Сутність і види податків

Автор: Пользователь скрыл имя, 11 Марта 2012 в 14:36, лекция

Описание работы

Податки як соціально-економічна категорія. Основні елементи оподаткування та їх характеристика. Види податків і податкових платежів та їх класифікація.

Работа содержит 1 файл

3 Конспект лекций Под сист.doc

— 1.07 Мб (Скачать)

Єдиний податок: 86 грн. (43% від 200 грн. – саме і є сума єдиного податку)

Єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування = 960·0,347 = 333,12 грн.

У цілому, слід сплатити: 86 грн. + 222,1 грн. = 419,12 грн.

Проаналізуємо податкове навантаження фізичної особи–суб'єкта підприємницької діяльності (за мінімальною та максимальною ставками єдиного податку), яка не використовує найману працю, відповідно до зазначених нормативно-правових актів. Результати представимо у табл. 18.2.

Таблиця 18.2.

Аналіз податкового навантаження платників єдиного податку фізичних осіб

До 8.07.2010 р.

З 8.07.2010 р. по 1.01.2011р.

З 1.01.2011 р.

при ставці

20 грн.

при ставці

200 грн.

при ставці 20 грн. станом на 1.12.2010 р.

при ставці 200 грн. станом на 1.12.2010 р

при ставці

20 грн. станом на 1.05.2011 р.

при ставці 200 грн. станом на 1.05.2011 р.

8,6 грн.

до бюджету

86 грн.

до бюджету

8,6 грн.

до бюджету

86 грн.

до бюджету

8,6 грн.

сума єдиного податку

86 грн.

сума єдиного податку

3 грн.

до фондів соціального страхування

30 грн.

до фондів соціального страхування

3 грн.

до фондів соціального страхування

30 грн.

до фондів соціального страхування

8,4 грн.

до Пенсійного фонду

84 грн.

до Пенсійного фонду

306,1 грн. (8,4+297,7) до Пенсійного фонду.

306,10 грн.

(84+222,1) до Пенсійного фонду

Єдиний соціальний внесок

333,12 грн.

Мін

20 грн.

МАХ

200 грн.

Мін

317,7 грн.

МАХ

422,1  грн.

Мін

341,72 грн.

МАХ

419,12  грн. до 14400  грн.

 

Із табл. 18.2 видно, що податкове навантаження суб’єктів підприємницької діяльності значно збільшилося. Результатом підвищення податкового навантаження стала тенденція щодо припинення діяльності підприємців.

За даними сайту Державної податкової адміністрації України, у січні-березні 2011 року кількість створених фізичних осіб - підприємців в Україні скоротилася на 30% по відношенню до січня-березня 2010 року. Водночас, закрити свій бізнес вирішили на 36% більше фізичних осіб, ніж в аналогічному періоді 2010 року.

Всього за перші три місяці 2011 року 56 613 приватних підприємців припинили свою роботу. У 2011 році кількість створених фізичних осіб-підприємців, приватних підприємств і товариств із обмеженою відповідальністю значно зменшилася порівняно з 2010 роком.

Разом з тим, слід зазначити, що така тенденція викликана не тільки збільшенням податкового навантаження, але й деякими обмеженнями, встановленими Податковим кодексом.

Одне з головних обмежень, яке ввів Податковий кодекс для суб’єктів-фізичних осіб, які працюють на спрощеній системі оподаткування, - фактична заборона на роботу з великими компаніями. З 1 квітня 2011 р. набуває чинності пункт 139.1.12 статті 139 Податкового кодексу України. Згідно з цим пунктом юридичні особи не зможуть зараховувати до своїх валових витрат вартість товарів і послуг фізичних осіб-підприємців, які перебувають на спрощеній системі оподатковування, крім витрат, понесених у в’язку із придбанням робіт, послуг у фізичної особи-підприємця єдиного податку, яка здійснює діяльність у сфері інформатизації.

За оцінкою експертів Ради підприємців України, через набуття чинності змін 1 квітня 2011 р. значна частина фізичних осіб-підприємців піде "у тінь": близько 70% малого бізнесу не зможуть перейти на загальну систему оподатковування, оскільки це пов'язане з дорогим адмініструванням і складною звітністю.

Ті підприємці, які вирішать зберегти свій бізнес і зберегти партнерство з контрагентами, мають виходити із цієї ситуації. Можна запропонувати декілька варіантів роботи фізичної особи-підприємця.

1. Перейти на загальну систему оподатковування зі створенням юридичної особи. Слід зазначити, що пунктом 154.6 статті 154 Податкового кодексу України на період з 1 квітня 2011 року по 31 грудня 2016 року вводяться податкові канікули для певних категорій юридичних осіб (податкова пільга зі сплати податку на прибуток, а саме 0%.)  Але необхідно додержуватися наступних умов:

- річний розмір доходів наростаючим підсумком не перевищує 3 млн. грн.,

- щомісячна заробітна плата найманих співробітників не нижчий двох мінімальних заробітних плат.

2. Змінити вид діяльності та перекваліфікуватися на діяльність у сфері інформатизації. Крім того законодавство не ставить вимог щодо наявності відповідної освіти у підприємця.

3. Знизити вартість товарів або послуг на розмір ставки податку на прибуток (з 1.04.2011 р. – 23%) або домовитися з клієнтом про пропорційний поділ податкових витрат. Пропорційний поділ витрат можливий лише за умов, якщо товар або послуга, яку пропонує фізична особа –підприємець, є цінна і яку буде складно замінити на товар або послугу конкурентів.

4. Перейти до категорії підприємств, які мають пільги щодо оподаткування податком на прибуток. Але слід брати до уваги і обмеження, які встановлюють норми Податкового кодексу.

У цілому, реєстрація юридичної особи та перехід на загальну систему оподаткування потягне за собою додаткові витрати щодо адміністрування податків та складність подання звітності.

Проаналізував податкове навантаження фізичних осіб-підприємців можна зробити висновок щодо невідповідності деяких норм законодавства. Так, в Указі № 727/98 не внесено змін щодо нових норм оподаткування фізичних осіб-підприємців. Крім того, представники органів влади констатують недосконалість спрощеної системи оподаткування, негативні наслідки якої відчуває і бізнес, і уряд.

Серед ключових проблем, які зменшують ефективність цієї системи урядовці визначають:

– звуження реальних обсягів обороту товарів та послуг, що дають право підприємцям на застосування спрощеної системи оподаткування. Починаючи з 1998 р., коли була запроваджена спрощена система оподаткування, індекс споживчих цін зріс у 5,5 разу, мінімальна заробітна плата – у 20 разів. Попри стабільність граничної межі доходу, яка дає можливість застосовувати спрощену систему оподаткування (для фізичних осіб-підприємців (далі – фізичні особи) – 500 тис. грн.,), висока інфляція знизила реальний допустимий показник більш, ніж у п’ять разів. Фактично, спрощена система оподаткування наразі відіграє дестимулюючу роль у розвитку та зміцненні малого бізнесу;

– низька фіскальну ефективність. Унаслідок інфляційного чинника знижуються і реальні доходи бюджету від справляння єдиного податку. Для фізичних осіб, які працюють на спрощеній системі оподаткування, верхня межа податку за весь час зросла лише на 20 грн. – з 180 до 200 грн. Значний розрив між фіскальним тиском на підприємства, що працюють на загальних засадах, і тих, хто сплачує єдиний податок, є одним з ключових чинників посилення використання даного податкового режиму в цілях мінімізації оподаткування;

– мінімізація оподаткування. Значна частина суб’єктів підприємницької діяльності, які застосовують спрощену систему оподаткування, займаються мінімізацією оподаткування власного доходу, або є учасниками схем ухилення від сплати податків.

Враховуючи викладені проблеми ефективності спрощеної системи оподаткування та деякі розбіжності у нормах законодавства, яке регулює це питання, стає зрозумілим, що нагальним є вирішення проблем щодо усунення розбіжностей в законодавстві щодо спрощеної системи оподаткування та проведення податкової реформи.

Разом з тим, зміни які вже відбулися у спрощеній системі оподаткування та низка введених норм Податкового кодексу суттєво обмежує свободу малого бізнесу та змушує піти багатьох "у тінь". А підприємці, які ще ведуть бізнес, знаходяться в очікуванні змін щодо реформування спрощеної системи оподаткування.

На жаль, сьогодні немає єдиної узгодженої позиції у підприємницькому середовищі щодо реформування схеми спрощеної системи оподаткування у стратегічній перспективі.

Таким чином, в ході аналізу податкового навантаження суб’єктів підприємницької діяльності –фізичних осіб та проблем оподаткування слід визначити, що реформування спрощеної системи оподаткування, обліку і звітності потребує досить обережного та виваженого підходу, який би сприяв не тільки усуненню негативних явищ, а, насамперед стимулюванню розвитку малого бізнесу в Україні. Для цього можливе запровадження низки обмежень для бізнесу (щодо сфер діяльності, ставок оподаткування), але потрібно надавати і нові можливості для розвитку. Не слід забувати, що головна ціль спрощеної системи оподаткування – це не зниження податкової ставки, а скорочення витрат та часу на ведення бухгалтерського та податкового обліку.

Результатом реформи спрощеної системи оподаткування повинна бути збалансована податкова політика, яка буде допомагати розвитку малого підприємництва та буде важливим стимулом для детінізації сфери малого підприємництва та економіки в цілому.

 

Лекція 19 Фіксований податок

19.1. Платники фіксованого податку

19.2. Характеристика податкових ставок

19.3. Особливості фіксованого податку

 

19.1. Платники фіксованого податку

Згідно із Декретом КМУ платниками фіксованого податку є фізичні особи, зареєстровані суб'єктами підприємницької діяльності, які самостійно приймають рішення про застосування цієї системи оподаткування та відповідають певним критеріям:

1)     здійснюють продаж товарів та надання супутніх послуг на ринках зі сплатою ринкового збору;

2)     кількість працівників, які перебувають із платником податків в трудових відносинах, включаючи членів його сім'ї, які беруть участь підприємницької діяльності не перевищує 5 осіб;

3)     валовий доход платника від здійснення підприємницької діяльності за останні 12 календарних місяців не перевищує 7 000 НМДГ (119 000 тис. грн.);

4)     відсутності торгівлі лікеро-горілчаними та тютюновими виробами.

Документ, що засвідчує сплату фіксованого податку, є підставою для видачі податковим органом за місцем проживання громадянина патенту, в якому зазначаються: прізвище та ім'я цього громадянина; його ідентифікаційний номер; строк дії патенту; перелік осіб, які перебувають у трудових відносинах з платником податку, або членів його сім'ї, які беруть участь у підприємницькій діяльності; місце здійснення підприємницької діяльності; назва органу, що видав патент.

Для одержання патенту платник податку подає до податкового органу заяву, складену в довільній формі, яка повинна містити інформацію про:

1)                 місце здійснення підприємницької діяльності;

2)                 перелік осіб, які перебувають у трудових відносинах з платником податку, та їх ідентифікаційні номери або членів його сім'ї, які беруть участь у здійсненні підприємницької діяльності, і їх ідентифікаційні номери;

3)                 інформацію про доходи платника фіксованого податку від здійснення підприємницької діяльності за останні 12 місяців або про неотримання таких доходів.

Податковий орган зобов'язаний видати патент протягом трьох робочих днів з дня прийняття вказаної заяви від платника податку, оформленої належним чином. Попередня перевірка достовірності даних, зазначених у заяві про доходи громадянина від здійснення підприємницької діяльності, або даних про їх неотримання податковим органом не здійснюється. Відповідальність за достовірність таких даних несе платник податку відповідно до законодавства України.

 

19.2. Характеристика податкових ставок

Розміри фіксованого податку встановлюються відповідною місцевою радою залежно від територіального розташування місця торгівлі і не можуть бути менше ніж 20 грн. та більше ніж 100 грн. за календарний місяць для громадян, які здійснюють підприємницьку діяльність самостійно.

Громадянин за своїм бажанням може придбати патент на здійснення підприємницької діяльності на всій території України. Для одержання патенту на здійснення підприємницької діяльності на всій території України фіксований податок встановлюється у розмірі 100 грн.

У разі, коли платник податку здійснює підприємницьку діяльність з використанням найманої праці або за участю у підприємницькій діяльності членів його сім'ї, розмір фіксованого податку збільшується на 50 % за кожну особу. У такому випадку платник фіксованого податку має право самостійно доплатити 50 % суми встановленого фіксованого податку з розрахунку на кожну додаткову особу та повідомити про це податковий орган, який зобов'язаний внести відповідні зміни до патенту в строки, передбачені для його видачі.

Информация о работе Сутність і види податків