Екологічна стежка та зелений туризм у рекреаційній діяльності ПЗФУ

2.        Підготовчий. Після вибору об`єктів та самого маршруту необхідно виконати всі роботи для оформлення стежки. Її саму відповідно профілюють, забезпечуючи переходи через водні перешкоди або яри. В певних місцях влаштовують рекреаційні пункти та оглядові майданчики. Стежку та прилеглу до неї площу розчищають від захаращення. Влаштовують належні аншлаги та пояснення (правила поведінки людей, охоронні щити, стрілки спрямування маршруту тощо*.

3.       Експлуатаційний. На цьому етапі екологічна стежка використовується з відповідною пізнавальною, виховною або рекреаційною метою. Інтенсивність експлуатації стежки визначається її природним потенціалом та доцільністю.

4.       Реставраційний. З метою оптимізації середовища періодично проводять реставраційні роботи (очистку, ремонти, підсадки, фарбування*. В разі необхідності екологічну стежку на певний час можуть закрити.

8.Туризм,як  форма рекреації та природокористування

Важливою формою рекреації та природокористування  є туризм. Йому притаманне пізнавально-оздоровче спрямовання. Тому в туризмі виділяють різні категорії. Деякі з них близькі до екологічної стежки, інші – відмінні. Туризм буває пізнавальним, оздоровчим та спортивним. В останньому випадку фізичні навантаження на учасників значно зростають. Ось чому в туризмі існують лісові, водні (підводні*, гірські, підземні (спелеологічні* та комбіновані маршрути. Вони можуть здійснюватись як пішохідні, лижні, кінні, автомобільні, байдаркові (човнові* тощо. У цьому випадку спосіб виконання маршруту теж залежить від періоду та специфіки його проведення. Сезонний туризм найчастіше пов`язаний із специфікою пересування: лижви, сплав на плотах і байдарках, альпінізм, спелеологія.

У складі туризму виділяють такі форми його здійснення:

І. За тривалістю маршрути поділяють на короткі, середні та довгі. Короткі маршрути не перебільшують, як правило, 1-10 км. Вони розраховані на один день і розраховані на людей недостатньої фізичної підготовки: дітей, хворих, пенсіонерів. Такі туристичні маршрути, як правило, мають оздоровчий або загартовувальний характер. Середні за простягненням маршрути розраховані на декілька днів. Тому вони складаються з кількох коротких і передбачають відповідну підготовку. Довгі маршрути розраховані на тривалий час і належну підготовку учасників: гірські, річкові, лісові маршрути.

ІІ. За віддаленістю маршрутів туризм може бути місцевим, регіональним, національним і міжнародним.

ІІІ. За контингентом рекреантів (дитячий, підлітковий, інвалідний, дорослий*.

ІV. За громадянською належністю туризм може бути внутрішній та іноземний (громадяни інших держав*.

V. За залежністю від способу пересування людей (піший, кінний, автомобільний, байдарковий, залізничний тощо*.

VІ. За спрямуванням (пізнавальний, спортивний, оздоровчий*.

VІІ. За залежністю від мети (можливі варіанти тематичного, галузевого і спеціального туризму*.

Серед інших туристичних форм діяльності в межах заповідних територій  є екотуризм (зелений туризм* - форма активного і безпосереднього відвідування територій з особливими природними і культурними умовами. Екотуризм може бути активним, фауно-та флористичним, культурологічним і етнографічним. Сільський зелений туризм справляє позитивний вплив на відродження, збереження і розвиток місцевих народних звичаїв, промислів, пам'яток історико-культурної спадщини. Він об’єднує всі ті види туризму, які орієнтовані на довготривале збереження природного довкілля, формування інтелектуально - гуманістичного світогляду, налагодження гуманних стосунків з місцевим населенням та органами самоврядування. Ці цілі екотуризму найбільш ефективно й повно реалізуються на рекреаційних територіях НПП, БЗ, РЛП, ландшафтних заказників тощо.

 
Стратегічна мета екотуризму - лімітована потребами збереження довкілля рекреаційна  діяльність. Загальним правилом екотуризму, що відрізняє його від “традиційного” туризму є наявність досить жорстких правил поведінки, значно жорсткіших, ніж на звичайних туристських маршрутах.