Податкова система України: проблема оподаткування і розвитку

2. Формування єдиної податкової  правової бази.

Єдність податкової системи  та законодавчої бази оподаткування  забезпечується повним охопленням всіх питань з оподаткування в одному законодавчому акті, яким встановлюється вичерпний перелік податків та зборів, що справляються на загальнодержавному і місцевому рівнях, та визначаються конкретні ставки загальнодержавних  та граничні ставки місцевих податків і зборів. Таким законодавчим актом  прямої дії повинен стати Податковий кодекс України. Право на встановлення загальнодержавних і місцевих податків і зборів необхідно закріпити за одним органом законодавчої влади – Верховною Радою України.

3. Створення раціональної податкової  системи, яка забезпечить збалансованість  загальнодержавних і приватних  інтересів, буде сприяти розвитку  підприємництва та нарощуванню  національного багатства України.

Проблема наповнення доходної частини бюджету не повинна прямо  відбиватися на рівні податкового  навантаження. Зростання обсягів  податкових надходжень повинно забезпечуватись  за рахунок прискорення оборотності  капіталу та підвищення ділової активності суб’єктів господарювання. Сприяти  цьому необхідно шляхом реалізації регулюючої функції податків. Під  час побудови податкової системи  передбачається раціональне співвідношення прямих та непрямих податків, кожний з  яких має свої вади та позитивні  риси. Непрямі податки впливають  на рівень цін, підвищуючи їх, але механізм їх стягнення є відносно простим  і забезпечує стабільні надходження  в бюджет. Прямі ж податки враховують рівень доходів, впливають на обсяги споживання і таким чином виконують  регулюючу роль.

4. Встановлення рівних умов оподаткування  для всіх категорій платників  податків та скасування безпідставних  пільг з оподаткування.

Положення податкового законодавства  повинні однаково поширюватись на всі  категорії платників податків незалежно  від їх приналежності до тієї чи іншої галузі промисловості або  сфери діяльності. Стимулювання підприємницької  діяльності шляхом застосування податкових пільг та надання їх певним категоріям, окремим підприємствам чи фінансовим групам поза системи загальнодержавних  пріоритетів недоцільне і сприяє розвитку тіньової економіки та створює  основи для корупції. Тому одним  із завдань реформування податкової системи є скасування безпідставних  та невиправданих пільг з оподаткування. Такий підхід дасть змогу досягти  розширення бази оподаткування і  підвищення ділової активності суб’єктів  господарювання, адже всі вони будуть працювати в рівних конкурентних умовах. Наслідком скасування пільг  буде значне збільшення податкових надходжень до бюджету. Однак, вважається за доцільне залишення деяких пільг і введення системи заохочення стабільно працюючих  підприємств, а також стимулювання приросту кількості працівників  та їх офіційного прийняття на роботу.

За умов скасування пільг  з оподаткування підтримка малозабезпечених верств населення та пріоритетних галузей  українського господарства здійснюватиметься  через систему прямих дотацій. Щодо соціально незахищених груп населення, то їх доходи не підпадатимуть під  оподаткування завдяки підвищенню розміру неоподатковуваного мінімуму доходів фізичних осіб, зменшенню  ставок податку на доходи фізичних осіб та застосуванню максимальної ставки цього податку лише до платників  податку з високим рівнем доходів.

5. Забезпечення гарантій соціального  захисту щодо малозабезпечених  верств населення.

Доходи, які не перевищують  рівня межі малозабезпеченості, не повинні оподатковуватись, адже вони є незначними, і витрати на їх адміністрування перевищують бюджетні надходження від їх оподаткування. Тому необхідною передумовою запровадження  дійового механізму оподаткування  доходів фізичних осіб вважається підвищення рівня неоподатковуваного мінімуму до офіційної межі малозабезпеченості, яка встановлюється Верховною Радою  України.

Під час опрацювання положень податкового законодавства щодо оподаткування доходів фізичних осіб потрібно передбачити пільгове оподаткування доходів, отриманих  певними соціально вразливими категоріями  громадян, зокрема пенсіонерами, інвалідами Великої Вітчизняної війни та сім’ями воїнів (партизанів), інвалідами I та II групи.

З метою забезпечення соціальних гарантій не повинні включатись до об’єкту оподаткування доходи, отримані у вигляді стипендій, пенсій, аліментів, суми державної адресної допомоги, житлових та інших субсидій, суми допомоги по державному соціальному страхуванню  і державному соціальному забезпеченню, компенсації за шкоду, в тому числі  моральну, заподіяну фізичній особі  при виконанні нею службових  обов’язків та у зв’язку із втратою  годувальника.

6. Створення умов для здійснення  підприємствами переоснащення основних  фондів та оновлення матеріально-технічної  бази.

В податковому законодавстві  закладаються положення, згідно з якими  до витрат, на які зменшується валовий  дохід при визначенні об’єкту  оподаткування за податком на прибуток, будуть відноситись кошти, направлені підприємством на проведення інноваційної діяльності, зокрема витрати на науково-дослідні та дослідно-конструкторські розробки, фундаментальні та прикладні дослідження  та впровадження нововведень. Також  звільняються від оподаткування  кошти, використані на реінвестування, тобто придбання основних фондів, які є об’єктами амортизації, коли така операція здійснюється платником  податку за рахунок частини отриманого ним прибутку. Це робиться з метою  мотивувати підприємства спрямовувати кошти на розвиток власного виробництва  та активізацію капіталовкладень в  основні фонди і застосування нових технологій.

Передумовою забезпечення конкурентоспроможності продукції національних виробників є використання сучасного обладнання та технологій. З цією метою встановлюються норми, за якими збільшуються ставки амортизації і, відповідно, зменшуються  її терміни.

7. Забезпечення умов розвитку суб’єктів  малого підприємництва.

З метою створення сприятливого середовища для розвитку та поширення  діяльності малих підприємств в  податковому законодавстві передбачається застосування особливих режимів  оподаткування цих категорій  платників податків. При цьому  як один з можливих варіантів особливого режиму оподаткування суб’єктів  малого підприємництва виступатиме  застосування податку з продаж до певних категорій платників податків. Це дасть змогу зменшити витрати  на адміністрування сплати податків суб’єктами малого підприємництва та зменшить їх податковий тягар. Звільнення представників малого підприємництва від обов’язку ведення докладного обліку витрат, послаблення податкового  тиску на них та реалізація політики підтримки суб’єктів малого бізнесу  на державному рівні призведе до створення  додаткових робочих місць, зростання  прошарку середнього класу та загальної  стабілізації економіки країни.

8. Розробка нового механізму податкового  адміністрування та вдосконалення  системи відповідальності за  податкові правопорушення.

Для побудови ефективної системи  стягнення податків та гарантії прав і законних інтересів платників  податків (зборів) вирішення справ  про виконання податкових зобов’язань  та стягнення несплачених сум  податків, пені та штрафних санкцій  має проводитись лише у судовому порядку. При застосуванні такого порядку  у разі виявлення податковим органом  порушення щодо виконання платником  податку свого обов’язку по сплаті податку (збору), такий податковий орган  надсилає платнику податку податкову  вимогу. У разі незгоди платника податку з висновками податкового  органу, податковий орган звертається  до суду з заявою про стягнення  суми податку (збору) та передбачених податковим законодавством фінансових санкцій.

В податкове законодавство  необхідно ввести таке поняття, за яким буде встановлена відносна величина впливу заподіяного правопорушення в сфері оподаткування, у випадку  не перевищення якої платник податку  буде звільнений від відповідальності за таке малозначне правопорушення і  повинен буде лише виконати своє податкове  зобов’язання. Крім цього, у разі виникнення різночитань в податковому законодавстві, подібні колізії повинні тлумачитись  виключно на користь платника податків.

Що стосується внутрішньої  структурної побудови системи податкових органів, то для підвищення ефективності здійснення податкового адміністрування  вважається за можливе перехід від  адміністративно-територіальної побудови структури органів державної  податкової служби на регіональному  рівні до утворення податкових округів. Побудова структури податкових органів  за податковими округами передбачає об’єднання в податковій округи декількох  областей, які мають близьке географічне  положення, схожі природні умови  та подібний рівень розвитку однакових  галузей господарства.

Правове регулювання податкових відносин базується  на таких принципах оподаткування:

1. принцип економічної обґрунтованості – встановлення податків та зборів відповідно до фінансових можливостей платників з урахуванням необхідності досягнення збалансованості витрат та доходів бюджету;
2. принцип стабільності – незмінності видів податків та правил їх нарахування і стягнення протягом тривалого періоду;
3. принцип передбачуваності – соціально-економічної обґрунтованості змін податкового законодавства;
4. принцип антиінфляційної спрямованості податків – запобігання інфляції шляхом оптимальних податкових вилучень;
5. принцип рівності – рівного обов’язку платників податків при рівних умовах оцінки та розмірах доходів;
6. принцип стимулювання – формування економічної та правової зацікавленості у здійсненні певної діяльності, виходячи з умов її оподаткування та отримання більш високих доходів;
7. принцип економічності – співмірність витрат, пов’язаних зі стягненням податків, з доходами, одержаними від їх збору.

Одним з ключових моментів проведення реформи системи оподаткування  в Україні має стати прийняття  Податкового кодексу України, в  якому би врегулювалися усі відносини, пов’язані з оподаткуванням в  Україні, та визначилися правові  основи, принципи побудови і функціонування податкової системи.

Податковий  кодекс України повинен виконувати такі функції:

1. встановлення системи податків та зборів, які стягуються на всій території України;
2. визначення порядку встановлення, зміни та скасування податків та зборів;
3. встановлення прав та обов’язків платників податків та зборів, податкових органів та інших учасників правовідносин, які регулюються податковим законодавством;
4. встановлення підстав виникнення, зміни, припинення та порядку виконання обов’язків щодо сплати податків (зборів);
5. визначення форм та методів податкового контролю;
6. встановлення порядку та умов притягнення до відповідальності за порушення податкового законодавства платників податків та посадових осіб податкових органів;
7. встановлення порядку оскарження дій (бездіяльності) податкових органів та їх посадових осіб.

В Податковому кодексі  України має бути закладено правовий фундамент системи податкових відносин, визначено основні засади процесу  оподаткування в Україні, а також  вміщено положення, які регламентують:

1. основні засади правового регулювання податкових правовідносин;
2. склад податкового законодавства України, його дію в часі та співвідношення з міжнародними договорами;
3. систему податків та зборів, їх перелік та сутність елементів податків (зборів);
4. компетенцію органів щодо встановлення та скасування податків та зборів;
5. коло суб’єктів податкових правовідносин і права та обов’язки кожного з них;
6. підстави виникнення (зміни, припинення) та порядок виконання обов’язків щодо сплати податків (зборів);
7. склад і порядок подання податкової звітності та форми і методи проведення податкового контролю;
8. види податкових правопорушень і відповідальності за їх вчинення (фінансова, кримінальна, адміністративна, дисциплінарна, цивільно-правова), давність притягнення до такої відповідальності, а також розмір податкових санкцій;
9. процесуальні моменти податкового провадження під час вирішення справ про належне виконання обов’язку платником податку (збору) та про податкові правопорушення;
10. порядок оскарження дій (бездіяльності) податкових органів та їх посадових осіб.

4.Система податків та зборів, встановлювана в Україні

Формування відособленої самостійної податкової системи  України почалося ще в рамках колишнього СРСР. У 1991 році був прийнятий Закон  УРСР «Про систему оподаткування». У цьому законі був приведений перелік загальнореспубліканських податків, зборів і обов’язкових платежів, стягнутих з юридичних і фізичних осіб. Згодом у цей Закон був  внесений ряд змін і доповнень.

У 1997 році був прийнятий  Закон України «Про внесення змін у Закон України «Про систему  оподаткування», у якому була викладена  нова редакція Закону «Про систему  оподаткування». Відповідно до даного Закону в Україні стягуються:

• загальнодержавні податки і збори (обов’язкові платежі);
• місцеві податки і збори (обов’язкові платежі).

Загальнодержавні податки  і збори установлюються Верховною  Радою України і стягуються на всій території України.