Розвиток і географія залізничного транспорту України

З давніх часів Україні у спадок серед всього іншого залишилась система  залізничних колій, ширина яких не відповідає ширині європейських. Це наносить відчутний  удар по транзитним перевезенням, оскільки на кордоні вагони потрібно або перевантажувати, або міняти колеса. Це створює додаткові труднощі та затримку в часі.

Фактично зараз відбувається покращення стану залізничного транспорту, оновлення  основних засобів, а саме ремонт колій, вокзалів, закупівля нових составів. Але поки що все це йде в досить обмежених масштабах та торкається лише ключових напрямків. Для більш широкого оновлення потрібно знайти вільні кошти. Це можуть бути іноземні або вітчизняні інвестиції або кошти вивільнені з структури самої залізниці. Так, виглядає доцільним проведення ранжування колій та вокзалів за ступенем рентабельності та прийняття рішень про поступову ліквідацію нерентабельних шляхів. Це звільнить кошти, які йшли на підтримку цих частин залізниці у робочому стані. Залізниця підтримує низькі тарифи на перевезення пасажирів частково з соціальних міркувань, тому може бути доцільним надання залізниці певних податкових пільг. Можливим є укладання прибуткових контрактів з комерційними структурами щодо надання послуг.

Звичайно, що одночасна заміна колій є неможливою, тому в цьому випадку можна запропонувати наступні можливі часткові рішення. Або якомога покращити систему перевантаження вагонів на кордоні, або прокласти колії європейської ширини по стратегічно найважливіших напрямках, але це лише перемістить проблему на кордон з Росією.

Подальший розвиток транспортного  комплексу пов'язаний із реформуванням  інших галузей, оскільки обсяги продукції  промисловості, сільського господарства, будівництва та торгівлі переважно  і визначають завантаженість транспортної системи.

Важливою і вкрай гострою  проблемою транспортного комплексу  України є незадовільний стан його виробничої бази. Тому у перспективі  пріоритетним напрямом технічної політики щодо транспорту має бути оновлення  його рухомого складу на основі розвитку вітчизняного транспортного машинобудування. Поряд з цим для створення системи інтермодальних перевезень передбачається налагодження виробництва спеціалізованих технічних засобів — конвейнерів, змінних кузовів, платформ для перевезення автопоїздів. У перспективі планується здійснити поступовий перехід на нові принципи організації та управління транспортним процесом основі новітніх інформаційних технологій та сучасного маркетингу, запровадження автоматизованих центрів управління доставкою вантажів.

Залізничний транспорт України  на сьогодні має досить багато проблем, більшість яких пов’язана з потребою залучення великих коштів у оновлення  залізничних шляхів та самих транспортних засобів.

Хоча, залізничний транспорт чи не єдиний транспорт в Україні, який має усі передумови для вирішення своїх проблем у досить короткі строки.

По Україні відбувається повсюдне оновлення станційної інфраструктури, частково оновлюються самі залізничні вітки, виділяється чимала частина  коштів на придбання і виробництво нових залізничних ваготів та тепловозів.

В цілому формування і розвиток національної транспортної системи України потребує ефективного державного регулювання  діяльності транспортних підприємств  за такими напрямами: створення ринку  транспортних послуг; забезпечення технологічної та екологічної безпеки транспорту; активізація міжнародної діяльності транспортних підприємств. Процес реформування транспортного комплексу України передбачає посилення контролю з боку держави за використанням І вантажної бази вітчизняного морського флоту країни як галузі транспортного комплексу з певним валютним ресурсом. Надзвичайно важливим для активізації діяльності транспортних підприємств України є створення власної інформаційної бази щодо кон'юнктури світового фрахтового ринку.

Залізниці є базовою галуззю  економіки України та являють  собою найважливіший, стрижневий елемент  транспортної системи. Саме на них припадає 85,1 % вантажообігу (без урахування трубопровідного транспорту) та 54,5 % пасажирообігу.

За густотою залізниць Україна займає провідне місце серед країн СНД і наближається за цим показником до європейських країн: Франції, Італії, Румунії.

За обсягами вантажних перевезень залізниці України посідають 4 місце на Євроазіатському континенті, поступаючись тільки залізницям Китаю, Росії, Індії. Вантажонапруженість українських залізниць (річний обсяг перевезень на 1 км) у 3-5 разів перевищує відповідний показник розвинених європейських країн.

Розподіл вантажних перевезень між видами транспорту в Україні  значно відрізняється від ЄС, де частка залізниць становить 8%, автотранспорту 44 %, морського та річкового – 45 %.

На сьогодні реалії Укрзалізниці такі: прагнення збільшити темпи економічного розвитку галузі з абстрактної категорії  в конкретну реальну перспективу.

Головний принцип подальшого функціонування залізничного транспорту України – це збереження нинішнього потенціалу національної залізничної системи, її ролі як однієї з базових галузей економіки України, зміцнення її позицій на ринку транспортних послуг.

Залізниці України взаємодіють із залізницями 7 сусідніх країн через 56 пунктів перетину кордону та з 13 основними морськими портами Чорного та Азовського морів та річці Дунаю.

Питання розвитку транзиту займають виняткове місце в європейській транспортній політиці. Тому розвиток міжнародних транспортних коридорів в Україні віднесено до найголовніших напрямків інтеграції українських залізниць у міжнародну транспортну систему.

Територією України проходять  три залізничні міжнародні панєвропейські транспортні коридори (МТК) — № 3, 5, 9 і п'ять коридорів ОСЗ — №№ 3, 5, 7, 8, 10. Через українські порти Ізмаїл і Рені здійснюється взаємодія з пан’європейським коридором № 7, який проходить по річці Дунаї.

Розвиваються перевезення по МТК  ТРАСЄКА (Європа— Кавказ—Азія).

Коридори, що проходять територією України, співпадають з маршрутами міжнародних транспортних осей, які розробляє група високого рівня.

Пріоритетним для Укрзалізниці є розвиток мережі міжнародних транспортних коридорів по території України, який базується на таких принципах:

- модернізація інфраструктури;

- удосконалення транспортно-митних  технологій;

- розвиток комбінованих і контрейлерних  перевезень; застосування єдиних  тарифів; 

- організація прискореного просування  вантажопотоків зовнішньоторговельних  і транзитних вантажів за рахунок концентрації та маршрутизації;

 

- поліпшення взаємодії різних  видів транспорту в транспортних  вузлах, розвиток інтермодальних  систем міжнародних перевезень;

- створення єдиного інформаційного  поля для перевізників, вантажо-відправників і вантажоодержувачів, експедиторів, органів державного контролю на кордонах.

Україна має одну з найбільш розвинених у Європі мережу залізниць, її експлуатаційна довжина складає 22,05 тис. км, з яких електрифіковано 9,3 тис.км (42 % від загальної довжини).

За більшістю показників (осьове навантаження, склад та вага поїздів, довжина приймально-відправних колій) параметри українських залізниць  перевищують європейські стандарти.

В той же час має місце невідповідність  стандартам МЗС і ОСЗ щодо швидкості руху (стандарт для вантажних поїздів 100 км/год., в перспективі 120 км/год.).

Історично так склалося, що розвиток залізничного транспорту раніше був  орієнтований на освоєння великих, постійно зростаючих обсягів перевезень, які  в декілька разів перевищували аналогічні європейські показники.

В цих умовах вазі поїздів віддавався пріоритет перед швидкістю. Відповідно, існуючий парк вантажних вагонів  розраховано на швидкість 80 км/год  в завантаженому стані і 90 км/год  в порожньому стані.

Дослідженнями встановлено, що для переходу на європейський стандарт швидкості потрібні багатомільярдні інвестиції у модернізацію інфраструктури та рухомого складу.

Що стосується національної мережі залізничних МТК в Україні, вона складає 3162 км. Це найпотужніші, головним чином двоколійні (92,3%), електрифіковані (95,6%), обладнані автоблокуванням (90%) магістралі. Тепловозна тяга збереглася тільки на двох дільницях: Чернігів – Горностаївка 66 км та Ковель-Ягодин 59 км. Мережа залізничних міжнародних коридорів України та термінали на сьогодні мають резерв пропускної спроможності і можуть у перспективі забезпечувати зростання транспортних потоків у напрямках МТК.

Економічний розвиток залізничної  галузі, її технічне переоснащення, дозволив не тільки відродити окремі галузі промисловості України — машинобудування, будівельних матеріалів, чорну металургію, нафтохімічну, але і прискорити темпи загальнонаціонального промислового виробництва.

Досягнення показників стабільного  економічного росту і фінансової стабільності дозволило почати реалізацію нових, стратегічно важливих проектів, спрямованих на реалізацію політики європейської інтеграції України.

Визначені приоритетні напрямки для  інвестицій: реабілітація головних колій, розвиток міжнародних транспортних коридорів, оновлення парку пасажирських та вантажних вагонів, електро- і дизель-поїздів, електровозів, колійної техніки.

Для забезпечення рухомим складом  зростаючих потреб у пасажирських і  вантажних перевезеннях, Укрзалізниця протягом останніх років за власні кошти фінансує реалізацію програм, що передбачають освоєння підприємствами України сучасної залізничної техніки: електровозів, дизель- і електропоїздів, пасажирських вагонів, важкої колійної техніки.

Залізничники України розробили програму розвитку галузі, її реалізація потребує значних капіталовкладень. Створені деякі технічні та правові передумови для залучення інвестицій.

Виконуючи затверджену Кабінетом  Міністрів України “Програму  створення та функціонування національної мережі міжнародних транспортних коридорів (МТК) в Україні”, Укрзалізниця модернізує інфраструктуру на напрямках МТК відповідно до національних стандартів. За 1998-2004 роки та 9 місяців 2005 р. на напрямках коридорів відремонтовано всіма видами ремонтів та модернізовано біля 6000 км колії, електрифіковано 610 км, проведені значні роботи з модернізації пристроїв СЦБ та зв‘язку. Всього в розвиток МТК вкладено 1,5 млрд.грн. власних коштів залізниць.

Для модернізації залізничної інфраструктури напрямку Львів-Жмеринка – Київ (частина  міжнародних транспортних коридорів № 3, 9) використовується колійна техніка, закупка якої відбувалася в рамках реалізації кредиту Європейського банку реконструкції та розвитку (ЄБРР) по проекту “Розвиток залізничних шляхів України” (вартість проекту 92,1 млн.дол.США, в т.ч. позика Банку 51,88 млн. дол. США). У червні 2005 р. закінчилася реалізація цього проекту. Отримано та введено в експлуатацію 27 колійних машин, освоєні всі кредитні кошти.

Однією з головних проблем у  забезпеченні безперебійного функціонування залізничних МТК в даний час є тунель на дільниці Бескид-Скотарське. Існуючий тунель знаходиться в незадовільному стані і лімітує пропускну спроможність МТК № 5. З метою вирішення цієї проблеми Укрзалізницею планується будівництво нового тунелю за рахунок коштів ЄБРР.

31.08.2004 підписані Гарантійна та Кредитна угоди між Україною (Укрзалізницею) та ЄБРР за проектом „Впровадження швидкісного руху пасажирських поїздів на залізницях України”.

Загальна вартість проекту складає 200 млн.дол.США, у т.ч. кредит ЄБРР – 120 млн.долл.США.

Кошти кредиту будуть використані  на:

- закупівлю сучасних пасажирських  вагонів – 47 млн.дол.США;

- закупівлю колійної техніки  – 29 млн.дол.США; 

- будівництво Бескидського тунелю  на залізничній дільниці між  станціями Бескид та Скотарське  Львівської залізниці, розташованій на напрямку Львів – Чоп (українська частина V Міжнародного транспортного коридору) – 40 млн.дол.США;

На напрямку 5-го міжнародного транспортного  коридору на ст. Чоп створено міжнародний  транспортно-логістичний центр „Варіант-Логістик” (ТЛЦ „Варіант-Логістик”). Цей центр надає комплекс послуг: навантажувально-розвантажувальні операції, перевантаження, зберігання вантажів під митним контролем, митно-брокерські послуги, інформаційні послуги, електронізація документообігу, виконання функцій оператора з інтермодальних перевезень експортно-імпортних та транзитних вантажів.

З врахуванням геополітичних умов залізниці України мають один з найбільших у Європі потенціал  транзитності.

Беручи до уваги той факт, що в Україні практично відбувся розподіл вантажів між автотранспортом (споживчі товари, контейнерні перевезення, тощо) та залізницями (масові вантажі), перерозподіл між ними у перспективі не буде носити кардинального характеру. На досить далеку перспективу залізниці залишаться основним (по обсягах) перевізником вантажів та пасажирів на середні та далекі відстані.

За останні роки прийнято закони України „Про транзит вантажів”, „Про єдиний збір, який справляється у  пунктах пропуску через державний  кордон України”, „Про транспортно-експедиторську діяльність”. Внесено зміни до Закону „Про податок на додану вартість”, якими передбачено звільнення робіт та послуг, пов’язаних із транзитними перевезеннями вантажів та пасажирів від сплати ПДВ.

На міжнародному рівні Україна  приєдналася або проводить процедури приєднання до основних Конвенцій і багатосторонніх угод у галузі транспорту, які визначають пріоритетні напрямки та умови перевезень транзитних вантажів. Серед цих заходів найважливішими є приєднання до Конвенції про міжнародні залізничні перевезення (КОТІФ), проведення роботи щодо підписання Конвенції про процедуру міжнародного митного транзиту при перевезенні вантажів залізничним транспортом, розробка проекту Закону „Про приєднання України до Конвенції про спільну транзитну процедуру” та ін.

На міжгалузевому рівні Міністерством  транспорту та зв’язку і Укрзалізницею  приймаються дієві заходи по узгодженню спільно із залізничними адміністраціями  сусідніх країн, національними портами  та термінальними комплексами привабливих  тарифних умов на транспортування вантажів у напрямку України.