Сутність і види податків

За способом зарахування податкових надходжень:

– закріплені – обов'язкові платежі, які на тривалий період повністю чи частково закріплені як дохідне джерело конкретного бюджету (бюджетів);

– регулюючі – обов'язкові платежі, які можуть надходити до різних бюджетів (акцизний податок);

Відносно до платника:

– податки з юридичних осіб (податок на прибуток);

– податки з фізичних осіб (податок на доходи фізичних осіб);

– змішані (плата за землю);

Відносно до джерела сплати:

– податки, що включаються у валові витрати та собівартість;

– податки, що включаються в ціну товару;

– податки, що сплачуються з прибутку або капіталу.

Види податків та зборів згідно ПКУ:

В Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори.

До загальнодержавних належать такі податки та збори:

1. Податок на прибуток підприємств;

2. Податок на доходи фізичних осіб;

3. Податок на додану вартість;

4. Акцизний податок;

5. Збір за першу реєстрацію транспортного засобу;

6. Екологічний податок;

7. Рентна плата за транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами, транзитне транспортування трубопроводами природного газу та аміаку територією України;

8. Рентна плата за нафту, природний газ і газовий конденсат, що видобуваються в Україні;

9. Плата за користування надрами;

10. Плата за землю;

11. Збір за користування радіочастотним ресурсом України;

12. Збір за спеціальне використання води;

13. Збір за спеціальне використання лісових ресурсів;

14. Фіксований сільськогосподарський податок;

15. Збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства;

16. Мито;

17. Збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, крім електроенергії, виробленої кваліфікованими когенераційними установками;

18. Збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності.

Місцеві податки і збори

До місцевих податків належать:

1. Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки;

2. Єдиний податок.

До місцевих зборів належать:

1. Збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності;

2. Збір за місця для паркування транспортних засобів;

3. Туристичний збір.

Місцеві ради обов’язково установлюють податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, єдиний податок та збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності.

Змістовний модуль 2 Організація податкової системи

Лекція 2 Організація податкової системи

2.1. Податкова система та принципи її побудови

2.2. Структура податкової системи України

2.3. Наукові основи побудови податкової системи

2.1. Податкова система та принципи її побудови

Податкова система — це сукупність податків, зборів та мит; механізмів і способів їхнього розрахунку та сплати, а також суб’єктів податкової роботи, які забезпечують адміністрування й надходження податків і зборів до бюджету та інших державних цільових фондів.

Принципами побудови податкової системи є:

а) обов´язковість. Введення податків і зборів має відбуватися на достовірній інформації про об´єкти оподаткування. При цьому встановлюється відповідальність платників податків за порушення податкового законодавства;

б) рівнозначність, пропорційність. Утримання податків здійснюється у відповідній частці від прибутку чи доходу;

в) стабільність: забезпечення незмінності податків і зборів, сталість їх ставок та пільг протягом бюджетного періоду;

г) недопущення проявів податкової дискримінації. При визна­ченні податкових зобов´язань забезпечується однаковий підхід до всіх платників податків;

д) економічна обґрунтованість податку. Кожен податок має бути економічно обґрунтованим, а їх загальний обсяг зумовлюється потребами забезпечення фінансовими ресурсами видатків Державного бю­джету;

є) рівномірність плати податку. Терміни сплати податків встанов­люються, виходячи з потреб забезпечення фінансування витрат бюд­жету та можливості сплати податків платниками;

є) доступність. Норми податкового законодавства мають бути до­статньо зрозумілими для платників податків та однозначно тлумачи­тися;

ж) єдиний підхід у розробці податків. Єдиний підхід при розробці податку і встановленні конкретних платників забезпечується поєднанням визначення обґрунтованих ставок податку, строків і по­рядку сплати та підстав для надання певних пільг.

2.2. Структура податкової системи України

Структура податкової системи України складається з:

1)      системи оподаткування – сукупність податків, зборів, інших обов'язкових платежів до бюджетів і внесків до державних цільових фондів, що справляються в установленому порядку:

а) система податків і зборів

б) механізми й способи розрахунку та сплати податків і зборів;

2)      платник податку – юридична чи фізична особа, яка володіє певним майном або отримує відповідні доходи і безпосередньо зобов'язана сплачувати податки до бюджетів різних рівнів.:

а) юридичні особи;

б) фізичні особи;

3)      контролюючі органи – державні органи, які в межах своєї компетенції, визначеної законом, здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю та повнотою нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів) та погашенням податкових зобов'язань чи податкового боргу:

а) Державна податкова служба України. До системи органів державної податкової служби належать: Державна податкова адміністрація України, спеціалізовані державні податкові інспекції, державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах (далі - органи державної податкової служби);

б) Державна митна служба України є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, що забезпечує реалізацію державної політики в сфері митної справи. Діяльність митної служби направляється і координується Кабінетом Міністрів України. Державна митна служба України у своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України. ДМСУ узагальнює практику застосування законодавства з питань, які належать до його компетенції, розробляє пропозиції про вдосконалення законодавства й у встановленому порядку вносить їх на розгляд Президенту України, Кабінету Міністрів України. У межах своїх повноважень митна служба України організовує виконання актів законодавства, здійснює систематичний контроль за їхньою реалізацією;

в) Пенсійний фонд – центральний орган виконавчої влади, що здійснює керівництво та управління солідарною системою загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та готує документи для їх виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, інших соціальних виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду України. Пенсійний фонд України вносить у встановленому порядку Міністру праці та соціальної політики України пропозиції з питань формування державної політики у сфері пенсійного забезпечення та соціального страхування, забезпечує її реалізацію;

г) Фонди соціального страхування – державні заклади, які створюються для здійснення державних програм соціального страхування.

До підсектору фондів соціального страхування відносяться Пенсійний фонд, Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття.

2.3. Наукові основи побудови податкової системи

Податкова система, як результат законодавчої діяльності формується на основі законодавчих актів, які затверджують відповідні принципові положення, види платежів податкового характеру, порядок нарахування та утримання кожного з них, обов'язки для всіх суб'єктів оподаткування. Дотримання наукових наступних принципів забезпечує побудову та функціонування ефективної податкової системи:

1.      Принцип вигоди та адміністративної зручності.

2.      Принцип платоспроможності.

3.      Принцип визначеності бази.

1. Принцип вигоди та адміністративної зручності. Вигода полягає в тому, щоб втрати добробуту в результаті сплати податків були сумарні для платників із тими вигодами, котрі вони отримують за рахунок фінансованих із податкових надходжень потреб і суспільних благ. При цьому податкова система має бути максимально зручною для платників і для державного сектору з точки зору змісту податкової роботи й податкового законодавства, механізму зібрання податків та контролю над податковими процесами. Індикатором дотримання цього принципу може бути значення коефіцієнту співвідношення:

де  — коефіцієнт співвідношення;

 — суспільне благо;

 — трансфертні платежі;

 — податкові надходження.

Якщо коефіцієнт співвідношення не опускається нижчі 80 %, то можна говорити про те, що навіть високий рівень оподаткування виправдовує себе, і гранична корисність вилучених державою платежів податкового характеру не порушується.

Із принципу вигоди та адміністративної зручності випливає, що державна діяльність у формі забезпечених державною службою послуг і суспільних благ має певну ціну, котра набуває форму податку.

2. Принцип платоспроможності. Тягар оподаткування має розподілятися відповідно до платоспроможності платників податків (розміру доходу, обсягу споживання, вартості майна тощо). Із принципом платоспроможності пов'язані питання горизонтальної та вертикальної рівності в оподатковані. Горизонтальна рівність передбачає, що платники податків з однаковою платоспроможністю й податковою базою по доходу чи майну сплачують одинакові суми податків протягом певного періоду. Вертикальна рівність досягається тоді, коли платники податків із різною платоспроможністю сплачують різні за величиною суми податків, що диференціюються згідно з певними етичними принципами соціальної справедливості.

Для вимірювання й оцінки вертикальної рівності використовується діаграма Лоренца й коефіцієнт Джіні. Діаграма Лоренца дозоляє створити своєрідну паралель між податковими надходженнями до бюджету держави та сумарною кількістю платників податків. Коефіцієнт Джіні вимірює ступень нерівномірності розподілу доходів і податкових зобов'язань шляхом вирахування відношення між кривою Лоренца, яка виражає дійсний стан розподілу доходів та податкових зобов'язані, і ідеально рівномірним, бажаним розподілом:

де  — коефіцієнт Джіні;

 — площа сегмента А;

 — площа сегмента В.

Очевидно, що чим більше крива Лоренца відхиляється вниз, тобто чим більше вона вигнута, тим більше нерівномірність розподілу доходів і податкових зобов'язань.

Крива розподілу доходів і податкових зобов'язані в державі (крива Лоренца)

3. Принцип визначеності бази. Виходячи з обраної соціально-економічної доктрини держави, у країні повинен формуватись середній рівень оподаткування, тобто та частина ВВП, що перерозподіляється через бюджет із допомогою податків та податкових платежів шляхом побудови конкретної податкової системи. Прогнозована велична видатків бюджету виступає визначною базою для встановлення норм оподаткування.

Співвідношення між податковою ставкою та податкової базою, дозволило А. Лефферу відобразити залежність доходів бюджету від прогресивності оподаткування наступним графіком.

Крива Лаффера

ПН' — максимальний об’єм податкових надходжень до бюджету.

П'ст — ставка податку, яка забезпечує максимальні податкові надходження.

З графіку видно, що при рості податкових ставок (К) загальна сума надходжень (R) зростає. Значенню ставки К відповідає максимальний обсяг фінансових коштів, який відраховується у вигляді податків до бюджету (R). При проходженні точки Q подальше збільшення ставки (К) призведе не до росту податкових надходжень, а до їхнього скорочення. Це буде сприяти скороченню обсягів виробництва, зростанню випадків ухиляння від сплати податків, зростанню частки доходів від тіньової економіки у валовому національному продукті.

Зв'язок між висотою оподаткування й податковими надходженнями залежить від податкової бази. Показник еластичності податкової бази відображає цей зв'язок, як відношення відсоткової зміни величині бази оподаткування до відсоткової зміни норми оподаткування, тобто податкових ставок.