Податкова система України: проблема оподаткування і розвитку

МІНІСТЕРСТВО  АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ  НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

ХЕРСОНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ  АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 

 

 

 

 

               Кафедра фінансів

 

 

 

Реферат

з дисципліни:

«Податкова система»

на тему:

«Податкова система  України: проблема оподаткування і  розвитку»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Херсон 2010

 

План

 

1. Податкова система України: принципи її побудови та функціонування
2. Аналіз податкової системи України.
3. Засади та шляхи реформування системи оподаткування в Україні.
4. Система податків та зборів, встановлювана в Україні
5. Список використаної літератури

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Податкова система України: принципи її побудови та функціонування .

 

В умовах ринкової економіки  держава може приймати досить автономні  рішення про рівень своїх витрат, однак не про рівень доходів, так  найважливішим джерелом державних  доходів - податків. Завданням держави  стає формування таких умов, показників і ставок оподаткування , які давали б йому змогу найкращим чином  виконувати свої функції .

Теоретичний аналіз впливу різних податків на поведінку економічних  суб`єктів і нагромаджений країнами з ринковою економікою досвід дозволяють сформулювати систему досить загальних вимог (принципів оподаткування ), яким має відповідати раціональна податкова система. Можна виділити чотири групи принципів оподаткування .

Перші – фіскально–бюджетні принципи

Очевидним критерієм формування податкової системи є достатність. Податкова система має бути сформована таким чином , щоб забезпечувати  покриття витрат, які фінансуються за рахунок податків.

Нестача податкових надходжень означає появу бюджетного дефіциту, фінансування якого можливе лише в певних межах і пов`язане  з рядом негативних наслідків. Так  у випадку фінансування за рахунок  випуску урядових цінних паперів  виникає загроза для інвестицій приватного сектора, отже, і майбутніх  доходів бюджету. При цьому може відбуватися не тільки пряме витіснення приватних інвестицій, але й зростання  процентних ставок, що додатково призведе до збільшення витрат по обслуговуванню внутрішнього боргу.

Необхідно підкреслити, що залучення  зовнішніх позик означає зростання  зовнішнього боргу і витрат на його обслуговування , та скорочення можливостей  фінансування майбутніх державних  витрат. Використання кредитів НБУ (емісії грошей ) для покриття бюджетного дефіциту стає додатковим джерелом інфляції. Кожен  з цих наслідків не бажаний  для країн перехідної економіки, тому отримання принципу достатності  є для України особливо актуальним.

Для збільшення податкових надходжень, як відомо, існують дві  принципові можливості :

1) збільшення бази оподаткування; 

2) збільшення податкових  ставок.

Збільшення бази оподаткування.

Розширення податкової бази можливе за рахунок скасування пільг  по оподаткуванню. Ліквідація податкових пільг могла б дати значно відчутніші результати для збільшення державних  доходів, ніж спроби вибіркового  розв`язання бюджетних проблем за рахунок прибуткових підприємств.

В існуючій податковій системі зменшення оподаткованого прибутку відбувається ще й тому, що частина податків та обов`язкових платежів підприємств прив`язана до окремих елементів витрат і відноситься до собівартості продукції . Але відомо, що податки сплачуються, врешті-решт, лише з доходів економічних суб`єктів. А тому найнадійнішим джерелом збільшення доходів

бюджету в середньостроковій  перспективі є не введення нових  податків чи збільшення податкових ставок, а розширення ділової активності й зумовлене цим зростання  платоспроможності населення і  кількості прибутково працюючих  підприємств .

Збільшення  податкових ставок.

Податкові надходження мають  бути здатними збільшуватись за досить короткий строк і такою мірою, наскільки це є необхідним для фінансування додаткових бюджетних витрат. Неможливо сформувати досить однорідні часові ряди економічних показників, які могли б бути використаними для прогнозу доходності різних податків та їх здатності до збільшення. Податкова система має включати такі елементи, використання яких давало б змогу отримувати необхідні кошти для фінансування додаткових державних витрат. Такий підхід використовується не тільки для країн з перехідною економікою. Наприклад, у Німеччині як адаптаційний елемент використовується ПДВ,

оскільки його тимчасове  підвищення не справляє істотного впливу на поведінку платників податку  і оподаткування споживання становить  меншу небезпечну для економічного зростання, ніж оподаткування особистих доходів і прибутку підприємств . Аналіз показує, що і в умовах України зниження ставки ПДВ на початку 1995 р. з 28 % до 20 % привело до приблизно пропорційного зниження доходів ( у 1994 р. доходи від ПДВ становили 11,42 % ВВП , а в 1995 - 8,56 % ), а тому зміна ставки цього податку є більш прийнятною у випадку необхідності збільшення бюджетних доходів, ніж введення нових податків або збільшення оподаткування доходів.

Друга категорія  принципів – політико-економічні

Націленість на економічне зростання .

Оподаткування не повинне  створювати перешкод для економічного зростання, збільшення його, має сприяти  економічному зростанню.

За період проведення реформ в Україні з 1992 по 1995 р. державна квота ( питома вага податків, зборів і внесків  по соціальному страхуванню у  ВВП ) зросла з 35,1 до 40,6 %. На 1996 р. передбачалось  їх подальше збільшення до 47,3 % ВВП.

Для забезпечення умов економічного зростання України необхідно :

 по-перше, зробити реальні кроки щодо зниження державної квоти у ВВП і зниження податкового навантаження на підприємства, насамперед,за рахунок вдосконалення оподаткування прибутку; по-друге, використати такі правила розрахунку амортизаційних відрахувань, які б дали змогу індексувати активи та пасива балансу підприємства з урахуванням рівня інфляції і не призводили б до оподаткування фіктивного прибутку; по-третє, створити сприятливі умови для самофінансування інвестицій, найважливішими, з яких є можливість прискореної амортизації і зниження ставок податку на прибуток.

Нейтральність щодо конкуренції.

  Оподаткування не повинне викривляти конкуренцію як між підприємствами та галузями всередині країни , так і між галузями вітчизняними і зарубіжними підприємствами. Велике податкове навантаження на підприємствах України не сприяє підвищенню конкурентоспроможності вітчизняних виробників на світовому ринку. Умови конкуренції всередині країни викривлюються податковими пільгами, надання яких також означає, що для поповнення бюджету необхідно збільшувати податкові навантаження на інші підприємства. Наприклад , звільнення від податку на прибуток сільського господарства та будівельних організацій , які споруджують об`єкти у сільській місцевості і використання пільгової ставки для підприємств АПК, які обслуговують сільське господарство, погіршують становище інших галузей без помітного полегшення ситуації в сільському господарстві .

Поряд з ПДВ береться ще кілька податків, які розраховуються, виходячи з обсягу реалізованої продукції  тобто являють собою багатоступінчасті  брутто-податки з обороту. До них  належать: по-перше, внески до інноваційного фонду ( 1 % від обсягу реалізованої продукції ); по-друге, відрахування на будівництво, ремонт та утримання автомобільних доріг ( 1,2 % від обсягу реалізованої продукції); по-третє, відрахування до державного цільового фонду розвитку промисловості у складі бюджету України (1 % від обсягу реалізованої продукції підприємств, які входять до сфери управління Міністерства промисловості ).

 Ці податки стягуються  з усієї вартості продукції  на кожній стадії її виробництва  і обігу, і тому призводять  до поступового збільшення податкового  навантаження в результаті нарахування  податку на раніше сплачені  податки. При цьому в гіршому  становищі , з точки зору умов  конкуренції, виявляються дрібніші  підприємства ( порівняно з більшими ), а також підприємства з більшою  матеріалоємністю виробництва, оскільки таки податки на їх продукцію виявляються більшими. Це робить їх продукцію дорожчою, а значить - і менш конкурентоспроможною.

          Третя категорія – соціально-етичні

Основу цієї групи принципів  становлять ідеї справедливого оподаткування , реалізація яких передбачає загальний  характер оподаткування (всі особи, які є платоспроможними, мають залучатися до сплати податків) та справедливість оподаткування (урівняне оподаткування за рівних або аналогічних обставин, а з різних - відповідним чином диференційоване.

Послідовне втілення принципів  справедливого оподаткування передбачає відмову від податкових пільг. Так, світова практика застосування податкових пільг і досвід самої України  показують, що вони часто призводять зовсім не до тих результатів, досягнення яких декларувалося або на які розраховували при їх введені. Нерідко пільги в оподаткуванні стають одним із засобів ухилення від сплати податків. З практики роботи податкових служб України добре відомі факти використання комерційними структурами пільг, наданих, наприклад, громадянам, що постраждали від Чорнобильської катастрофи.

Принцип відносності.

Податкове навантаження може розподілятися таким чином, щоб  при цьому платоспроможність  платника зменшувалася відносно рівною мірою.

Посилення податкової прогресії  має виправдовуватися міркуваннями соціальної справедливості і пов`язаною з цим необхідністю перерозподілу  доходів.

Остання група принципів - це принципи, що відбивають правові й технічні аспекти стягування податків.

У відповідності з принципами цієї групи оподаткування має  бути транспарентними і практичним. Транспарентність податкової системи передбачає максимально чітке і несуперечливе формування норм податкового права, що включає їх неоднозначне тлумачення. Це є необхідною передумовою практичного дотримання принципів рівності і загального характеру оподаткування. Виконання податкових правил має бути також пов`язане з мінімальними витратами як для платників податків, так і для податкової адміністрації. Незручний час або форма стягування податку можуть стати причиною його несплати.

Податки є складовою частиною фінансового механізму і виконують  регулюючу функцію. Її суть полягає  в тому, що податки впливають на всі сторони діяльності платників. Функції податків, як і самі податки, є явищем об`єктивним і незалежним від волі держави впливають на підприємницьку діяльність. Але держава  може свідомо використовувати цю функцію для регулювання певних пропорцій у соціально-економічному житті суспільства. Використання податків як фінансових регуляторів - це складова справа, для якої на різних етапах розвитку суспільства можуть використовуватись  різні податки, змінюватись об`єкти і ставки оподаткування, а також  надання пільг.

На базі використання фіскальної і регулюючої функції, які мають  не тільки теоретичне значення, а й  використовуються на практиці оподаткування, формується податкова система.

У податковій системі повинні реалізовуватись обидві функції податків. З одного боку, податки мають бути інструментом, який забезпечить бездефіцитність бюджету, а з іншої - стимулювати підприємницьку діяльність.

Перед законодавцями держави  стоїть вибір збільшувати доходну  частину бюджету за рахунок високих  податків ( т.б. податкового пресу ”, використовуючи лише фіскальну функцію ) чи формувати систему стабільних стимулів для підприємницької діяльності, яка забезпечить зменшення дефіциту бюджету через деякий час і перспективу економічного росту.

Перший напрямок вирішує  лиш тимчасові проблеми і безперспективним для розвитку економіки. Другий - стимулює виробництво, що само по собі скоротить  дефіцит бюджету. У податковій системі мають делектично поєднуватись дві функції: фіскальна і регулююча. З позиції фіскальної - податкова система повинна забезпечити стабільне і гарантоване надходження до бюджету. З позиції регулюючої - мати можливість впливати на всі сторони економічного і соціального розвитку суспільства. Фіскальна функція реалізується в усіх податках, регулююча ж при певних умовах може проявлятися, а може й ні, хоча вона об`єктивно притаманна податкам, але на практиці діє не завжди так, як це передбачалось при створенні того чи іншого податку. Тому практично неможливо, щоб одночасно реалізувалися обидві функції в одному податку.

Податкова система має  включати до себе, насамперед, податки, які б забезпечували сталу фінансову базу держави і давали можливість безперебійного фінансування державних видатків. Крім того, в податковій системі має бути достатня кількість податків, на які здебільше податок окладається регулююча функція. Справа в тому, що неможливо впливати на всі боки господарської діяльності підприємств та всі сфери економічно-суспільного життя за допомогою одного чи двох податків. Очевидно, що податкова система повинна включати досить широке коло податків різної цілеспрямованості.