Механічна технологія та обладнання галузі

Міністерство  освіти та науки України

Хмельницький національний університет

Кафедра машин та апаратів

Контрольна робота

з курсу “Механічна технологія та обладнання галузі”

Варіант 11

Виконав:                            ст. гр. ОЛПз-03-1

                                                        Сопіла М.М.

Перевірив:                            Капустенський П.Г.

Хмельницький, 2008 р.

1.       Технологічні процеси швейної промисловості. Структура сучасного швейного підприємства.

2.       Контроль якісних та кількісних показників матеріалів на підприємствах легкої промисловості. Обладнання, яке використовується для цієї мети, характеристика, принцип дії.

3.       Схеми в машинобудуванні, їх види та призначення. Основні вимоги до них, правила виконання.

4.       Конструкція та робота швейної машини 85 кл. ПМЗ, основні наладочні операції (регулювання. Змащування машини.

1.       Технологічні процеси швейної промисловості. Структура сучасного швейного підприємства.

Процес безпосереднього виготовлення одягу на швейних підприємствах є дуже трудомістким. Він включає в себе такі основні етапи: виготовлення окремих деталей (розкрій і попередня обробка), виготовлення окремих вузлів (кишені, рукави, коміри, лацкани), складання вузлів, деталей в головний виріб. Структура швейного підприємства представлена такою схемою:

2.       Контроль якісних та кількісних показників матеріалів на підприємствах легкої

      промисловості. Обладнання, яке використовується для цієї мети,

      характеристика, принцип дії.

При контролі якості тканин на швейних підприємствах визначають її сортність, виявляють і відзначають дефекти, що необхідно для встановлення довжини бездефектних ділянок у шматках тканини.

Якість тканин контролюється відповідно до державних стандартів. Тому його оцінка є суб'єктивної і залежить від практичного досвіду і професійних  навичок контролерів.

Робоче місце контролерів поза залежністю від часу доби повинне мати гарне природне чи штучне висвітлення (освітленість не менш 800—900 лк). Лампи денного світла підвішують у жолобчастих напрямних. Для захисту переглядового екрана від прямих сонячних променів служать напівпрозорі фіранки.

Контрольна перевірка якості тканин при експертизі виконується при природному (денному) висвітленні.

Поверхня тканини оглядають, як правило, тільки з лицьової сторони. Тільки в тих випадках, коли тканина може бути використана і на лицьову і на виворітну сторону (наприклад, креп-сатин), її переглядають із двох сторін.

При визначенні сортності тканин застосовують бальну систему оцінки якості, проставляють бали за розповсюджені дефекти зовнішнього вигляду, по всьому шматку тканини (різновіддтінковість, засміченість, нерівномірність ворсу, зсув малюнка і т.д.), і місцеві, розташовані на обмеженій ділянці шматка, і за показники фізико-механічних властивостей; довжина шматка при цьому не приймається в увагу. Дефекти, наприклад плями, помарки, зарубки, стовщені лінії, оцінюють у залежності від розмірів, кількості і ступені виразності. Якщо є місцеві дефекти, то потрібно визначити відстань між ними по довжині шматка.

Сорт тканин визначають по сумі балів оцінки зовнішнього вигляду і показників фізико-механічних властивостей. Шматки тканини, не відповідній необхідній якості, відкладають для пред'явлення претензій представнику постачальника й оформлення рекламації.

При контролі пальтових і костюмних тканин дефекти відзначають крейдою і роблять позначку (смужкою тканини) на крайці шматка, при контролі платтєвих і білизняних тканин на крайку, напроти дефекту, прикріплюють кольорову чи білу чи нитку навішують смужку матеріалу. На прокладочних тканинах кожен дефект із лицьової і виворітної сторони відзначають крейдою.

При розбраковуванні ворсових тканин чи тканин з начосом контролер крейдою відзначає напрямок ворсу на обох кінцях шматка тканини.

Сортність матеріалів по показниках фізико-механічних властивостей і стійкості фарбування встановлюють за допомогою приладу в лабораторних умовах, по зовнішньому вигляді — візуально на розбракувальних чи машинах промірочних столах одночасно з виміром ширини і довжини матеріалів. Швидкість переміщення тканини під час цих операцій залежить від виду тканини і кількості дефектів на ній. Діапазон зміни швидкості на промірочному столі 12—20 м/хв. При розбраковуванні вовняних і шовкових тканин рекомендується швидкість 15 м/хв, бавовняних і підкладкових — 20 м/хв. Щоб зробити оцінку дефекту,  відключають  механізм  подачі  тканини.

Вимір ширини тканини. Шматки тканини навіть одного артикула мають, як правило, неоднакову ширину. При використанні тканин у швейному виробництві для виконання настилів необхідно підбирати шматки однакової ширини, що дуже важливо для, абезпечення раціонального використання всієї площі тканини і зменшення нераціональних утрат при розкрої. З цією метою j на швейних підприємствах виконують контроль тканин по ширині. Нерівноту шматків визначають прямим виміром ширини: разом із крайками через кожні 3 м.

Фактичною шириною шматка вовняної тканини з крайками вважають найбільше що часто зустрічається. Для шовкових, сорочечних і підкладкових тканин фактичною шириною (із крайками) вважають найменшу при повторенні її протягом 40 м не менш двох-трьох разів. Крім цієї ширини, відзначають ще мінімальну і максимальну ширину шматка.

Ширину тканин вимірюють або на розбракувальних машинах, або на триметровому промірочному столі. Для виміру ширини тканин часто використовують звичайні штрихові інструменти.

Вимір довжини шматка тканин. Необхідність контролю довжини кожного шматка порозумівається тим, що довжина тканин на текстильних підприємствах виміряється з великими погрішностями, чим  на швейних підприємствах.

Довжину тканин вимірюють (технічний вимір) чи лінійкою рулеткою з точністю до 1 див (ДСТ 3811—72), тому шкала інструмента повинна бути проградуйована в сантиметрах. Довжину тканин визначають за результатами однократного виміру, що характерно для виробничих умов. Довжину тканин перед надходженням їх у виробництво найчастіше вимірюють на триметровому промірочном столі.

При підрахунку загальної абсолютної погрішності необхідно враховувати неточність сполучення оцінок на тканині з нульовим розподілом інструмента і різну товщину крейдових оцінок. Якщо прийняти, що величина погрішності кожного виміру в залежності від товщини крейдових оцінок буде 1 ± 0,5 мм, то величина погрішності від неточності сполучення оцінок з інструментом складе ± 1,5 см. Неточність при вимірі довжини тканин на триметровому промерочном столі практично дорівнює ± 0,8—0,5 % довжини тканини (в окремих випадках ±0,2-1 %). При оцінці результатів виміру тканини необхідно також враховувати, що на погрішність і сам результат буде впливати здатність тканин  до  розтягання.

Експериментами встановлено, що при протаскуванні тканини через триметровий промерочний стіл величина сили, що прикладається, складає 2—3,5 даН. Експериментальними дослідженнями з визначення величини і характеру деформації тканини до і після виміру її довжини на триметровому промірочном столі (дослідженню піддавалися тканини пальтової групи для виготовлення чоловічих пальто) установлене   наступне.

Якщо до операції контролю довжини тканина розмотати з рулону і вільно укласти на стіл, то після 24 ч «відпочинку» її довжина зменшиться в середньому на 0,2 %, тобто відбудеться усадка. Це доводить, що тканини, змотані в рулони, надходять на швейні підприємства в напруженому стані, тобто коли їхні лінійні розміри не стабілізувалися.

Якщо тканина, довжина якої вже обмірювана, змотати в рулон, а потім відразу ж розмотати і вимірити її довжину, то виявиться, що довжина при другому вимірі несуттєво відрізняється від першої. Але якщо рулон тканини після першого виміру буде зберігатися протягом,  наприклад,  доби,  то довжина шматка збільшиться, тобто з'явиться залишкова деформація. Її величина для різних пальтових тканин коливалася від 0,3 до 1,3 %. Задовільні результати виходять при намотуванні тканини в рулон з натягом не більш 1 Н.

Розтягання тканини при намотуванні її в рулон і наступну релаксацію впливають на точність виконання ряду операцій підготовчо-розкрійного виробництва. При використанні промірочних, розбракувальних і настилочних машин великий вплив на деформацію розтягання тканини робить зміна маси рулону.

При намотуванні тканини необхідно одержати рулон, форма якого близька до форми циліндра, а шари тканини досить щільно прилягають друг до друга. У виробничих умовах при намотуванні тканини в рулон зустрічаються найчастіше три дефекти: чи занадто слабка чи занадто туге намотування; нециліндрична форма рулону; конічна форма торців рулону.

Якщо тканина намотана в рулон без натягу (слабке намотування), то при збереженні такий рулон легко деформується. Через це при розмотуванні він нерівномірно обертається, тобто не з рівномірним натягом. Занадто туге намотування викликає, як уже відзначалося, поява залишкової деформації розтягання.

Устаткування для розбраковування і виміру лінійних розмірів тканин

У швейній промисловості для контролю якості (розбраковування) і виміру лінійних розмірів тканини застосовуються промірочно-разбраковочі машини. На мал. 1. представлені принципові схеми промірочно-разбраковочних машин, що застосовуються на вітчизняних і закордонних підприємствах.

Рис. 1. Принципові схеми  промірочно-разбраковочних машин

При всій розмаїтості типів машин основні виконавчі механізми й інструменти цих машин мають багато загальних пристроїв: пристрій 1 для розмотування рулонів тканини 2 чи платформа, якщо тканина складена «у книжку»; 3 — направляючі валики до переглядового екрана; 4 — похилий переглядовий екран, по якому сковзає тканина; 5 — пристрій для підрахунку довжини тканини; 6 — направляючі валики після переглядового екрана; 7 — пристрій для намотування тканини в рулон 8 (див. мал. 1, а-д) чи укладення «у книжку» 8 (див. мал. 1 е, ж).

Конструкція кожного з цих пристроїв може істотно впливати на стан тканини в процесі її транспортування до промірочно-разбраковочної машини.

Для розмотування рулонів тканини можуть застосовуватися стрічковий конвеєр (мал. 2,а), двох- і одновалкові механізми (мал. 2, б,в) і роликові конвеєри (мал. 2, г, д), що конструктивно не зв'язані з машиною.

Рис. 2. Схеми пристроїв для розмотування рулонів тканини

При застосуванні стрічкового  чи конвеєра двухвалкового механізму деформація розтягання тканини при розмотуванні рулону менше, ніж при застосуванні одновалкового чи механізму роликового конвеєра. Значний вплив на розтягання тканини при переміщенні по переглядовому екрані роблять розташування і кількість направляючих валиків, довжина і стан поверхні екрана; чим більше площа і шорсткість поверхні, чим гостріше краю екрана і більше кількість валиків, тим сильніше тканина витягається.

Для підрахунку довжини служить вимірювальний диск, що приводиться в обертання тканиною, що рухається, (контактний спосіб). Вісь вимірювального диска зв'язана з лічильно-друкуючим пристроєм, що і фіксує довжину тканини. Застосування пристрою з вимірювальним диском передбачено для слабко деформуються тканин, що розтягуються. У противному випадку лічильник буде показувати завищену довжину шматка тканини.

До безконтактних способів виміру довжини відноситься вимір лінійного переміщення ланцюга приводу конвеєра, на який укладають тканину. Для того щоб відлічувана лічильником довжина була правильної, тканина повинна укладатися на стрічку вільно, без зморщок і складок. Безконтактним способом виміряється довжина тканини на промірочної машині типу ГШ-1 і мірильно-різальної машини типу МР-3. Погрішність виміру довжини тканин на промірочної машини в середньому складає 0,06 % (на промірочно-разбраковочній машині з роликовим конвеєром і на триметровому промірочному столі вона відповідно складає 0,9 і 0,5 %).

Ширина тканин виміряється звичайним штриховим інструментом.