Розвиток і географія залізничного транспорту України

Зміст

+

 

Вступ

 

Актуальність теми: Залізничний  транспорт – найважливіша ланка  у сфері економічних відносин, одна із провідних галузей матеріального  виробництва, є складовою транспортної системи, що являє собою однією із найважливіших ознак її технологічного процесу й цивілізованості.

Потреба у розвитку залізничного транспорту ще більше підсилюється при інтеграції в європейську і світову економіку, українська залізниця стає базисом для ефективного входження України у світове співтовариство й заняття в ньому місця, що відповідає рівню високо розвинутої держави. Все вищевикладене й зумовлює актуальність даної теми.

Таким чином, основною метою є: охарактеризувати стан розвитку залізничної мережі України, визначити важливі проблеми цієї галузі господарства та розкрити перспективні шляхи їх вирішення, а також показати як впливає розвиток туристичної діяльності на український залізничний транспорт.

Питання залізничної системи були висвітлені в працях різних вчених, зокрема, Парунакяна В.Є, Цвєткова Ю.М., Аксєнова І.Я., Соколова Л.М., Карпінського В.Б та інших, а також у періодичних виданнях «Економіка України», «Регіональні перспективи» та ін.

Основоположником є Закон України  «Про залізничний транспорт» та Порядок обслуговування громадян залізничним транспортом, яке затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 19 березня 1997 року.

В роботі використана значна кількість  посібників, написаних сучасними  дослідниками, на науковій базі яких й побудоване дане дослідження.

Отже, економічний розвиток залізничної  галузі, її технічне переоснащення, дозволив не тільки відродити окремі галузі промисловості України — машинобудування, будівельних матеріалів, чорну металургію, нафтохімічну, але і прискорити темпи загальнонаціонального промислового виробництва.

Залізничний транспорт, як транспорт  взагалі, є необхідною умовою спеціалізації  і комплексного розвитку народногосподарських комплексів регіонів, формування ТВК як локального, так і районоутворюючого значення. Він сприяє суспільному територіальному поділу праці, формуванню зв'язків між населеними пунктами та всередині їх. Без транспорту неможлива інтеграція України у загальносвітову економічну систему. Це потребує модернізації старих та будівництва нових транспортних магістралей міждержавного значення.

Роботу транспортної системи забезпечує транспортна інфраструктура, що включає в себе шляхи сполучення, рухомий склад, вантажно-розвантажувальне господарство транспортних та інших підприємств і організацій, які здійснюють навантаження, розвантаження і перевалку вантажів (що перевозяться всіма видами транспорту), а також засоби управління і зв'язку, різноманітне технічне обладнання.

Об’єктом роботи є залізничний  транспорт України.

Предметом курсової роботи є вивчення теоретичних та практичних аспектів розміщення залізничного транспорту в Україні.

Мета даної роботи є вивчення залізничної транспортної системи  в Україні.

Завдання курсової роботи:

- Значення і місце залізничного  транспорту в господарському комплексі країни;

- Основні історичні, соціально-економічні  та природні передумови, що вплинули  на розвиток і розміщення залізничного  транспорту України;

- Стан і основні показники  розвитку залізничного транспорту, його сучасна структура;

- Аналіз розміщення залізничного транспорту України та його регіональні відмінності. Транспортно-економічні зв’язки.

 

1. Значення і місце залізничного транспорту в господарському комплексі країни

 

Транспорт (від латинського transporto – переношу, перемістити) вслід  за добувною промисловістю, землеробством та обробітною промисловістю являється средою матеріального виробництва. На відміну від інших галузей промисловості транспорт не виробляє нових продуктів. Продукцією транспорту є саме переміщення, саме перевезення пасажирів та вантажів.

В широкому значенні слова сучасний транспорт – це великий та складний комплекс народного господарства, в  рамках якого діють як самостійні галузі різні види так називаємого  магістрального транспорту, а також  міський та промисловий транспорт. Незважаючи на адміністративно-господарську самостійність, всі види транспорту знаходяться в відомому взаємозв’язку та чинять істотний вплив як на перевезення, так і на кінцеві технічно-економічні результати діяльності.[1, с. 58]

Взаємозв’язок всіх видів транспорту дозволяє говорити про єдину транспортну систему України, яка виступає в якості однієї з базових галузей народного господарства, допомагаючи об’єднанню всіх економічних районів країни в єдиний господарський комплекс і комплексному розвитку кожного економічного району. Від степені розвитку та ефективності роботи транспорту залежить безперебійність взаємодії всіх галузей народного господарства та підприємництва, сучасність міжгалузевих та міжрайонних постачання різноманітної продукції.

Залізничний транспорт є становим хребтом транспортної системи України. Його ефективне функціонування є необхідною умовою стабілізації, піднесення та структурних перетворень економіки, розвитку зовнішньоекономічної діяльності, підвищення життєвого рівня населення та забезпечення національної безпеки країни. Залізниці України мають достатньо потужний виробничий апарат. [8, с. 39]

Перевезення вантажів та пасажирів  виконують Донецька, Придніпровська, Південна, Південно-Західна, Львівська  та Одеська залізниці, в складі яких функціонує 459 лінійних підприємств (локомотивні та вагонні депо, дистанції колії, енергопостачання, сигналізації та зв’язку тощо). Загальна протяжність залізничної мережі України на 1.01.2001 р. Складала 22,3 тис. км.

Україна має у кількісному вимірі достатній парк майже всіх видів вантажних вагонів, локомотивів, резерви пропускної спроможності ліній і переробної потужності станцій. Основні виробничі фонди (ОВФ) залізниці складають біля 9% вартості всіх галузей народного господарства України.

Підгалузь є однією з найважливіших складових частин, що забезпечує життєдіяльність багатогалузевої економіки України. Протягом всього періоду проведення в країні економічних перетворень залізниці працюють стабільно, для більшості населення вони є практично єдиними надійними транспортними комунікаціями.

Навіть при тому, що в Україні  знизилась економічна активність, обсяги вантажних і пасажирських перевезень все ще перевищують обсяги перевезень практично всіх країн Європи. Вітчизняну інтенсивність руху можна порівняти з інтенсивність на американських залізницях, вона набагато перевищує інтенсивність руху в Європі. [11, с. 52]

Залізничний транспорт - одна з важливих базових галузей економіки України, що забезпечує її внутрішні та зовнішні транспортно-економічні зв'язки і потреби населення у перевезеннях. Діяльність залізничного транспорту як частини єдиної транспортної системи країни сприяє нормальному функціонуванню всіх галузей суспільного виробництва, соціальному й економічному розвиткові та зміцненню обороноздатності держави, міжнародному співробітництву України.

Залізниці у взаємодії з іншими видами транспорту своєчасно і якісно здійснюють перевезення пасажирів  і вантажів, забезпечують безпеку  руху, розвивають сферу транспортного  обслуговування народного господарства та населення.

До складу залізничного транспорту входять підприємства залізничного транспорту, що здійснюють перевезення  пасажирів і вантажів, рухомий  склад залізничного транспорту, залізничні шляхи сполучення, а також промислові, будівельні, торговельні та постачальницькі підприємства, навчальні заклади, технічні школи, дитячі дошкільні заклади, заклади охорони здоров'я, фізичної культури та спорту, культури, науково-дослідні, проектно-конструкторські організації, підприємства промислового залізничного транспорту та інші підприємства, установи та організації незалежно від форм власності, що забезпечують його діяльність і розвиток.

Серед всіх підгалузей транспорту залізничний  транспорт є найбільш розвинутим у нашій країні. За загальною довжиною залізничних шляхів він займає четверте місце у світі після США, Росії і Канади. Вантажообіг, який виконує залізничний транспорт, складає близько 40—60 % від усіх перевезень у країні. А залізничний пасажирообіг — 50—70 % від загального обсягу перевезень. Шляхова мережа української залізниці досить розгалужена, значна частка її електрифікована (близько 40 %), майже третина загальної довжини шляхів має двох- і багатошляхові ділянки. [4, с. 39]

З економічної точки зору, залізниця  є найбільш рентабельним видом транспорту в нашій країні. Це перш за все стосується перевезень вагонних партій вантажів навалом (кам’яного вугілля, руди, піску, сільськогосподарської і лісової продукції) і на далекі відстані.

Однак, залізничний транспорт має  досить високу зношеність основних фондів (у певних випадках мова йде про — 80—90 %), 15—17 % шляхів непридатні для подальшого використання. Суттєвим недоліком є те, що ширина колії вітчизняної залізниці відрізняється від західноєвропейської. Значно зменшує обсяг можливих міжнародних перевезень та обставина, що на західних кордонах країни не вистачає спеціально обладнаних станцій, пунктів перестановки вагонів на візки західноєвропейської колії тощо. [9, с. 51]

Роль залізниці в Єдиній транспортній системі України визначається і  тим, що через територію держави пролягають основні транспортні трансєвропейські коридори: Схід — Захід, Балтика — Чорне море. Зокрема, трансєвропейська залізнична магістраль Е-30, що бере початок у Берліні, перетинає Україну на маршруті Мостиска — Львів — Київ і йде далі до Москви, а на території Польщі перетинається зі швидкісними магістралями Е-59 і Е-65.

Основні правові, економічні та організаційні  засади діяльності залізничного транспорту визначає Закон України «Про залізничний  транспорт». У цьому законі приведене  поняття залізничного транспорту як виробничо-технологічного комплексу організацій і підприємств залізничного транспорту загального користування, призначеного для забезпечення потреб суспільного виробництва і населення країни в перевезеннях у внутрішньому і міжнародному сполученнях та надання інших транспортних послуг усім споживачам без обмежень за ознаками форми власності та видів діяльності тощо.

Залізничний транспорт порівняно  з іншими галузями є сферою з найбільшою часткою державної власності  і високим рівнем адміністрування усіх транспортних відносин. [6, с. 41]

Кабінет Міністрів України визначає умови і порядок організації  діяльності залізничного транспорту загального користування, сприяє його пріоритетному  розвитку, надає підтримку в задоволенні  потреб залізниць у рухомому складі, матеріально-технічних і паливно-енергетичних ресурсах.

Створено спеціалізований орган  управління залізницею — Державна адміністрація залізничного транспорту (Положення про Державну адміністрацію  Залізничного транспорту України, затверджене Постановою КМ України від 29 лютого 1996 р. № 262).

Державна адміністрація залізничного транспорту (Укрзалізниця) є органом  управління залізничним транспортом  загального користування, підвідомчим  Міністерству транспорту та зв’язку  України. Укрзалізниця здійснює централізоване управління процесом перевезень у внутрішньому і міжнародному сполученнях та регулює виробничо-господарську діяльність залізниць у сфері організації цього процесу. [11, с. 36]

Основними завданнями Укрзалізниці є:

1) організація злагодженої роботи залізниць і підприємств з метою задоволення потреб суспільного виробництва і населення в перевезеннях;

2) забезпечення ефективної експлуатації  залізничного рухомого складу, його  ремонту та оновлення;

3) розроблення концепцій розвитку  залізничного транспорту;

4) вжиття заходів для забезпечення  безпеки функціонування залізничного  транспорту, його інфраструктури  та надійності його роботи.

Укрзалізницю очолює генеральний  директор, який призначається відповідно до законодавства України.

Генеральний директор Укрзалізниці має заступників, які за поданням Міністра транспорту призначаються Кабінетом Міністрів України.

Для розроблення основних напрямів розвитку залізничного транспорту, вирішення  найважливіших питань його господарської  діяльності створюється рада Укрзалізниці. Склад ради та положення про неї затверджуються Міністром транспорту та зв’язку.

У складі Укрзалізниці діє шість  залізниць, які є основними і  організаційними господарськими ланками  галузі. Створення, реорганізація, ліквідація та визначення територіальних меж залізниць, призначення і звільнення їх керівників здійснюються за рішеннями Кабінету Міністрів України за поданням Міністерства транспорту та зв’язку України. [4, с. 39]

До сфери управління Укрзалізниці входять Донецька, Львівська, Одеська, Південна, Південно-Західна та Придніпровська залізниці, а також інші об’єднання, підприємства, установи і організації залізничного транспорту за переліком, визначеним Міністерством транспорту та зв’язку України.

Управління залізницями та іншими підприємствами залізничного транспорту, що належать до загальнодержавної власності, здійснюється Державною адміністрацією залізничного транспорту України.

Повноваження, права та обов’язки  залізниць визначаються їх статутами  та Законом України «Про залізничний транспорт». Затвердження статутів залізниць здійснюється Міністерством транспорту та зв’язку України за погодженням з Міністерством економіки та з питань європейської інтеграції України та Антимонопольним комітетом України.

У складі залізниць можуть створюватися експедиторські та транспортно-експедиційні організації. [7, с. 39]

Створення, реорганізація та ліквідація підприємств, установ і організацій, які входять до складу залізниць, затвердження їх статутів (положень), а  також укладання контрактів (трудових договорів) з їх керівниками здійснюються у порядку, встановленому чинним законодавством України і статутами залізниць.

Управління процесом перевезень у  внутрішньому і міжнародному сполученнях, а також регулювання виробничо-господарської  діяльності у сфері організації і забезпечення цього процесу залізницями, підприємствами, установами та організаціями проводяться централізовано і належать виключно до компетенції Укрзалізниці, яка здійснює функції господарюючого суб’єкта.