Роль податку на прибуток у регулюванні доходів підприємств

     7. Витрати зі страхування ризиків; цивільної відповідальності, пов'язаної з експлуатацією транспортних засобів, що перебувають у складі основних фондів підприємства; майна підприємства; кредитних та інших комерційних ризиків підприємства; страхування життя, здоров'я або інших ризиків, пов'язаних з діяльністю працівників підприємства, обов'язковість якого передбачена законодавством. Витрати з добровільного страхування працівників підприємства, сторонніх фізичних чи юридичних осіб до валових витрат не включаються.

     8. Витрати на придбання ліцензій та інших спеціальних дозволів, виданих державними органами для ведення основної діяльності, включаючи плату за реєстрацію підприємства, крім витрат на придбання торгових патентів.

     9. Витрати на відрядження включаються до валових витрат, якщо фізична особа перебуває у трудових відносинах з підприємством або є членом керівних органів підприємства; мета відрядження відповідає основній діяльності підприємства, що підтверджується відповідними документами (запрошення приймаючої сторони, діяльність якої збігається з діяльністю підприємства; укладений договір; інші документи, які встановлюють або засвідчують бажання встановити цивільно-правові відносини; документи, що засвідчують участь відрядженої особи у переговорах, конференціях тощо); всі фактичні витрати підтверджені відповідними документами (транспортні квитки, багажні квитанції, готельні рахунки, телефонні рахунки, страхові поліси тощо), добові витрати (в межах граничних норм, встановлюваних КМУ) підтверджені відмітками на посвідченні про відрядження або у закордонному паспорті. Не включається до валових витрат готівка, витрачена на проведення рекламних заходів та презентацій,  витрати на алкогольні напої та тютюнові вироби, на "чайові" (за винятком випадків, коли суми таких "чайових", включаються до рахунку згідно із законами країни перебування), плата за видовищні заходи.

10. Витрати на утримання та експлуатацію об'єктів соціальної інфраструктури, якщо вони перебували на балансі підприємства до 01.07.97р. і не здаються в оренду та не використовуються для надання платних послуг або іншої комерційної діяльності.
11. Не включаються до валових витрат:

     витрати (крім витрат на оплату праці) на утримання і  експлуатацію приміщень житлового фонду, побутових літальних апаратів, моторних човнів, катерів і яхт, призначених для відпочинку; витрати на стоянку та паркування легкових автомобілів; 50% витрат на придбання пально-мастильних матеріалів та оперативну оренду легкових автомобілів; 50% витрат на утримання пунктів медичного огляду найманих працівників, наявність яких зумовлена законодавством або колективним договором.

     3.4. Дата виникнення валових витрат.

     Згідно  п. 11.2. Закону датою збільшення валових витрат вважається:

     1. При придбанні товарів за кошти - дата події, що сталася раніше:

     - або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку — день їх видачі з каси платника податку;

     - або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) — дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

2. При придбанні товарів (робіт, послуг) з використанням кредитних, дебетових карток або комерційних чеків - дата оформлення відповідного рахунку (товарного чека).
3. Датою збільшення валових витрат платника податку при здійсненні ним операцій з особами, які є:

     а)  нерезидентами;

     б) резидентами, які сплачують цей податок за ставкою нижчою, ніж 25% або сплачують єдиний чи фіксований податок, є звільненими від сплати цього податку або не є його суб'єктами згідно із законодавством:

     - є дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) — дата їх фактичного отримання від таких осіб, незалежно від наявності їх оплати (у тому числі часткової або авансової).

     Будь-яка  особа, визначена абзацом "б" цього підпункту, зобов'язана при укладенні договору з покупцем за його вимогою зазначати у такому договорі про те, що вона має статус платника цього податку на загальних умовах. Якщо така особа не зазначає у договорі про такий статус або якщо товари (послуги) надаються без укладення письмових договорів, то з метою визначення дати збільшення валових витрат покупця вважається, що такі товари (послуги) були надані особами, звільненими від оподаткування цим податком. Якщо особа, яка не має статусу платника цього податку на загальних умовах, зазначає у договорі, що вона є таким платником податку, то вважається, що вона умисно ухиляється від оподаткування у розмірі отриманого нею авансу (попереднього платежу). При цьому платник податку — покупець товарів (послуг) не несе відповідальності за збільшення валових витрат, здійснених за датою попередньої оплати (авансування) вартості товарів і послуг на підставі недостовірної інформації про статус платника податку, зазначеної у договорі.

     4. Амортизація.

     4.1. Визначення основних фондів, їх груп, амортизації.

     Визначення  та групування основних фондів,  амортизації  та порядку її нарахування в податковому обліку дається в п. 8 Закону №283.

     Основні фонди (ОФ) - матеріальні цінності, які будуть використовуватись у господарській діяльності платника протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів із дати введення в експлуатацію, вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

     Витрати на придбання матеріальних цінностей  вартістю менше 1000 гривень включається до валових витрат у випадку, якщо вони придбані для господарської діяльності.

     Основні фонди розподіляються за групами:

     група 1 - будівлі, споруди, передавальні пристрої;

     група 2 - автомобільний транспорт та вузли (запасні частини) до нього; меблі; побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, інше офісне обладнання, устаткування та прилади до них;

     група 3 - будь-які інші ОФ, не включені до груп 1,2 і 3.

     група 4 - ЕОМ, принтери, сканери, «модеми» тощо, інформаційні системи і комп'ютерні програми, телефони (в т.ч. стільникові), мікрофони, рації, вартістю більше 1000 гривень.

     Облік ОФ з метою оподаткування ведеться: для групи 1 - по кожному об'єкту окремо та по групі взагалі; для груп 2,3 і 4 - по всій групі (окремо по кожному  об'єкту не ведеться).

     Амортизація основних фондів (ОФ) і нематеріальних активів (НА) - поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення прибутку (у межах норм амортизаційних відрахувань).

     Підлягають  амортизації витрати на: придбання ОФ і НА для використання в господарській діяльності; самостійне виготовлення ОФ і НА, включаючи зарплату працівникам, які були зайняті на виготовленні таких ОФ і НА; проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення ОФ.

     Не  підлягають амортизації та повністю відносяться до валових витрат звітного періоду витрати на: придбання ОФ або НА з метою їх подальшого продажу; утримання ОФ, що знаходяться на консервації.

     Не  підлягають амортизації та провадяться за рахунок відповідних джерел фінансування: витрати на придбання, ремонт, реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення невиробничих ОФ (тобто таких, які не використовуються у господарські діяльності платника).

     4.2. Порядок обліку балансової вартості та поліпшення основних фондів.

     Порядок збільшення балансової вартості груп ОФ (П).

     При придбанні або включенні до статутного фонду ОФ - на вартість їх придбання, з урахуванням транспортних, страхових та інших витрат, пов'язаннях з таким придбання, але без урахування ПДВ (для платників ПДВ).

     При самостійному виготовленні - на суму всіх виробничих витрат, які пов'язані з їх виготовленням та введенням в експлуатацію, без урахування сплаченого ПДВ (для платників ПДВ).

     Порядок зменшення балансової вартості груп ОФ (виведення  з експлуатації) (В).

Група 1.

     При продажі або внесенні до статутного фонду - балансова вартість групи зменшується на суму балансової вартості проданого об'єкта. Сума перевищення виручки від продажу над балансовою вартістю включається до валових доходів, а сума перевищення балансової вартості над виручкою - до валових витрат.

     При ліквідації та поліпшенні - балансова вартість об'єкта прирівнюється до нуля і амортизація не нараховується. Зворотне ведення після проведених поліпшення здійснюється як при самостійному виготовленні, тобто до балансової вартості виведеного об'єкта додається вартість витрат на поліпшення.

Групи 2, 3 і 4.

     При продажі або внесенні до статутного фонду - балансова вартість групи зменшується на продажну вартість ОФ. Якщо продажна вартість дорівнює або перевищує балансову вартість групи, то вартість групи прирівнюється до нуля, а сума перевищення включається до валового доходу.

     При ліквідації та поліпшенні - балансова вартість групи не змінюється. Зворотне введення після поліпшення збільшує балансову вартість групи на суму витрат, пов'язаних із таким поліпшенням. Якщо на початок звітного кварталу групи 2, 3 або 4 не містять матеріальних цінностей, балансова вартість групи відноситься до валових витрат такого кварталу.

     Порядок обліку поліпшення ОФ (П).

     Платник податку має право протягом року віднести до валових витрат будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням ОФ, у сумі, що не перевищує 10% сукупної балансової вартості всіх груп на початок року. Витрати, що перевищують зазначений ліміт, розподіляються пропорційно сумі фактичних витрат та збільшують балансову вартість груп 2,3,4 або балансової вартості окремого об'єкта групи 1(П).

     Наприклад. Балансова вартість всіх груп ОФ на початок року становила 50000грн. В І кварталі відремонтовано об'єкт групи 2 на суму 3000грн., в II кварталі - об’єкти групи З (на 8000грн.) та групи 4 (9000грн.). Загальна сума ремонтів за півріччя складає 20000грн. = 3 000грн.+8000грн.+9000грн. В поточному році ліміт для включення витрат на поліпшення ОФ до валових витрат складатиме 5000грн. = 50000грн.х10%. В І кварталі 3000грн. включається до валових витрат (3000<5000). За півріччя перевищення ліміту становитиме 15000грн. = 20000грн. - 5000грн, яке в II кварталі буде розподілено між групами ОФ та додано до вартості відповідний груп таким чином:

     група 2 - 3000:20000x15000=2250

     група 3 - 8000:20000x15000=6000

     група 4 - 9000:20000x15000=6750

     У разі, коли договір оперативного лізингу (оренди) зобов'язує або дозволяє орендарю здійснювати поліпшення об'єкта лізингу (оренди), орендар може збільшити (або створити, якщо такої групи в нього не було) балансову вартість відповідної групи на суму перевищення ліміту, а в межах ліміту - віднести до валових витрат.

     Амортизація орендованих ОФ.

     При оперативному лізингу (оренді) амортизацію нараховує орендодавець. При фінансовому лізингу (оренді) амортизацію нараховує орендар.

     4.3. Норми амортизації та порядок її нарахування.

     Порядок нарахування амортизації (А).

     Сума  амортизації ОФ за квартал для кожної групи ОФ визначається за формулою:

     А = Б(а) х Н,

   де  А - сума амортизаційних відрахувань  за звітний квартал;

     Б(а) - балансова вартість відповідної  групи на початок кварталу;

     Н - норма амортизації за квартал.

     Для нових ОФ, придбаних після 01.01.2004р. застосовуються такі норми амортизації: група 1 - 2%; група 2-10%; група 3 - 6%; група 4- 15%.