Сутність і види податків

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

Конспект лекцій

з дисципліни «Податкова система»

Зміст

Змістовний модуль 1 Сутність і види податків

Лекція 1 Сутність і види податків

1.1. Податки як соціально-економічна категорія, функції податків

1.2. Основні елементи оподаткування та їх характеристика

1.3. Види податків і податкових платежів та їх класифікація

1.1. Податки як соціально-економічна категорія

Одним із основних джерел державних доходів є податки. Доходи державного бюджету складаються із необов'язкових та обов'язкових платежів. Платежами до державного бюджету, що не мають обов'язкового характеру є доходи від використання державного майна, фінансова допомога та інше. Серед обов'язкових платежів можна виділити: обов'язкові платежі податкового характеру та обов'язкові платежі неподаткового характеру (штрафи, конфіскації, кошти, отримані як компенсація шкоди, та ін.)

До обов'язкових платежів податкового характеру формуючих доходи державного бюджету відносяться:

1)       податки;

2)       збори;

3)       державне мито;

4)       відрахування, внески.

Першими рабатами в яких податки розглядалися як специфічна економічна категорія стали праці У. Петті (1623‑1687 рр.)"Трактат про податки та збори" (1662 р.), А. Сміта (1723‑1790 рр) "Добробут націй: дослідження про природу та причини добробуту націй" (1776 р.) та  М. І. Тургенєва (1789‑1871 рр.) "Досвід теорії податків" (1818 р.).

Податок — форма примусового відчуження результатів діяльності суб’єктів, що реалізують свій податковий обов’язок, в державну чи комунальну власність, який вноситься до бюджету відповідного рівня (або цільовий фонд) на підставі нормативно-правового акту (закону, Указу Президенту, Декрету КМУ, акту органу місцевого самоврядування) та виступає як обов’язковий, нецільовий, безумовний, безоплатний та безповоротний платіж.

Збору та державному миту притаманні властивості податків, але наступні особливості дозволяють диференціювати ці платежі.

Збір — плата за володіння особливим правом.

Державне мито — плата за здійснення на користь платника юридично значимих дій.

Відрахування та внески це обов'язкові платежі з юридичних та фізичних осіб, яким притаманні ознаки цільового призначення.

Характерними ознаками податку є наступне:

1)       не має цільового призначення;

2)       є виключним атрибутом держави і базується на актах вищої юридичної сили;

3)       може бути сплачені лише до бюджету та державного централізованого фонду для фінансового забезпечення виконання державою покладених на неї функції;

4)       має односторонні характер встановлення. Держава імперативною владою встановлює правіла оподаткування;

5)       є індивідуально безповоротним. Сплата податку не породжує зустрічного зобов'язання держави вчинити будь-які дії на користь конкретного платника.

1.2. Основні елементи оподаткування та їх характеристика

1) Суб’єкт податку — учасник процесу справляння податку: платники податку, особи, які сприяють сплаті податків (податкові агенти, збирачі податків), особи, які здійснюють обчислення податку (платники податків, податкові агенти та податкові органі).

Платниками податків є юридичні і фізичні особи, на яких згідно із законами України покладено обов'язок сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі). Але в процесі формування цін податковий тягар може перекладатися на іншу особу тому важливою категорію є поняття носія податку. Носій податку (носій податкового тягаря) — це особа, за рахунок якої фактично сплачується податок.

2) Об'єкт податку — це юридичний факт (діяльність, подія, стан) який обумовлює обов'язок суб’єкта сплатити податок. Здійснення обороту з реалізації товарів, ввіз товарів на територію України, володіння майном, отримання доходу та інше, таким чином обов’язки учасників податкових правовідносин виникають в силу визначених законодавством юридичних фактів.

Предмет оподаткування визначає признаки фактичного, а не юридичного характеру, котрі обумовлюють стягування відповідного податку. Наприклад, об’єктом на податку на землю є право власності на земельну ділянку, а не земельна ділянка безпосередньо. Земельна ділянка — предмет оподаткування вона як предмет матеріального світу, сама по собі не може призвести до виникнення будь-яких податкових наслідків. Ці наслідки спричинюються відповідним становищем суб'єкта по відношенню до предмета оподаткування, в даному випадку — володінням.

3) Масштаб податку — якась фізична характеристика або якийсь параметр виміру предмету оподаткування (вага автомобіля, об’єм двигуна, потужність двигуна, вартість автомобіля).

4) Одиниця оподаткування — умовна одиниця вимирання предмету оподаткування (т., см3, л.с., грн.)

5) База оподаткування — кількісно виражає предмет оподаткування. Безпосередньо до бази оподаткування застосовується ставка податку.

6) Ставка податку представляє собою податкові нарахування на одиницю оподаткування.

Види податкових ставок можна класифікувати за трьома наступними ознаками:

1)  залежно від рівня податкового тиску:

а) єдині;

б) диференційовані:

   базові (основні) — не враховують особливостей платників або виду діяльності;

   знижені — визначаються з урахуванням особливостей платника податків та (або) видів його діяльності й які менш базової ставки;

   підвищені — визначаються з урахуванням особливостей платника податків та (або) видів його діяльності й які перевищують розмір базової ставки;

2)  залежно від способу встановлення:

а) абсолютні (тверді, фіксовані) — розмір податку в твердої фіксованої величіні визначається на кожну одиницю оподаткування;

б) відносні — розмір податку встановлюється у відповідному співвідношень до одиниці оподаткування:

   адвалерні — встановлюються у % до одиниці оподаткування;

   кратні — співставлення розміру податку та одиниці оподаткування встановлюється у величинах, кратних відповідному показнику (НМДГ, мінімальної заробітної плати та інше);

   відносно-грошові — встановлюється в формі визначеної грошової суми на частину бази оподаткування;

в)    змішані;

3)  залежно від характеру зв’язку з базою оподаткування:

а) пропорційні — % ставки, які забезпечують пропорцію нарахування податку;

б) прогресивні — при збільшені бази оподаткування збільшується ставка податку. Якщо темпи зростання ставки відповідають темпу зростання бази оподаткування — це проста прогресія. Якщо темпи зростання ставки податку випереджують темпи зростання бази оподаткування має місце складана прогресія;

в) регресивні — при збільшені бази оподаткування зменшується ставка податку.

Установлення ставок податків може базуватись на емпіричному методі й економіко-математичному моделюванні.

7) Джерело сплати це той фонд, явище чи предмет, з якого сплачується податок. Джерелом могуть виступати:

1)      доходи платника податку, отримані в різних формах;

2)      частина майна;

3)      позики як джерело сплати.

8) Податкові пільги — це законодавчо встановлені винятки із загальних правил оподаткування, які надають платникові можливість зменшити суму падежу податкового характеру, що підлягає сплаті, або звільняють його від виконання окремих обов'язків та правил, пов'язаних з оподаткуванням.

9) Метод податкового обліку — метод, що використовується для визначення моменту виникнення окремих складових податкових зобов'язань.

Виділяють наступні методи податкового обліку:

1)                 "касовий" метод — окремі складові податкових зобов'язань змінюються в тому податковому періоді, колі кошті в оплату товарів (робіт, послуг) списані з рахунку платника (зараховані на рахунок), або видані з каси підприємства (надійшли до каси);

2)                 "за нарахуванням" — окремі складові податкових зобов'язань змінюються в тому податковому періоді, в якому був відвантажений (оприбутковані) товар, надані (отримані) послуги або результати робіт незалежно від їх оплати;

3)                 за першою з подій — окремі складові податкових зобов'язань змінюються в тому податковому періоді, в якому сталася перша з подій: відвантаження (оприбуткування) товарів або отримання (оплата) коштів;

4)                 за останньою із подій (за двома подіями) — окремі складові податкових зобов'язань зміняються в тому податковому періоді, в якому сталася заключна операція.

10) Порядок сплати податку — це методи, строки та засоби сплати податку до державі, які залежать від принципів побудови податкової системи.

11) Податковий період — строк, протягом якого завершується процес формування податкової бази, остаточно визначається розмір податкового зобов'язання.

12) Звітний період — строк складання та надання органу податкового контролю звітності.

13) Податковий звіт — документ, що подається до органу податкового контролю зі звітними даними про розрахунки з бюджетами.

1.3. Види податків і податкових платежів та їх класифікація

Класифікація податків за наступними критеріями:

За економічною ознакою об'єкта оподаткування:

– податки на доходи та прибутки – обов'язкові збори, які стягуються з чистого доходу з фізичних і юридичних осіб в момент його отримання. Безпосередніми об'єктами оподаткування є заробітна плата та інші доходи громадян, прибуток чи валовий дохід підприємства;

– податки на споживання – обов'язкові збори, які стягуються в процесі споживання товарів, робіт та послуг, причому їх плата не залежить від результатів фінансово-господарської діяльності, а від розміру споживання. Вони справляються у вигляді непрямих податків;

– податки на майно – обов'язкові збори, які стягуються внаслідок наявності конкретного виду майна, що перебуває в приватній, колективній та державних формах власності (податок на нерухоме майно, податок з власників транспортних засобів).

За економічним змістом (за формою взаємовідносин платника і держави):

– прямі податки – обов'язкові платежі, які напряму сплачуються платником до бюджету держави залежно від розміру об'єкта оподаткування. Причому сплата такого податку призводить до вартісного зменшення об'єкта оподаткування (податок на прибуток підприємств, податок на доходи фізичних осіб, плата за землю);

– непрямі податки – обов'язкові платежі, які сплачуються платниками опосередковано через цінові механізми, причому сума податку не зменшує об'єкту оподаткування, а збільшує ціну товару (ПДВ, акцизний податок, мито);

За ознакою органів державної влади, які їх встанов­люють:

– загальнодержавні податки – обов'язкові платежі, які встановлюються найвищими органами влади в державі і є обов'язковими до сплати за єдиними ставками на всій території України. Ці податки можуть формувати дохідну частину як державного, так і місцевого бюджетів;

– місцеві податки та збори – обов'язкові платежі, які встановлюються місцевими органами влади і є обов'язковими до сплати за встановленими ставками тільки на певній території. Місцеві податки та збори надходять виключно до місцевих бюджетів.

За формою стягнення:

– розкладні (розкладкові) податки – обов'язкові платежі, які визначаються як розподілення загальної суми на певну кількість платників (подушні податки). Такі податки широко використовувались на ранній стадії розвитку оподаткування. Їх розмір визначали, виходячи з потреби здійснити конкретні витрати: викупити короля з полону, побудувати захисну стіну тощо. Суми витрат розподілялись між платниками – на кожного платника припадала конкретна сума податку. В теперішній час розкладні податки використовуються рідко, тільки в місцевому оподаткуванні;

– квотарні (окладні, дольові, кількісні) податки – обов'язкові платежі, які стягуються за певними ставками від чітко визначеного об'єкта оподаткування. На відміну від розкладних, вони виходять не із потреби покриття витрат, а з можливості платника заплатити податок. Дані податки безпосередньо чи непрямо враховують майновий стан платника податку;