Податок на прибуток підприємств

Пунктом 138.2 ст.138 Кодексу визначено, що витрати, які враховуються для  визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником  податку витрат, обов'язковість ведення  і зберігання яких передбачено правилами  ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II Кодексу.

Абзацом г) п.п. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138 Кодексу  передбачено, що до складу інших витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, включаються витрати  на збут, зокрема витрати на рекламу  та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів.

У разі якщо маркетингові та рекламні послуги придбаваються у нерезидента, витрати на такі послуги враховуються при визначенні податкових зобов’язань  з урахуванням обмежень, встановлених п.п. 139.1.13 п.139.1 ст.139 Кодексу.

Відповідно до ст.1 Закону України  «Про рекламу» реклама – інформація про особу чи товар, розповсюджена  в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або  підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких  особи чи товару. Зазначений Закон  поділяє рекламу на внутрішню, зовнішню, на транспорті, визначає заходи рекламного характеру, спеціальні виставкові заходи.

Згідно з п.п.14.1.108 п.14.1 ст.14 Кодексу  маркетингові послуги (маркетинг) –  послуги, що забезпечують функціонування діяльності платника податків у сфері  вивчання ринку, стимулювання збуту  продукції (робіт, послуг), політики цін, організації та управлінні руху продукції (робіт, послуг) до споживача та післяпродажного  обслуговування споживача в межах  господарської діяльності такого платника податків.

До маркетингових послуг належать, у тому числі послуги з розміщення продукції платника податку в  місцях продажу, послуги з вивчення, дослідження та аналізу споживчого попиту, внесення продукції (робіт, послуг) платника податку до інформаційних  баз продажу, послуги зі збору  та розповсюдження інформації про продукцію (роботи, послуги).

Мерчандайзинг (англ. (merchandising) походить від англійського merchandise – товари, сприяння продажу будь-якого товару) – один із видів маркетингу, що сприяє інтенсивному просуванню товарів у  роздрібній торгівлі без активної участі спеціального персоналу – вдале  розміщення товарів у торговому  залі, оригінальне оформлення прилавків  та вітрин, організація презентацій  з роздачею сувенірів, наданням знижок та пільг.

Рекламні та маркетингові послуги  можуть, зокрема, оплачуватись та проводитись  за ініціативи власника торговельної марки, виробника продукції, дистриб’ютора, торговельної мережі. При цьому витрати  на маркетингові та рекламні послуги  несе безпосередньо замовник цих  послуг.

Методом просування товарів постачальника  на ринку є сплата мотиваційних виплат (премій, бонусів, інших заохочень) на користь третіх осіб (організацій, які  придбавають товари у постачальника  та здійснюють їх збут (дистриб’ютори).

Такі виплати є винагородою  за досягнення певних економічних показників третіми особами (дистриб’юторами) у межах своєї основної діяльності. Досягнення таких показників обґрунтовано сприяє пожвавленню збуту товарів  постачальника, стимулює просування товарів  у каналах дистрибуції. Такі мотиваційні  виплати включаються до витрат на збут.

Мотиваційні виплати можуть включати таке: премія (бонус) за дострокову сплату дебіторської заборгованості, за виконання  плану закупівель товарів постачальника, за точність закупівельних прогнозів, за дотримання певного асортименту  товарів при закупівлі.

Оскільки мотиваційні виплати  спрямовуються на стимулювання збуту  продукції (робіт, послуг), такі витрати  можуть бути віднесені до маркетингових  послуг.

Якщо в договорі поставки або  в договорі комісії між виробником (імпортером) або власником торгової марки та продавцем (дистриб’ютором або роздрібним торгівцем) передбачена  оплата рекламних, маркетингових послуг, у тому числі мотиваційних виплат, до складу витрат виробника (імпортера) або власника торгової марки, що враховуються при обчисленні об’єкта оподаткування, включаються витрати, понесені виробником (імпортером) або власником торгової марки на оплату таких послуг та виплат на користь дистриб’юторів або роздрібних торгівців, з урахуванням  обмежень, встановлених п.п. 139.1.13 п. 139.1 ст. 139 Кодексу.

Для врахування витрат на рекламні та маркетингові послуги, у тому числі  мотиваційні виплати при обчисленні об’єкта оподаткування необхідне  доведення безпосереднього зв’язку  таких витрат з господарською  діяльністю платника податків та підтвердження  первинними документами, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачено  правилами ведення бухгалтерського  обліку, та інших документів, встановлених розділом II Кодексу.

6. Особливості оподаткування податком на прибуток при виплаті роялті

Наказ ДПС України від 15.02.12 № 122 «Про затвердження Узагальнюючої податкової консультації щодо деяких питань з  оподаткування податком на прибуток при виплаті роялті» регулює  особисті оподаткування податком на прибуток при виплаті роялті

Згідно з п.п. 14.1.225 п. 14.1 ст.14 Податкового  кодексу України роялті − будь-який платіж, отриманий як винагорода за користування або за надання права  на користування будь-яким авторським та суміжним правом на літературні  твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп'ютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео- або  аудіокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо- чи телевізійного  мовлення, передачі (програми) організацій  мовлення, будь-яким патентом, зареєстрованим знаком на товари і послуги чи торгівельною маркою, дизайном, секретним кресленням, моделлю, формулою, процесом, правом на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау).

Не вважаються роялті платежі за отримання об'єктів власності, визначених в абзаці першому цього пункту, у володіння або розпорядження  чи власність особи або якщо умови  користування такими об'єктами власності  надають право користувачу продати  або здійснити відчуження в інший  спосіб такого об'єкта власності або  оприлюднити (розголосити) секретні креслення, моделі, формули, процеси, права на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау), за винятком випадків, коли таке оприлюднення (розголошення) є обов'язковим згідно із законодавством України.

Згідно з п.п. 14.1.27 п.14.1 ст.14 Кодексу  витрати – це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської  діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних  вигод у вигляді вибуття активів  або збільшення зобов'язань, внаслідок  чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок  його вилучення або розподілу  власником).

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 Кодексу  витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток, складаються із витрат операційної  діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті, та інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10 - 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього  Кодексу, крім витрат, визначених у  пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг.Інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням  пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших  статей Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Кодексу).

Витрати, які формують собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг визначено п. 138.8 ст. 138 Кодексу і  до них, зокрема, віднесено: прямі матеріальні  витрати; прямі витрати на оплату праці; амортизацію виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; вартість придбаних послуг, прямо  пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інші прямі витрати, у тому числі витрати  з придбання електричної енергії (включаючи реактивну); інші прямі  витрати, у тому числі витрати  з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

До складу інших прямих витрат включаються  всі інші виробничі витрати, які  можуть бути безпосередньо віднесені  на конкретний об'єкт витрат, у тому числі внески на соціальні заходи, визначені статтею 143 Кодексу, плата  за оренду земельних і майнових паїв (п. 138.9 ст. 138 Кодексу).

Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих  послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано  доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг (п. 138.4  ст. 138 Кодексу).

Перелік витрат, що відносяться до інших, визначено п. 138.10 ст. 138 Кодексу, та визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони здійснені (п. 138.5 ст. 138 Кодексу).

Витрати з нарахування роялті відносяться до витрат подвійного призначення, які враховуються при визначенні об’єкта оподаткування у складі інших витрат. Водночас, якщо витрати з нарахування роялті можуть бути безпосередньо віднесені на конкретний об'єкт витрат, то такі витрати враховуються у складі собівартості виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

Таким чином, серед нововведень  Податкового Кодексу важливе  місце займає зміна в порядку  визначення дати виникнення податкового  зобов’язання: дохід від реалізації товарів визначається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар, дохід від надання  послуг та виконання робіт визначається за датою акта (чи іншого відповідного документа), що підтверджує виконання  робіт або надання послуг.

Позитивним нововведенням є  зменшення ставки податку та податкові  «канікули» для багатьох видів підприємств.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЛІТЕРАТУРА

1. «Про оподаткування прибутку підприємств»: Закон України. [Електронний ресурс]// Закон України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР (у редакції від 22 травня 1997 року № 283/97-ВР). - Режим доступу: http://www.nibu.factor.ua/ukr/info/Zak_basa/Z334/
2. Податковий кодекс України. – К.: Правова єдність, 2011.
3. Податок на прибуток підприємств. [Електронний ресурс]// Режим доступу: http://zsu.org.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=434:2011-01-13-09-53-34&catid=54:2010-11-28-10-00-17&Itemid=78
4. Наказ ДПС України від 15.02.12 № 123 «Про затвердження Узагальнюючої податкової консультації щодо віднесення витрат на оплату маркетингових та рекламних послуг до складу витрат» [Електронний ресурс]// Режим доступу: http://sts.gov.ua/podatki-ta-zbori/zagalnoderjavni-podatki/podatok-na-pributok-pidpri/normativno-pravovi-akti/53336.html
5. Наказ ДПС України від 15.02.12 № 122 «Про затвердження Узагальнюючої податкової консультації щодо деяких питань з оподаткування податком на прибуток при виплаті роялті» [Електронний ресурс]// Режим доступу: http://sts.gov.ua/podatki-ta-zbori/zagalnoderjavni-podatki/podatok-na-pributok-pidpri/normativno-pravovi-akti/53332.html