Асортиментна політика турфірми

• послуга за задумом;
• послуга в реальному виконанні;
• послуга з підкріпленням. [10, ст.95]

В основі будь-яких туристичних послуг лежить необхідність задоволення певних потреб. Тому серцевину послуги, її суттєву сторону представляє так званий задум, тобто її направленість на вирішення певної проблеми, задоволення конкретної потреби. Що ж придбав турист, купивши певну послугу?

Насправді він придбав  не послугу як таку, що має певний набір властивостей, а її здатність  задовольнити деякі свої потреби. Отже, для туристичного підприємства велике значення має надання і поширення не властивостей своїх послуг, а реальної користі і вигідності від них для свого клієнта.

На другому  рівні туристичної послуги розглядаються  її властивості і характеристики: рівень якості, комфорт, престиж, економічність, безпечність, враження.

Підкріплення туристичної  послуги в значній мірі сприяє пошуку і закріпленню клієнтів. На третьому рівні важливе значення відіграє не тільки якість послуги, а й якість обслуговування.

Ідея підкріплення туристичної послуги примушує уважно поглянути на систему поведінки клієнта, на те, як він комплексно підходить до проблеми, яку намагається вирішити завдяки придбаному комплексу туристичних послуг. З точки зору конкуренції, такий підхід дозволяє туристичному підприємству вишукувати можливості підкріплювати свої пропозиції найбільш ефективним способом.

Виникає нова конкуренція не тільки між туристичними продуктами й  послугами, які пропонують різні фірми, підприємства й організації, а й між тим, чим вони додатково забезпечать свої продукти у вигляді специфічних послуг, консультацій, інформації, особливостей обслуговування. Тому туристичні підприємства повинні постійно вишукувати ефективні шляхи підкріплення запропонованих на ринку продуктів. [10, ст.97]

Ринкове середовище кожного підприємства індивідуалізоване, містить тільки йому притаманну сукупність взаємовідношень з постачальниками послуг, конкурентами, посередниками, клієнтами. І в той же час діяльність підприємств туристичної галузі підпорядкована дії загальних настанов. Тому одним з основних напрямків діяльності підприємства є постійне відстеження стану макросередовища туристичної діяльності: з одного боку, зовнішніх умов та чинників, а з іншого - ситуації в контактному середовищі. В контактному середовищі пріоритетним напрямком діяльності є дослідження споживачів: їх потреб, вимог, уподобань, що дозволить оперативно реагувати на зміни споживацької поведінки пропозицією відповідних туристичних послуг. Створення якісного, конкурентоспроможного туристичного продукту передбачає знання ринку пропозиції товарів і послуг, що надаються іншими підприємствами індустрії туризму з послуг розміщення та харчування, транспортних перевезень, екскурсійного, торгівельного, інформаційного та інших видів обслуговування, необхідних при створенні туристичних послуг, їх обсягу, якості, цінової політики виробників.

Туристичне  підприємство значною мірою залежить від ставлення до нього як окремих підприємств та установ, так і фізичних осіб, які реально чи потенційно впливають на його діяльність. Тому створення у таких контактних аудиторій позитивного (чи нейтрального щонайменше) ставлення до власного підприємства, запобігання певним діям по відношенню до підприємства, пошук засобів до конструктивної співпраці з ними є одним з нагальних завдань перш за все керівництва туристичною фірмою. Такими контактними аудиторіями для туристичної фірми можуть бути фінансові кола (банки, страхові компанії, інвестиційні фонди тощо), засоби масової інформації, різні громадські об'єднання. [6, ст.148]

Туристичне  підприємство діє на ринку в більшості  випадків за умов значної конкуренції. Це конкурентне середовище, яке складається з умов взаємодії між туристичними фірмами в відповідних сегментах ринку, характеризує ступінь розвиненості ринкових відносин, оскільки саме конкуренція є рушійною силою ринкових процесів. Саме конкурентне середовище формує критерії якості турпослуг, визначаючи обсяг та умови продажу, ціни, методи реклами, стимулювання збуту тощо. Оцінка конкурентного середовища передбачає виявлення конкурентів, визначення їх цілей, стратегій та можливостей конкурентній боротьбі.

Дослідження конкурентного середовища можна виділити в самостійний напрямок маркетингової діяльності туристичного підприємства, оскільки стан конкурентного середовища впливає на вибір маркетингової стратегії фірми, визначає пріоритетність її діяльності на певних напрямках.

Конкуренція проявляється в функціональній, видовій чи предметній формах. Функціональна конкуренція в туризмі - це перш за все конкуренція між організованими та неорганізованими формами проведення дозвілля; видова конкуренція проявляється в конкуренції між послугами, призначеними для задоволення певної мети; предметна конкуренція є конкуренцією між туристичними фірмами, які реалізують на ринку подібний за властивостями товар. Посилена конкуренція на туристичному ринку є наслідком зростання чисельності туристичних підприємств, які до того ж мають співставні можливості та недостатньо диференційований туристичний продукт, що ускладнює споживацьку поведінку.

За умов повільного зростання попиту конкурентна боротьба переноситься в сферу «переманювання» клієнтів від конкурентів, що потребує нових стратегічних ідей та нестандартних маркетингових рішень. В свою чергу, зростання успішності запровадження таких рішень провокує новий виток конкурентної боротьби, пов'язаний зі швидкістю реакції конкурентів на запроваджені заходи. [15]

Посиленню конкурентної боротьби сприяє також сезонність попиту на послуги туризму. Таким чином, конкуренція з цінової переноситься на якісну, коли основна увага концентрується на змістовності, комфортності дозвілля, на співвідношенні ціна - якість. Конкурентоздатність підприємства визначається насамперед відповідністю запропонованого ним турпродукту за своїми комерційними, змістовними параметрами та рівнем комфорту вимогам ринку. За умов концентрації виробництва конкурентоздатність підприємства досягається завдяки удосконаленню менеджменту, системи реалізації продукції, підвищенню якості обслуговування.

 

II.Туристична фірма, як виробничий процес асортименту туристичної пропозиції.

2.1. Поняття туристичної  фірми.

Створенням  туристичних послуг і товарів, їх реалізацією займається велика кількість підприємств та організацій, що спеціалізуються на виробництві й наданні певних послуг, виконанні певних функцій у туризмі. У туристичній практиці вони кооперуються на базі договірного співробітництва. Ініціюючу роль у здійсненні такого кооперування відіграють туристичні фірми та підприємства.

Туристична фірма – це організація або підприємство, що є суб'єктом підприємницької діяльності і працює в галузі туризму за ліцензією. Вона займається створенням, реалізацією туристичного продукту й організацією його споживання. Як суб'єкт підприємництва туристична фірма є юридичною особою, яка у своїй діяльності керується Конституцією України, положеннями Цивільного та господарського кодексів України, законами України, постановами й декретами Кабінету Міністрів України та іншими законодавчими й нормативними документами. [8, ст.90]

В туристичній  галузі функціонують різноманітні туристичні підприємства. Одні з них надають  клієнтам виключно туристичні послуги, а для других туризм – це один з шляхів їх комерційної діяльності. Підприємство, яке існує суто за рахунок туризму, має назву підприємства сфери первинних послуг, а підприємство, яке отримує доходи не тільки від туристичної діяльності – підприємства сфери вторинних послуг. Існують також третинні туристичні підприємства, які функціонують для обслуговування жителів, але одночасно надають послуги туристам.

Таким чином, послуги  первинних підприємств слугують виключно туризму, а вторинні – задовольняють  тільки певну частину туристичного попиту, так як туризм для них – лише один з багатьох джерел існування і їхніми послугами користуються не тільки туристи.

Слід мати на увазі, що деякі туристичні підприємства в залежності від виконуючих ними функцій одночасно належать як до одної, так і до другої категорії. Наприклад, готелі і туристичні бюро завжди надають тільки первинні туристичні послуги, а ресторан чи кафе в санаторії чи в домі відпочинку – це підприємство первинних послуг, але попри те ресторани і кафе в місті вже не являються безпосередньо туристичним підприємством, оскільки виконують вторинну туристичну функцію.

Первинні туристичні підприємства можна класифікувати  таким чином:

• туроператори і турагенти;
• транспортні підприємства спеціального призначення;
• готельні підприємства.

Вторинні туристичні підприємства:

• підприємства громадського харчування;
• транспортні підприємства загального призначення;
• іншого роду підприємства.[12]

Фірма туроператор – господарюючий суб'єкт або індивідуальний підприємець, який розробляє туристичні маршрути, забезпечує їх функціонування, організовує рекламу, встановлює ціни на тури турагентам для випуску за ними путівок і їх реалізації.

Під туроператорською діяльністю розуміють діяльність щодо формування, просування і реалізації туристичного продукту, яка здійснюється на підставі ліцензії юридичною особою або індивідуальним підприємцем. [5, ст. 121]

Фірма турагент – це фірма-посередник, що займається продажем уже сформованих туроператором турів.

Третя група  первинних підприємств – це заклади  розміщення. Такі заклади існують виключно за рахунок прибутків, отриманих від надання послуг туристам. До цієї групи належать великі готельні комплекси (готелі, пансіонати, будинки відпочинку) і дрібні господарства готельного типу: кемпінги, турбази. і т. п.

Крім туроператорів і турагентів, транспортних підприємств і готелів існує ще цілий ряд підприємств, які також відноситься до туристичних. Найважливіші з них – це страхові компанії, станції прокату спортивного інвентарю, спортивні школи, виробники товарів для туризму і відпочинку, рекламні агентства та інші. Велике економічне значення має торгівля сувенірами, які туристи купляють для того, щоб зберегти пам'ять про місця, які вони відвідали. [14]

Підприємства первинних і вторинних послуг відрізняються не видом пропонованої послуги чи товару, а більшим об'ємом і більшим значенням в порівнянні з іншими напрямами їх діяльності. Вторинні підприємства – це підприємства громадського харчування, деякі транспортні підприємства а також виробничі торгові підприємства і підприємства сфери побутових послуг.

В групу підприємств  громадського харчування входять ресторани, кафе і бари, послугами яких користуються як туристи, так і місцеві жителі. Транспортні підприємства вторинних послуг відрізняються від туристських тим, що серед їх клієнтів переважають не туристи, а місцеві жителі (в гірськолижних регіонах на звичайних маршрутах зимою вводяться додаткові автобусні рейси для перевезення лижників). Другорядний прибуток від туристів отримують деякі промислові і торгові підприємства (пекарня, яка забезпечує хлібом ресторани при готелях), а також підприємства сфери послуг (багатопрофільні страхові компанії, підприємства побутових послуг і т. д.).

Загальною ознакою  всіх вторинних туристичних підприємств  є неможливість точного визначення товарів і послуг, якими користуються туристи. Розприділення попиту між туристами і місцевими жителями може сильно коливатися в залежності від сезонності. Крім того, в визначенні ступені причетності підприємства до туризму важливу роль відіграє місце його розташування (в магазині, розташованому коло залізнодорожнього вокзалу основну частину покупців становитимуть приїжджі туристи.).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.2.  Використання туристичною фірмою туристичних послуг.

Взаємозв'язок туристів (мандрівників різної цільової спрямованості) зі сферою задоволення  їхніх потреб, а саме, з придбанням послуг та організацією подорожей, характеризує туристичний бізнес як особливий вид підприємницької діяльності. Туристична діяльність охоплює організацію подорожей та надання послуг, необхідних для задоволення різноманітних потреб туристів, через систему ринкових відносин, тобто через купівлю-продаж, з метою одержання прибутку або іншої вигоди. Взаємозв'язок потоків туристичних послуг і фінансових потоків здійснюється через ринок туристичного продукту, який являє собою сферу економічних відносин між виробниками і споживачами туристичних послуг.

 Суб'єктами  туристичного ринку виступають юридичні та фізичні особи, що є виробниками і покупцями туристичного продукту, який виступає об'єктом ринкових відносин, тобто відносин купівлі-продажу туристичних послуг. [1, ст. 66]

Туристичний продукт  як комплекс туристичних послуг, необхідних для задоволення потреб туриста під час його подорожі, виступає основним товаром на туристичному ринку. Усі підприємства туристичної індустрії, реалізуючи свої послуги туристам безпосередньо або через туристичних операторів (агентів), одержують доход як джерело відшкодування витрат та отримання прибутку. У ринковій економіці діяльність підприємств туристичної індустрії аналогічно іншим сферам діяльності орієнтується на попит потенційних туристів. Виготовляти туристичні послуги, не знаючи споживчого попиту, означає марнувати ресурси. Тому планування обсягів реалізації туристичного продукту (окремих туристичних послуг) виступає вихідним моментом процесу економічного управління суб'єктом підприємництва в туризмі. Це означає, що плануванню виробничо-обслуговуючої та фінансової діяльності підприємства туристичної індустрії має передувати вивчення ринку й обґрунтування планів реалізації туристичних послуг.

Основою розробки плану реалізації виступають дані моніторингу  та маркетингових досліджень відповідних сегментів туристичного ринку. Моніторинг при цьому розглядається як спостереження за діяльністю, збирання інформації, її оброблення, узагальнення, аналіз і підготовка даних для використання в процесі планування. Маркетингові дослідження повинні визначити рівень впливу зовнішнього макро- і мікросередовища на обсяги реалізації пропонованих послуг на конкретному ринку в плановому періоді.