Екологічна стежка та зелений туризм у рекреаційній діяльності ПЗФУ

Семінар 2.5:Екологічна стежка та зелений туризм у рекреаційній діяльності ПЗФУ

1.Загальний порядок використання  та контролю територій та об*єктів  ПЗФ

2.Рекреаційна  діяльність у межах ПЗФ

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про ПЗФ", одним із видів використання територій та об’єктів ПЗФ є їх використання в оздоровчих та інших рекреаційних цілях. Це можливе за умови дотримання природоохоронного режиму, встановленого цим Законом та іншими актами чинного законодавства. Рекреаційна діяльність на територіях ПЗФполягає в забезпеченні попиту населення в оздоровленні та відпочинку, туризмі, санаторно-курортному лікуванні. Вона організовується спеціальними підрозділами адміністрацій установ, власниками (користувачами* територій ПЗФ.

До установ ПЗФ України, які  організовують і здійснюють рекреаційну  діяльність, відносяться національні  природні парки (НПП*, біосферні заповідники (БЗ*, регіональні ландшафтні парки (РЛП*, парки-пам’ятки садово-паркового мистецтва (ппспм*, ботанічні сади (б/с*, зоопарки (з/п*, дендропарки (д/п*. Рекреаційна діяльність організовується відповідно до їх функціонального зонування території. Рекреаційна діяльність у зоні стаціонарної рекреації НПП може здійснюватися екстенсивним чи інтенсивним шляхом.

На територіях екстенсивної рекреації з метою огляду місцевості та відпочинку головним чином створюються туристські маршрути, екскурсійні та прогулянкові еколого-освітні стежки (лінійні, радіальні, кільцеві*, обладнуються місця для ночівлі (хижі, бівуачні стоянки* тощо. В цій підзоні на спеціально виділених та відповідно обладнаних ділянках дозволяється любительське та спортивне рибальство, збирання грибів, дикорослихплодів і ягід, фотомисливство (“тихе полювання”*. Ці види діяльності здійснюються під екологічним контролем працівників (рейнжерів* служби державної охорони НПП.

На територіях інтенсивної  рекреації на базі розміщених тут рекреаційних закладів можуть створюватися: гірськолижні комплекси, до складу яких входять лижні поля, траси, канатні (крісельні, бугельні* підйомники, трампліни, льодові стадіони тощо. Зарубіжний досвід свідчить також, що привабливими та економічно вигідними закладами є  рекреаційно-акваторіальні комплекси (“акварелі”*, до складу яких входять пляжі, зупинки для яхт і човнів, елінгі, готелі та об’єкти обслуговування.

Як науково-пізнавальна та освітньо-виховна  рекреаційна діяльність може практикуватися в охоронних зонах природних  заповідників (спостережні вежі з  відповідним оптичним облаштуванням, об’їзний кінний туристичний маршрут*, або в середині заповідника (еколого-освітні стежки, музеї, культові об’єкти* у супроводі екскурсовода чи працівників служби охорони. В територіальних межах заказників і пам’яток природи вона може здійснюватися при умові забезпечення їх охорони та збереження відповідно до положення про заказник та охоронних зобов’язань власників або користувачів.

Екскурсійна діяльність у межах природно-заповідного фонду України становить собою різновид рекреаційної діяльності щодо організації подорожей, які не перевищують 16 годин без ночівлі у супроводі фахівця-екскурсовода за заздалегідь складеними маршрутами для ознайомлення з визначними місцями, пам‘ятками природи,  історії, культури, музеями. Ось деякі з визначних пам’яток природи та культури, які варто відвідати під час таких  подорожей у різних регіонах України: у Вінницькій області - музей-садиба хірурга М.І.Пирогова, у Волинській - Шацькі озера, у Донецькій - крейдяні скелі, у Житомирській - палац Ганських, де жив Оноре де Бальзак, на Закарпатті – Невицький замок, у Запорізькій області – острів   Хортиця, у Івано-Франківській – Манявський скит, у Кіровоградській - дендропарк “Веселі Боковеньки”, на Київщині - дендропарк “Олександрія”, на Луганщині - станично-луганський заповідник, на Львівщині – м.Львів, у Миколаєвській - руїни старовинного міста Ольвія, на Одещині - українська Венеція - Вилково, на Полтавщині - Сорочинський ярмарок, на Рівенщині – Оноківські джерела, на Сумщині - дендрологічний парк “Тростянець”, у Тернопільській області – карстові печери, у Харківській - залишки численних козацьких фортець, у Херсонській - заповідник Асканія Нова, у Хмельницькій - місто-музей Кам’янець-Подільський, у Черкаській - дендрологічний парк “Софіївка”, у Чернівецькій – будинок Чернівецького університету, у Чернігівській – Качанівська садиба.

До рекреаційної діяльності у межах  ПЗФ належить надання громадянам послуг лікувального, профілактичного та реабілітаційного характеру з використанням природних лікувальних ресурсів. Такі та цілий ряд інших послуг, направлених на відновлення людського організму, надаютьсясуб’єктами рекреаційної діяльності (підприємства, установи, організації, громадяни, що користуються природними та соціально-економічними (історико-культурними* рекреаційними ресурсами ПЗФ при здійсненні підприємницької діяльності, пов’язаної з наданням рекреаційних послуг*. Вони здійснюють свою діяльність за наявності відповідних ліцензій, дозволів (виданих у встановленому законом порядку* на спеціальне використання природних рекреаційних ресурсів у межах затверджених лімітів.

 
Суб’єкти рекреаційної діяльності можуть здійснювати свою діяльність за рахунок використання певних ресурсів. Ці ресурси мають назву рекреаційних.Рекреаційні ресурси територій та об’єктів природно-заповідного фонду складають природні та соціально-економічні (історико-культурні* засоби і можливості задоволення потреб населення в оздоровленні та відпочинку.

3.Значення екологічних  стежок для освіти,виховання та  рекреації

Новою формою і методом екологічного виховання є організація мережі екологічних стежок. Екологічною стежкою називають маршрут по природних об`єктах з пізнавально-виховною метою [15]. Така форма рекреації носить прикладний навчальний характер і притаманна не лише навчально-виховним установам різного рівня, а й спортивно-оздоровчим і туристичним  закладам. Особливо перспективною формою природоохоронної пропаганди є екологічні стежки, коли вони прокладені на охоронних територіях ПЗФ. Основна мета створення таких стежок – ознайомлення екскурсантів з рідкісними явищами природи. Не всі об’єкти ПЗФ можуть бути використані під час закладання стежки. Крім ПЗ (виняток охоронна зона* і заповідних зон інших об’єктів, екостежки можуть прокладатися майже в кожній зоні природно-заповідних територій (НПП – для закладання стежок виділена спеціальна зона – регламентованої рекреації; ПЗ  - стежки прокладають в буферній зоні навколо природних заповідників*. Таким чином, екологічна стежка не належить до об`єктів природно-заповідного фонду, але може включати їх до свого складу або розміщуватись на їх території.

Екологічна стежка – один із ефективних методів спілкування з природою, виховання любові до неї. Щоб звести до мінімуму втручання відвідувачів в природні процеси, створюють мережу еколого- та науково-пізнівальних стежок. Вони з’єднують найцікавіші в науковому, природоохоронному та естетичному аспектах об’єкти природи, характеризуються інформативністю, а оригінально оформлені стенди та аншлаги на маршрутах своєрідно подають необхідний для кожного відвідувача стежки мінімум знань про природу [10,12,14].

 
Екологічна стежка – унікальна  форма не лише природоохоронної пропаганди, але і поєднаного з нею відпочинку. Вона має легко і швидко створюватися, бути доступною у будь-яку пору року, не надто протяжною, щоб відвідувачі могли рухатися по ній зі швидкістю своєї ходи. Екскурсоводи не є обов’язковими і всю інформацію можна отримати зі спеціального буклета або інформаційних аншлагів і пояснювальних стендів. Екостежки можуть розраховуватися як на дорослих, так і на дітей, пішоходів, лижників, вершників, байдарочників; бути різними за науковою спрямованістю – зоологічними, ботанічними, географічними, геологічними, історичними, а також комплексними ландшафтно-екологічними.

4.Історія створення  екологічних стежок

Ще за часів Феофраста (372-287 рр. до н.е.* і Аристотеля (384-322 рр. до н.е.* вивчення природничих наук, зокрема ботаніки, проводилось на основі екскурсій в природу, що можна було б назвати екологічною стежкою минулого. Подібна форма пізнавально-виховного навчання використовувалась у різних народів: індусів, китайців, європейців тощо. Зокрема, в Україні ці ідеї проголошували Г.Сковорода, Ф.Прокопович і навіть Т.Шевченко (“Для ботаніки необхідне захоплення. А добувається воно від глибокого розуміння гармонії, краси і безконечності природи.”*. В сучасному розумінні, першу комплексну ландшафтно-екологічну стежку (Штангієвська стежка* створив Кримський гірський клуб у 1899 р. (довжина 8.5 км, східний схил Ялтинської яйли* на території України. Вона була створена для збору та розповсюдження інформації про історію та природу Криму, а також для охорони рідкісних видів рослин і тварин. На початку ХХ ст. екологічні (туристичні* стежки з’являються в США (г. Аппалачі, 1910 р.*. У 1916 р. біля Судака (Крим*прокладено історично-археологічну екостежку. На початку 60-^хрр. з’являються стежки у Прибалтиці тощо.

В кінці 80-^хрр. ХХ ст. в Україні закладено першу навчальну екостежку. З цього часу ця доступна і цікава форма екологічної освіти в природі набула популярності, переважно на великих територіях ПЗФ, навколо великих міст.

Таким чином, екологічна стежка створюється  з метою поглиблення знань  про навколишній світ природи. При цьому вона може виконувати різні завдання, в залежності від специфіки природних об`єктів, які її складають. Але у всіх випадках ці об`єкти пов`язані екологічною мережею, що і відбивається на самому понятті “екологічна стежка”.

5.Мета та завдання  екологічних стежок

Основне призначення стежок складається  з таких взаємопов’язаних компонентів, як оздоровлення, рекреація, просвіта, навчання і виховання.

Екологічне виховання та екологічна освіта населення, виховання у дітей  дбайливого ставлення до природи, пропаганда різних форм екологічної грамотності в природі – все це може забезпечити екологічна стежка.

Головна мета навчально-виховної екостежки  – це виховання екологічної, грамотної  поведінки людини на природі і поширення знань про природу та людину як невід’ємної  частини довкілля. Екологічну стежку використовують для проведення масової освітньої роботи з питань охорони природи.

Основними завданнями екостежки є:

1.       ознайомлення відвідувачів з об’єктами живої і неживої природи;

2.       розробка та проведення у відповідних пунктах стежки теоретичних та практичних занять, конкретної природоохоронної роботи;

3.       пропаганда природоохоронних заходів, інформування про види рослин, пам’ятки природи, культури, що трапляються на заданому маршруті.

6.Типи екологічних  стежок

Екологічні стежки можуть мати різні  класифікаційні характеристики в залежності від їх спрямування і форми  здійснення. Вони мають чимало спільного із туризмом, хоч принципово відрізняються від останнього пізнавально-виховним спрямуванням. Для туризму притаманне дещо інша пізнавально-оздоровча основа. Тому між екологічною стежкою і туризмом є чимало спільного і відмінного.

Екологічні стежки можуть прокладатися на окремій природній території  чи їх сукупності, поділятися відповідно до смаків відвідувачів за вартістю та рівнем сервісу [15]. В залежності від призначення, екологічні стежки поділяють на спеціалізовані (навчальні, виховні та рекреаційні*, комплексні і комбіновані (туристичний екологічний маршрут*.

1* Спеціалізовані:

а* наукові(виділяються за типовими і унікальними об’єктами досліджень з метою відпрацювання методичних питань для науковців*;

б* навчальні(виділяються для проведення навчальних занять для дошкільних закладів, учнів загальноосвітніх шкіл, студентів*;