською заборгованістю. В основному, в сучасних умовах господарювання на Україні ріст дебіторської заборгованості відбувається по причині взаємних неплатежів між підприємствами, тобто у нас неефективні методи розрахунків між підприємствами. Розглядаючи питання скорочення дебіторської заборгованості (розрахунку з покупцями і замовниками), слід ознайомитися з одним із методів розрахунку з покупцями, що широко використовується в країнах з розвинутими ринковими відносинами. Це метод надання знижок при достроковій оплаті. Відомо, що в умовах інфляції будь-яка відстрочка платежу призводить до того, що підприємство-виробник реально одержує лише частину вартості реалізованої продукції. Тому підприємству інколи вигідніше зробити знижку на реалізований товар за умови оплати рахунка (наприклад, у десятиденний строк), ніж втратити певну суму в результаті інфляції. Іншим важливим фактором у роботі підприємства є самооплатність. Самооплатність - здатність підприємства покривати свої видатки (витрати) результатами виробництва, забезпечуючи тим самим повторюваність виробництва в незмінних масштабах. Самооплатність - це невід'ємний момент самофінансування. У процесі досягнення самооплатності зважуються дві найважливіші для підприємства проблеми:

1) Боротьба зі збитковістю. Якщо підприємство хронічно зазнає збитків, то потрібен комплекс заходів для фінансового оздоровлення (санації) підприємства. Цей комплекс включає:

- відновлення продукції, що випускається, (аж до перепрофілювання);

- реалізацію невикористаних матеріалів, невстановленого і невикористовуваного устаткування;

- модернізацію виробництва;

- інтенсифікацію праці працівників і завантаження устаткування;

- упровадження прогресивних форм організації праці.

2) Підвищення прибутковості. Підприємство не тільки повинне покривати свої видатки доходами, але і бути рентабельним, тобто діставати прибуток.

Існують різні шляхи підвищення прибутковості підприємства:

- маркетингові шляхи, зв'язані з коректуванням стратегії і тактики;

- підвищення якості витоку прибутку;

- точне і своєчасне виконання договорів по постачанню продукції.

Підприємницька діяльність (підприємництво) являє собою ініціативну самостійну діяльність громадян і їхніх об'єднань, спрямовану на одержання прибутку. Отже, одержання прибутку - це безпосередня ціль підприємства. Але одержати прибуток підприємство може тільки в тому випадку, якщо воно виробляє продукцію або послуги, що реалізуються, тобто задовольняють суспільні потреби. Співпідпорядкованість цих двох цілей - задоволення потреби й одержання прибутку – така: не можна отримати прибуток, не вивчивши потреби і не почавши робити той продукт, що задовольняє потреби. Потреби у свою чергу підрозділяються на: потреби і платоспроможні потреби. Необхідно зробити продукт, що задовольняє потреби і при тому по такій ціні, що задовольнила б платоспроможні потреби. А прийнятна ціна можлива тільки в тому випадку, коли підприємство витримує визначений рівень витрат, коли споживані ресурси, витрати менше, ніж отримана виручка, тобто, коли підприємство працює з прибутком. У цьому випадку і говориться, що прибуток - безпосередня ціль функціонування підприємства й одночасно це результат його діяльності. Якщо підприємство не укладається в рамки такого поводження і не одержує прибутку від своєї виробничої діяльності, воно змушено піти з економічної сфери, визнати себе банкрутом. Якщо витрати і штрафи в істотній мірі залежать від підприємства, то податки, що сплачуються підприємством, - це зовнішні умови господарювання. Податкова система, що діє в даний час у України, достатньо громіздка і диференційована на федеральний, республіканський і місцевий рівні. Підприємство повинно сплачувати на першому рівні: податок із додаткової вартості, акцизи на окремі види і групи товарів, відрахування на покриття витрат по геологорозвідувальних і геолого-пошукових роботах по корисним копалинам; прибутковий податок із юридичних і фізичних осіб, податок на транспортні засоби, гербовий податок, державний збір. На другому рівні - податок на видобуток природних ресурсів у виді акцизів, акцизи на бензин, моторне паливо, газ, податок на майно підприємства, плату за воду, що забирається промисловими підприємствами з водогосподарчих систем. На третьому рівні - місцеві податки: податок на будівлі, помешкання і спорудження, земельний податок, промисловий податок, збір за реєстрацію підприємницької діяльності фізичних осіб, податок на рекламу, ліцензійний збір за право проведення місцевих аукціонів і лотерей, збір з аукціонних продажів і ін.

Отже, підприємство в умовах ринку у своєму прагненні максимізувати прибуток володіє чотирма ступенями свободи:

- установлення цін,

- формування витрат,

- формування обсягів продукції,

- вибір номенклатури й асортименту продукції.

3.1. Розробка бізнес-ідеї й пропозицій щодо підвищення прибутковості туристичної фірми

Для комплексного обґрунтування нової бізнес-ідеї треба виконати певний обсяг робіт. Це проведення детального маркетингового дослідження, що дозволяє виявити тенденції ринку, характеристики потенційних споживачів, цільової аудиторії, місткості ринку, аналіз рівня цін і їх динаміки, визначення основних конкурентів, оцінка сильних і слабких сторін конкурентів й еластичності попиту, визначення вимог до маркетингової стратегії. Далі необхідно створити детальний опис всіх аспектів реалізації проекту задля виявлення технічних, організаційних, законодавчих та інших ризиків і перешкод. Доведеться побудувати за допомогою комп’ютера фінансову модель проекту, що дозволяє здійснити якісний економічний аналіз, провести діагностику ризиків (сценарний аналіз, аналіз чутливості, імітаційне моделювання, оцінка рівня беззбитковості) та здійснити розробку заходів щодо їх зниження, підібрати й оптимізувати джерела фінансування проекту, розробити схеми його фінансування. І, нарешті, надати проекту привабливості в очах потенційних інвесторів і кредиторів.

Ключовими чинниками успішності малого бізнесу є ринкова стратегія і можливості підприємця організувати свій бізнес. Тому при обґрунтуванні відповідного проекту саме на ці його сторони необхідно звертати першочергову увагу. Потрібно всебічно оцінити і обґрунтувати, на яких споживачів орієнтується підприємство, яким чином буде досягнуто планові показники продаж і рівень цін. Необхідно також довести спроможність підприємця організувати і успішно управляти бізнесом. А для цього треба мати певні кваліфікацію й досвід, а також особисті якості.

При започаткуванні нового малого бізнесу можна орієнтуватись на стандартну структуру бізнес-плану, який має виглядати наступним чином. Першочергово він має містити резюме, короткий опис ініціатора проекту, фінансову історію компанії, опис ринку, пропонованих продукції чи послуг й аналіз конкуренції; план продаж, ціноутворення та просування продукції; характеристику ключового персоналу компанії, прогноз фінансового стану проекту і обґрунтування його економічної ефективності (потреба в додатковому фінансуванні, графік залучення і погашення боргового фінансування тощо), аналіз ризиків і заходів їх зниження, законодавчі аспекти реалізації проекту і, насамкінець, додатки у формі фінансових таблиць, договорів тощо.

3.2. Визначення прибутку на базі прогнозної моделі розвитку туристичної фірми

З метою підвищення чистого прибутку туристичного підприємства ми в вартість туру включаємо авіа переліт та російськомовного гіда.

Розглянемо результати власних розробок з висвітленням нової бізнес-ідеї, моделі функціонування і програми розвитку туристичного підприємства у сфері туризму,і маркетингової стратегії.

Таблиця 3.1.

Екскурсійний тур з Салонік (Греція)

Туристичної фірми « CHRIS-TOUR»

2

Продовження таблиці 3.1.

Продовження таблиці 3.1.