Організація технічного сервісу автомобілів

3.2 Організація праці  у виробничих підрозділах РОВ  АТП

За характером роботи і виробничим принципом ремонтно-обслуговуючі робітники об’єднуються в групи, з яких складаються бригади. Організовують  спеціалізовані та комплексні бригади.

Спеціалізовані – формуються із робітників різних професій і кваліфікацій, кожен робітник виконує певні операції. Робітники можуть бути спеціалізовані за видами дій (одна – ТО-1, друга – ТО-2, третя – ПР і т.д.) та за окремими агрегатами та механізмами. Продуктивність праці за видами дій спеціалізованих бригад значно вище за комплексні. Їх неважко організаційно створити.

Комплексні – організовуються  з робітників-універсалів високої  кваліфікації, оскільки їм доводиться виконувати різноманітні та складні  роботи. За такої форми організації праці робітники виконують будь-які роботи з ТО і ремонту на універсальних тупикових постах. Праця комплексних бригад малопродуктивна через неможливість широкої механізації робіт та зберігається знеосібка у відповідальності за якість ТО і ПР, розпорошуються матеріальні засоби АТП, що знижує ефективність матеріально-технічної бази та ускладнює оперативне управління виробництвом.

Працю виробничих підрозділів даного АТП організовуємо за рахунок  створення на місцях спеціалізованих  бригад. Розподілимо робітників даних бригад за змінами, виходячи з їхньої штатної кількості:

 

Таблиця 12

 

 

 

 

Розподіл виконавців за змінами, чол.

Виробничий підрозділ	Кількість виконавців
	Штатна	За змінами
		1	2	3
Зона ЩО	3	-	-	3
Зона ТО-1	2	-	1	1
Зона ТО-2	2	-	1	1
Пости ПР	10	5	5	-
Дільниці:
Виробничі дільниці з нормальними  умовами праці: діагностування, агрегатна, слюсарно-мех., електротехнічна, шиномонтажна, жерстяницька, арматурна, оббивна.	5	3	2	-
Виробничі дільниці з шкідливими умовами  праці: акумуляторна, рем. система живлення, вулканізаційна, ковальсько-ресорна, мідницька, зварювальна, малярна.	2	1	1	-
Разом:	24	9	8	5

 

4. Організація і планування  технологічного процесу

технічного обслуговування і поточного  ремонту автомобілів .

4.1 Обґрунтування і вибір методу технічного обслуговування автомобілів

Розрізняють два методи ТО автомобілів:

- одиничний;

- потоковий.

Під одиничним методом розуміють виконання усіх робіт, пов'язаних з доглядом за автомобілем на одному посту. Цей метод застосовують на невеликих АТП, у польових умовах та ін.

Для одиничного методу ТО автомобілів характерні: широка номенклатура робіт, рідка повторюваність однотипних робіт; відсутність типізованих  технологічних процесів, різна послідовність  виконання операцій і їх несинхронність; велика трудомісткість і тривалість циклу обслуговування, комплексність операцій; відносно велика частка ручних робіт, низька продуктивність праці, висока кваліфікація виконавців робіт; великі втрати часу на маневрування автомобілів при переїзді з поста на пост.

Потоковий метод перспективніший, він дає змогу реалізувати всі принципи раціональної організації виробництва.

При потоковому методі всі роботи виконуються на кількох розташованих у технологічній послідовності  спеціалізованих постах, сукупність яких створює потокову лінію. Переміщення автомобілів із поста на пост при потоковому методі ТО може бути примусовим (конвеєрами) і своїм ходом. Пости розташовують прямолінійно, що дає змогу застосовувати механічну тягу і забезпечує найкоротші шляхи переміщення автомобіля з поста на пост. Потокові лінії організовують окремо для кожного виду обслуговування, це зумовлено різним обсягом і характером робіт. Потоковий метод ТО потребує забезпечення однакового терміну перебування автомобіля на кожному посту, виконання певного обсягу робіт і сталої чисельності працюючих. Порушення виконання обсягу робіт хоча б на одному посту спричиняє простої на інших постах і порушує процес потокового виробництва. Тому організація обслуговування на потокових лініях потребує однотипності автомобілів і однакового обсягу обслуговування, що ускладнює в багатьох випадках їх використання, особливо при ТО-2, за якого обсяги робіт дуже різняться і виникає велика асинхронізація роботи постів.

Потоковий метод ТО ефективний, якщо добова або змінна програма обслуговування достатні для повного завантаження потокової лінії; точно додержується графік подачі автомобіля; чітко розподіляються операції ТО за виконавцями; роботи широко механізуються й автоматизуються; є належна матеріально-технічна база, резервні пости і «ковзні» виконавці; добре налагоджено постачання потокової лінії всіма потрібними деталями, матеріалами й інструментом. Потоковий метод дає змогу підвищувати культуру обслуговування, поліпшувати умови праці й техніку безпеки, підвищувати продуктивність праці та якість обслуговування, застосовувати високопродуктивне устаткування, засоби механізації та автоматизації, забезпечувати ритмічність виробничих процесів, краще використовувати виробничі площі.

Разом з ТО можна виконувати технологічно пов'язані з ним операції супровідного поточного ремонту малої трудомісткості (при ТО-1 до 5—7 люд.-хв, при ТО-2 —  до 20—30 люд.-хв), що часто повторюються. Сумарна трудомісткість операцій супровідного поточного ремонту не має перевищувати 15—20 % трудомісткості відповідного ТО.

Потоковий метод ТО як найбільш прогресивний застосовують на АТП при організації  ЩО і ТО-1 і меншою мірою — ТО-2 [5, c.149-150].

Технічне обслуговування здійснюється на потокових лініях при добовій  програмі ТО-1 не менш як 12-15 і для  ТО-2 – 5-6 обслуговувань технічно сумісних автомобілів.

Раціональний метод ТО автомобілів  визначають у конкретних умовах експлуатації по відношенню такту поста до ритму виробництва R.

Такт поста ( ) чи лінії ( ) – це фактичний час виконання технічного обслуговування на посту чи на потоковій лінії

= (60 ∙ t_то ∙ С_то / )+t_п хв. (11)

де t_то – трудомісткість певного виду технічного обслуговування, люд-год.

С_то – доля постових робіт в ТО (С_що, С_то-1 = 1; С_то-2 = 0,8)

- кількість одночасно працюючих  на посту, чол.. ( =1…3чол.)

t_п – час додаткових робіт, t_п = 2…3 хв.

Ритм виробництва (R) – це частина  робочого часу, яка припадає на одне із запланованих на зміну технічних  обслуговувань

R_то = 60 ∙ t_зм^то ∙ n_зм^то/ N_д^то хв. (12)

де t_зм^то – тривалість зміни роботи зон ТО, год.

n_зм^то – кількість робочих змін на добу

N_д^то – добова кількість технічних обслуговувань певного виду

Розрахунки такту та ритму для  даного АТП наведені у таблиці:

Таблиця 13. Вибір методу технічного обслуговування автомобілів

Показник	Розрахункова формула	Розрахунок	Результат
Ритм, хв.:
Rщо	60 ∙ nзмщо ∙ tзмщо / Nдщо	60∙1∙10,5/59,8	10,5
Rто-1	60 ∙ nзмто-1 ∙ tзмто-1 / Nдто-1	60∙2∙7/2,9	290
Rто-2	60 ∙ nзмто-2 ∙ tзмто-2 / Nдто-2	60∙2∙7/0,96	875
Такт поста, хв.
	(60 ∙ tщо ∙ Сщо / )+tп	(60 ∙0,3∙1/2)+3	12
	(60 ∙ tто-1 ∙ Сто-1 / )+tп	(60 ∙3,6∙1/3)+3	75
	(60 ∙ tто-2 ∙ Сто-2 / )+tп	(60 ∙14,4∙0,8/3)+3	233,4
Відношення	/ Rщо	12/10,5	1,14
	/ Rто-1	75/290	0,26
	/ Rто-2	233,4/875	0,27

4.2 Визначення необхідної  кількості робочих постів для  технічного обслуговування і  поточного ремонту автомобілів

Для потокового методу технічного обслуговування автомобілів кількість робочих постів визначають шляхом множення кількості потокових ліній на кількість прийнятих робочих постів Z_то на одній потоковій лінії.

Кількість робочих постів ПР визначається за формулою:

Х_п^пр = (13)

де Т_пр – річна трудомісткість постових робіт з ПР автомобіля, люд-год. (18699,9);

К_нн – коефіцієнт нерівномірності надходження автомобілів на пост (К_нн =1,2…1,5);

- число робочих днів на рік  (365);

- кількість змін

- тривалість змін роботи зони  ПР (8 )

- кількість робітників на посту ПР (1…3 чол.);

Таблиця 14. Розрахунок кількості робочих  постів для ТО і ПР автомобілів

Види постів	Розрахункова формула	Розрахунок	Результат розрахунку
	/(Rщо∙φп)	12/(10,5∙0,9)	1,27(1)
	/(Rто-1∙φп)	75/(290∙0,9)	0,29(1)
	/(Rто-2∙φп)	233,4/(875∙0,9)	0,3(1)
			3,5(4)

- коефіцієнт використання робочого  часу поста ПР (0,8…0,9);

Кількість постів ПР для даного АТП:

= = 3,5 =4

Характерний одиничний метод ТО, бо роботи по ЩО, ТО-1, ТО-2 виконуються на універсальних постах.

Вводимо всі розрахунки щодо постів ЩО, ТО, ПР у таблицю:

Отже, передбачено проведення робіт  ЩО на 1-му універсальному пості; ТО-1 проводимо  також на 1-му універсальному пості (добова програма ТО-1 передбачає менше 5-6 обслуговувань);ТО-2 проходитимуть теж на 1-му універсальному пості, (добова програма ТО-2 передбачає менше 12-15 обслуговувань).

Поряд з робочими постами визначимо  кількість місць очікування перед  ТО і ПР. Вони призначені для підвищення ефективності використання робочих постів за рахунок скорочення часу пошуку автомобілів на території АТП та їхнього перегону, забезпечення можливості почати роботи відразу після постановки автомобіля на пост, особливо взимку. Кількість місць очікування приймається з розрахунку – 20% кількості робочих постів ТО і ПР:

(1+1+1+4) 0,2=7 0,2=1 робочий пост.

Кожен з універсальних постів має  по одному місцю очікування.

4.3 Обґрунтування і  вибір методу поточного ремонту  автомобілів

Ремонт – відновлення справності, працездатності рухомого складу або  його складових частин.

Як відомо, розрізняють 2 методи ПР автомобілів:

- індивідуальний;

- агрегатний

Дане АТП має 100 вантажних автомобілів  ГАЗ – 3307, які працюють 365 днів на рік, потребує безперервного виробничого  процесу, то краще роботи ПР здійснювати  агрегатним методом – несправні  агрегати, агрегати, що потребують капітального ремонту, замінюють справними, взятими з обмінного фонду АТП.

Поточний ремонт включає постові (розбірно-складальні) роботи та виробничо-цехові. Постові роботи виконують на універсальних  постах – ремонт виконує одна бригада робітників, яка скомплектована виконавцями різних спеціальностей, вона має своє місце, універсальне обладнання, запас обігових агрегатів та деталей. Пости оснащені оглядовими канавами і обладнані підйомно-транспортними пристроями й інструментами. Перевагою такої організації є бригадна відповідальність за якість проведених робіт ПР.

Для забезпечення виробничо-цехових  робіт у АТП створені допоміжні  виробничі дільниці: агрегатна, слюсарно-механічна, ковальсько-ресорна, кузовна та ін. У них відповідно до їхнього призначення виконують ремонтно-відновні роботи агрегатів і механізмів автомобілів.

 

4.4 Обґрунтування організаційних  форм побудови технологічного процесу обслуговування і поточного ремонту автомобілів

Організація технологічного процесу  – важливий елемент управління діяльністю АТП, без якого неможливе його ефективне функціонування.

виділяють 4 організаційні форми  побудови технологічного процесу ТО і ПР. Це:

- типова;

- агрегатно-дільнична;

- комплексна;

- спеціалізована.

Врахувавши те, що дані вантажні автомобілі у кількості 100 шт. обслуговуються одиничним методом ТО та агрегатним методом ПР, ТО-2 автомобіль у середньому проходить на четверте ТО-1, то можна обрати операційно-постову форму організації ТО і ПР даного АТП.

Комплекс робіт певного виду ТО (в основному ТО-2), включаючи й ремонтні роботи, поділяють на частини (не більш як шість), які виконують послідовно у різні дні одного тижня на спеціалізованих, незалежних один від одного, робочих постах. Роботи тут ведуть у міжзмінний час з метою збільшення випуску автомобілів на лінію. На відміну від комплексної, за операційно-постової форми організації виробництва обслуговування здійснюється одиничним методом, що підтверджують розрахунки, виконані вище. Автомобілі на робочі пости надходять своїм ходом. Операційно-постова форма організації виробництва дає змогу спеціалізувати устаткування, механізувати виробничі процеси, підвищити продуктивність праці, поліпшити якість і культуру обслуговування та використання площ. Недоліки операційно-постової форми — у складній організації її здійснення, а також, у необхідності маневрування автомобілів при заїжджанні на пост і з'їжджанні з нього, що спричиняє непродуктивні втрати часу і загазованість виробничих приміщень відпрацьованими газами.