Організація податкового контролю в Україні

У разі обрання критерієм  класифікації місця проведення контрольних  заходів, податковий контроль може бути камеральним (за місцезнаходженням  податкового органу) або виїзним (за місцезнаходження платника податків або приміщень чи територій, відповідних об'єктів оподаткування).

Поряд із вказаними, фахівці  виділяють й такі види податкового  контролю: комплексний і тематичний, плановий і позаплановий, обов'язковий  та ініціативний та ін.

Основна форма податкового  контролю — податкова перевірка. Саме ця форма контролю є найбільш ефективною з точки зору виявлення  та стягнення недоїмок, забезпечення податкових надходжень до бюджетів і  державних цільових фондів. Податкові  перевірки забезпечують безпосередній контроль та повнотою і правильністю обчислення податків і зборів, який може бути реалізований тільки шляхом порівняння податкових розрахунків (декларацій), що їх подають платники податків, з фактичними даними щодо їх фінансово-господарської діяльності.

Податкова перевірка  як форма податкового контролю —  це діяльність податкових та інших  контролюючих органів у межах  визначеної компетенції з метою  встановлення правильності обчислення та сплати податків і зборів (обов'язкових  платежів). Залежно від видів податкового контролю зміст її охоплює, по-перше, дослідження документів податкового обліку і звітності, в яких відображаються результати фінансово-господарської діяльності платників податків протягом звітного періоду, а по-друге, обстеження приміщень, що використовуються для одержання доходів або пов'язані з утриманням об'єктів оподаткування.

Серед основних прав органів  державної податкової служби Закон  України «Про державну податкову  службу в Україні» виділяє право  здійснювати на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форми власності та у громадян, у тому числі громадян - суб'єктів підприємницької діяльності, перевірки грошових документів, бухгалтерських книг, звітів, кошторисів, декларацій, товарно-касових книг, показників електронних контрольно-касових апаратів і комп'ютерних систем, що застосовуються для розрахунків за готівку зі споживачами, та інших документів незалежно від способу подання інформації (включаючи комп'ютерний), пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, інших платежів, наявності свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, спеціальних дозволів (ліцензій, патентів тощо) на її здійснення, а також одержувати від посадових осіб і громадян у письмовій формі пояснення, довідки і відомості з питань, що виникають підчас перевірок; перевіряти у посадових осіб, громадян документи, що посвідчують особу, під час проведення перевірок з питань оподаткування; викликати посадових осіб, громадян для пояснень стосовно джерела отримання доходів, обчислений і сплати податків, інших платежів, а також проводити перевірки достовірності інформації, отриманої для внесення до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів.

Об'єктом податкової перевірки  є фінансово-господарська діяльність контрольованого суб'єкта — платника додатків, що відображається у грошових документах, бухгалтерських квитах,

Суб'єктами податкових перевірок  є учасники контрольних податкових правовідносин, які мають відповідні права та обов'язки. Як і в інших податкових правовідносинах, уповноважений суб'єкт (посадова особа податкового чи іншого контролюючого органу) наділений владними повноваженнями відносно підконтрольного суб'єкта (платника податків, податкового агента). Розкриваючи особливості змісту контрольних податкових правовідносин, слід вказати на базове положення, яке полягає в тому, що «праву уповноваженої сторони (контролюючого суб'єкта) перевіряти дотримання своєчасності, правильності й повноти сплати податків і зборів та виконання інших установлених податковим законодавством обов'язків кореспондує обов'язок іншої сторони (підконтрольного суб'єкта) створювати необхідні умови для здійснення контрольної діяльності та виконувати вимоги уповноваженого органу».

Права податкових органів  щодо проведення податкових перевірок передбачені у Законі України «Про державну податкову службу в Україні». Поряд з цим, закріплюючи обов'язки платників податків, законодавець встановив, що останні «зобов'язані допускати посадових осіб державних податкових органів до обстеження приміщень, що використовуються для одержання доходів, а також для перевірок з питань обчислення і сплати податків і зборів». Відповідно до  цього ж Закону, керівники і відповідні посадові особи юридичних осіб та фізичні особи під час перевірки, що проводиться державним і податковим органами, зобов'язані давати пояснення з питань оподаткування у випадках, передбачених законами, виконувати вимоги державних податкових органів щодо усунення виявлених порушень законів про оподаткування і підписати акт про проведення перевірки.

З урахуванням вказаних особливостей змісту контрольних податкових правовідносин що виникають, при  проведенні податкових перевірок, вирішального значення набуває питання зміцнення  законодавчих гарантій забезпечення прав платників податків, а також дотримання посадовими особами контролюючих органів встановленого законодавством порядку здійснення окремих форм податкового контролю.

Нормативна диференціація податкових перевірок значною мірою впливає на загальну теоретичну модель податкового контролю. Класифікувати податкові перевірки за видами слід а урахуванням усієї сукупності принципових особливостей їх організації та проведення. Будь-яка податкова перевірка поєднує в собі риси, які можна вважати підставами для класифікації та, відповідно, включення до різних видів податкових перевірок.

Залежно від особливостей інформативних джерел, які досліджують  під час проведення податкових перевірок, із сукупності останніх слід виокремлювати  документальні та фактичні податкові  перевірки.      Документальна перевірка є родовим поняттям, що передбачає наявність окремих її видів. Види документальних перевірок визначають з урахуванням конкретних правових підстав і особливостей їх проведення. У порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб'єктами підприємницької діяльності — юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами, затвердженому наказам ДПА України, визначені типи перевірок, які проводять державні податкові органи. Але якщо проаналізувати, то більш обґрунтованим видається позиція щодо визнання документальної перевірки як типу контрольної діяльності, а наведені в цьому пункті планова, позапланова, комплексна та зустрічна перевірки, на мою думку, є видами саме документальних перевірок. Камеральну перевірку також слід відносити до типу документальної перевірки, її принципова відмінність від інших видів документальних перевірок полягає в тому, що предметом дослідження є дані, внесені до податкової декларації. Первинні облікові документи під час камеральної перевірки не досліджують.

Документальна перевірка  передбачає дослідження первинних  документів — це документи, в яких зафіксовані факти здійснення господарських  операцій. Документальну перевірку фінансово-господарської діяльності підприємства Проводять за місцезнаходженням підприємства та/або за місцезнаходженням об'єкта, якого перевіряють. За результатами документальної перевірки складається акт. Акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених у ході перевірки фактів порушень, зокрема норм податкового та валютного законодавства, а також невиконання платником податків законних вимог посадових осіб податкових органів. За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі істотні обставини фінансово-господарської діяльності суб'єкта підприємницької діяльності, які стосуються фактів виявлених порушень податкового та валютного законодавства.

Камеральною вважається перевірка, яка проводиться контролюючим органом виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, без проведення будь-яких інших видів перевірок платника податків.

Проведення камеральної перевірки  завжди пов'язано з поданням податкової декларації до контролюючого органу. Прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Податкову декларацію приймають без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється і розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом.

Камеральна перевірка проводиться  за місцем знаходження податкового органу. Метою проведення камеральної перевірки є виявлення арифметичних або методологічних помилок у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання.

Виїзна податкова перевірка  завжди проводиться за місцем знаходження платників податків або податкових агентів, На думку фахівців у галузі податкового контролю, виїзні перевірки є більш ефективними, оскільки дозволяють податковому органу використати різноманітні методи контрольної діяльності та відповідно отримати більше інформації про фінансово-господарську діяльність платника податків.

Серед основних завдань  виїзної податкової перевірки слід виділити такі:

• всебічне дослідження обставин фінансово-господарської діяльності особи, яку перевіряють, це має значення для формування висновків щодо правильності обчислення й повноти та своєчасності перерахування до бюджетів і державних цільових фондів установлених податків і зборів;
• виявлення перекручень і невідповідностей у змісті документів, що досліджуються, фактів порушення порядку ведення бухгалтерського обліку, складання звітності та податкових декларацій;
• аналіз впливу викритих порушень на формування податкової бази за різними видами податків і зборів;
• формування доказової бази за фактами викритих податкових правопорушень і забезпечення документального відбиття цих порушень;
• донарахування сум податків і зборів, не сплачених повністю або сплачених частково в результаті заниження платником податків податкової бази або неправильного обчислення податків;
• формування пропозицій щодо усунення викритих порушень та притягнення платників податків до відповідальності за вчинення податкових правопорушень.

Контролюючими органами, наведені в таблиці 1.1, що мають право проводити планові і позапланові виїзні перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єктів підприємницької діяльності, є:

а) органи державної податкової служби — стосовно сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів і державних цільових фондів, неподаткових платежів;

б) митні органи — стосовно сплати ввізного мита, акцизного збору  та податку на додану вартість, які  справляються у разі ввезення) товарів  на митну територію України в  момент перетинання митного кордону.

 

 

Таблиця 1.1

Контролюючі органи в сфері оподаткування

митні органи

органи Пенсійного фонду України

органи фондів загальнообов’язкового  державного соціального страхування

податкові органи

стосовно акцизного збору  та ПДВ (з урахуванням випадків, коли законом обов’язок з їх стягнення  покладається на податкові органи), ввізного та вивізного мита, інших податків і зборів, які справляються при ввезені (пересиланні) товарів і предметів на митну територію України або вивезенні (пересиланні) товарів або предметів з митної території України

стосовно збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з  окремих господарських операцій та внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування

стосовно внесків на загальнообов’язкове  державне соціальне страхування, у  межах компетенції цих органів, встановленої законом

стосовно інших податків і зборів (обов’яз-кових платежів), які справляються до бюджетів та державних цільових фондів

 

Контролюючі органи мають право  здійснювати перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати лише стосовно тих податків і зборів (обов’язкових платежів), які віднесені до їх компетенції

Інші державні органи не мають права  проводити перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування  та сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), у тому числі за запитами правоохоронних органів

Джерело: Іванов Ю.Б. Система оподаткування в схемах і таблицях. Частина 2. Оподаткування фізичних осіб. Частина 3. Податковий менеджмент: Навчальний посібник. – Х.: ВД «ІНЖЕК», 2004. – С. 149.

Враховуючи, що суб'єкти підприємницької діяльності відповідно до законодавства виступають платниками податків, передбачені зазначеним Указом Президента України виїзні перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють органи державної податкової служби та митні органи, слід вважати податковими перевірками.